Пам'ятки Рівненського району

Домініканський монастир у Невіркові заснований у 1698 році. При ньому існував дерев'яний храм.

В 1807 році Ян Казімеж Стецький із сусідніх Великих Межирічів збудував величний кам'яний костел у стилі класицизму (на підтвердження цьому є напис над входом).

У 1832 році, після скасування монастиря домініканців, костел Святої Трійці став парафіяльним.

Зараз – у жалюгідному стані.

Екоферма AlpacaHome (Fluffy Farm) в Городищі поблизу Рівного відкрилася для відвідувачів у 2024 році. Розташована на березу великого ставка за 10 кілометрів від центру міста.

Зараз на фермі живуть близько трьох десятків південноамериканських альпак. Компанію їм складають карликові кози, вівці, кролики, морські свинки та павліни.

Під час візиту на ферму відвідувачі перебувають на одній території з альпаками, які є абсолютно не агресивними. З тваринами можна безпосередньо контактувати, годувати їх спеціальним кормом, фотографуватися з ними.

На території облаштовані місця для відпочинку з альтанками, столиками, гамаками, навісами, шезлонгами.

У вартість відвідування входить екскурсія та порція корму для тварин. Для відвідування необхідний попередній запис.

Заславська (Ізяславська) брама - єдиний кам'яний елемент зовнішніх оборонних укріплень середньовічного Межирича, що зберігся.

У XVI-XVII століттях оборонний Свято-Троїцький монастир був цитаделлю Межирічської фортеці. Його оборонні вали були органічно об'єднані та вписані в систему земляних укріплень самого села. Тоді навколо Межиріча звели земляні вали з шестигранними бастіонами поставленими по кутках валу. У Межиріч можна було потрапити через дві проїзні брами: Заславську браму по дорозі на Ізяслав (колишній Заслав), яка збереглася досі, і Дубенську браму, яка знаходилася там, де зараз центр села.

Добре укріплений Клеванський замок, що непогано зберігся, закладений у 1475 році князем Михайлом Чарторийським на місці давньоруського городища над річкою Стубла.

Замок оточений потужними стінами (товщина 3,8 метри) та оборонним ровом, через який перекинутий чотирихарочний міст. Будівництвом керував львівський інженер-фортифікатор Іван Лис, архітектор Львівського міського арсеналу. Від первісної споруди також збереглися дві кутові башти. У XVII-XVIII сторіччях тут розміщувалася колегія єзуїтів. Після перебудови, здійсненої в 1817 році Костянтин Чарторийським, у нових корпусах відкрили польську гімназію, потім духовне училище.

За радянської влади в Клеванському замку в різний час знаходилися школа-інтернат, училище механізації, пункт НКВС, потім його переобладнали під лікувально-трудовий профілакторій для алкоголіків.

Наразі будівлі перебувають у запустінні, обговорюються проєкти реконструкції та розвитку туристичної інфраструктури. Клеванський замок опікуються волонтерами зі спортивно-патріотичної організації "Щит".

Земляні вали замку князя Богуша Корецького, зведеного в XVI сторіччі, розташовані на Княжій горі в Маринині.

Дерев'яні споруди замку не збереглися, на колишньому замковому обійсті тепер городи.

Із замчища відкривається неповторна панорама долини Случа з кам'янистими порогами, скелястими каньйонами, крутими урвищами та морем зелені.

Руїни Корецького замку з виразною надбрамною баштою червоної цеглини є візитною карткою міста.

Перше дерев'яне укріплення спорудив у XV сторіччі над над річкою Корчик князь Острозький. Пізніше замок перейшов у володіння волинського воєводи Богдана Корецького, який зміцнив його кам'яними стінами з баштами та бастіонами, обведеними земляним валом та ровом, що наповнювався водою з річки.

В XVIII сторіччі фортечні споруди стали основою для будівництва палацового комплексу князів Чарторийских. В 1832 році палац згорів і з того часу не відновлювався.

Збереглися трирівнева надбрамна вежа, прилеглі до неї руїни зовнішніх стін палацових споруд, а також трипилонний чотириарковий міст (реконструйований останніми роками).

Корецький історичний музей відкрито у приміщенні колишнього палацу Горчинських (XVIII століття) до 850-річчя першої літописної згадки про місто.

Експозиція розміщена у п'яти залах: історії міста Корець, Другої Світової війни, етнографії та двох виставкових. Понад 6 тисяч експонатів відображають історію, культуру та побут краю.

Перед входом до Корецького історичного музею встановлено пам'ятник Тарасу Шевченку, за легендою, перероблений із пам'ятника Леніну.

Корецький Свято-Троїцький жіночий монастир упродовж століть вважався духовною фортецею православ'я на Волині.

За легендою, заснований у 1064 році першим ігуменом Києво-Печерського монастиря Варлаамом. Двічі розорявся кочівниками. В 1571 році монастир був відроджений князем Богданом Корецьким як Воскресенський. В 1620 році почалося будівництво великого монастирського комплексу на новому місці, однак князь Самуїл Корецький, який прийняв католицтво, передав новий храм і келійні корпуси францисканським черницям. В ХІХ столітті католиків вигнали, а костел перебудували на Троїцький собор у візантійському стилі. На початку ХХ століття з'являються тепла Іоанно-Предтечинська церква та надбрамна дзвіниця.

За радянської влади обитель залишалася єдиним чинним жіночим монастирем на території України.

