Пам'ятки Хмельницької області

Домініканський монастир з костелом Святого Вікентія де Поля в Білогір'ї заснований в 1612 році коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, що володів тоді містом.

Нинішня будівля відбудована в 1789 році. Монастир проіснував до 1859 року, після чого храм був перебудований на православну церкву.

За радянських часів будівлі використовували під різні установи: в'язницю, будинок культури, бібліотеку.

Лише в 1991 році костел Святого Вікентія де Поля повернули католицькій громаді селища. Наразі храм реставрують отці-паллотини Товариства Католицького Апостольства.

Кафедральний католицький костел святого Іоанна Хрестителя - одна з найстаріших споруд Ізяслава.

Заснований князем Янушем Заславським та його дружиною Олександрою поруч із Ізяславським замком разом зі школою, шпиталем та плебанією. Архітектор Яколо Мадлена виконав оборонний храм у формах готики, проте після реконструкції 1756 року під проводом архітектора Паоло Фонтани він набув рис ренесансу.

Костел Іоанна Хрестителя служив усипальницею князів Сангушків.

У радянські часи храм було перетворено на краєзнавчий музей, потім приміщення використовувалося для різних господарських потреб. У 1960-х роках будинок сильно постраждав від пожежі, досі не відновлювався.

Костел Іоанна Хрестителя монастиря ордена капуцинів знаходиться у нинішньому адміністративному центрі міста Сатрокостянтинів, хоча при закладці обителі в 1750 році князь Януш Сангушко виділив землю за межами міських стін.

Католицький храм Іоанна Хрестителя виконано у строгому стилі пізнього бароко знаменитим італійським майстром Паоло Фонтана. Будівництво всього комплексу тривало до 1778 року, але костел було закінчено набагато раніше.

В радянські часи був закритий, зараз чинний.

Місіонерський костел Святого Йосифа в Заславві (нинішній Ізяслав) збудований придворним архітектором польського королівського двору Паоло Фонтаною, який на той час служив у власника міста Павла Карла Сангушка поручиком артилерії.

Один із найцікавіших зразків пізнього бароко на Волині. У ХІХ столітті було прибудовано келійний корпус монастиря лазаритів, у якому зараз розміщується місцевий пенсійний фонд та інші організації. Костел знаходиться поряд із руїнами палацу Сангушків, з яким з'єднаний арочним містком.

Храм частково відреставровано, проходять служби. Перед будинком встановлений пам'ятник героям Другої світової війни – самохідна артилерійська установка.

Руїни величезного вірменського собору Святого Миколая навіть у нинішньому стані вражають витонченістю фрагментів огорожі та монументальністю дзвіниці.

Храм розташований у центрі кварталу, де з XIV сторіччя жили кам'янець-подільські вірмени. Перша дерев'яна вірменська церква була збудована в 1395 році, а в камені її відбудували в 1495 році. Споруджена в 1555 році дзвіниця з бійницями та чотирма оглядовими баштами нагорі схожа на оборонну вежу.

Після турецької окупації Кам'янця-Подільського храм відновили лише в 1767 році – вже як католицький костел. Це був величний храм візантійської архітектури з восьмигранним куполом та критими галереями по периметру.

У 1930-х роках храм було підірвано. Зараз у дзвіниці, що збереглася, розміщена маленька каплиця, в якій користуються парафіяни Вірменської апостольської церкви. Заплановано відновлення собору.

Домініканський костел Святого Миколая, розташований у найвищій точці Старого міста, вважається одним із найдавніших храмів Кам'янця-Подільського.

Оспіваний поетами як "Перлина Поділля", прекрасний храм краю.

Вперше монастир домініканців у Кам'янці-Подільському згадується в 1372 році. Костел був дерев'яним, і в 1420 році він згорів ущент. Нове життя монастирю в XVI сторіччі дав рід Потоцьких, які опікувалися домініканцями.

За часів турецького панування костел перебудували під мечеть на честь коханої дружини султана Хасекі – Рабії Гюль-Нуш. У ньому встановили білокам'яний мусульманський амвон, що зберігся донині.

