Пам'ятки Полтавської області

Лохвицький краєзнавчий музей імені Григорія Сковороди розміщено в старовинному одноповерховому будинку повітового суду 1865 року побудови.

Музей засновано в 1919 році на базі колекції місцевого реального училища. Серед експонатів музею – колекції козацької зброї, археологічних знахідок, сакральних предметів, зразків декоративно-ужиткового мистецтва, зброї періоду Другої світової війни.

Музей носить ім'я поета та мислителя, уродженця цього краю Григорія Сковороди. Його життю та творчості присвячена частина експозиції.

У дворі музею розміщено зразки зброї та військової техніки часів Другої світової війни.

Краєзнавчий музей в селі Вовчик на Полтавщині носить ім'я свого засновника, місцевого педагога і краєзнавця Івана Саєнка. Саме з його ініціативи музей почав формуватися ще у 1948 році на базі краєзнавчого гуртка у Вовчицькій школі.

З 1980 року Вовчицький краєзнавчий музей розміщується у десяти залах спеціально збудованої двоповерхової будівлі. Експозиція розповідає про природу Полтавщини, заснування і давнє минуле села, його розвиток у XIX і на початку XX століття, період колективізації та Голодомору, події Другої світової війни тощо.

В художній галереї можна ознайомитися з творами живопису українських художників і зразками народної творчості: вишивкою, керамікою, художнім ткацтвом.

Краєзнавчий музей міста Горішні Плавні працює з 2000 року. Експозиція розповідає про історію будівництва міста Горішні Плавні та місцевого гірничо-збагачувального комбінату, а також про давню історію краю.

Експонуються палеонтологічна та археологічна колекції. Етнографічна експозиція "Українська хата" відтворює інтер'єр сільської оселі. В кінолекційній залі міститься мінералогічна колекція та картинна галерея.

В експозиції "Святині" на подвір’ї Горішньоплавнівського краєзнавчого музею представлена колекція "кам'яних скринь" – поховальних споруд археологічної культури доби енеоліту, знайдених під час археологічних розкопок місцевих курганів, а також антропоморфні чи аморфні надмогильні та надкурганні обтесані плити.

Кременчуцький краєзнавчий музей відкрито в 1975 році. Експозиція музею розміщена в 11 залах й охоплює географію, історію, етнографію та мистецтво краю.

Кількість експонатів, що зберігаються у фондах краєзнавчого музею, складає понад 66 тисяч одиниць. Палеонтологічна колекція музею — найбільша в Полтавській області. У фондах зберігається чудова колекція мінералів та гірських порід, а також  унікальний зразок викопного бурштину вагою 525 грамів, якому понад 30 мільйонів років. Археологічна колекція музею нараховує понад 6 тисяч предметів, що охоплюють часовий діапазон  з мустьєрської доби палеоліту до матеріалів розкопок пізньосередньовічної фортеці Кременчук.

Найстаріший рукописний документ, який зберігається в музеї, датований 1813 роком. Значною за обсягом є тематична колекція "Побут кременчужан на межі 19 і 20 століть".

Оновлений художній салон у Кременчуці – це активний творчий майданчик, що поєднує виставковий простір, демократичний бар, майданчик для творчих експериментів, магазин дизайнерських речей та літературний будинок.

Це простір для презентації творчих робіт, свободи творчого вираження, комунікації між художником та глядачем. Тут проводяться воркшопи, культурно-освітні програми, круглі столи, дискусії, майстер-класи, лекції, семінари, зустрічі з молодими та визначними представниками сучасної культури.

Кунцівська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1953 році на околиці села Кунцеве.

У 2007 році проведено реконструкцію та відновлено постійну роботу. Потужність Кунцевської ГЕС становить 400 кіловат.

Гарне місце для відпочинку та риболовлі.

Курортна зона в центрі Миргорода на річці Хорол.

Перші водолікарні, що використовують властивості відомої мінеральної води "Миргородська", почали з'являтися тут після 1915 року стараннями військового лікаря Івана Зубковського. Він використовував мінеральну воду для лікування захворювань органів травлення та опорно-рухового апарату.

Зараз на території курортного парку розміщені найкращі бальнеологічні санаторії міста, на березі річки обладнано пляж. Встановлено пам'ятник Іванові Зубковському.

Працює музей курорту "Миргород".

Літературно-меморіальний музей родини Драгоманових створено в 1991 році в місті Гадячі, де народився видатний український громадський діяч Михайло Драгоманов, а також його сестра, відома письменниця Олена Пчілка, мати поетеси Лесі Українки.

Експозиція налічує 170 експонатів, які розкривають гадяцький період життя та творчості Драгоманових.

Найцікавіші експонати: статуетка "Єгиптянка", яку Леся Українка привезла з подорожі до Єгипту; скіфська амфора ІІІ-ІІ століть до нашої ери; дубовий меблевий гарнітур ручної роботи кінця XVIII – початку ХІХ століття. .

Полтавський літературно-меморіальний музей Володимира Короленка відкрито в будинку, в якому письменник із родиною прожив останні 18 років життя і де помер у 1921 році.

Творчість письменника тісно пов'язана з Україною, де він народився та провів дитинство, і куди повернувся під кінець життя. В Полтаві Короленко працював над великим автобіографічним твором "Історія мого сучасника", який мав узагальнити все, що він пережив, систематизувати його філософські погляди. Твір залишився незавершеним. Письменник помер, працюючи над четвертим томом. Він був похований на території парку Перемоги неподалік садиби.

