Пам'ятки Полтавської області

Піраміда-усипальниця в Комендантівці, створена за мотивами гробниць єгипетських фараонів, є 15-метровим гранітним чотиригранником.

Офіцер російського флоту Олександр Білевич, який брав участь у російсько-турецькій війні і воював на Балканах, перебуваючи на початку 1860-х років в Єгипті у складі обмеженого контингенту російських військ, під враженням від побачених там пірамід здійснив у 1864 році будівництво храму-піраміди у своєму маєтку край села Комендантівка.

Піраміда зводилася з гранітних блоків, здобутих у місцевому кар'єрі, які тросами витягали дерев'яними жолобами вгору. Оскільки блоки скріплювалися дорогим вапняним розчином із додаванням крові худоби та яєчних білків, будівництво розтяглося на 13 років.

Споруда триярусна. Підземний ярус складали три похоронні камери, з'єднані між собою ходами. У першому надземному ярусі розміщувався православний храм з іконостасом та вівтарем. Верхній ярус служив дзвіницею. Споруду вінчав православний хрест.

У 1877 році в усипальниці було поховано дружину Білевича Софію, а в 1916 році - самого будівельника Комендантівської піраміди, яка була освячена як православна церква Святої Софії.

В середині XX століття могили Білевичів були розорені, у піраміді влаштували склад добрив.

Нині богослужіння відновлено парафією УПЦ московського патріархату, храм ремонтується. До нього зроблено прибудову, яка своїм сучасним виглядом порушує композиційну цілісність пам'ятки архітектури.

Ярмарок у селі Великі Сорочинці регулярно проводиться з ХІХ сторіччя. Сорочинський ярмарок прославився завдяки творам Миколи Гоголя.

На рубежі XIX-XX століть ярмарок у селі проводився по п'ять разів на рік. Ярмарок був закритий у 20-х роках XX століття, проте відроджений у 1966 році. Нині на Національний Сорочинський ярмарок щорічно з'їжджаються представники різних виробничих підприємств із усіх куточків України, пропонуючи відвідувачам свій товар. В останні роки обладнано фольклорно-етнографічну частину, де продаються сувеніри та вироби народних промислів найкращих майстрів України.

Сорочинський ярмарок відбувається у передостанній тиждень серпня кожного року. В решту часу можна оглянути поле Сорочинського ярмарку з макетами хат, вітряків та інших традиційних дерев'яних споруд.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського розміщений у колишній будівлі присутніх місць губернського земства.

Будівлю губернського земства було збудовано архітектором Василем Кричевським у стилі модерн з елементами українського народного стилю (цей факт викликав невдоволення імператора Миколи II). Внутрішній розпис виконали видатні художники Сергій Васильківський та Микола Самокиш. Фасад прикрашають герби повітових міст губернії.

Основу експозиції краєзнавчого музею в Полтаві заклав в 1891 році вчений Віктор Докучаєв. Сьогодні в 40 музейних залах та сховищах знаходиться понад 300 тисяч експонатів. Серед раритетів - давньоєгипетська колекція, твори античного та східного мистецтва, козацькі реліквії.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського тимчасово зачинений на реставрацію.

Полтавський музей авіації та космонавтики присвячений видатним подіям в аерокосмічній науці та техніці в Україні та світі.

Музей авіаційної та ракетно-космічної тематики засновано в Полтаві у 1987 році з ініціативи творця ракетних двигунів академіка Валентина Глушка.

Експозиція розміщена в колишній будівлі першої пожежної команди Полтави (1810 рік). У 6 залах виставлені особисті речі космонавтів, моделі космічних кораблів та справжні агрегати космічних апаратів.

Значне місце в експозиції відведено уродженцям Полтавщини. Зокрема висвітлено наукову спадщину полтавця Юрія Кондратюка.

Фонди Полтавського музею авіації та космонавтики налічують близько 4 тисяч експонатів.

Полтавський художній музей розміщено в новій будівлі Галереї мистецтв (1999 рік побудови; архітектор Юрій Олійник).

