Пам'ятки Дрогобицького району

Зоопарк "Лімпопо" в Мединичах – найбільший зоопарк у Львівській області.

Тут містяться понад 300 тварин, що представляють сотні різних видів світової фауни. Територія зоопарку становить понад 3 гектари.

На території зоопарку розташовано кафе та літній дворик.

Кафедральний собор Пресвятої Трійці в Дрогобичі збудований у 1690-1709 роках в стилі бароко як католицький костел монастиря кармелітів.

В 1808 році храм перейшов до василіан та був освячений як греко-католицька церква Святої Трійці. В 1909 році було встановлено іконостас (різьблення виконав львівський майстер Андрій Сабарай, ікони написав Модест Сосенко). В 30-х роках XX століття стіни розписав Іван Бал.

Останніми роками Троїцький собор у Дрогобичі було повністю відреставровано. Нині це головний храм Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви.

До роковин розстрілу учасників революції Гідності на Майдані в Києві на фасаді Катедрального собору Пресвятої Трійці встановлено пам'ятний знак на честь Героїв небесної сотні та загиблих воїнів російсько-української війни.

В підземелі собору Пресвятої Трійці діє Парафіяльний музей, створений в 2014 році в перші роковини смерті владики Юліяна. Приміщення музею складається із трьох залів.

У першій залі виставленні для огляду антимінси, освячені єпископами в різні історичні періоди Української греко-католицької церкви, а також богослужбові книги та предмети церковного вжитку. ​У другій залі виставлені для огляду особисті речі, а також атрибутика пов'язана із діяльністю єпископа Юліяна (Вороновського). У третій залі (крипті для поховань) виставлені для огляду архиєрейське облачення та речі для Літургії, які використовував владика Юліян.

Центральний курортний парк "Адамівка" в Трускавці був закладений ще у 1895 році. Названий на честь Адама Сапеги - одного з найактивніших ініціаторів реконструкції парку.

Розташований в долині потоку Воротище на площі близько 60 гектарів, в самому центрі курорту Трускавець. Центром курортної зони міста є Центральний бювет мінеральних вод. Від нього починаються паркові алеї, що ведуть через парк на пагорбах, де знаходяться ще 3 цілющі джерела, а також перший літній павільйон для прийому води. Бульвар Торосевича виступає його головною “жилою”.

Крім характерних для цієї місцевості рослин, у парку можна зустріти екзотичні види: веймутова сосна, катальпи, самшит, сріблястий клен, оцтове дерево та інші. Вважається, що англійського стилю парку надав садівник Юзеф Яблонський, який і засадив тут велику кількість як типових, так і екзотичних дерев.

Літературно-меморіальний музей-садибу Івана Франка створено на батьківщині письменника в селі Нагуєвичі.

Тут він народився в 1856 році в родині коваля, провів дитинство, а потім неодноразово повертався до рідних місць. У своїх творах він яскраво описав дитячі спогади, коли дитиною проводив час у батьківській кузні.

Перша експозиція була відкрита в 1946 році в маленькому будиночку племінника письменника. Пізніше на місці садиби Франка за його описами та фотографіями було відтворено батьківський будинок із затишними кімнатами. В колоритному дворі - стайня, кузня, сарай з інструментами та пасіка.

Навпроти знаходиться будівля літературно-меморіального музею з експозицією перших видань творів письменника, поруч із яким розташована скульптурна група "Іван Франка та світова література".

На в'їзді до Нагуєвичів, а також у Франковому саду встановлено дерев'яні різьблені скульптури, що символізують ідеали, літературних героїв та близьких людей письменника.

Історичний відділ, відділ природи та адміністрація музею "Дрогобиччина" розташовані в колишній будівлі Дрогобицької повітової ради (1894 рік).

В основу експозиції музею, відкритого в 1940 році, лягли колекції графа Лянцкоронського, Хирівської єзуїтської школи, а також частина зібрання самбірського музею. Зокрема, представлено найдавніший на території Прикарпаття глиняний посуд, бронзовий скарб ранньозалізної доби, грамота про підтвердження Дрогобичу Магдебурзького права, ваги для зважування солі, громадська каса XVI сторіччя, колекція монет XIV-XIX століть та інше.

