Пам'ятки Чернігова

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля ПК Будівельників.

Згідно з переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова князя Чорного.

За старовинною легендою, донька князя викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили 2 золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

На кургані "Чорна могила" встановлено пам'ятний обеліск.

Музей історії Лісковиці розташований у старому приміщенні Чернігівської школи № 4 із більш ніж сторічною історією.

Музей присвячений району Лісковиця, чернігівському Подолу, який відомий з давньоруських часів, де жили ремісники та міщани. Про різні періоди його історії розповідають експонати в розділах "Лісковиця в період Київської Русі", "Лісковиця - один з християнських центрів Чернігова", "Історія школи" та інші.

Один з центральних експонатів - старовинний ткацький верстат.

Пам'ятник борцям за волю та незалежність України біля Катерининської церкви у Чернігові було встановлено в 2009 році до 13-ї річниці Конституції України.

Ще на початку 1990-х років активісти націонал-демократичних організацій встановили тут пам'ятний камінь, біля якого проводилися різні акції.

Автор пам'ятника - вінницький скульптор Володимир Смаровоз. Постать козака з дитиною на руках уособлює молоду Україну.

Садиба Чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського, генерального обозного часів Гетьманщини, розташовувалась на околиці Чернігова, в селі Бобровиця (зараз мікрорайон міста).

На підвалах одноповерхового полковницького будинку, побудованого в 1680-1690-х роках, зараз стоїть збудований пізніше двоповерховий будинок у стилі класицизму.

Об'єкт знаходиться на території військової частини, обмежений доступ.

Садиба ватажка чернігівського дворянства Григорія Глібова з'явилася на околиці Чернігова - на Бобровиці - в кінці ХІХ століття.

Депутат Державної думи, заможний землевласник Григорій Глібов мав славу людини ексцентричної. Свій романтичний палац він збудував у стилі неоготики, прикрасивши його дещо незграбною сторожовою вежею. До садиби вела липова алея, вздовж якої лежали великі валуни. Місцеві мешканці ще тоді прозвали палац Глібова "замком".

Наразі в садибі Глібова розташований Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук.

Свято-Троїцький кафедральний собор у Чернігові входить до комплексу Троїцько-Іллінського монастиря, заснованого на Болдиних горах у XI сторіччі Антонієм Печерським.

Після монголо-татарської навали монастир було відроджено в 1649 році з ініціативи полковника Степана Подобайла. Ансамбль Троїцького собору із дзвіницею, Введенською церквою та Трапезною споруджено в 1679-1695 році коштом гетьмана України Івана Мазепи. Чудова архітектура у стилі українського бароко - твір талановитого вільнюського архітектора Йоганна-Батиста Зауера (Йоганна Баптиста).

З 1790 року Троїцько-Іллінський монастир служить резиденцією чернігівського архієпископа - тут знаходиться так званий "Архієрейський дім".

Сам монастир не діє, але собор відкритий для парафіян. У Троїцькому соборі спочивають мощі чернігівських угодників: святителя Феодосія Чернігівського, преподобного Лаврентія, святителя Філарета (Гумилевського), частки мощей деяких київських святих.

Біля південної стіни собору похований поет-байкар Леонід Глібов.

Монументальна дзвіниця висотою 58 метрів відкрита для відвідування (195 сходинок), згори відкривається найкраща панорама Чернігова.

Свято-Троїцький кафедральний собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Спасо-Преображенський собор в Чернігові - один із найдавніших християнських храмів на території України, унікальний зразок давньоруської архітектури.

Побудований за князя Мстислава Хороброго, ставши його усипальницею. Тут же похований Ігор Святославович, герой "Слова про похід Ігорів".

В інтер'єрі збереглися фрагменти давньоруських фресок, чудовий іконостас XVIII століття. Частина колекції золотої і срібної церковної утварі Спаського собору зберігається в Чернігівському історичному музеї.

Чернігівський Спасо-Преображенський собор внесений до списку культурних цінностей ЮНЕСКО.

Поруч розташований будинок архієпископа (1780 рік), в якому зараз знаходиться архів.

З 1967 року Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Центральний парк культури та відпочинку Чернігова - популярне місце дозвілля містян. Розташований на березі Десни.

На території парку розміщується Літній театр просто неба, атракціонне містечко, американські гірки, цирк, фонтани, ботанічна пам'ятка природи "Група багатовікових дубів".

Упродовж року проводяться культурно-масові заходи, фестивалі.

Церква Святих мучеників Чернігівського князя Михаїла і його боярина Федора розташована на березі річки Стрижень, на місці садиби відомого полковника Павла Полуботка.

До революції біля церкви знаходилася духовна семінарія - один із найстаріших навчальних закладів дореволюційного Чернігова. Зараз тут розташовані корпуси військового шпиталю.

У світі лише три храми носять ім'я святих мучеників чернігівського князя Михайла Всеволодовича та його боярина Федора, які відмовилися вклонитися монгольським ідолам під час нашестя Батия і були жорстоко страчені монголами. Такі храми є у Чернігові, у Москві та у невеличкому канадському містечку.

Належить до Православної церкви України.

Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм розташований у колишній будівлі Миколаївського Єпархіального братства.

При будівництві до загального ансамблю будівлі увійшла зведена в 1870 році каплиця Олександра Невського. З 1932 року і аж до початку Другої світової війни в будівлі розташовувався Чернігівський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка.

Був спалений в серпні 1941 року під час німецьких бомбардувань. Відновлений у повоєнні роки з надбудовою 3-го поверху над колишньою каплицею.

Зразок архітектури неоруського стилю, поширеного на межі ХІХ і ХХ століть.

З 1964 року в будівлі розташовується філармонія.