Пам'ятки Рівненського району

Здолбунівський краєзнавчий музей відкрився у 2014 році в історичній будівлі поліцейського відділку з камерами попереднього ув'язнення, що була зведена у 1903 році. Протягом сторічної історії у цьому приміщенні розташовувалися місцеві правоохоронні органи – від жандармського відділення МВС царської росії у 1914 році до районного відділу МВС України в Рівненській області у 1998-2008 роках.

Експозиція музею розповідає про первісну історію краю, період царського та польського правління, події Першої та Другої світових воєн, український руху опору, а також про героїв Майдану та російсько-української війни. Серед експонатів – набір хірургічних інструментів з повстанської криївки-шпиталю, яка була знайдена в урочищі Гурби.

В музеї є власна церква. А у підвалах будівлі, де розташовувалися камери попереднього ув'язнення, відкрито експозицію "Колишня в’язниця", яка присвячена трагічним подіям російського терору та репресій на Здолбунівщині у першій половині ХХ століття.

Культурно-археологічний комплекс "Пересопниця" - трирівневий конструктивістський будинок, що нагадує храм.

Тут розміщений Музей Першокниги, присвячений історії створення Пересопницького Євангелія, а також конференц-зал та кімнати для археологів.

В експозиції, зокрема, представлено 9-кілограмову факсимільну копію Пересопницького Євангелія та макет давньоруського городища Пересопниця.

Неподалік розташований музейний комплекс просто неба "Княжий град": реконструкція житлової садиби та фортифікаційної споруди XII-XIII століть, коли Пересопниця була столицею удільного князівства.

В селі працює постійно діюча археологічна експедиція, долучитися до якої зможуть студенти та навіть туристи. Знайдені раритети поповнять експозицію Музею Першокниги.

Музей "Пересопницького Євангелія" частково адаптовано для людей з інвалідністю: парковка, мнемосхема, пандус.

Заповідник "Базальтові стовпи" - геологічний заказник у центрі Рівненської області, унікальний "архітектурний" витвір природи.

Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю та геометричною досконалістю.

Базальтові стовпи - це магматична порода, розбита тріщинами на характерні базальту стовпчасті окремо. У розрізі стовпи мають форму чотиригранників або багатогранників, що робить цей матеріал зручним для будівництва бруківок. Товщина стовпів досягає 1,2 метри, висота – до 30 метрів.

Великі поклади базальту були виявлені біля села Берестовець у XVIII столітті. Промисловий видобуток ведеться у відкритий спосіб. Деякі кар'єри затоплені, і в поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо гарно.

Ще більш вражаючий кар'єр із базальтовими стовпами знаходиться в урочищі Янова Долина біля села Базальтове за 15 кілометрів від Берестовця. Серед затопленого водою кар'єру тут утворився невеликий острівець, який називають "Островом кохання".

Дорогу від Берестівця до Базальтового розбито, рекомендується об'їзд через Костопіль.

З 1972 року заказник "Базальтові стовпи" має статус пам'ятки природи місцевого значення, що використовується як зона відпочинку.

Заповідник "Базальтові стовпи" - геологічний заказник у центрі Рівненської області, унікальний "архітектурний" витвір природи. Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю та геометричною досконалістю.

Базальтові стовпи - це магматична порода, розбита тріщинами на характерні базальту стовпчасті окремості. У розрізі стовпи мають форму чотиригранників або багатогранників, що робить цей матеріал зручним для будівництва бруківок. Товщина стовпів досягає 1,2 метри, висота - до 30 метрів.

Розробка великих покладів базальту в урочищі Янова Долина біля нинішнього села Базальтове ведеться із XVIII сторіччя відкритим способом. Один з кар'єрів повністю затоплений, посеред нього утворився невеликий острівець, який називають "Островом кохання". У поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо гарно.

З 1972 року заказник "Базальтові стовпи" має статус пам'ятки природи місцевого значення, що використовується як зона відпочинку.

Ще один затоплений кар'єр розташований у селі Берестовець за 15 кілометрів від Базальтового. Дорогу від Базальтового до Берестівця розбито, рекомендується об'їзд через Костопіль.

Березнівський державний дендрологічний парк закладений у 1979 році при Березнівському лісовому коледжі.

Нині тут, на площі 30 гектарів, росте близько 900 видів дерев та чагарників із багатьох куточків світу. На Поліссі прижилися представники флори із Середньої Азії та Кавказу, Карпат та Криму, Північної Америки, Сибіру та Далекого Сходу, Японії та Китаю.

У парку прокладено прогулянкові доріжки, споруджено каскад ставків, обладнано альтанки та оглядові майданчики. Є окрема ділянка декоративних рослин, березовий гай (понад 40 видів берези), сади жасмину, розарій.

Проводяться екскурсії.

Березнівський краєзнавчий музей розташований у колишньому будинку поміщика Михайла Малинського, побудованому в 1902-1903 роках у стилі класицизму.

5 тисяч експонатів розповідають про історію Березнівщини з найдавніших часів. Зокрема, представлено залізний меч та наконечник стріли XIV-XV століть, предмети козацької доби.

Міжвоєнний період характеризують документи, фотографії, предмети побуту, книги, що належали до зруйнованої Різдво-Богородичної церкви, ікони з римо-католицького костелу.

Одна із зал присвячена сучасному декоративно-ужитковому мистецтву.

Благовіщенський костел у стилі раннього бароко заснований у Клевані Юрієм Чарторийським, служив усипальницею князів Чарторийських.

У радянський період храм було закрито, будівля сильно занепала.

Наразі Благовіщенський костел повернуто католицькій громаді, триває реставрація.