Повна реставрація костелу Святого Миколая була закінчена в 1754 році коштом Міхала Францішека Потоцького. На фасаді можна бачити герб "Пілява" роду Потоцьких та скульптуру "Пес із смолоскипом" (домініканці називали себе "пси Господні"). Зліва до костелу прибудовано двоповерховий будинок, у якому мешкав Потоцький.

В даний час костел належить католицькому ордену Паулінів (Братство Святого Павла Першого Пустельника), продовжується реставрація.

Величний комплекс костелу Святої Анни височить в Полонному на пагорбі над річкою Хомора вже понад 400 років.

Заснований у 1583 році волинським воєводою князем Янушем Острозьким, якому належало тоді Полонне. Він першим у роді Острозьких прийняв католицизм. Будівництво тривало 24 роки. Стіни храму досягають завтовшки 2 метрів, він прикрашений карнизами, вітражами та розписами. В 1612 році отцями єзуїтами при костелі було відкрито школу.

Протягом століть костел неодноразово розорявся, але щоразу його відновлювали, і навіть у радянські часи завдяки сильній католицькій громаді міста він залишався чинним. У 1995-2002 роках проведено реставрацію.

Сучасний костел Святої Анни в Деражні збудований у 2000 році на місці цвинтарної каплиці, яка за радянських часів служила єдиним католицьким храмом міста.

Перший дерев'яний католицький костел у Деражні існував ще XVII сторіччі. У 1726 році його заново відбудували (знову з дерева) коштом господаря Деражні Антонія Любомирського. У 1840-х роках з ініціативи одного з останніх власників містечка Станіслава Раціборовського було споруджено новий кам'яний костел. На жаль, у 1930-х роках його було повністю знищено.

Тривалий час місцеві католики були змушені використовувати для богослужінь маленьку каплицю на цвинтарі, що на виїзді з міста у бік Хмельницького. Нині тут височить новий величний неоготичний храм Святої Анни з двома гострокінцевими вежами.

Римо-католицький костел Святої Дороти збудований в Славуті в 1825 році.

Він є точною копією паризького костелу Святого Євстафія. Був родовою усипальницею князів Сангушків.

Знаходиться на території міського парку, закладеного в XVIII столітті знаменитим паркобудівником Діонісієм Міклером. Тут розташовувався замок Сангушків, який не зберігся до наших днів.

Руїни костелу святої Трійці знаходяться поряд з Меджибізьким замком - на височини, укріпленій кам'яною опорною стіною.

Храм у стилі бароко з елементами готики збудовано при магнатах Сенявських у 1632 році, коли поляками на Поділлі масово насаджувався католицизм.

Костел кам'яний, хрестовий у плані. Перекриття були склепінчастими, пластичність гранованих об'ємів підкреслювали високі, стрілчасті вікна. Оздоблення відрізнялося аскетичністю.

У другій половині XX століття Троїцький костел було зруйновано. Втратив автентичний вигляд і розташований поруч із ним монастирський корпус.

Ошатна кругла зубчаста вежа, що височить над трасою Вінниця-Хмельницький, є фрагментом Летичівського замку, збудованого в XVI сторіччі кам'янецьким старостою Яном Потоцьким на вимогу польського короля.

Раніше в Летичеві була дерев'яна фортеця, яку неодноразово спалювали татари. Після того, як у 1606 році Потоцький із протестантизму звернувся до католицизму, замок перейшов у розпорядження ченців-домініканців. Вони принесли із собою з Ватикану ікону Божої Матері (копію ікони з римського собору Святого Петра) та розпочали перебудову замку під монастир.

Успенський костел (XVI-XVII сторіччя) з того часу є санктуарієм (святим сховищем) ікони Летичівської Богородиці - покровительки Поділля (зараз ікона знаходиться в польському Люблині, а в Летичеві - копія).

Під час Визвольної війни 1648-1652 років монастир було зруйновано, але незабаром відновлено.

Під час Другої світової війни тут розміщувався концтабір, за радянських часів - склади.

