Пам'ятки Дніпропетровської області

Комплекс будівель садиби братів Бергманів у селищі міського типу Солоне є рідкісним зразком садиби німців-менонітів, зведеної у другій поливині ХІХ століття в стилі еклектики неоготичного напряму.

В 1862 році частину земель Солоного (тодішньої Енгельгардівки) придбала менонітська родина Абрама та Сюзани Бергман із Західної Пруссії. Їхні сини Герман та Абрам між серединою 1870-х і початком 1890-х років побудували два садибних будинки з обох боків штучного ставка, що перерізає село на дві частини.

Від південної садиби Германа Бергмана лишилися тільки господарські споруди на вулиці Усенка. Натомість, на території північної садиби молодшого брата Абрама Бергмана зберігся головний одноповерховий цегляний будинок з елементами неоготики в архітектурі. Основними висотними акцентами фасаду виступають ризаліти, які завершуються складними неоготичними трикутними фронтонами зі стрілчастим горищним віконним прорізом. Декорування фронтонів відзначається майстерно проробленим цегляним декором. У бік ставка виступає висока гранчаста башта-еркер, яка завершується складним восьмигранним шатром, покритим черепицею у вигляді луски коропа. В інтер’єрах будинку частково збереглись елементи первісного декору.

Під час московсько-більшовицької навали майно садиби розграбували, а власників розстріляли. За радянських часів у будинку Бергманів розміщувалися органи влади, згодом палац піонерів та бібліотека.

З 1992 року частину приміщення займає Музей історії Солоного, заснований у 1976 році. Фонди музею налічують 2000 експонатів. Зокрема, експозиція розповідає про історію родини Бергманів та їхній внесок у ровиток економіки регіону.

Будинок садиби братів Бергманів є пам'яткою архітектури місцевого значення. Будівля потребує реставрації.

Заводська Миколаївська церква у робочому селищі на західній околиці Катеринослава (Дніпра) була збудована "ударними темпами" - лише за 28 місяців.

В історію вона увійшла як "Брянська" – за назвою місцевості (Брянська колонія).

П'ять маківок, триярусна дзвіниця з годинником - будівлю вирішено в неокласичному стилі з рясним декором. Мабуть, за розмірами та пишнотою ця церква могла конкурувати з головними храмами Катеринослава (Дніпра) – Преображенським, Успенським та Троїцьким.

У 1929 році церкву закрили, тут розташовувався склад. У повоєнний час будівля занепала, її збиралися знести, але завдяки зусиллям ентузіастів церква набула статусу пам'ятки архітектури та була переобладнана під органну залу.

У 1988 році відкрився дніпровський "Будинок органної та камерної музики", який функціонує дотепер. Дніпровський орган занесено до каталогів ЮНЕСКО.

Будинком органної та камерної музики проводяться екскурсії з відвідуванням концерту.

Будівля постраждала в ході російського вторгнення 11 березня 2022 року. Внаслідок ворожих обстрілів уламки снаряду влучили в стіни та вікна споруди.

"Будинком Хреннікова" або "Українським будинком" у Дніпрі називають цікаву будівлю в стилі українського модерну на центральному проспекті міста.

Чотириповерховий прибутковий будинок був збудований у 1912 році катеринославським підприємцем та меценатом Володимиром Хрінниковим за проєктом київського архітектора Петра Фетисова. За задумом Хрінникова, який був українським патріотом, членом ради місцевого товариства "Просвіта", новий будинок мав стати архітектурним втіленням української національної культури.

Значну роль у розробці проєкту відіграв етнограф та історик Дмитро Яворницький. Шестикутні вікна, багатоярусні шатрові вежі з кованими шпилями, червона черепична покрівля та білі стіни нагадували формами будови часів Запорозької Січі. Спочатку шпилі веж вінчали зображення коня, сагайдака та сокола, а також флюгер-хрест із козаком і шляхтичем, що борються. Під дахом збереглася барвиста майоліка, а також зображення основного елемента герба Війська Запорозького - козака з мушкетом та шаблею. Частина крила будівлі свого часу була обладнана для театральних цілей.

