Пам'ятки Сумської області

Невелика альтанка з різьбленого дерева, побудована за проєктом архітектора Матвія Щавеліїва без жодного цвяха, вважається візитівкою міста Суми.

За легендою побудована міщанином Йосипом Ліщинським на місці свердловини, пробуреної під час невдалих пошуків нафти.

Сумська альтанка - єдина дерев'яна споруда в місті, яка анітрохи не постраждала у роки Другої світової війни.

Сумський обласний краєзнавчий музей розташовується в Сумах в колишній будівлі повітової земської управи з примітним баштовоподібним виступом на фасаді, який піднімається вище основної споруди та завершується куполом.

На пілонах другого поверху встановлено чотири каріатиди, які підтримують балкон. Управу відвідували у різні роки Олександр Купрін та Володимир Короленко. В 1905 році тут розміщувалися друкарня та редакції перших сумських газет.

Обласний краєзнавчий музей в Сумах заснований у 1920 році. В експозиції музею представлені предмети з археологічних розкопок ранньослов'янських та давньоруських пам'яток, рідкісні матеріали з історії та природи Сумщини.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

13 квітня 2025 року росіяни завдали ракетного удару двома балістичними ракетами типу "Іскандер-М"/KN-23 по центру міста Суми, забравши життя 35 людей, в тому числі двох дітей, 119 осіб отримали поранення.

Унаслідок російського ракетного удару будівля Сумського обласного краєзнавчого музею зазнала сильних пошкоджень. Окрім того, руйнацій зазнали інші заклади культури та пам’ятки культурної спадщини міста, серед яких: Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, обласний академічний театр для дітей та юнацтва, національний академічний театр драми та музичної комедії імені Щепкіна, обласний науково-методичний центр культури й мистецтв, обласна філармонія, обласна бібліотека для дітей, майстерня обласної організації Національної спілки художників України, садиба Суханових-Сумовських.

Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького розташований в Сумах в будівлі колишнього Державного банку, збудованому на початку XX сторіччя сумським архітектором Густавом Шольцем.

Музей створений у 1920 році на основі націоналізованих приватних мистецьких зібрань та колекції Оскара Гансена, що знаходилася тоді в Сумах. Першим директором музею був художник Никанор Онацький, учень Іллі Репіна, чиї роботи, зокрема, представлені в експозиції.

Найбільший інтерес представляють пейзажі італійських художників XVII-XIX століть, голландських та фламандських живописців, серед яких і роботи учнів Рубенса, французьких пейзажистів XIX століття.

Також в Сумському художньому музеї представлені твори відомих художників-передвижників: Шишкіна, Куїнджі, Левітана, Саврасова. До шедеврів живопису кінця XIX - початку XX століття можна віднести роботи Васнецова, Серова, Котарбінського, Айвазовського. 

Художній музей в Сумах має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

13 квітня 2025 року росіяни завдали ракетного удару двома балістичними ракетами типу "Іскандер-М"/KN-23 по центру міста Суми, забравши життя 35 людей, в тому числі двох дітей, 119 осіб отримали поранення.

Унаслідок російського ракетного удару будівля Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького зазнала сильних пошкоджень. Окрім того, руйнацій зазнали інші заклади культури та пам’ятки культурної спадщини міста, серед яких: обласний краєзнавчий музей, обласний академічний театр для дітей та юнацтва, національний академічний театр драми та музичної комедії імені Щепкіна, обласний науково-методичний центр культури й мистецтв, обласна філармонія, обласна бібліотека для дітей, майстерня обласної організації Національної спілки художників України, садиба Суханових-Сумовських.

Старовинний храм святих трьох Анастасій у Глухові заснований у XVIII сторіччі гетьманом Іваном Скоропадським як домова церква біля гетьманської садиби.

Названий на честь його дружини Анастасії. Відроджений у 1884-1893 роках коштом сім'ї цукрозаводчиків Терещенко, ставши їх родовою усипальницею. Нагадує формами Володимирський собор у Києві, який також будувався за участю родини Терещенків.

Проєкт у неовізантійському стилі розробив архітектор Андрій Гун. Шедевральні розписи за ескізами Віктора Васнецова виконали знамениті художники Сведомські, Пимоненко, Верещагін, Журавльов, які також оформляли Володимирський собор. Зберігся розкішний іконостас із білого мармуру.

В 2003 році, після візиту до міста одного з нащадків Терещенків, у підвалі Трьох-Анастасіївського собору було виявлено фамільний склеп. Тут поховано засновника роду Артемія Терещенка, його дружину Євфросинію, їхніх синів Федора та Миколу.

