Пам'ятки Полтавської області

Іванова гора - історичне ядро Полтави, найкращий видовий майданчик міста. На високому пагорбі над річкою Ворскла понад 11 століть тому тут стояв дитинець літописного міста Лтава.

Пізніше було збудовано земляну Полтавську фортецю, яка в ХVІІІ сторіччі три місяці стримувала наступ шведів, доки не підійшла армія Петра I. Реконструйовано дерев'яну Подільську вежу (одну з 15-ти), поряд з якою планують відновити Дозорний бастіон Полтавської фортеці.

Панорама долини Ворскли з Хрестовоздвиженським монастирем на сусідньому пагорбі відкривається з Білої альтанки.

В 2006 році біля музею Івана Котляревського та ресторану "Лілея" встановлено пам'ятник оспіваній письменниками Полтавській галушці.

Експозиція Диканського державного історико-краєзнавчого музею імені Дмитра Гармаша розміщена в 9 залах та налічує 8 тисяч експонатів.

Серед них - скриня Кочубеїв ручної роботи, що прикрашена химерним візерунком, і яка служила скарбницею в Троїцькій церкві. Скриню в XVIII столітті подарував генеральному судді Кочубею гетьман Іван Мазепа, але легенда приписує майстерну роботу над нею ковалю Вакулі, гоголівському герою з "Ночі перед Різдвом".

Можна побачити половецьку бабу, старовинний локомобіль (паровий трактор), посмертну маску Миколи Гоголя. Також представлені цінні знахідки зі скіфських поховань, предмети народного побуту, твори мистецтва місцевих майстрів.

Реалізується сувенірна продукція.

Співробітники краєзнавчого музею проводять екскурсії Диканькою.

Один із перших музеїв Полтави створений у 1909 році на полі Полтавської битви поруч із Братською могилою російських воїнів до 200-річчя перемоги російської армії над шведами.

Колекція налічує понад вісім тисяч експонатів: витвори мистецтва, зброю, нагороди, прапори, обмундирування та спорядження російської та шведської армій, особисті речі Петра I та його сподвижників. Встановлено озвучену діораму Полтавського бою.

Поруч – пам'ятник Петру I, Сампсоніївська (Самсонівська) церква (1895 рік) та братська могила російських воїнів, хрест на могилі шведських солдатів та пам'ятник шведам від росіян.

Відновлено два редути (польові укріплення російської армії), один з яких знаходиться з протилежного боку від траси, а інший - неподалік будівлі музею.

Каплинцівський міст через річку Удай на південній околиці села Каплинці на Полтавщині вважається найдовшим дерев'яним мостом України. Його довжина, за різними оцінками, сягає від 230 до 240 метрів (деякі джерела наводять довжину у 356 метрів, імовірно враховуючи земляну дамбу).

За переказами, ще наприкінці XIX століття через річку було споруджено перший дерев'яний міст. У 1933-1934 роках у Каплинцях збудували нову переправу, аби прокласти пряму дорогу до Пирятина. 

Міст стоїть на дубових палях, має 46 прогонів. Для будівництва було використано близько 600 дубових колод. Поверх поздовжніх балок впоперек клалися дубові бруси, які обшивалися дубовими дошками. Початково міст мав дерев'яні перила.

Зараз Каплинцівський міст є частиною еколого-туристичного маршруту "Заплавний Удай", прокладеного мальовничими околицями міста Пирятина та прилеглих сіл на території Пирятинського національного природного парку. Він є популярною туристичною локацією завдяки гарним краєвидам і можливості зробити цікаві фото.

Комунальний заклад "Карлівський історико-краєзнавчий музей" заснований у 1967 році, з 2001 року розміщується в історичному будинку в центрі міста Карлівка, навпроти центральної площі.

Фонди музею налічують 6 тисяч експонатів. Експозиція в 14 залах розповідає про природу та історію Карлівщини від далекого минулого до сучасності.

Представлена постійна виставка робіт заслуженого майстра народної творчості, засновника студії образотворчого мистецтва Карлівської гімназії Ігоря Ніколаєвського.

Картинна галерея імені Марії Башкирцевої є художнім відділом історико-краєзнавчого музею Диканьки.

Галерея розташовується в приміщенні колишньої земської школи, збудованої в 1904 році.

Фондова колекція галереї налічує більше 1000 творів. Переважно  це  роботи  самодіяльних  місцевих  художників,  професіоналів  другої   половини  ХХ століття та сучасних митців, чий творчий шлях пов’язаний з цим краєм.  

Найбільший інтерес відвідувачів викликає меморіальна кімната художниці та письменниці Марії Башкирцевої, де представлені в натуральну величину копії її полотен.

Також експонується зібрання творів мистецтв, пов'язаних із творчістю письменника Миколи Гоголя. Зокрема, представлено вишитий гладдю портрет Гоголя роботи решетилівських майстрів.

Котелевський краєзнавчий музей тимчасово розміщується в будівлі будинку культури в центрі селища Котельва.

На час реекспозиції тут облаштовано кімнату етнографії.

В музейній експозиції представлені археологічні знахідки з Більського городища скіфських часів, що розташоване неподалік Котельви. Це не лише масова побутова продукція, насамперед посуд, а й художні твори античних та місцевих скіфських майстрів (золотий перстень, дзеркало, хрестоподібні бляхи тощо). Зокрема, в музеї представлені предмети з унікального "Блажківського скарбу" слов'янської доби.

