Пам'ятки Волинської області

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Шацьку збудована в 1830-1839 роках на місці дерев'яного православного храму, заснованого ще в 1510 році.

Кошти на будівництво виділив граф Владислав Браницький.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці має характерні ознаки класицизму. При цьому її відрізняють дві симетрично розташовані башти та поступове нарощування маси в західному напрямку, що робить її схожою на двобаштові костели барокової епохи.

Дерев'яна церква Святого Стефана (за іншими джерелами - Апостола та євангеліста Луки) побудована в Усичах в кінці XVIII століття.

Тризрубний, одноголовий храм стоїть на кам'яному фундаменті. Є характерною пам'яткою волинської народної архітектури.

Головною святинею церкви Святого Стефана була овальна формою ікона Різдва Христового, яка зберігається тепер у Музеї волинської ікони в Луцьку.

Свято-Василівська церква-ротонда - унікальний зразок православної архітектури. Ім'я архітектора Олекси, який збудував храм, згадується в Галицько-Волинському літописі.

В конструктивно-технічному рішенні простежуються елементи готичної архітектури, зокрема восьмипелюсткове перекриття.

В 1901 році зверху була надбудована баня в російському стилі, яка до невпізнання змінила вигляд Василівської церкви.

Шацький національний природний парк включений до списку біосферних заповідників ЮНЕСКО, що входить до складу транскордонного резервату "Західне Полісся" як Шацький біосферний резерват.

Парк охоплює велику заповідну територію на північному заході України, на кордоні з Польщею та Білорусією. Тут знаходиться понад 30 озер загальною площею близько 70 квадратних кілометрів. Найбільші з них - Світязь, Пулемецьке, Люцимер, Кримне. Між ними розташовані ліси та болота, на яких гніздяться рідкісні птахи. Із 789 видів рослин, що виростають на території парку, 32 занесені до Червоної книги України.

По берегах озер розташовано безліч пансіонатів та баз відпочинку, тут багато зручних місць для автокемпінгів. Популярні кінні та піші прогулянки екологічними маршрутами, риболовля на озерах, грибне полювання.

Адміністрація Шацького національного природного парку розміщується в селі Світязь, працює візит-центр.

Один із найстаріших житлових будинків Луцька, відомий як "Будинок Петра Першого", знаходиться поруч із пішохідною вулицею Лесі Українки, на колишній околиці старого міста. Попри неодноразові перебудови зберігає свій архаїчний вигляд.

На місці цього будинку з 1227 року стояв Василівський монастир, заснований князем Васильком Романовичем, що проіснував до 1607 року. На його честь названо вулицю Святовасилівську.

Точних відомостей про дату спорудження житлового будинку на місці монастиря немає, але у XVII столітті він уже напевно існував. За легендою, в 1709 році в ньому зупинявся московський цар Петро I по дорозі до Польщі. Раніше про це сповіщала меморіальна табличка, яку зняли в процесі декомунізації та деколонізації Луцька.

Одноповерховий цегляний будинок зведений за принципом "хата на дві половини" під чотирисхилою покрівлею. Ліве крило зберегло свій первісний вигляд, а праве було значно перебудоване у XIX столітті. Головною домінантою центрального фасаду є чотириколонний доричного ордера портал з двома бічними сходами і з майданчиком над входом в льох.

За радянських часів у "Будинку Петра I" розташовувалася міська санепідемстанція, а в підвальному приміщенні – кафе-бар.

Володимирський історичний музей розміщений у будівлі 1912 року побудови, що у старовинному сквері монастиря капуцинів.

Це одна з найдавніших збірок старожитностей Волинського краю, що бере початок з 1887 року, коли в місті задля збереження та вивчення пам'яток старовини володимирська громадськість організувала Давньосховище.

Зараз фонди Володимирського історичного музею налічують 18 тисяч одиниць. Представлена значна археологічна колекція, вироби володимирських  ремісників, знаряддя праці та речі побуту селян різних історичних періодів, велика етнографічна колекція, зокрема  зразків волинської вишивки та одягу.

В унікальній колекції монет VI-XIX століть представлено, зокрема срібляник князя Володимира Великого. Також експонується колекція стародруків, витвори мистецтва волинських майстрів різних епох.

Каплиця Святої Теклі розташована на невеликому кургані на західній околиці міста Берестечко.

Курган споруджений на згадку про трагедії 1658 року, коли татари зруйнували місто і взяли в полон 750 його мешканців, у тому числі 43 черниці католицького монастиря з настоятелькою на ім'я Текля. За легендою, близько півтисячі полонених дівчат (українок та полячок) відмовилися слідувати за загарбниками і були страчені, а їхніми тілами татари вислали дорогу для проходу через болото.

Каплицю, побудовану в 1698 році на могилі закатованих дівчат, назвали ім'ям першомучениці Святої Теклі.

Катедральний собор Різдва Христового розташований у центрі Володимира.

Був побудований як єзуїтський костел Розіслання Апостолів у межах окольного міста в 1755 році слонімським старостою Гнатом Садовським. Будівництво костелу в стилі пізнього бароко тривало 15 років. У 1762 році костел єзуїтів набув статусу монастиря "Серце Ісуса". Після скасування ордена єзуїтів костел перейшов до ордену Василіан, а в 1840 році монастир став православним, був резиденцією єпископів. У 1921 році знову перейшов у розпорядження римо-католицької єпархії.

Постраждав під час Другої світової війни. Наразі відреставрований, є православним катедральним собором Різдва Христового Православної церкви України.

В'їзна Луцька брама - єдина споруда колись потужних зовнішніх міських укріплень Олики, що збереглася.