Збудована в Острозі в XVI сторіччі оборонна Велика синагога свого часу була одним із найбільших у Європі центрів єврейської культури, при ній діяла вища школа рабинів.

Зазнала руйнування під час Визвольної війни.

Після Другої світової війни єврейська громада міста так і не була відновлена, будівлю синагоги збиралися використовувалося як склад.

До 2016 року перебувала в аварійному стані, поступово руйнувалася. В 2016 році коштом меценатів почалося відновлення синагоги.

Будівлю головної Великої синагоги у Рівному збудовано в кінці ХІХ століття.

До більшовицькго перевороту 1917-го року при ній діяла єврейська школа.

З радянських часів у будівлі Великої синагоги розміщується дитячо-юнацька спортивна школа "Авангард".

Дерев'яна триповерхова будівля водяного млина на річці Корчиці (притока Горині) побудовано в Гощі у XVIII-XIX століттях.

В даний час млин не працює, практично затоплено перший поверх, проте збереглася частина обладнання, яке досі залишається в будівлі.

Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир заснований у XVI сторіччі, коли княгиня Анастасія Вільшанська подарувала Києво-Печерській лаврі свій маєток Городок із замком на острові посеред річки Устя.

За часів Руїни, коли Україна була поділена між Польщею та росією, монастир перейшов греко-католикам і став резиденцією єпископів. У 1740 році кам'янецький єпископ Атанасій Шептицький збудував на острові кам'яний храм Святого Миколи Мирлікійського. Тим самим періодом датують і кам'яний корпус келій, що примикає до церкви з півдня.

Після приєднання Волині до російської імперії новий власник маєтку граф Естергазі перебудував корпус келій до садибного палацу у стилі класицизму та посадив на острові парк. В кінці ХІХ століття барон Феодор фон Штейнгель побудував на північний схід від храму три нові корпуси і розмістив в одному з них перший на Волині краєзнавчий музей.

Під час Другої світової війни у палаці розміщувався військовий шпиталь, потім обласний туберкульозний санаторій. У 1991 році комплекс келій перейшов у розпорядження УПЦ московського патріархату, яка відродила Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Водночас храм Святого Миколая належить Православній церкві України.

Гощанський православний монастир заснований у 1639 році при Михайлівській церкві, яка, як свідчить охоронна табличка, була побудована в Гощі в 1632 році.

Засновницею монастиря була Регіна Соломирецька-Гойська, яка успадкувала Гощу від свого брата Романа Гойського. Незабаром родич Соломирецької митрополит Петро Могила перевів сюди з Вінниці філію Києво-Могилянської православної школи, ректором якої був Інокентій Гізель. Монастирю та школі всіляко допомагав поборник православ'я, український шляхтич Адам Кисіль, який володів Гощею з 1642 року. Незабаром Михайлівський храм та монастир перейшли до греко-католиків, але в 1833 році були остаточно повернуті православним.

Щоразу храм перебудовувався, але не втратив своїх виразних рис. Зокрема, віконні отвори зберегли первісні злегка стрілчасті контури - відлуння готичної архітектури. Сучасний вид споруда набула в результаті реконструкції 1888 року. Поряд було споруджено теплу Миколаївську церкву з прибудованим до неї корпусом келій.

За радянської влади приміщення використовувалися в господарських цілях. На даний час відреставровані храми входять до комплексу Свято-Покровського Гощанського жіночого монастиря.

Романтичні руїни Губківського замку прикрашають мальовничий скелястий берег річки Случ.

Замок збудований у XV сторіччі. Вперше згадується в 1505 році, коли його було зруйновано татарами. У XVI столітті князі Семашки відновили замок, перетворивши його на одне з найпотужніших укріплень Волині. Фортифікаційна система складалася з чотирьох кутових веж, об'єднаних стінами з бійницями, в'їзних воріт та підйомного мосту. На замковому дворі знаходилися житлові та господарські споруди.

У 1596 році, під час повстання Северина Наливайка, Губківський замок був захоплений козаками під командуванням Григорія Лободи (встановлений пам'ятний знак), проте невдовзі відновлений поляками.

Фатальними для твердині стали два епізоди Північної війни, коли укріплення зруйнували спочатку російські (1704 рік), а потім шведські війська (1708 рік). З того часу Губківський замок не відновлювався.

Збереглися невеликі ділянки напівзруйнованих стін однієї вежі та колишнього палацу, замковий колодязь. Доступ вільний.

Будівля Дерманської гімназії збудована у 1912-1913 роках для учительської семінарії Святого Федора, яка була переведена до Дермані в 1906 році з Житомира під опіку Дерманського монастиря.

Гімназію тут відкрили у польський період, а за радянських часів це була середня школа. У 1917-1920 роках у чотирикласній школі при Дерманській семінарії навчався відомий український письменник Улас Самчук. При гімназії зараз працює музей Самчука, в якому, зокрема, представлені деякі його особисті речі: окуляри, тростина, ручка.

Крім того, працює кімната-музей поета Бориса Тена, який також народився у Дермані.

Відоме на всю Волинь урочище Святого Миколая з джерелами-близнюками у кам'яному гроті (печері) відоме з часів князів Острозьких.

На околиці села Гільча Перша б'ють із-під землі чисті джерела живої холодної води. Вважалося, що ці ключі не прості, а "громові", вибиті божими блискавицями і, отже, цілющі. Тому протягом століть джерело Святого Миколая приваблює безліч людей.

Грот та басейн споруджені у XVIII століті. Поетеса Олена Пчілка (мати Лесі Українки), яка була в Гільчі з дітьми, описала "стежку Божу" святого потоку в невеликій поемі "Гульча".