Пам'ятки Херсонського району

Будівля музею природи – пам’ятка історії та архітектури, зведена в Херсоні на початку ХХ століття коштом Херсонського губернського земства та доброчинних внесків містян. Музей відкрився в 1906 році і був єдиним в Україні приміщенням, побудованим саме для музейної експозиції.

Засновником і першим директором музею став Йосип Пачоський – видатний вчений, натураліст, який зробив значні відкриття в природничій науці. 26 років невтомної праці він присвятив формуванню першої унікальної колекції флори і фауни Півдня  України. Зібрані ним зразки і досі прикрашають експозицію музею. Нині природнича колекція музею налічує понад 49 тисяч одиниць зберігання.

Меморіальні речі Пачоського, які зберігалися в музеї, дозволили відтворити фрагмент робочого кабінету вченого. Тут можна побачити його світлини, рукописи, численні наукові праці. У вітринах – ентомологічні коробки, чучела ссавців і птахів, спиртові препарати, гербарії, зроблені руками вченого.

Експозиція "Історія створення Херсонського музею природи" презентує документи, що розповідають про діяльність губернського ентомологічного кабінету та створення природничого музею. У вітринах розміщені найперші експонати музею.

Одна з найцікавіших експозицій музею природи "Херсонське сафарі" дозволяє здійснити подорож до різних куточків дикої природи планети. Тут можна побачити мешканців дрімучих лісів – ведмедів, тигрів; тварин, що мешкають на гірських вершинах та степових просторах – снігового барса та вовків. Більшість експонатів, задіяних на виставці, представляють рідкісні і зникаючі види та були виготовлені найкращими майстрами-препараторами кінця ХІХ – початку ХХ столітя.

В експозиції "Мешканці Світового океану" за допомогою сучасних музейних засобів відтворено мілководні акваторії та глибоководні ділянки Нижнього Дніпра, Азовського та Чорного морів. Тут можна побачити типових для цих місць птахів, характерні види промислових риб і донні ландшафти з різноманітними безхребетними.

Справжньою родзинкою музею є центральний експонат – найбільший музейний предмет – 26-метровий скелет велетенського кита-фінвала, добутий китобоями України біля берегів Антарктиди. 

Музей природи є відділом Херсонського обласного краєзнавчого музею.

Олешківський краєзнавчий музей відкритий у 1962 році в будинку секретаря Олешківської міської управи Цюрупи, де у 1870 році народився його син Олександр, майбутній радянський партійний діяч, голова Держплану та нарком торгівлі.

На початку ХХІ століття меморіальний музей імені Цюрупи був перепрофільований на краєзнавчий.

Являє собою музейний комплекс історичного, краєзнавчого та етнографічного напрямів.

Олешківські піски - це найбільший піщаний масив у Європі, який іноді не зовсім коректно називають найбільшою європейською пустелею.

Піщана арена близько 15 кілометрів у діаметрі (161 тисяч гектарів) складається з покритих рідкісною рослинністю барханів (кучугурів) заввишки близько 5 метрів. Назва Олешківських пісків походить від розташованого неподалік міста Олешки.

Напівпустелі утворилися в пониззі Дніпра в XVIII-XIX століттях в результаті масового безконтрольного випасу худоби, що знищила рослинність, що скріпляла піски, а також внаслідок майже повної вирубки лісу. Весь цей час проводилися роботи із закріплення пісків. Наразі поширення пустелі зупинено за допомогою великих масивів соснового лісу по всьому периметру.

В радянські часи Олешківські піски використовувалися як військовий авіаційний полігон для бомбометання. У зв'язку з тим, що в пісках залишилося безліч боєприпасів, що не розірвалися, формально доступ цивільних осіб на територію був заборонений, але практично перешкод до відвідування до останнього часу не було. У 2010 році тут було створено Національний прироний парк "Олешківські піски".

Поруч із селом Челбурда облаштована зручний оглядовий майданчик, координати якої вказані нижче.

З 2016 року Олешківські піски знову почали використовуватися як військовий полігон, доступ на територію закрито.

Обеліск із сонячним годинником та барельєфом встановлений на честь англійського юриста-реформатора, лікаря та філантропа Джона Говарда.