До 60-річчя УПА відкрито діораму-макет "Повстанська криївка", яка була виготовлена ​​за описом командира УПА Степана Стебельського.

Відділом музею "Дрогобиччина" є історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" в колишній будівлі Повітового суду.

Історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" відкрито 2013 року в колишній катівні НКВС, яка розташовувалася у внутрішньому подвір'ї будівлі Повітового суду в Дрогобичі.

В період Другої світової війни та в перші роки радянської окупації тут було закатовано та розстріляно щонайменше 1200 жителів Дрогобиччини.

Колишня будівля Дрогобицького цісарського повітового суду – одна з найкрасивіших у Дрогобичі, але водночас це символ тоталітаризму та репресій чотирьох окупаційних режимів. Триповерхова будівля в стилі історизму зведена на початку ХХ століття, ставши одним із найбільших судів на Галичині. Окрім 20 суддів, там працювала судова канцелярія та тимчасова в'язниця. У міжвоєнний період польська влада розмістила тут міський суд.

Це ж приміщення використовували як суд і під час німецької окупації 1941-1944 років. Але найжахливішої слави "Дрогобицької катівні" будівля зажила у 1939-1941 та 1944-1959 роках, коли тут розмістилося Дрогобицьке управління НКВС із внутрішньою тюрмою, де масово катували та розстрілювали місцевих мешканців. 

Нині це корпус Інституту фізики, математики, економіки та інноваційних технологій Дрогобицького державного педагогічного університету.

На місці колишньої катівні у 2013 році було створено меморіал "Тюрма на Стрийській" за проєктом дрогобицького архітектора Максима Чирки та відкрито музей, що є підрозділом Музею "Дрогобиччина".

Експозиція розповідає про сталінський терор та репресії на західноукраїнських землях: окупацію та встановлення радянської влади на Дрогобиччині, створення Дрогобицької області, репресії НКВД-НКГБ на Дрогобиччині. Представлено фотомартиролог жертв НКВД- НКГБ. Особливе хвилювання викликає перегляд особистих речей закатованих, знаряддя вбивства і катувань, знайдені під час досліджень території колишньої катівні.

Музей історії курорту Трускавець розташований в центрі міста на віллі "Саріуш", яка є пам'яткою архітектури початку ХХ століття.

В 7 залах виставлені історичні документи, а також предмети побуту населення передгір'я Карпат, які дають уявлення про історію краю з найдавніших часів донині.

Музей історії нафтової, озокеритової та газопереробної промисловості був заснований у Бориславі в 1972 році при Палаці культури нафтовиків.

У 2003 року оновлена ​​експозиція відкрита у приміщенні адмінкорпусу НГУ "Бориславнафтогаз" (5 поверх). Експозиція музейної кімнати знайомить відвідувачів з історією розвитку бориславського нафтовидобутку – найстарішого нафтового промислу України.

В музеї представлені знаряддя праці, промислове обладнання, зразки сировини та продукції, предмети побуту, нумізматичні матеріали (монети, медалі, ордени, значки), світлини старого Борислава.

Цікава колекція гасових та нафтових ламп, діючі макети бурильних установок.

Палац мистецтв "Вілла Б'янки" у Дрогобичі – яскравий зразок архітектурного стилю сецесії (віденського модерну) кінця XIX – початку XX століття.

Багато оформлена темно-зелена двоповерхова будівля належала доктору-рентгенологу Йозефу Ротту. Будинок описаний у новелі Бруно Шульца "Весна" як "Вілла Бьянки".

Зараз це будівля Палацу мистецтв, що належить музею "Дрогобиччина", і використовується як виставковий центр.

Тут представлені настінні малюнки Бруно Шульца, виявлені в 2001 році на "Віллі Ландау" в Дрогобичі.

Тематична виставка "Скарби графа Лянцкоронського" представляє понад 150 предметів високохудожніх творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.

Також представлено український живопис ХХ століття.

Музей-садибу провідника українського національно-визвольного руху, другого голови ОУН полковника Андрія Мельника відкрили в його рідному селі Воля Якубова у 2020 році з нагоди 130-ї річниці з дня його народження.