Нині це кафедральний храм Конотопської та Глухівської єпархії УПЦ московського патріархату.

Українська академія банківської справи Національного банку України займає комплекс історичних будівель у центрі міста Суми.

Перший навчальний корпус розташований у сквері імені Тараса Шевченка (вулиця Соборна), у колишньому приміщенні Першої жіночої гімназії. Належить до численної у місті групи неоготичних будівель ХІХ-ХХ століть.

Головний корпус академії виріс лише кілька років тому на центральній вулиці Петропавлівській, на місці колишніх володінь нащадків засновника Сум Григорія Кондратьєва. До 1917 року тут була одна з пожежних команд міста, потім різні установи. У реконструйованому корпусі ретельно збережено усі архітектурні нюанси історичної будівлі. Замість пожежної каланчі споруджена вежа з годинником, який сповіщає місто про різні урочистості в академії.

Давньоруське городище на пагорбі над Сеймом розташоване в самому центрі сучасного Путивля. Входить до складу Путивльського державного історико-культурного заповідника.

Будівництво прикордонного міста-фортеці "на шляху" почалося за наказом київського князя Володимира Святославовича для захисту Русі від кочівників. Будучи стольним градом, у X-XII сторіччях Путивль мав потужні оборонні споруди. Під час розкопок знайдено фрагменти оборонних стін та фундамент храму Вознесіння, звідки в 1185 році виступив на половців князь Ігор Святославич (залишки законсервовані під землею). Згідно з "Словом про похід Ігорів", на стінах Путивля плакала княжна Ярославна, яка чекала чоловіка з половецького полону.

Після монголо-татарської навали фортецю було відновлено, до XVII сторіччя вона складалася з 9 рубаних дубових веж. Вестова вежа досягала 27 метрів заввишки. До кінця XVIII століття фортеця втратила стратегічне значення та була розібрана. Зберігся рів і невисокий вал.

На території урочища Городок розбито парк із видовим майданчиком, встановлено пам'ятник Ярославні.

Дерев'яна церква Святої Трійці в Пустовойтівці заснована в 1773 році коштом останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.

Після Другої світової війни приміщення храму використовувалося як склад.

У 2007 році Троїцька церква в Пустовойтівці була реконструйована за традиційними технологіями народної дерев'яної архітектури в рамках створення меморіалу Петра Калнишевського.

Яблуня-колонія в Кролевці – унікальна яблуня-кущ віком понад 220 років. Є колонією з 15 пов'язаних між собою споріднених дерев площею 1 тисяча квадратних метрів.

Колонія розвинулася з єдиного материнського ствола, що існував колись. Її головна особливість – в унікальному способі розмноження. Гілки яблуні з віком хиляться до землі і вкорінюються, у результаті проростають нові дерева (в такий спосіб розмножуються аґрус і смородина).

Яблуня знаходиться на території колишньої садиби князів Мещерських. Під нею встановлено знайдену неподалік могильну плиту з написом: ”Князь Петро Сергєєв, син Мещерський. Народився 1780 24 серпня, помер 1848 18 лютого від народження 68 років”. За легендою, дерево "сумує" за померлим господарем.

Інша легенда розповідає про те, що яблуню князь посадив на могилі своєї дружини, яка рано померла.

Зараз деревом опікується Центр позашкільної освіти Кролевецької міської ради, який розташовується у колишній садибі Мещерських.

2023 року ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення "Яблуня-колонія" посіла третє місце в онлайн-голосуванні за Європейське дерево року.

Ямпільський краєзнавчий музей заснований у 2009 році. Музей розташований на території Ботанічного саду місцевого значення "Ямпільський".

Музейний фонд налічує близько 1700 експонатів. Це побутові речі, посуд, регіональний народний одяг (дівочі й жіночі костюми Східного Полісся (Ямпільщина) та Наддніпрянщини (Полтавщина), чоловічі вишиванки), інтер’єрна вишивка кінця XIX - першої половини ХХ століття, фото та фонотека  ХХ століття, побутові годинники другої половини ХХ століття, скульптурна порцеляна 1950-1970-х років та інше.

Окрасою представленого в музеї народного одягу є весільний костюм Єфросінії Поправко з хутора Деряжня, якому більше 100 років. Експозицію доповнює добірка світлин мешканців Ямпільщини в національному одязі кінця ХІХ - першої половини ХХ століття.

В гончарній експозиції є унікальний глиняний іскрогасник – прийстрій, який ставили на солом’яний дах, щоб він не загорівся.

Будинок Терещенків у Глухові - найстаріша споруда архітектурної спадщини сім'ї знаменитих цукрозаводників і меценатів, що збереглася.