До революції 1917 року тут розташовувався театр "Палас". Наразі будівлю займає п'ятизірковий гранд-готель "Україна".

Меморіальний будинок-музей академіка Дмитра Яворницького в Дніпрі – єдина житлова садиба старого Катеринослава, що збереглася до наших днів.

Зведений у 1905 році за проєктом архітектора Леоніда Бродницького навпроти Потьомкінського палацу, що в нинішньому парку Шевченка. У цьому маленькому будиночку червоної цегли з бельведером та різьбленою дерев'яною верандою впродовж 35 років жив і працював видатний український історик, археолог і громадський діяч Дмитро Яворницький. Очолюючи Дніпропетровський історичний музей, він прославився як дослідник історії запорозького козацтва.

Інтер'єри кімнат будинку Яворницького відтворено такими, якими вони були за його життя: вестибюль, передпокій, кабінет, вітальня, їдальня, мезонін. В експозиції представлено багато меморіальних речей: учнівські зошити часів навчання в Харківській гімназії, робочі записні книжки виставлено його власні речі, документи, листи, фотографії, картини. Серед особистих речей: сорочка-вишиванка, палиця, окуляри тощо.

Перед будинком досі можна побачити сосну і тополю, посаджені руками Яворницького.

Церква-дзвіниця Святої Варвари в Китайгороді органічно поєднує в одній споруді риси храму, дзвіниці та оборонної вежі.

Збудована в XVIII сторіччі одночасно зі ще двома кам'яними церквами з ініціативи китайгородського сотника Павла Семенова.

Потужна двоярусна вежа домінує над спорудою. Спочатку служила дзвіницею, входила до системи міських укріплень, потім була перебудована на церкву.

Варваринську церкву було закрито в 1954 році, тривалий час залишалася в запустінні. Наново освячена в 1996 році.

Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького представляє одну з найкращих історичних колекцій України, зокрема козацьких старожитностей.

Також це один із найпрогресивніших музеїв України, що проводить регулярні музейні свята, театралізовані нічні екскурсії з музичним супроводом та світловими ефектами, тематичні музейні салони.

Заклад заснований у 1849 році губернатором Андрієм Фабром як Громадський музей Катеринославської губернії. Спочатку він розміщувався в одній із кімнат Потьомкінського палацу, потім кілька разів переїжджав. У 1902 році на його основі, а також на базі кількох приватних колекцій було відкрито Обласний музей імені Олександра Поля, який очолив видатний історик, дослідник українського козацтва Дмитро Яворницький. З 1905 року музей розміщується у спеціально збудованому для нього музейному приміщенні в модернізованому класицистичному стилі.

Сьогодні фонди Історичного музею імені Яворницького налічують 240 тисяч музейних предметів. З них близько 7 тисяч представлені в експозиції, що розповідає про історію краю з найдавніших часів до середини ХХ століття. Серед них археологічні пам’ятники, реліквії запорозького козацтва, стародруки та раритетні видання, порцеляна, годинники, меблі, зброя і багато інших пам’ятників історії і культури. Зокрема, статуетка фараона Рамзеса VІ, чумацький віз та карета часів подорожі Катерини ІІ на Південь, перший радянський трактор. Перед входом представлена колекція кам’яної пластики: скіфські кам’яні статуї та половецькі "баби". На площі біля музею встановлено пам'ятник на могилі Дмитра Яворницького.

Стара одноповерхова частина музею поєднана з новою двоповерховою будівлею, в якій розміщена найбільша в Україні діорама "Битва за Дніпро" з виставкою військової техніки поруч, а також нова експозиція музею "Громадський подвиг мешканців Дніпропетровщини у подіях АТО", вулична частина якої розгорнута на музейній площі.

Крім того, Дніпропетровський історичний музей має в місті ще низку філій:
- Будинок-музей Дмитра Яворницького
- Музейний центр родини Олени Блаватської
- Музей "Літературне Придніпров'я"
- Музей історії місцевого самоврядування

Павлоградський драматичний театр імені Бориса Захави заснований у 1974 році.

