Пам'ятки Сумської області

Народний музей історії села Вільшана на Сумщині з 2002 року працює при Вільшанському ліцеї. Створений з ініціативи місцевих освітян.

Експозиція музею розповідає про давню історію краю, заснування та розвиток села Вільшана, Голодомор 1932-1933 років, події Другої світової війни, Чорнобильську трагедію тощо.

Музейна колекція, зібрана за участі школярів, налічує понад 800 експонатів. Це численні предмети старовини, фрагменти зброї та військового спорядження, історичні документи, старі світлини.

Особливим експонатом музею є прапор, привезений випускником школи Олександром Заїкою із району проведення операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.

Музей історії села Попівка відкрився у 2016 році на базі Попівської загальноосвітньої школи з ініціативи вчительки англійської мови Маргарити Чепурної.

Експозиція музею на площі 30 квадратних метрів розповідає про історію виникнення та розвитку села. Представлені старовинні побутові речі, а також багато старих фотографій та документів, які розповідають історії життя видатних постатей Попівки минулого і сьогодення.

Музей історії Сумського державного педагогічного університету імені Антона Макаренка заснований у 1962 році, є підрозділом відділу соціальної та культурно-масової роботи СумДПУ.

В музеї зібрано понад 8000 експонатів, які розповідають про заснування навчального закладу в 1924 році, періоди Другої світової війни, післявоєнної відбудови та розвитку освіти регіону до наших днів.

Окрема експозиція присвячена творчій спадщині видатного педагога, одного із засновників системи дитячо-підліткового виховання Антона Макаренка, який був родом із Сумщини.

Музей історії Сумського полку Слобідського козацтва створено в 2003 році з ініціативи громадської організації "Сумський полк слобідського козацтва імені Герасима Кондратьєва".

Розташований у невеликому офісі на 2-му поверсі кутового будинку на Воскресенській. Експозиція музею розкриває козацьку історію Сумщини ХVII – початку ХХ сторіччя. Зокрема, подано фрагмент дерев'яного частоколу Сумської фортеці, знайдений під час реконструкції вулиці Воскресенської.

Також можна побачити фрагмент кованих віконних ґрат із Всесвятської церкви Сумського Успенського монастиря, фрагменти оснастки в'їзних воріт Сумської фортеці, зброю та екіпірування Сумського гусарського полку.

Гордість музею – кольоровий портрет засновника Сум полковника Герасима Кондратьєва.

Музей лісу в Тростянці відкрито в 2019 році при Тростянецькому лісгоспі до 70-ї річниці утворення Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства.

В експозиції представлені зразки флори та фауни Сумщини, знаряддя для ведення лісового господарства, посадки лісу та заготівлі деревини. На території лісгоспу можна прогулятися мінідендропарком та придбати садженці.

Від музею починається екологічна стежка, довжиною у 4,3 кілометри, яка пролягає урочищем "Нескучне" і включає 10 зупинок, серед яких плантація горіха чорного, дуб віком до 500 років, Якубів Яр, "Грот Німф" тощо.

Під час російської військової агресія 2022 року і тимчасової окупації Тростянця будівля Музею лісу зазнала значних руйнувань. Експозиція відновлюється.

Лісівничо-просвітницький центр "Музей лісу та мисливства" працює на території центральної садиби державного підприємства "Конотопське лісове господарство". Створений у 2019 році зусиллями працівників лісгоспу.

Експозиція Конотопського музею лісу розповідає про флору та фауну Сумської області. Представлені опудала деяких місцевих тварин, зразки деревини тутешніх порід, фото тварин у природі, незвичайні знахідки лісівників, декоративні пано роботи місцевих майстрів.

На території садиби лісгоспу також можна відвідати Конотопський дендропарк площею 1 гектар. Тут можна побачити 61 вид деревних і чагарникових порід, з них 53 види екзотичних порід.

Дендропарк Конотопського лісгоспу має статус дендрологічного парку місцевого значення.

Меморіальний музейний комплекс українського митця, живописця, графіка Миколи Стороженка відкрився на його малій батьківщині, в селі В’язове, у 2018 році до 90-річчя з дня народження митця.