За дозволом на будівництво нового двоповерхового кам'яного будинку в історичному центрі Глухова процвітаючий купець Артемій Терещенко звернувся до міської влади ще в 1855 році. Завершити будівництво своєї глухівської резиденції в архітектурних формах історизму він зміг лише в 1866 році.

В інтер'єрі частково зберігся первісний декор: ліпнина стель, різьблені двері, кахельні печі, а також сходи на другий поверх, виконані в техніці чавунного декоративного лиття.

У 1931 році тут розмістився Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель. Зараз це Дослідницька станція луб'яних культур (Інститут луб'яних культур), де нещодавно був створений сорт конопель, що не містить наркотичних речовин. У фойє представлено невелику експозицію продукції конопляного виробництва: мотузки, канати, тканини, одяг, взуття та інше.

Конотопський міський краєзнавчий музей – один із найстаріших та найбагатших музеїв Сумщини. Заснований у 1900 році з ініціативи видатного українського історика Олександра Лазаревського, чиє ім'я тепер носить музей. Подаровані Лазаревським твори живопису, книги, старовинна зброя, рукописи, стали першими його експонатами.

Зараз музею фонди налічують майже 24 тисячі експонатів. 9 виставково-експозиційних залів висвітлюють історію, природу та етнографію регіону. Представлені знаряддя праці кам'яної доби, посуд епохи бронзи, давньоруська та козацька зброя тощо.

Серед найцікавіших експонатів: крісло (фотель) гетьмана Кирила Розумовського з палацу в Батурині, замок та ключ від брами Конотопської фортеці, Євангеліє-апракос 1707 року з друкарні Києво-Печерської Лаври.

У фойє представлені художні твори українського та західноєвропейського мистецтва.

Фасад музею прикрашає мурал із портретом Олександра Лазаревського.

Експозицію краєзнавчого музею "Петро Чайковський та Україна" розміщено в селі Низи в садибному будинку поміщика Миколи Кондратьєва, у якого в 1871-1879 роки щоліта гостював видатний композитор Петро Чайковський.

З Кондратьєвим Чайковського познайомив його друг Олексій Голіцин із сусіднього Тростянця (там також є музей Чайковського). У Низах композитор працював над операми "Черевички", "Опричник", Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних п'єс та романсів. Кондратьєву він присвятив цикл п'єс "Вечірні мрії", його дружині - "Салонний вальс", доньці - "Вальс-дрібничку", а гувернантці - "Сентиментальний вальс".

Наступний власник садиби, цукрозаводчик Дмитро Суханов, під час реконструкції зніс флігель, у якому жив Чайковський, але основна будівля збереглася.

В радянські часи тут розташовувався клуб цукрозаводу, потім середня школа. З 1990 року в частині приміщень знаходиться постійна виставка-музей Чайковського, що відтворює атмосферу ХІХ століття. Експозицію, присвячену композитору, складено з експонатів Сумського обласного краєзнавчого музею.

Будівля гостро потребує ремонту. У зв'язку з відсутністю опалення музей "Петро Чайковський і Україна" працює лише у літній період.

Неоренесансний палац у Кияниці вважається однією із перлин садибного будівництва Слобожанщини.

Побудований у 1890 році купецькою родиною Ліщинських, які отримали Кияницю у спадок від багатого цукрозаводчика Івана Харитоненка.

Двоповерховий Кияницький палац із витонченою вежею, оточений віковим парком, особливо романтично виглядає з протилежного берега ставка. У Кияницькому парку (56 гектарів) виростають понад 70 видів дерев та чагарників, серед яких можна зустріти платани, гінкго, сріблясті ялини, сосни, липи, клени та, звичайно, головну паркоутворюючу деревину – дуб. Також зберігся невеликий флігель.

За радянських часів на території садиби Ліщинських розміщувалася база відпочинку "Кияниця". Наразі будівля знаходиться у власності Сумського національного аграрного університету, проведено часткову реставрацію.

Комплекс навчальних закладів збудовано в Глухові в другій половині XIX століття.

В 1874 році було відкрито учительський інститут, який готував вчителів для Чернігівської та Полтавської губерній. В 1914 році його закінчив видатний кінорежисер Олександр Довженко. В глухівській чоловічій гімназії навчався художник Георгій Нарбут.

Наразі всі корпуси займає Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка. При ньому працює історико-педагогічний музей.

Свято-Миколаївська церква в Пустовійтівці закладена в 1900 році за проєктом полтавського архітектора Сергія Носова.

Будівництво завершилося в 1906 році.

Нині Миколаївський храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.