Розміщений у старовинній будівлі "Графського театру", яка була побудована ще в 1896 році коштом сім'ї Голенищевих-Кутузових.

Театр носить ім'я видатного режисера, актора, педагога, доктора мистецтвознавства Бориса Захави, який народився у Павлограді.

Меморіальний комплекс на честь уславленого кошового отамана Івана Сірка створено на в'їзді до Капулівки у 1963 році, коли перед створенням Каховської ГЕС було вирішено перепоховати його останки з острова Чортомлик, що опинився у зоні затоплення.

На вершині кургану, насипаного над місцем перепоховання, встановлене бронзове погруддя Сірка, а біля його підніжжя - могильний камінь, витесаний запорозькими козаками. З боків алеї, що веде до могили кошового отамана, споруджено невелику каплицю та сторожову вежу, що відтворюють дух козацької доби.

Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні" в Дніпрі – найбільший в країні музей, що розповідає про історію єврейства в Україні, а також про переслідування та масові вбивства євреїв нацистами під час Другої світової війни.

Також музей розповідає про трагедії українців, ромів, вірмен, кримських татар, поляків та інших народів.

Музейне зібрання налічує понад 16 тисяч експонатів основного фонду. Це предмети юдаїки та колекція видань духовної літератури ХІХ-ХХ століть, побутові речі тієї епохи, артефакти, пов’язані з Голокостом (література, листівки та оголошення, спорядження та озброєння), особисті речі євреїв-учасників Другої світової війни, документи, рукописи та фотографії, що стосуються історії євреїв України.

В експозиції використовується принцип поєднання унікальних експонатів, сучасних мультимедійних технологій та арт-інсталяцій. Зокрема, представлена діорама "Бабин яр".

Відвідувачам пропонують різні типи екскурсій – як оглядові, по всьому Музею, так і тематичні, присвячені детальному розгляду окремих аспектів єврейської та української історії, культури та релігії.

Музей розташовується на 3-му поверсі єврейського культурно-бізнесового центру "Менора" в центрі міста Дніпро. Тут також є хоральна синагога, кошерний ресторан, готель. Відвідувачам пропонують комплексні екскурсії центром, включаючи вихід на оглядовий майданчик 18 поверху.

Музей "Громадський подвиг мешканців Дніпропетровщини у подіях АТО", що відтворює головні події війни на Сході України та вшановує українських воїнів, є відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Створений у 2016-2017 роках з ініціативи учасників АТО та волонтерів. На вуличній експозиції "Шляхами Донбасу" просто неба виставлено понад 400 експонатів, що є символами війни: типовий залізобетонний блокпост, зенітна установка ЗУ-23-2, карета швидкої допомоги, бойова машина піхоти БМП-2, башта танка Т-64, військовий позашляховик, дорожні знаки міст Донбасу, скульптурна композиція "Солдат і дівчинка".

Ще більше експонатів представлено у внутрішній експозиції площею понад 500 квадратних метрів, яка розповідає про військових, волонтерів, переселенців, журналістів, капеланів і медиків.

У "Залі світлої пам'яті Героїв" представлено 500 фотопортретів загиблих воїнів ЗСУ і добровольчих формувань родом з Дніпропетровщини. У залі панорамного відео можна переглянути документальний фільм "Дніпропетровщина в подіях АТО" з ефектом присутності.

Свято-Миколаївська церква в Китайгороді – типовий храм-ротонда в стилі бароко, зразок тетраконхового однобаштового храму.

Побудована в 1757 році за ініціативою та коштом Китайгородського сотника Павла Семенова.

Поверхні стін урізноманітнюють пілястри, вікна обрамляють декоративні лиштви. Збереглися розписи в барабані, на склепіннях та стінах церкви. Місцями крізь них проступає більш ранній живопис XVIII сторіччя.

Величезний та величний Свято-Троїцький собор в Самарі - єдиний в Україні дев'ятибанний дерев'яний храм.

Побудований у 1775-1778 роках за наказом останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського під керівництвом полковника самарського Антіна Головатого коштом Війська Запорозького.