Микола Стороженко - академік Національної академії мистецтв України, народний художник України, професор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, засновник і багаторічний керівник Майстерні живопису та храмової культури в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Належав до кола другої хвилі Національного Відродження в Україні, "шістдесятників", в якому були такі знакові постаті, як Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Юрій Якутович, Алла Горська, Віктор Зарецький, Галина Севрук, Валентин Задорожний. Всі вони були відкриті до експериментів із різними матеріалами, щоб нести високий синтез, у поєднанні здобутків українського народного мистецтва, досвіду українського авангарду та європейського модернізму.

В експозиціх музею окрім художніх робіт майстра також представлені меморіальні речі митця, які передала музею його родина - книги, пензлі й фарби, подарунки та нагороди.

На території В'язового зберігся будинок, де жив Микола Стороженко, та школа, де Стороженко навчався і малював свої перші роботи.

Музей видатного поета-лірика ХХ століття Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби) відкрився в місті Білопілля, батьківщині поета, в 1998 році на другому поверсі Білопільської центральної районної бібліотеки, яка з 1993 року з носить ім’я свого славетного земляка.

В холі бібліотеки встановлено бюст Олександра Олеся (робота сумського скульптора Якова Красножона). В двох просторих залах загальною площею 54 квадратних метри розмістилась експозиція, яка налічує 384 експонати та розповідає про життя і творчість поета.

Перша зала присвячена білопільському періоду життя Олександра Олеся. Завдяки місцевому книготорговцю Кості Стороженку музей має фотознімок будинку, де народився поет в його тодішньому вигляді. Фотокопія запису в церковній книзі Покровської церкви свідчить, що саме тут було хрещено маленького Сашка.

Відкриває експозицію діорама центральної площі Білопілля кінця ХІХ століття. Доповнюють експозицію музею меблі кінця ХІХ століття, які зберігалися в помешканнях білопільців. Родзинкою музею є самовар, знайдений в садибі Кандибів на горищі клуні, що збереглася з тих  часів.

Найціннішим скарбом музею є особисті речі Олеся передані з архіву поета інститутом літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України та прижиттєві видання його творів датовані 1909, 1917, 1919, 1923, 1935 роками.

Значне місце в експозиції відведено матеріалам, що висвітлюють життя і творчість сина поета Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби), перебування на Білопільщині внука Олександра Олеся - Олега Кандиби, який проживає в Канаді.

Музей Павла Грабовського був заснований у 1964 році на громадських засадах. У 1994 році музей отримав статус "Народного музею".

У п'яти залах музею загальною площею понад 90 квадратних метрів розмістилася експозиція, що розповідає про життя і творчість поета.

Чільне місце в експозиції займають стенди із зібраними фотографіями та матеріалами, що розповідають про життя поета в селі Пушкарне (колишня назва Грабовського): дитячі роки, юність, народницьку діяльність, заслання в рідне село, а також відправку до армії, арешт по дорозі, зустріч з Надією Сигидою в Бутирській тюрмі, листування з Іваном Франком, роки заслання (Вілюйськ, Якутськ, Тобольськ).

Найціннішими експонатами музею є особисті речі Павла Грабовського, які передали музею на сторіччя від дня народження поета дружина та донька його сина Богдана: рушник, вишитий матір'ю, гольничок для дружини та грибок-іграшка для сина, зроблені руками Грабовського.

Окрема зала музею присвячена етнографії краю. В ній представлені предмети давнього українського побуту: сорочки, рушники, вишиванки, глечики, горщики, праски, гребінки, ступки тощо.

Меморіальний комплекс останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського в селі Пустовійтівка на Сумщині включає Музей Петра Калнишевського, що є відділом Державного історико-культурного заповідника "Посулля".

Музей заснований у 2005 році на основі матеріалів Роменського краєзнавчого музею, що раніше складали виставку "Легендарний кошовий". Розташований у приміщенні будинку культури села Пустовійтівка, на батьківщині Петра Калнишевського.