Сама садиба відновлена ​​після війни. До комплексу входить будинок-музей (меморіальна частина), флігель (виставкова зала), сад. У реконструйованому кабінеті Короленка можна побачити його робочий стіл, письмові прилади, дерев'яну кушетку.

Літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі розповідає про життя та творчість великого грузинського поета XVIII століття.

Класик грузинської літератури, який прожив у Миргороді останні 32 роки свого життя, писав про сучасну йому Грузію, Україну і, звичайно ж, Миргородщину.

На українській землі Гурамішвілі написав свої знамениті твори: у багатьох із них зливалися грузинські та українські пейзажі, чергувалися вірші, створені за мотивами українських та російських пісень. Його вірші широко перекладалися російською (Микола Заболоцький та іншы) та українською (Микола Бажан) мовами.

Гурамішвілі помер в 1792 році та був похований у миргородській Вознесенській церкві. В 1949 році на могилі поета споруджено пам'ятник.

У музеї представлені видання творів поета та книги про нього, грузинські та українські речі народного побуту минулих століть, зразки зброї XVIII століття, твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, вироби місцевих майстрів, грузинські сувеніри тощо.

Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського створено в Полтаві в 1969 році на основі відтвореної за малюнком Тараса Шевченка, виконаним з натури в 1845 році, садиби видатного письменника. Тут є житловий будинок, сарай та колодязь-журавель, які потопають у зелені саду.

Котляревський прожив у Полтаві більшу частину свого життя. Він навчався у Полтавській духовній семінарії, згодом був директором Полтавського театру, навіть входив до складу полтавської масонської ложі.

В своєму полтавському будинку класик української літератури створив більшість своїх творів, зокрема знамениту "Енеїду".

У відновленому до 200-річчя від дня народження письменника будинку вмонтовано деталі старої споруди. Всередині дуже достовірно відтворено атмосферу ХІХ століття. Тут зберігаються особисті речі письменника, нагороди, рукописні сторінки його творів, перші видання книжок.

Перший в Україні літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя відкрито у Великих Сорочинцях у відновленому будинку сорочинського лікаря Трохімовського, в якому в 1809 році народився майбутній письменник.

Ініціатором створення музею виступив артист Амвросій Бучма, який у 1929 році брав участь тут у зйомках фільму "Сорочинський ярмарок".

Під час Другої Світової війни будівля музею була зруйнована, реконструйована в 1951 році без збереження оригінального планування. Відновлено інтер'єри ХІХ століття.

В експозиції літературно-меморіальнлшл музею Миколи Гоголя – особисті речі письменника, перші видання його книг, документи, портрет роботи Іллі Репіна та інше.

Музей Героя України Олександра Білаша було засновано в 2004 році у його рідному Градизьку – в приміщенні Градизької гімназії, яка носить ім'я цього видатного українського композитора. Ініціаторкою створення музею була директорка навчального закладу Алла Салімон.

В експозиції представлені предмети музичної та літературної спадщини Олександра Білаша, які мають історичну і художню цінність. Зокрема, донька композитора Олеся Білаш передала в музей його особисті речі, нагороди, збірки віршів, музичні твори, подарунки.

Нині музей налічує понад 500 експонатів, які розміщені в семи експозиційних розділах: "Дитячі роки Олександра Білаша", "Навчання майбутнього композитора і поета", "Початок літературної діяльності", "Розквіт творчого таланту та співпраця з видатними діячами культури і мистецтва України", "Поетичні надбання", "Родинне коріння і сім'я Олександра Білаша", "Останні роки життя".

Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного знаходиться на околиці Полтави, наприкінці колишньої Третьої Кобищанської.

Саме тут у 1903 році письменник придбав невеликий одноповерховий будиночок, у якому прожив 17 останніх років життя. У Панаса Мирного гостювали Леся Українка та Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський та Василь Стефаник, Марія Заньковецька та Микола Лисенко.

В 1940 році в садибі відкрився музей. У семи кімнатах зібрано понад 150 рукописів Панаса Мирного та його брата Івана Білика, близько 1000 особистих речей родини письменника, книжок, документів та фотографій. Понад 20 років музеєм завідував син письменника – Михайло Рудченко.

В 1951 році у дворі садиби було встановлено пам'ятник Панасу Мирному - бронзове погруддя письменника на постаменті з лабрадориту.

В 1989 році в новому приміщенні відкрилася літературна експозиція.

Літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара в селі Сухе облаштований у невеличкій селянській хаті, збудованій 1892 року дідом письменника Гаврилом Гончаром. Тут малий Олесь жив і виховувався з трьох років після смерті матері.

Експозиція у двох кімнатах сільського будинку розповідає про життя і творчість Олеся Гончара. Центральне місце посідає письмовий стіл, що відтворює робочий куточок письменника у його київській квартирі. Представлені особисті речі Гончара його рукописні занотовки, листи та книги, збережені його родичами. Різні етапи життя письменника ілюструють світлини з сімейного альбому.

Під час екскурсії відвідувачі мають змогу почути голос Олеся Гончара завдяки записам із фонотеки його родини.