Зведена в 30-ті роки XVII сторіччя. До складу укріплень входили земляні вали, стіни та дві брами. Для дворівневої вежі Луцької брами характерні бійниці у формі перевернутої замкового отвору.

Триває реставрація Луцької брами.

Мальовниче урочище Нечімне з озером серед заповідного лісу поблизу села Скулин на Волині яскраво описане Лесею Українкою в поемі "Лісова пісня". Саме тут відбуваються основні події цієї знаменитоїї драми-феєрії про стосунки місцевих мешканців з "лісовим народом".

Наприкінці XIX століття тут була лісова садиба, в якій юна Леся проводила літні місяці в гостях у дядька Лева – прототипа одного з персонажів поеми. Саме від нього майбутня поетеса почула безліч казкових історій про мавок, русалок, лісовиків та інших персонажів волинського народного фольклору.

У 1960-х роках відбулося перше літературно-мистецьке свято в урочищі Нечімному. Серед відвідувачів був присутній Максим Рильський, а львівські студенти поставили "Лісову пісню" прямо на березі озера. З 2000-го року традиційне поетично-мистецьке свято "Лісова пісня" відбувається тут щороку в першу суботу і неділю серпня.

Нині в урочищі Нечімному діє музей "Лісової пісні", що є філією Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки "Садиба Косачів". На території зберігся колодязь дядька Лева, представлена галерея дерев'яних скульптур. Саме озеро майже повністю заросло, очисні роботи проводяться зрідка.

Збергіся єдиний флігель палацу, збудованого в Любомлі графом Франциском Ксаверієм Браницьким, після того, як у 1768 році він отримав ці землі в нагороду за службу від польського короля Станіслава Августа Понятовського.

У 1782 році він закінчив будівництво своєї резиденції в Любомлі, поруч із Замковою горою. Це був великий палацовий комплекс, що складався з головної будівлі палацу, пари двоповерхових флігелів та одноповерхової галереї із зимовим садом. На північ від палацу було закладено великий сад, обнесений кам'яною огорожею.

В кінці XVIII століття, після повстання Костюшка, Браницький із дружиною Олександрою переїхали до Білої Церкви, де ними було збудовано знаменитий парк "Олександрія".

Останньою власницею палацу в Любомлі була родина землевласників Каппіоні.

За радянської влади будинок опинився у віданні військових, був частково розібраний. У флігелі розміщена дитячо-юнацька спортивна школа.

Петропавлівська церква на березі Світязя заснована в 1531 році при князях Сангушках.

З 1596 по 1796 рік храм був греко-католицьким.

Після пожежі 1834 року було вирішено збудувати новий кам'яний храм. Кошти на будівництво виділив граф Владислав Браницький. У 1846 році Петропавлівська церква була освячена.

В основу храму покладено традиційну для України тридольну схему, трансформовану під впливом класицизму в центральну ротондну композицію. Розвинений монументальний купол підпорядковує всі частини споруди, утворюючи характерний для Волині силует.

На південь від храму розташована аркова дзвіниця, увінчана трикутним фронтоном.

За радянської влади світязьку церкву не закривали.

В 2001 році в храмі замироточила Почаївська ікона Божої Матері, збільшилася кількість паломників, і в 2002 році було засновано Світязький Петропавлівський чоловічий монастир.

Парк садиби магнатів Вільгів у Голобах розташований прямо вздовж траси Ковель – Луцьк.

Свою парадну резиденцію з парком, звіринцем та цегляною огорожею заклав тут у XVIII сторіччі чернігівський воєвода Людвік Вільга. У глибині парку розташований палац складної форми, збудований на початку XX століття на місці згорілого садибного будинку. Від первісних споруд садиби збереглася лише садибна брама.

Паркова територія при реконструкції селища була прорізана вулицею, і в'їзна брама втратила своє пряме призначення. Ворота цегляні, оштукатурені, прямокутні в плані, з арочним проїздом на першому поверсі (закладено). Покриті чотирисхилим дахом із заломом.

Неподалік садиби, по інший бік вулиці, височіють дві паркові скульптури XVIII століття, які є виразним прикладом монументальної пластики Волині.

В'їзна брама та ландшафтний парк збереглися від садиби, закладеної в Любешові Михайлом Сервацієм Вишневецьким у XVIII сторіччі.

Пізніше садиба належала Замойським, Мнішекам, доки в 1754 році не перейшла у власність брацлавського каштеляна Яна Антонія Чарнецького. Його нащадки володіли садибою до Другої світової війни.

Період радянської влади палац Чарнецьких не пережив. Зараз можна побачити лише кам'яні ворота у стилі бароко та занедбаний парк на березі річки Стохід, у якому виростають 80 видів дерев та чагарників. Парк є частиною заповідної зони Національного природного парку "Прип'ять-Стохід".

Свято-Георгіївська церква у Голобах – пам'ятка перехідного типу від бароко до класицизму із традиційною дерев'яною дзвіницею у формах народної архітектури Волині.

Храм побудований як греко-католицький у 1783 році коштом магната Людвіка Вільги. У 1885 році черепичну покрівлю замінили залізною. Церква цегляна, оштукатурена, однонефна, з п'ятигранною апсидою та двома вежами на західному фасаді. Башти - двоярусні, завершені куполами-цибулинами. Перекрита дерев'яною стелею у XIX столітті, що замінила початкові склепіння.

На південний захід від Георгіївської церкви розташована дерев'яна двоярусна дзвіниця. Перший ярус – рубаний, другий – каркасний, у вигляді відкритої кругової аркади. Дах гонтовий. Композиція дзвіниці характерна для волинської дерев'яної архітектури XVII-XVIII сторічь.