Пам'ятки Вінницької області

Лісовий масив у каньйоні річки Бушанки на північно-західній околиці Буші здавна називають "Гайдамацьким яром".

Скелі пісковика формують тут мальовничі ландшафти посеред грабового лісу. Найбільш вражаючими вважаються скелі "Гриб", "Баран", "Висячка".

Перейшовши дерев'яним мостом на правий берег Бушанки і піднявшись крутою стежкою, можна дістатися Гайдамацької скелі з печерою, в якій, за легендою, в 1768 році знаходився один з таборів повстанців, що тут воювали.

Вхід на територію заказника "Гайдамацький Яр" платний.

Могилів-Подільський краєзнавчий музей розміщує свою експозицію в колишньому будинку купця Гальперіна, зведеному в 1905 році в стилі модерн.

Основу колекції складають картини з колекції Григорія Бронштейна (українські, російські та грузинські автори), а також колекція мінералів Володимира Афанасьєва, зібраних на території СРСР (1267 зразків), зразки меблів початку ХХ сторіччя.

Великий інтерес становлять зібрання археологічних знахідок, нумізматики, фалеристики та зброї XVII-XIX століть. Зокрема, сарматський котел VI століття до нашої ери, унікальні знаряддя побуту Трипільської культури, колекція зброї періоду XVI-XVIII століть, козацькі стріли та турецька нарізна рушниця, зброя та спорядження періоду Другої світової війни.

В етнографічному відділі представлено сільське домашнє начиння, подільський одяг, колекція творів декоративно-ужиткового мистецтва місцевих авторів, зокрема подільська вишивка та витинанка.

Кафедральний собор Різдва Христового в Тульчині розміщується в приміщенні колишнього костелу монастиря домініканців, що був збудований у 1780 році в стилі раннього класицизму.

Перший католицький храм з'явився на цьому місці ще в 1636 році, але невдовзі був зруйнований. Відроджений коштом польського магната Станіслава Щенсного Потоцького. Тут граф Потоцький вінчався з легендарною Софією, для якої він пізніше збудував парк "Софіївка" в Умані.

Після 1831 року костел перебудували в православному стилі.

Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці розташований в центрі міста Бар поряд із костелом та міським парком, де збереглися залишки Барського замку.

Раніше на цьому місці була невелика Троїцька церква, яка згадується в 1738 році. За легендою, її заснував козацький полковник Семен Палій, який очолив у 1702 році антипольське повстання та захопив Бар.

Нинішній собор Успіння Пресвятої Богородиці збудовано в 1757 році. Спочатку будівля була однокупольна, хрестоподібна у плані. Храм був закритий у 1838 році через появу тріщин у стінах та куполі. Капітальний ремонт завершено в 1851 році. Купол перебудовано, змінено архітектуру споруди, надбудовано цегляну триярусну дзвіницю.

На стінах Свято-Успенського собору зберігся олійний живопис ХІХ століття.

Римо-католицький костел Відвідування Єлизавети Пресвятою Дівою Марією заснований в Озаринцях у 1741 році коштом графа Дзедушицького та хорунжого Трембовальського. Спочатку був дерев'яним.

За іншими даними, перший католицький храм в Озаринцях був кам'яним і існував вже в XVII сторіччі.

Нинішній костел збудовано у 1842 році в суворих формах класицизму. Усередині було встановлено виготовлений у Варшаві орган.

У 1937 році храм було закрито і перетворено на склад. Відродження почалося в 1987 році. Нині костел Єлизавети в Озаринцях чинний.

Костел Пресвятої Трійці - найвища будівля у Браїлові.

Споруджений на місці дерев'яно-земляного замку XV-XVII сторічь після того, як у 1832 році старий католицький храм ордену тринітаріїв було передано православним.

Будівля в стилі ампір має незвичайний для костелу вигляд завдяки дуже високій дзвіниці, що робить його схожим не на храм, а, швидше, на ратушу з вежею.

За радянських часів будівлю переобладнали під цех сокоморсового заводу, на території якого він досі знаходиться. У 1990 році костел передано  православній громаді московського патріархату.

Костел Святого Архангела Михаїла побудований та оформлений у Вороновиці в 1793 році коштом Францішека Ксаверія Грохольського.

Храм виконаний у стилі пізнього бароко.

За радянських часів святиня була зачинена, у приміщенні костелу розмістили будинок культури.

Нині храм діючий.

Католицький костел Святого Хреста був побудований в Комаргороді в 1770 році (за іншими даними - в 1746).