Основна експозиція розповідає про життєвий шлях кошового отамана: дитинство в рідному селі, посвячення в джури на Січі, службу у Війську Запорозькому Низовому, обрання кошовим отаманом, участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 років, ув'язнення за наказом царського уряду та заслання на Соловки. Представлено реконструкцію інтер'єру соловецької камери, де 25 років просидів Петро Калнишевський.

Також експонуються фрагменти дерев'яної Троїцької церкви, побудованої коштом отамана в Пустовійтівці (нині реконструйована). Також можна побачити колекцію козацької зброї, монет, люльок, ікон.

Ще у двох експозиційних залах представлені місцеві археологічні знахідки скіфських часів та матеріали про інших видатних вихідців із Путовійтівки.

Літературний музей письменників Леоніда Полтави та Йосипа Дудки діє в селі Пустовійтівка при Пустовійтівській загальноосвітній школі імені Петра Калнишевського.

Заклад відкрився в 2006 році як меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом Леоніда Полтави, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Леоніда Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.

Згодом була відкрита музейна експозиція до 95-річчя від дня народження Йосипа Дудки - відомого поета і педагога Роменщини, неординарної людини, палкого патріота своєї землі.

Приватний музей старожитностей "Причал Одіссея" у Сумах заснував 2015 року сумський фотохудожник, краєзнавець та колекціонер Сергій Гуцан. Його колекція починалася з добірки старих світлин та фотоапаратів. Згодом до них додалися особисті археологічні знахідки різних епох, а також старожитності, придбані в антикварних магазинах різних країн світу.

В 2022 році відбулося офіційне відкриття музею в новому приміщенні – колишньому будинку відомої сумської родини Григор’євих. Експозиція розміщується у чотирьох кімнатах і на мансарді. У першій кімнаті представлені різноманітні несистемні речі, що характеризують творчий пошук колекціонера. Друга зала присвячена історії вулиці Воскресенської від козацьких часів до XX століття. У третій кімнаті відтворено типовий інтер'єр початку XX століття і представлено експозицію, присвячену родині Григор’євих. У четвертій залі демонструються артефакти, що перетворені художниками на артоб'єкти. Виставковий простір "Світлиця" на мансарді має змінну експозицію.

Відвідування музею "Причал Одіссея" можливе за попереднім записом лише у супроводі авторської екскурсії власника (годинна екскурсія експозицією або двогодинна екскурсія експозицією та вулицями Воскресенською і Соборною).

При музеї працює крамничка "Геродот-Shop", де можна придбати копії історичних прикрас від сумського майстра Данила Сорокіна.

Музей-майстерню заснував в Сумах у 2006 році відомий український митець Леонтій Костур. Художник працює у стилі, який назвав власним прізвищем – "костуризм". Його переважно глиняні роботи, костури, розповідають про побут і традиції України.

Майстерня розташована в будинку, яку Леонтій Костур отримав у спадок і переоблаштував на музей-майстерню. У музеї експонується понад 300 скульптур ("костур") та значна кількість творів живопису.

Музей-садиба генерала Михайла Драгомирова відкрився у 2007 році у відреставрованому будинку генерала в Конотопі.

Військовий і державний діяч російської імперії українського походження, генерал від інфантерії Михайло Драгомиров народився в родовому хуторі Драгомирівському поблизу Конотопа, а останні роки життя прожив у своїй міській садибі.

В музейній експозиції представлені меблі кінця XIX – початку ХХ століття, картини місцевих художників та інші експонати.

Музей-садиба генерала Драгомирова є відділом Конотопського міського краєзнавчого музею Олександра Лазаревського.

Народний музей історії села Чернеча Слобода розташований у центрі населеного пункту, навпроти школи. Відкрився у 1991 році з ініціативи місцевої громадськості. В оформленні брав участь відомий художник Микола Бондаренко.

Експозиція сформована завдяки небайдужим жителям села Чернеча Слобода, які поділилися з музеєм багатьма старожитностями. Зокрема, представлені зразки традиційного одягу, вишитих рушників, кераміки тощо.

Старі документи і світлини на стендах розповідають про період Українмької революції, часи Голодомору та Другої світової війни, зокрема увіковічена пам'ять чотирьох братів Морозів та п'яти братів Шаповалів. Представлені й матеріали про сучасну російсько-українську війну.