Пам'ятки Кам’янець-Подільського району

Миньковецький дендрологічний парк був заснований у 1958-1960 роках з ініціативи керівника лісового господарства Сергія Бульби. У 1969 році парк отримав статус заповідника.

Перші саджанці були завезені з Кам'янець-Подільського ботанічного саду та Новоушицького розсадника. Нині у парку, загальна площа якого становить 3 гектари, представлено понад 200 таксонів різних рослин. Особливу увагу варто приділити алеям туї західної та самшиту вічнозеленого, барбарису, берези та ялівцю. Серед інших видів вартих уваги гінкго дволопатевий, сосна веймутова, сосна кедрова (сибірська), оксамитники, кельрейтерія хуртовина, курильський кущовий чай, кущова секуринега, мильне і усмоктне дерева, бундук японський, хурма віргінська.

Крім того, на території парку діє розсадник декоративних рослин.

Михайлівський парк – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Загальна площа парку становить 15 гектарів.

У 1720 році Михайло Маковецький розпочав будівництво оборонного замку у Свистівці, яку він перейменував на Михайлівку. В 1848 році його син Стефан-Францішек розробив проєкт розвитку фортифікаційної споруди. Так старий сад був переоблаштований на пейзажний парк.

Наступний власник маєтку (Стефан-Леон) завершив перебудову замку на неоготичний палац та облаштування парку. Окрім іншого, тут росли бананові юки. Проводились дослідження у сфері селекції та акліматизації. На початку ХХ століття відвідувачі могли придбати саджанці рідкісних дерев, чагарників та квітів. Було прокладено пішохідні доріжки та встановлено паркові скульптури. Ажурний міст вів гостей із парку на острів.

Під час радянсько-української війни більшість споруд було зруйновано. Збереглися лише окремі елементи гроту на озері та фундаменту конюшень садиби Маковецьких.

В 1920-х роках парк було передано Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституту. Професор Олексій Липа відзначив колекцію деревних рослин, що налічує близько 250 таксонів.

Притулівський крупчато-вальцовий млин на річці Ушиця споруджений в 1846 році.

Донедавна був діючим.

Наразі у триповерховій будівлі млина розміщена невелика музейна експозиція.

Молочний камінь - це печера, що розташована в ущелині однойменної скелі. Знаходиться на північному заході заказника "Совиний Яр" у каньйоні річки Студениця.

Згідно з місцевою легендою, у сусідньому селі Вихватнівці жив старий Іван, якого уві сні якийсь святий попередив про набіг татар і наказав рятуватися в печері. Ті, хто повірив Іванові, пішли в печеру і перечекали напад, харчуючись молоком, що текло з каменю. З того часу скелю та печеру в ній звуть "Молочним каменем".

В середині XVIII сторіччя гетьман великої корони Йосип Потоцький виступив із пропозицією заснувати у Дунаївцях храм та монастир капуцинів. Місію батька продовжив його син Станіслав, який у 1751 році запрошує капуцинів розташуватися в місті. Не встигнувши завершити будівництво, в 1760 році Станіслав Потоцький помирає. З цього часу ченці змушені самостійно вести збір коштів для будівництва храму. Лише у 1790 році спорудження монастиря завершилося і храм був освячений під покровом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та Святого Станіслава.

В 1832 році царський уряд російської імперії ліквідує монастир. Через рік храм було перебудовано на церкву Вознесіння Христового, а монастир передано православній церковній школі.

У 1870-х роках, під час своєї подорожі Поділлям, знаменитий художник і літератор Наполеон Орда створив замальовку храму того часу.

У 1990-х роках храм переданий Православній церкві України та носить ім'я Різдва Христового.

Музей мініатюр "Замки України" в Кам'янці-Подільському представляє мініатюрні моделі 21 найвідоміших архітектурних пам'яток України, серед яких середньовічні фортеці та аристократичні палаци, розташовані у різних регіонах України.

Музей просто неба дає можливість ознайомитися відразу з усіма, дізнатися подробиці їхньої історії, цікаві факти, таємниці та легенди, а також оцінити роботу київських майстрів, які з точністю передали найдрібніші деталі споруд.

Музей мініатюр "Замки України" чудове місце для сімейного відпочинку та для проведення часу з друзями.

Відділ старожитностей (археології) Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника розташований у колишньому палаці вірменського єпископа, який був закладений ще у ХV столітті як торговий дім.

Після турецької навали в будинку оселився комендант Кам'янця-Подільського Ян де Вітте.

В основу археологічної експозиції покладено колекцію старожитностей, яку почали збирати ще у ХІХ столітті. У залах музею відтворено житло стародавньої людини, виставлені старовинні знаряддя праці, предмети побуту людей, що населяли Поділля з найдавніших часів до хрещення Русі.

У внутрішньому дворі знаходиться лапідарій язичницьких ідолів.

Національний природний парк "Подільські Товтри" з адміністративним центром у місті Кам'янець-Подільський створений у 1996 році для збереження унікальних природних ландшафтів Поділля.

Товтри (Толтри) - це місцева назва гористої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку досягає 401 метрів над рівнем моря. Гряда є залишками стародавнього бар'єрного рифу, що сформувався 15-25 мільйонів років тому в прибережній зоні міоценового моря. Мікроклімат Кам'янецького Придністров'я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра та його приток, тому тут існують особливі умови для збереження рідкісних та реліктових рослин, серед яких більшість лікарських.