Складну 9-зрубну конструкцію склав із 559 колод без жодного цвяха майстер-самоук із Нижніх Водолаг Харківської губернії Яким Погребняк, змайструвавши спочатку макет. Керував будівництвом полковник Самарської Паланки Антін Головатий. Закладання храму відбулося за кілька днів до ліквідації Запорозької Січі.

Після пожежі 1855 року Троїцький собор відновили у колишньому вигляді. Збір коштів на реставрацію проводив видатний історик Дмитро Яворницький. На початку XX століття до оригінальних дерев'яних фризів ручної роботи було додано розпис олійною фарбою в куполах.

В 1930 році храм було закрито, використовувався як зерновий склад. Служби відновлювалися у період з 1942 по 1963 рік, потім у приміщенні розмістили Історико-краєзнавчий музей.

В 1988 році Троїцький собор повернуто віруючим, хоча досі архітектурна пам'ятка використовувалася Дніпроовським художнім музеєм для експозиції відділу декоративно-ужиткового мистецтва. Тут зберігається список ікони Самарської Божої Матері, оригінал якої зник на початку XX століття. З 2012 року ведеться реставрація.

П'ятибанна Свято-Успенська церква в Китайгороді - одна з трьох китайгородських козацьких церков, збудованих у XVIII сторіччі з ініціативи сотника Павла Семенова.

Пластика стін барокового храму збагачена розкріпленими карнизами та пілястрами, різноманітними наличниками вікон.

Успенська церква була усипальницею Семенова та його родини.

За радянських часів тут розташовувався шкільний музей. Храмовий склеп за радянських часів був зруйнований, останки перепоховані на сільському цвинтарі.

В 1969-1973 роках церкву було відреставровано, нині вона діюча. Поруч встановлений пам'ятний знак на честь сотника Семенова.

Будівництво Спасо-Преображенського кафедрального собору було розпочато в 1787 році під час подорожі Катерини II південними володіннями. Імператриця особисто заклала перший камінь, що прийнято вважати моментом заснування міста. Однак продовження робіт затяглося на 48 років і завершилося лише в 1835 році.

Собор розташований посеред зеленого скверу в історичній частині Дніпра. Має високу архітектурно-мистецьку цінність як споруда, в якій відбилися традиції та прийоми російської класичної школи періоду її розквіту.

В роки радянської влади, на вимогу академіка Дмитра Яворницького, в соборі відкрили музей атеїзму, завдяки чому вдалося врятувати храм від знищення та зберегти інтер'єри. Собор ненадовго поновлював роботу під час німецької окупації. Реставрований у 1975 році. В 1992 році був переданий в користування УПЦ московського патріархату.

Поруч - верстова "Катерининська миля".

Музей-діорама "Битва за Дніпро в районі сіл Військове-Вовніги" є відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Відкрита в 1975 році до 30-річчя Перемоги у Другій світовій війні у новому приміщенні, прибудованому зі зворотного боку основної будівлі музею. Це одна з найбільших діорам у Європі - її загальна площа полотна становить 840 квадратних метрів, радіус огляду - 230 градусів. Створена майстрами батального живопису Миколою Бутом та Миколою Овечкіним зі Студії військових художників імені Грекова.

Сюжет діорами розповідає про події форсування Дніпра на плацдармі Військове-Вовніги і визволення міста Дніпро від німецької окупації наприкінці вересня 1943 року. Глибокий предметний план, що складається із залишків оборонних споруд, зброї, засобів переправи та інших військових атрибутів, спеціальне освітлення зали, звукові ефекти створюють у глядачів ефект безпосередньої присутності на місці штурму Дніпра радянськими воїнами. Бійці на передньому плані натурального зросту.

На експозиційному майданчику поруч з музеєм виставлена колекція радянської військової техніки: танки Т-34-85 і Т-70, реактивна пускова установка БМ-13 "Катюша" на базі ЗІC-151, кілька гармат часів Другої світової війни, а також пускова установка зенітно-ракетного комплексу С-125.