Андрій Мельник народився у 1890 році в родині місцевого священика та громадського діча Атанаса Мельника, який дружив з родиною Івана Франка. Сам Франко не раз гостював в оселі Мельників у Волі Якубовій. Це сформувало основи національної свідомості й патріотизму юного Андрія ще у дитинстві.

Музей облаштували у старій хаті початку ХХ століття, в якій колись проживали родичі Андрія Мельника.

Одна з кімнат будинку збереглася в автентичному стані – з глиняною підлогою. Тут зібрали речі побутового вжитку, господарські інструменти, які використовувались сільськими майстрами в той час. Деякі з них належали родичам полковника Мельника. Експозиція в іншій частині оселі присвячена безпосередньо життю Андрія Мельника та його участі в національно-визвольному русі.

Еколого-пізнавальний маршрут "Стежка Івана Франка" на околиці села Нагуєвичі - це художньо-меморіальний комплекс, створений у 1981 році в парковій зоні на в'їзді в село з боку Дрогобича.

Уздовж мальовничої лісової алеї розміщені дерев'яні скульптури персонажів творів письменника. По ходу двокілометрового маршруту можна відвідати "Поляну казок" із дерев'яними скульптурами героїв казок Франка, каплицю Різдва Богородиці, Літній театр, місток.

У лісі зустрічаються дуби, ялиці, ясені, клени, буки та ялини. Обладнано місця для відпочинку.

Найбільша в Східній Галичині синагога збудована в 1842-1865 роках для численної єврейської громади Дрогобича, яка відігравала важливу роль в економічному житті міста.

В архітектурі храму використано неороманські елементи, характерні для німецького стилю "Рундбоген". За зразок при оформленні була взята синагога в німецькому місті Касселі. По периметру внутрішніх стін, у кожному з полів розташовано 12 напівкруглих арок, які відповідають кількості колін Ізраїлю. Поєднання прибудов та пілонів надають фасаду синагоги монументального вигляду.

Після закінчення Другої світової війни в приміщені Хоралної синагоги був розміщений склад солі, потім меблевий магазин, у прибудовах - продуктові склади.

Після здобуття Україною Незалежності синагогу повернули місцевій єврейській общині. Після проведеної реставрації в 2018 році відбулося відкриття синагоги, а 3 липня 2019 року до синагоги урочисто внесли Тору.

Художній музей, присвячений творчості видатного майстра народно-ужиткового мистецтва Михайла Біласа, створений в Трускавці в 1992 році за життя художника.

Займає приміщення витонченої дерев'яної вілли "Гопляна" (1928 рік), виконаної в польському народному закопанському стилі. Колись це була літня резиденція бургомістра курорту Раймунда Яроша.

Михайло Білас прославився як майстер текстильної пластики, образно-виразних іграшок, автор неперевершених сюжетних панно та аплікацій. В експозиції - унікальні, створені в єдиному екземплярі килими, гобелени, покривала, рушники у стилі модерн із яскравими фольклорними мотивами.

Дерев'яна тризрубна церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі вважається однією з найкращих споруд у стилі галицької народної архітектури.

Храм заснований у XVI сторіччі, однак в результаті розбудови 1661 року втратив первісний вигляд.

Зберігся монументальний темперний розпис XVII століття та унікальні зразки іконопису XV-XVIII століть.

Церква Воздвиження Чесного Хреста знаходиться у передмісті Дрогобича Зваричі, на території пожежної частини. Поруч розташована дерев'яна дзвіниця XVII століття.

Дерев'яна церква Іоанна Хрестителя у Бориславі збудована в 1879 році.

Раніше на цьому місці стояв дерев'яний храм Воскресіння Господнього, який відомий з XV сторіччя.

Церква хрестова у плані, одноповерхова, оточена навісом. У нижній частині видно оригінальні бруси зрубу (решта стін покрита дерев'яною вагонкою). В інтер'єрі зберігся дерев'яний іконостас ХІХ століття.

Поруч стоїть стара дерев'яна триярусна дзвіниця, а також нова кам'яна. Ліворуч від вхідних воріт встановлений високий пам'ятник Іоанну Хрестителю, накритий дахом на колонах.