Також експозиція розповідає про розвиток краю в часи козаччини.

Кочубеївські дуби у Диканьці – пам'ятка природи та історії.

Три дуби, що ростуть в ряд - це залишки великої дубової алеї, що прикрашала в'їзд до садиби Кочубеїв на стародавньому Полтавському шляху, прокладеному через Миколаївський ліс. Ще один дуб стоїть окремо, біля лісництва. Вік дерев близько 800 років, діаметр ствола 1,5-1,8 метри, висота 20-22 метри.

За легендою, дуби посаджені запорозьким генеральним писарем Василем Кочубеєм та полковником Іваном Іскрою в день народження Кочубея. Інша легенда розповідає про те, що під одним із цих дубів юна Мотря Кочубей, донька генерального писаря, зустрічалася зі своїм літнім коханим – гетьманом Іваном Мазепою.

Кочубеївські дуби оспівані поетом Пушкіним у поемі "Полтава".

Лохвицький краєзнавчий музей імені Григорія Сковороди розміщено в старовинному одноповерховому будинку повітового суду 1865 року побудови.

Музей засновано в 1919 році на базі колекції місцевого реального училища. Серед експонатів музею – колекції козацької зброї, археологічних знахідок, сакральних предметів, зразків декоративно-ужиткового мистецтва, зброї періоду Другої світової війни.

Музей носить ім'я поета та мислителя, уродженця цього краю Григорія Сковороди. Його життю та творчості присвячена частина експозиції.

У дворі музею розміщено зразки зброї та військової техніки часів Другої світової війни.

Краєзнавчий музей міста Горішні Плавні працює з 2000 року. Експозиція розповідає про історію будівництва міста Горішні Плавні та місцевого гірничо-збагачувального комбінату, а також про давню історію краю.

Експонуються палеонтологічна та археологічна колекції. Етнографічна експозиція "Українська хата" відтворює інтер'єр сільської оселі. В кінолекційній залі міститься мінералогічна колекція та картинна галерея.

В експозиції "Святині" на подвір’ї Горішньоплавнівського краєзнавчого музею представлена колекція "кам'яних скринь" – поховальних споруд археологічної культури доби енеоліту, знайдених під час археологічних розкопок місцевих курганів, а також антропоморфні чи аморфні надмогильні та надкурганні обтесані плити.

Кременчуцький краєзнавчий музей відкрито в 1975 році. Експозиція музею розміщена в 11 залах й охоплює географію, історію, етнографію та мистецтво краю.

Кількість експонатів, що зберігаються у фондах краєзнавчого музею, складає понад 66 тисяч одиниць. Палеонтологічна колекція музею — найбільша в Полтавській області. У фондах зберігається чудова колекція мінералів та гірських порід, а також  унікальний зразок викопного бурштину вагою 525 грамів, якому понад 30 мільйонів років. Археологічна колекція музею нараховує понад 6 тисяч предметів, що охоплюють часовий діапазон  з мустьєрської доби палеоліту до матеріалів розкопок пізньосередньовічної фортеці Кременчук.

Найстаріший рукописний документ, який зберігається в музеї, датований 1813 роком. Значною за обсягом є тематична колекція "Побут кременчужан на межі 19 і 20 століть".

Оновлений художній салон у Кременчуці – це активний творчий майданчик, що поєднує виставковий простір, демократичний бар, майданчик для творчих експериментів, магазин дизайнерських речей та літературний будинок.

Це простір для презентації творчих робіт, свободи творчого вираження, комунікації між художником та глядачем. Тут проводяться воркшопи, культурно-освітні програми, круглі столи, дискусії, майстер-класи, лекції, семінари, зустрічі з молодими та визначними представниками сучасної культури.

Кунцівська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1953 році на околиці села Кунцеве.

У 2007 році проведено реконструкцію та відновлено постійну роботу. Потужність Кунцевської ГЕС становить 400 кіловат.

Гарне місце для відпочинку та риболовлі.

Курортна зона в центрі Миргорода на річці Хорол.

Перші водолікарні, що використовують властивості відомої мінеральної води "Миргородська", почали з'являтися тут після 1915 року стараннями військового лікаря Івана Зубковського. Він використовував мінеральну воду для лікування захворювань органів травлення та опорно-рухового апарату.

Зараз на території курортного парку розміщені найкращі бальнеологічні санаторії міста, на березі річки обладнано пляж. Встановлено пам'ятник Іванові Зубковському.

Працює музей курорту "Миргород".

Літературно-меморіальний музей родини Драгоманових створено в 1991 році в місті Гадячі, де народився видатний український громадський діяч Михайло Драгоманов, а також його сестра, відома письменниця Олена Пчілка, мати поетеси Лесі Українки.

Експозиція налічує 170 експонатів, які розкривають гадяцький період життя та творчості Драгоманових.

Найцікавіші експонати: статуетка "Єгиптянка", яку Леся Українка привезла з подорожі до Єгипту; скіфська амфора ІІІ-ІІ століть до нашої ери; дубовий меблевий гарнітур ручної роботи кінця XVIII – початку ХІХ століття. .