У межах парку є безліч печер, найвідоміша з яких - Атлантида (село Завальне). Є величезний запас мінеральних вод. Один із найцікавіших турмаршрутів проходить від села Вербка через Вербецьку Товтру до Кармалюкової гори.

"Нижній грот" (Нижня грота) у Притулівці поряд з Отроковом - це найдовша паркова печера Європи, створена у вигляді двоярусної споруди.

Верхній ярус виконаний у вигляді арочної альтанки, раніше прикрашеної фресками, а нижній ярус витесаний у цілісній кам'яній породі.

Цей штучний лабіринт було створено за наказом землевласника Ігнатія Сцібор-Мархоцького, відомого своєю ексцентричністю. Споруда є частиною паркового печерного комплексу "Грот сліз" ("Грота сліз"), що складається з "Верхнього грота" ("Старий монах"), що знаходиться вище на схилах пагорба ближче до села Отроків, та "Нижнього грота", розташованого безпосередньо на околиці села Притулівка. У давнину тут існував печерний скит, а долина річки Ушиця, де знаходиться нижня частина комплексу, досі носить назву Чернецької долини.

Новопланівський міст у Кам'янці-Подільському з'єднує Старе місто з так званим "Новим планом" – нинішнім адміністративним центром міста.

В середині ХІХ століття, коли губернському центру Кам'янцю-Подільському зі зростанням населення та чиновницького апарату стало тісно у середньовічних стінах, виникла ідея розширення міста за межі каньйону Смотрича. Рішення було прийнято в 1859 році під час візиту російського імператора Олександра II, який був зачарований видом на місто з пагорба неподалік того місця, де зараз розташований собор Олександра Невського. Через п'ять років почалося будівництво, і в 1872 році Новопланівський міст з дерев'яним настилом на кам'яних биках був введений в експлуатацію.

Одночасно із закладкою мосту міським садівником Северином Ковальським було розбито парк.

З мосту над глибоким кайоном Смотрича відкривається захоплюючий вид на середньовічні вежі та стіни Кам'янця-Подільського, скелі над стрічкою річки з природним водоспадиком та парк із фігурами оленів на пагорбах та камінні.

Історико-краєзнавчий музей в Новій Ушиці відкритий у 1992 році.

Фонди музею налічують близько 2 тисяч експонатів, які висвітлюють історію краю від давніх часів до сучасності.

Зокрема, в експозиції представлена діорама оборони Ушиці у 1941 році.

Розгорнуто фотовиставку "Славні сини України", що висвітлює участь мешканців району в російсько-українській війні.

У 1891 році поміщик Василь Завойко викупив Дунаївці у Віктора Скібнєвського. На той момент місто вважалося великим промисловим центром і мало статус "Подільського Манчестера". У містечку діяло понад 50 сукняних фабрик, ливарно-механічний завод Лельбаха, шкіряний завод, безліч мануфактур. У 1904 році Завойко виступив з ініціативою надання Дунаївцям статусу міста, проте єврейська громада зупинила цей процес.

У спадок від Завойка залишився палац, флігель та парк тих часів. Скромна будівля палацу прикрашена кованим балконом. На території парку збереглося багато вікових дерев. Комплекс озер оточений вербовою посадкою. У центрі одного з озер знаходиться невеликий острів, куди можна дістатися пішохідним мостом.

З приходом радянської влади Завойко залишив Дунаївці, а приміщення його садиби почали використовувати для потреб місцевої лікарні.

Палац родини Красінських у Дунаївцях збудований у ХІХ столітті.

Засновник садиби Ян Красінський, який став господарем Дунаївців у 1782 році, зробив багато для економічного розвитку міста. Зокрема, збудував суконну фабрику, яка діє досі.

За радянських часів палац був перебудований. Нині це районний будинок культури.

В кінці ХІХ століття генерал Михайло Крупецький збудував у Кривчику свій палац. Будівля має два поверхи та поєднує стилі пізньої готики та бароко. Особливо виділяється в архітектурі будівлі чотириповерхова восьмигранна вежа з годинником.

Після більшовицького перевороту 1917 року власники маєтку виїхали із країни. Приміщення палацу використовувалося як піонерський табір, будинок відпочинку, інтернат для сліпих. У 1945 році тут розмістили інтернат для інвалідів Другої світової війни, а з 1978 року він був реорганізований у психоневрологічний інтернат.

Від колишнього парку, фруктового саду, оранжерів та теплиць залишився фонтан та штучне озеро.

Палац в Удріївцях закладений у 1841 році поміщиком Лозинським. На пагорбі в центрі села він спорудив двоповерхову будівлю в стилі неоготики. При будівництві використовувався місцевий камінь та цегла, для виробництва якої було відкрито невеликий завод.

Наступний власник садиби Дмоховський у 1860 році прибудував до палацу дві вежі. За легендою, башти було зведено на честь народження у Дмоховських довгоочікуваного сина (до цього у них народилося 6 доньок). Поруч із палацом Дмоховський заклав фруктовий сад і висадив каштанову алею.

Останньою власницею маєтку в Удріївцях була поміщиця Орловська.

За радянських часів в будівлі палацу Лозинських-Дмоховських розміщувалася середня школа. Останнім часом пам'ятка стояла пусткою та поступово руйнувалася.

З 2022 року долею палацу опікується Громадська організація "Удріївці – історична спадщина Поділля", створена групою ентузіастів з метою відродження історико-культурної спадщини подільського села. Проведена розчистка території садиби, планується подальша реставрація палацу.