В Європі він будував лікарні та будинки для людей похилого віку, боровся за права засуджених. У 1789 році лікар-ентузіаст прибув до Херсона на боротьбу з епідемією висипного тифу, що спалахнула тут. Заразившись сам, Джон Говард помер через рік і був похований в Херсоні.

Пам'ятник князю Григорію Потьомкіну-Таврійському споруджено з волі імператриці Катерини II у Херсоні - місті, де він був похований у 1791 році.

Проте спорудження пам'ятника почалося лише за Олександра I, онука Катерини. Скульптуру роботи Івана Мартоса було встановлено в сквері Михайла Грушевського (колишній Потьомкінський) в 1836 році. За радянської влади пам'ятник було знято з постаменту (на його місці поставили пам'ятник Карлу Марксу), а потім він зник.

Відновлений у 2003 році до святкування 225-річчя заснування міста.

В 2022 році, під час окупації Херсона російськими військами в ході російсько-української війни, напередодні відступу з міста в результаті успішної контрнаступальної операції української армії, російські окупанти демонтували пам'ятник та вивезли його з міста.

Пам'ятний знак "Фрегат" на набережній Херсона - найвідоміший символ міста.

Монумент у вигляді вітрильника на високому постаменті встановлено в 1972 році на честь перших кораблів Чорноморського флоту: 66-гарматного лінкора "Слава Катерини" та 50-гарматного фрегата "Георгій Побідоносець". Вони були спущені зі стапелів адміралтейської верфі Херсона в 1783 році.

Пам'ятник виконаний із листової міді, бетону та граніту. Скульптори Іван Білокур, Володимир Потребенко, Василь Шкуропад, архітектор Юрій Тарасов.

Резиденція херсонського губернатора - будівля в стилі неокласицизму, взірець офіційної парадної резиденції.

В 1917 році тут пройшов губернський з'їзд, який визнав Херсонщину невід'ємною частиною УНР, а найвищим органом влади - Центральну Раду.

Після встановлення у Херсоні радянської влади у будівлі розташовувалась перша Рада профспілок та Спілка робочої молоді. В 1963 році приміщення було надано дітям міста. Нині у колишній губернаторській резиденції розміщується Херсонський Палац дитячої та юнацької творчості.

Популярний придорожній рибний ринок в селі Чорнобаївка, на окружній дорозі Херсона, спеціалізується на в'яленій та копченій річковій рибі, королем серед якої тут вважають білого амура.

Православна каплиця збудована у Правдиному в другій половині ХІХ століття коштом багатих землевласників тутешнього краю – родини Савунів.

Служила родинною усипальницею. Розташована на сільському цвинтарі. Невеликий храм виконано у псевдо-візантійському стилі.

Зараз каплиця знаходиться в занедбаному стані і потребує реставрації.

Святодухівський кафедральний собор у стилі класицизму будувався в Херсоні понад 30 років, з 1804 по 1836 роки.

Храм має два бічні вівтарі - на честь Архістратига Михаїла та на згадку Священномучеників Херсонеських.

Тут зберігається список чудотворної Касперівської ікони Божої Матері, яка захищала мешканців Таврійської губернії під час Кримської війни.

Під час російського вторгнення в Україну Святодухівський кафедральний собор неодноразово зазнавав руйнувань. 10 вересня 2023 року внаслідок російського обстрілу були пошкоджені фасад, вхід та підсобні приміщення. В ніч на 2 жовтня 2023 року ще один снаряд потрапив у будівлю єпархіального управління. Крім того, були пошкоджені фасад Святодухівського собору, ризниця та знову були вибиті вікна.

Свято-Катерининський собор у Херсоні - визначна пам'ятка XVIII сторіччя. Стиль раннього класицизму із застосуванням мотивів балканської середньовічної архітектури.

Собор із монументальною дзвіницею зведений у 1782-1787 роках на місці дерев'яної Михайлівської церкви на території колишньої Херсонської фортеці. Названий на честь Святої Катерини та імператриці Катерини II, яка відвідала храм у 1786 році. Збереглося крісло, виготовлене спеціально для імператриці. В інтер'єрі Свято-Катерининського собору - твори живопису, які приписуються Володимиру Боровиковському та Дмитру Левицькому.