Першу в Полтаві картинну галерею започаткував у 1919 році український вчений-археолог Михайло Рудинський на основі подарованої йому колекції художника-передвижника Миколи Ярошенка. Серед 100 живописних творів були роботи Івана Шишкіна, Василя Полєнова, Володимира Маковського, Іллі Репіна, Василя Максимова та інших. До зібрання були включені художні цінності з націоналізованих маєтків Кочубеїв (Диканька), Ґалаґанів (Сокиринці), Капністів (Обухівка), Репніних (Яготин).

Колекція західноєвропейського живопису включає унікальні твори Джованні Тьєполо, Пітера Пауля Рубенса, Мельхіора де Хондекутера, Адріана ван Остаде, Елізабет Віже-Лебрен, Карла Петерса та інших.

Тривалий час Полтавський художній музей розташовувався в колишньому особняку поміщика Болюбаша (1912 рік), проте через аварійний стан приміщення в 2000 році змушений був переїхати на теперішнє місце.

Полтавський Просвітницький Будинок імені Миколи Гоголя збудовано в 1901 році за проєктом академіка Олексія Трамбицького, петербурзького архітектора Дирекції імператорських театрів.

Театральний будинок виконано в стилі неоренесансу. Прямокутний у плані зал для глядачів на 1100 місць з балконами та ложами, оркестровою ямою та компактною сценічною коробкою нагадували в мініатюрі сцену знаменитого міланського театру Ла Скала.

Під час Другої світової війни театр був зруйнований, у повоєнні роки відновлений у початкових архітектурних формах та пристосований під кінотеатр "Wizoria Колос" (зараз 3D-кінотеатр).

Краєзнавчий музей Решетилівської міської ради розташований у приміщенні Центру культури і дозвілля міста Решетилівка. Відкрився у 1965 році з ініціативи місцевої громадськості.

Експозиція розгорнута у трьох кімнатах та налічує понад 3500 експонатів. Історичні розділи музею розповідають про заснування та розвиток Решетилівки у давнину, про період соціальних потрясінь початку XX століття, про радянське панування та події Другої світової війни тощо.

Гордістю музею є відділ ткацтва та килимарства, де можна ознайомитися з витоками та розвивитком народного мистецтва Решетилівщини в умовах натурального господарства, діяльністю Полтавського губернського земства щодо відродження кустарних промислів на початку ХХ століття, роботою місцевих художньо-промислових артілей, фабрики художніх промислів та школи майстрів.

Представлені найкращі зразки решетилівських килимів, вишиванок, вишитих рушників роботи місцевих майстрів. Серед унікальних експонатів: килими "Центаурії та птахи", "Павичі" (Леонід Товстуха), килими "Древо життя", "Осінь", "Червона калина", рушники "Берегиня", "Древо життя" (Надія Бабенко), сорочки роботи Олени Василенко та багато іншого.

Градизький придорожній рибний ринок стихійно склався навпроти автостанції селища Градизьк на трасі Н-08 Київ – Дніпро завдяки розвиненому рибному промислу на Кременчуцькому водосховищі.

На градизькому ринку продають свіжу, сушену, в'ялену та копчену дніпровську рибу: судак, лящ, сом, щука та інша.

Родинний музей братів Гребінок у селі Мар'янівка відкрився 2018 року під час проведення фестивалю культури "Гребінчині вечорниці". Експозиція знаходиться в приміщенні Мар'янівського сільського будинку культури.

Саме у Мар'янівці, яка у XIX столітті мала назву Глибокий Яр, народилися видатний український письменник-байкар Євген Гребінка (1812) та його брат, архітектор Микола Гребінка (1819). Від родинної садиби Гребінок лишився тільки погріб і старий каштан, на місці поховання Євгена Гребінки встановлено пам'ятник.

В музеї представлені матеріали про життєвий і творчий шлях видатних земляків. Зокрема, можна побачити репродукцію портрета Євгена Гребінки, написаного Тарасом Шевченком, та інші експонати, які розповідають про перебування Шевченка в родині Гребінок.

Хомутецький палац - родова садиба козацького роду Апостолів, де в 1820-ті роки проходили збори декабристів.