Будівлю ґрунтовно перебудували у 1878-1882 роках, після того як костел було перетворено на православну церкву Святого Миколая. У цьому його фасади отримали архітектурну обробку, характерну цегляної архітектури XVII століття.

У прибудованій в 1874 році до костелу будівлі розмістилося училище, а в 1897 році тут була відкрита школа для дівчаток. В інтер'єрі – олійний настінний живопис XIX століття.

Малий (Верхній) палац Потоцьких у Тульчині збудований у 1775 році в стилі класицизму.

В 1796-1797 роках в палаці розташовувалася ставка російського полководця, фельдмаршала Олександра Суворова. У тульчинській штаб-квартирі він писав свою знамениту книгу "Мистецтво перемагати". А в 1816-1818 роках у Малому палаці розташовувався штаб Другої російської армії, потім казарми.

Нині в приміщенні Малого палацу Потоцьких розміщується ветеринарний коледж.

Кам'яний собор Святого Миколая Чудотворця у Могилеві-Подільському збудовано в 1754 році коштом болгарської, сербської та молдавської громад міста.

Храм виконаний у візантійському стилі. Окремо стоїть чотирикутна двоповерхова дзвіниця, перероблена із міської каланчі. У 1885 році проведено реконструкцію, храм значно розширили.

За радянських часів у приміщенні розміщувався краєзнавчий музей. Нині Миколаївський собор діє. Тут зберігається чудотворний образ Святого Миколая, а також срібна обдарувальниця, пожертвована імператором Олександром III на згадку про покійного царевича Миколу Олександровича.

Музей вініцького трамваю розташований на території трамвайного депо комунального підприємства "Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління".

Відкритий у 2013 році до сторіччя вінницького трамвая.

В експозиції музею представлені фотографії та експонати, пов'язані з історією трамвайного руху міста та розвитком транспортного підприємства. Зокрема, можна побачити зразки компостерів та трамвайних квитків різних часів.

Поруч із експозиційною залою розміщено виставку трамвайних вагонів, які працювали на маршрутах Вінниці в різні роки.

Усі пасажирські ретровагони можна замовити для індивідуальної екскурсії містом. Також можна замовити трамвай-кафе "Везунчик" для проведення урочистостей.

Музей етнографії "Подільська хата" розміщений у старовинній 130-річній хаті в центрі села Буша, поряд із Замковою горою. Музей відкрито у 2004 році.

Представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту, зібрані в навколишніх селах.

У дворі виставлено макет середньовічного замку та міських укріплень.

Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації Державного історико-культурного заповідника "Буша".

Меморіальну садибу-музей народного артиста України, Героя України Павла Муравського відкрито 2009 року в його рідному селі Дмитрашківка на Вінничині, де він народився у 1914 році та провів дитинство.

Павло Муравський був видатним українським хоровим дириґентом і педагогом, професором Національної музичної академії України.

Створення музею на місці рідної хати Муравського почалося ще за його життя всенародною толокою. В експозиції представлені матеріали про життя і творчість дириґента, його особисті речі та рояль.

Поруч закладено "Сад Муравського" з традиційних подільських сортів фруктових дерев.

Добре збережене велике ранньоскіфське Немирівське городище "Великі вали" (або "Скіфські вали") VII-VI сторічь до нашої ери знаходиться на обох берегах на річки Устя за 5 кілометрів на південний схід від Немирова.

Площа Немирівського городища становить близько 150 гектарів. Оточене земляним валом завдовжки 5,5 кілометрів, висотою до 9 метрів, з глибоким ровом. У північній частині розташоване замчище. На території "Скіфських валів" виявлено залишки поглибленого житла.

В Х-ХІ століттях на цьому місці існувало давньоруське поселення Мирів. За переказами, Мирів був повністю знищений під час татарської навали, а мешканці, що залишилися живими, перенесли поселення на місце нинішнього Немирова.

Лише окремі фрагменти збереглися від побудованого в 1657 році Озаринецького замку, що захищав Поділля від частих набігів татар Волоським шляхом.

Будівниками фортеці були козаки могилівського полковника Остапа Гоголя (предка Миколи Гоголя), а його син Прокоп у 1674 році отримав універсал на володіння Озарінцями від польського короля.

У 1690 році замок було зруйновано турками, але після вигнання їх із Поділля у 1699 році знову відновлено. За легендою, підземні ходи вели від фортеці вниз під річку та вгору до нинішньої торгової площі.

Згодом замок втратив значення та майже повністю був розібраний. Один із власників перебудував його залишки у хлібні комори. До цього часу частково збереглися ділянки східної стіни, один ярус в'їзної вежі та каземат.