Головна святиня - чудотворна Корецька ікона Божої Матері "Суручниця грішних". На території знаходиться могила Анни Андро де Ланжерон, уродженої Оленіної, якій пропонував руку і серце Пушкін, присвятивши їй після відмови вірш "Я вас любив...".

В саду - оригінальний вулик у формі монастиря.

Для фотографування на території потрібен особливий дозвіл.

В канонічному плані підпорядковується напряму московському патріарху Кирилу та не є частиною УПЦ московського патріархату - власником монастиря зазначений Священний синод російської православної церкви.

Костел Святого Антонія - найстаріший храм міста Корець. Заснований князем Каролем Корецьким в 1533 році (за іншими даними - в 1633 році), названий на честь святого Антонія Падуанського.

В 1706 році на місці дерев'яного храму було збудовано новий кам'яний костел у стилі бароко. В ході реконструкції 1916 року було прибудовано додатковий неф.

За радянської влади тут розміщувався склад хімікатів.

В 1990 році храм повернуто католицькій громаді Корця, освячено в 1904 році як костел Святого Антонія.

Збереглися фрагменти настінних розписів, проведено реставрацію.

У другій половині XVII століття магнати Любомирські, яким на той момент належали Великі Межирічі, заснували римо-католицький колегіум.

При ньому в 1702-1725 роках було збудовано величний костел Святого Антонія у стилі бароко за проєктом архітектора Войцеха Ленартовича.

Храм кам'яний, зального типу, з хорами, де колись був орган. Інтер'єри прикрашала багата ліпнина. Костел прикрашений трьома фронтонами пізньобарочного характеру. З вівтарного боку будівлі збереглася двоповерхова прибудова колегіуму з бібліотекою та екзаменаційною залою.

Нині костел Святого Антонія в дуже занедбаному стані, хоч і є пам'яткою архітектури національного значення.

Колишній парафіяльний костел Святого Антонія в неоготичному стилі з гарним годинником на фасаді побудований у Рівному за проєктом Константія Войцеховського коштом Романа Сангушка на місці раннього храму.

Освячений у 1900 році. Спочатку будинок був увінчаний двома шпилями, прикрашений фресками та вітражами.

З радянських часів костел Святого Антонія використовується як Будинок камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії.

Однонефний костел Святого Лаврентія в Тайкурах з витягнутою гранчастою апсидою і двома бічними капелами в половину висоти нефа обнесений з усіх боків напівзруйнованою, але досі міцною кам'яною стіною.

У західному кутку прибудовано дзвіницю у вигляді високого фронтону з трьома вертикальними щілинами для дзвонів. Колись костел мав вінчаючу баштуну пінак над коньком скатного даху. Незважаючи на занедбаний стан, в інтер'єрі добре видно основні елементи архітектурного оформлення: пілястри, горизонтальні пояски, карниз зі складним набором профілів. Завершує композицію головної частини внутрішнього простору циліндричне склепіння з глибокими розпалубками в місцях примикання до вікон, пружними арками і пучками хибних нервюр. Інші приміщення перекриті звичайними хрестовими склепіннями.

За переказами, костел Святого Лаврентія був побудований завдяки випадковості: собака шляхтича Пепловського, шукаючи дичину, підстрелену господарем, викопав із землі золотий скарб. На тому місці на подяку долі шляхтич збудував костел.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії виник в Острозі в результаті розбудови православної церкви, заснованої ще в XV столітті князем Федором Острозьким.

У 1442 році церкву було перетворено на костел монастиря домініканців. У ті часи це був основний католицький храм в Острозі, який мав велику парафію. У XVIII та XIX століттях костел неодноразово перебудовували та прикрашали пишними барочними вівтарями.

У 1897 році, після великої пожежі, коштом Романа Сангушка костел знову було перебудовано, цього разу у класицистичному стилі зі зведенням бані.

Після депортації поляків костел спорожнів та закрився, служби відновили нещодавно.

Костел Святого Яна Непомука у Мізочі стоїть на місці зруйнованого козацького храму.

Будівлю у стилі ампір почав будувати генерал Кшиштоф Дунін-Карвицького у 1795 році, а закінчив його син Казимир після 1830 року.

Після 1945 році костел був розділений у середині на дві частини балками. Внизу була бібліотека, а зверху знаходився кінотеатр.

У підземеллях костелу було поховано представників роду Дуніних-Карвицьких, а також князівну Ядвігу Любомирську.

Нині це православна церква Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України. Внутрішнє оздоблення у первісному стилі не збереглося.

Костопільський краєзнавчий музей розташований у маленькому одноповерховому будиночку в центрі міста Костопіль.

Представлено 10 виставок про природу, історію та етнографію краю. В експозиції "Природа рідного краю" найцікавіші діорами "Річка та луг" та "Ліс".

В етнографічному куточку реконструйовано інтер'єр поліського будинку, представлено повний процес виготовлення тканини.

Археологічна колекція включає знаряддя праці доісторичних часів, фрагменти глиняного посуду, бронзові вироби.

Про історію краю розповідає виставка "Костопільщина з ІХ століття по 1921 рік".

Стенди "Костопільщина сьогодні" фактично є рекламною виставкою продукції місцевих підприємств.

На майданчику перед музеєм виставлено велику колекцію військової техніки періоду Другої світової війни, відкриту до 40-річчя перемоги. Серед 17 експонатів - танк ІС-3, реактивний міномет БМ-13 "Катюша", самохідно-артилерійські установки ІСУ-122 та ІСУ-152, 203-мм гаубиця Б-4, автоматична зенітна установка тощо.