Пам'ятки Кременчуцького району

Палац поміщиків Ладигіних розташований на пагорбі у старому парку села Богданівка. Панська садиба збудована у середині XIX стоіття, після того як Богданівку придбав генерал Ладигін для своєї дружини.

Центральною спорудою садиби є двоповерховий цегляний палац, який раніше мав третій дерев'яний мансардний поверх. Також збереглася огорожа з в'їзною брамою у вигляді великої арки.

Окрасою садиби є Богданівський парк із столітніми дубами, який зберігся до нашого часу і з 1970 року має статус ботанічної пам'ятки природи місцевого значення.

Пам'ятник бабусі, що торгує насінням "на склянку", відкритий в Горішнях Плавнях у 2006 році.

Скульптура розміщена на центральній вулиці міста, де понад 30 років, всупереч намаганням міської влади та перевіряючих служб, ведеться вулична торгівля. Під табуреткою у продавчині насіння припасена й чекушка для постійних клієнтів.

Місцеві торговки вигадали прикмету у зв'язку з відкриттям пам'ятника: якщо посидіти поряд з ним до сходу сонця, то цілий день чекає успіх у торгівлі.

Пам'ятник сантехнікам у Кременчуці створено коштом працівників місцевого водоканалу. Він покликаний увічнити нелегку працю слюсарів та сантехніків.

Пам'ятник встановлено біля входу до комунального підприємства "Кременчукводоканал" з нагоди 95-річчя підприємства.

Скульптура зображує двох робітників, що закручують засувку водогону.

Скульптура сантехніка, що до пояса виглядає з каналізаційного люка, - одна з нових пам'яток Горішніх Плавнів.

Сантехнік зображений з розвідним ключем у руці і, судячи з виразу обличчя, трохи напідпитку. Навпроти нього на кришці люка сидить пес.

Автор пам'ятника – скульптор Олег Рябо.

Пам'ятник Тарасові Бульбі, героєві однойменного твору Миколи Гоголя, встановили у Келеберді до 200-річчя від дня народження письменника.

Бронзова скульптура зображує запорозького отамана Бульбу, що сидить на камені з люлькою в роті на високому скелястому мисі і дивиться в задумі на широку гладь Дніпра. Поруч із ним пасеться кінь, неподалік стоїть козацька гармата.

Автори скульптурної композиції – художник Володимир Чепелик та його син, скульптор Олексій Чепелик.

Поруч знаходиться Спасо-Преображенська церква (2005 рік) та пам'ятник воїнам, які загинули під час форсування Дніпра у 1943 році.

"Парк Миру" закладений у Кременчуці в 1983 році з нагоди 40-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

На території парку встановлено єдиний в Україні Гонг Миру – індонезійський символ миру. Тут же розміщується музей військової техніки просто неба та автомістечко, є дитячий та спортивний майданчики, діє шаховий клуб.

В 2012 році в парку було висаджено Алею сакур. В 2017 році у парку Миру, на території якого в роки німецько-фашистської окупації було розстріляно понад 20 тисяч мирних мешканців, було відкрито пам'ятний знак "Праведникам світу".

З оглядового майданчика Парку Миру відкривається чудовий краєвид на центральну частину Кременчука.

Піраміда-усипальниця в Комендантівці, створена за мотивами гробниць єгипетських фараонів, є 15-метровим гранітним чотиригранником.

Офіцер російського флоту Олександр Білевич, який брав участь у російсько-турецькій війні і воював на Балканах, перебуваючи на початку 1860-х років в Єгипті у складі обмеженого контингенту російських військ, під враженням від побачених там пірамід здійснив у 1864 році будівництво храму-піраміди у своєму маєтку край села Комендантівка.

Піраміда зводилася з гранітних блоків, здобутих у місцевому кар'єрі, які тросами витягали дерев'яними жолобами вгору. Оскільки блоки скріплювалися дорогим вапняним розчином із додаванням крові худоби та яєчних білків, будівництво розтяглося на 13 років.

Споруда триярусна. Підземний ярус складали три похоронні камери, з'єднані між собою ходами. У першому надземному ярусі розміщувався православний храм з іконостасом та вівтарем. Верхній ярус служив дзвіницею. Споруду вінчав православний хрест.

У 1877 році в усипальниці було поховано дружину Білевича Софію, а в 1916 році - самого будівельника Комендантівської піраміди, яка була освячена як православна церква Святої Софії.

В середині XX століття могили Білевичів були розорені, у піраміді влаштували склад добрив.

Нині богослужіння відновлено парафією УПЦ московського патріархату, храм ремонтується. До нього зроблено прибудову, яка своїм сучасним виглядом порушує композиційну цілісність пам'ятки архітектури.

Градизький придорожній рибний ринок стихійно склався навпроти автостанції селища Градизьк на трасі Н-08 Київ – Дніпро завдяки розвиненому рибному промислу на Кременчуцькому водосховищі.

На градизькому ринку продають свіжу, сушену, в'ялену та копчену дніпровську рибу: судак, лящ, сом, щука та інша.

Свято-Покровська церква в Кам'яних Потоках відома з 1692 року. Тоді вона була дерев'яною і незабаром згоріла під час грози.

Ймовірно, з тих часів церква кілька разів перебудовувалась, і була остаточно розібрана лише на початку ХХ століття. Будівництво цегляного храму Покрови Пресвятої Богородиці було завершено в 1913 році. На той час храм був найбільшим у районі.

Нині храм діючий.

Семенівський краєзнавчий музей розташовується у великому двоповерховому приміщенні в центрі селища міського типу Семенівка на Полтавщині. Відкрився у 1962 році та знайомить відвідувачів з історією та побутом регіону.

Основна експозиція музею має сім відділів: "Світлиця", "Народознавство", "Культура, наука, мистецтво", "Природа", "Російсько-українська війна", "Друга світова війна", "Історичний".

В картинній галереї музею проводяться виставки народних умільців та місцевих художників, серед яких Василь Артикульний, Іван Перетятько та інші.

Величний собор Різдва Богородиці у Козельщині зведений у 1906 році на місці першого храму, заснованого в 1882 році. Будівництво відвідував імператор Микола II.

Збереглися розписи Олександра Мурашка, іконостас. Головна святиня – чудотворна Козельщинська ікона Божої Матері, що була привезена з Італії у XVIII столітті дворянами Козельськими та перейшла у спадок до графів Капністів. У 1880 році після полум'яної молитви біля цієї ікони зцілилася тяжкохвора дочка графа Володимира Капніста Марія, якій вже не могли допомогти лікарі.

У 1886 році засновано жіночий монастир Різдва Богородиці. Після будівництва нового собору була також зведені готель для паломників, лікарняний корпус, іконописна майстерня, чоловіча та жіноча школи, цегельний завод, водогін, майстерні та господарські приміщення.

Після 1917 року майно монастиря було націоналізовано, у соборі влаштували театр.

З 1992 року собор Різдва Богородиці реставрується, Козельщинський Різдво-Богородичний жіночий монастир відроджено.