В 1989 році храм повернуто римсько-католицькому приходу Успіння Пресвятої Діви Марії, триває реставрація.

Перед вежею встановлено пам'ятник похованому тут народному герою Устиму Кармалюку.

Перший в Україні музей відомого єврейського поета Переца Маркіша відкрито в Полонному в 1998 році.

Маркіш народився в Полонному в 1895 році, тут провів дитинство. Прославився в світі як один із провідних єврейських письменників, багато видавався за кордоном, входив у керівництво Спілки письменників СРСР, був нагороджений Орденом Леніна. В 1949 році він був репресований за участь у Єврейському антифашистському комітеті, і в 1952 році розстріляний.

Експозиція полонського музею розповідає про життя та творчий шлях поета. В музейній експозиції – 23 книги письменника на мовах ідиш, іврит, українською, російською, англійською і навіть чуваською. Особливе місце в експозиції займає ювілейне ізраїльське видання трьох книг Переца Маркіша. Вони були видані в 1998 році з ініціативи мерії міста Беер-Шева. Одна з трьох книг – 24 вірші і уривки з поем мовою ідиш, дві інші – в перекладах – російською та івритом. Ці книги музей отримав в подарунок від мера Беер-Шеви Давида Бонфельда.

В музеї експонується чимало фотографій різних періодів життя Переца Маркіша, в тому числі дитинства та юнацтва, проведених в Полонному. Також в експозиції музею є подарунок доньки поета, відомої художниці і скульптора Ольги Рапай-Маркіш - оригінальні керамічні вироби. Є в експозиції і книжки синів Переца Маркіша - Шимона і Девіда.

На базі музею діє єврейське культурне товариство імені Переца Маркіша.

В 2007 році музей удостоєний почесного звання "Народний музей".

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової у Слобідці-Шелехівській відкрито в 1989 році "в будинку біля дороги непроїжджої", як описувала сама поетеса будинок своєї тітки Анни Вакар.

Ахматова неодноразово приїжджала до родичів на Поділлі, часто гостювала у Слобідці-Шелехівській, написала тут кілька віршів. У 1920-х роках тут оселилася й мати Ахматової Інна Горенко, де й прожила до кінця життя.

На сільському цвинтарі збереглася могила матері Ахматової, її тітки з чоловіком.

Перед музеєм встановлений перший в Україні пам'ятник Анні Ахматовій роботи Віктора Зайка, а також дві чавунні лавки та вуличний ліхтар із Санкт-Петербурга.

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової є відділом Хмельницького обласного літературного музею.

Меморіальний музей графа-реформатора Ігнація Сцибор-Мархоцького в Миньківцях присвячений одному з найекстравагантніших подільських поміщиків XVIII століття, засновнику самопроголошеної Миньковецької держави, яка проіснувала 30 років у межах Миньковецького ключа на території нинішнього Кам'янець-Подільського району.

Сотні експонатів розповідають про життя Ігнація Сцибор-Мархоцького, а також про влаштування його маленької держави, яка мала власну конституцію, засновану на римському праві судову систему, свою грошову одиницю.

Музей відкрито в 2012 році у старовинній будівлі, в якій свого часу розміщувалися НКВС та гестапо. В підвалі та цокольному поверхах збереглися камери попереднього ув'язнення. В 2010 році перед будинком встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору та репресій.

Миколаївська церква - єдина споруда у Старому місті кам'янця-Подільського, що дійшла до нас із XIV сторіччя практично у первісному вигляді.

Її збудували вірменські поселенці під керівництвом Синана Котлубея у 1398 році на основі більш древнього храму. Товщина стін цього присадкуватого храму оборонного типу сягає півтора метри. Суворий образ доповнюють маленькі віконця-бійниці та потужні контрфорси, що підпирають стіни. В один із контрфорсів вмонтовано традиційний вірменський кам'яний хрест-хачкар.

Будівля позбавлена декору як зовні, так і всередині. Ремонти проводилися у 1544, 1701, 1804 роках. В кінці XVIII століття до західного фасаду було прибудовано дзвіницю.