На території Свято-Катерининського собору розташований "Пантеон Херсонської фортеці" - поховання офіцерів, що загинули у російсько-турецькій війні.

В 1791 році в склепі під собором був похований князь Григорій Потьомкін-Таврійський. Наприкінці жовтня 2022 року, під час окупації Херсона російськими військами в ході російсько-української війни, напередодні відступу з міста в результаті успішної контрнаступальної операції української армії, російські окупанти викопали з-під підлоги Свято-Катерининського собору прах князя Потьомкіна і вивезли його з Херсону.

Під час російського вторгнення в Україну Свято-Катерининський собор неодноразово зазнавав руйнувань. В серпні 2023 року під час російського артилерійського удару загорівся дах собору. В ніч проти 27 грудня 2023 року Катерининський собор постраждав під час обстрілу росіянами, в результаті чого було пошкоджено фасад і дах, розбито вікна. 20 грудня 2024 року російський снаряд влучив у світловий барабан під куполом, внаслідок чого значних пошкоджень зазнав фасад та інтер’єр собору.

Свято-Миколаївський морський собор у Херсоні зведено в 1842 році коштом нащадка гетьманського роду Дорошенків, колезького асесора Якова Дорошенка. Розташований у Забалківському передмісті, яке відокремлено від міста глибоким яром (балкою).

Перший дерев'яний храм Святого Миколи Чудотворця з'явився тут на початку ХІХ століття, але швидко занепав, і тоді виникла необхідність будівництва нової церкви. Кам'яний храм у стилі класицизму має сферичний купол та двоярусну дзвіницю.

В роки Кримської війни в Миколаївській церкві відспівували захисників Севастополя, які померли в херсонських шпиталях.

В 2007 році Свято-Миколаївському храму було надано статус морського собору.

Свято-Успенський собор - одна з найстаріших будівель Херсона. Храм заснований купцями Сизарєвим та Фендріковим. За легендою, відразу після початку будівництва припинилася чума, що лютувала в місті.

Успенський собор побудований у стилі раннього класицизму, у формі довгастого хреста. Відрізняється чудовим оздобленням. Усередині можна побачити витончений іконостас та ікону Успіння Пресвятої Богородиці.

За радянських часів храм було закрито, приміщення переобладнали під спортзалу. Наразі Свято-Успенський собор повернуто віруючим, ведеться реставрація.

Під час російського вторгнення в Україну Свято-Успенський собор неодноразово зазнавав руйнувань. В ніч на 14 грудня 2023 року собор був пошкоджений російським обстрілом - від прямого попадання снаряду постраждав головний купол. 4 лютого 2024 року черговий обстріл пошкодив фасад, вікна та вхідні двері.

Скульптура Божої Матері відкрита у Покровському сквері в 2009 році. Вона розташована на місці храму Пресвятої Богородиці, зруйнованого в 1940-х роках.

Фігура висотою 2,5 метра, виготовлена з білого штучного каменю, дивиться на схід сонця. Територію скверу, розташованого біля міського РАГСу, ще недавно занедбаного та непривабливого, тепер упорядкували: уздовж вимощених тротуарною плиткою доріжок встановили лави, на клумбах висадили квіти та хвойні деревця. А увечері тут горять ліхтарі.

Комплекс будівель та залишки оборонних споруд Херсонської фортеці, що започаткувала місто Херсон, розташовані на території та в околицях парку "Херсонська фортеця".

Фортеця в гирлі Дніпра була закладена князем Григорієм Потьомкіним у 1778 році поряд із більш раннім укріпленням Олександр-Шанц (1737 рік). Будівництво вели війська місцевого гарнізону під керівництвом генерала Івана Ганнібала.

На території парку "Херсонська фортеця" на вулиці Перекопській збереглися арочні Очаківські (західні) та Московські (північні) ворота кінця XVIII сторіччя, пороховий льох (переобладнаний під ресторан), фрагменти валів та равелінів.

З протилежного боку вулиці Перекопської знаходиться Арсенал з монументальною колонадою, побудований в 1784 році - одна з найраніших будівель Херсонської фортеці (зараз - міська в'язниця).