Дерев'яний палац збудував у Хомутці майбутній гетьман України Данило Апостол у XVIII сторіччі. Пізніше маєток перейшов у спадок письменнику, історику та громадському діячеві Іванові Муравйову-Апостолу. Оселившись у Хомутці, він перепланував парк і прибудував до палацу кам'яні флігелі, з'єднавши їх із основною будівлею напівкруглими переходами.

Сини Івана Муравйова-Апостола Матвій, Сергій та Іполит, які були активними учасниками декабристського руху, проводили тут таємні засідання декабристів за участю Павла Пестеля, Михайла Бестужева-Рюміна та інших.

У радянські часи в палаці розмістився ветеринарно-зоотехнічний технікум, було відкрито кімнату-музей декабристів.

Останнім часом будівля перебуває у вкрай занедбаному стані та руйнується. Збереглася ліпнина з гербами колишніх власників.

В регулярному ландшафтному парку площею 15 гектарів росте дуб-трійця, посаджений Іваном Муравйовим-Апостолом на честь своїх трьох синів.

Палацово-парковий комплекс у Березовій Рудці споруджений у 1838 році поміщиком Платоном Закревським, істориком та етнографом.

Палац у стилі необароко побудований за проєктом архітектора Євгена Червінського на місці згорілого дерев'яного будинку XVIII століття.

Садиба Закревських складається з елегантного двоповерхового палацу з видовою терасою та двома еркерами, двох одноповерхових флігелів та великого парку (45 гектарів), що налічує понад 40 видів дерев та чагарників.

У 1840-ті роки брати Віктор та Платон Закревські неодноразово приймали в гостях поета та художника Тараса Шевченка. Тут він почав писати поему "Кавказ", а також намалював портрети Закревських. Вважається, що Шевченко був таємно закоханий у дружину Платона Закревського Ганну, присвятивши їй вірш "Якби зустрілися ми знову", який став знаменитим романсом.

З радянських часів у садибі Закревських розміщується аграрний технікум. На центральній клумбі встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

В одному з флігелів працює історико-краєзнавчий музей, в якому представлені фотографії та документи родини Закревських, меблі, посуд, книги та картини.

Співробітники проводять екскурсії по палацу, парку та до піраміди-усипальниці Закревських.

Садиба у Вишняках побудована в 1805 році гадяцьким полковником Радіоном Паламенцем, ймовірно за проєктом відомого архітектора Миколи Львова.

Двоповерховий будинок у стилі класицизму розташований на схилі, що спускається до річки Хорол, колись був обсаджений парком та фруктовим садом. Композиційним центром будівлі є овальна зала, завершена куполом з невисоким шпилем. Над головним входом – різьблений дерев'яний балкон-тераса, що спирається на масивні кам'яні стовпи. На парковому фасаді чотири стовпи підтримують напівкруглий балкон.

Радіон Паламенець був одружений з Надією Оболонською, чий козацький рід володів Вишняками з 1744 року. Після смерті засновника садибу успадкувала його дружина, а потім її брат Дем’ян Оболонський. Його сина, редактора та видавця журналу "Народне читання" Олександра Оболонського добре знав поет і художник Тарас Шевченко. У 1845 році Оболонські приймали Шевченка у себе у Вишняківській садибі, про що він пізніше згадувалося у повісті "Близнюки" (встановлена ​​пам'ятна табличка).

Пізніше хазяйкою Вишняків була поміщиця Родзянко-Котляревська, чиє ім'я садиба має зараз.

Зараз це закрита територія будинку-інтернату для інвалідів.

Садиба Котляревських з'єднана підземним ходом із розташованою навпроти Троїцькою церквою.

Колишню поміщицьку садибу в Білоусівці було закладено у XIX столітті. До 1845 року маєток належав поміщику Степанові Петровському, син якого Петро навчався у Петербурзькій академії разом із Тарасом Шевченком. Його сестрі Парасці поет присвятив поему "Тополь".

За легендою, Шевченко бував у Білоусівці під час поїздок Україною у 1843-1845 роках. Нібито тут він написав картину "Ніч на Мартосівщині".

Будинок одноповерховий, чотирикімнатний. Перед входом веранда з колонадою. Останнім господарем маєтку був Андрій Андерсон, зять (за іншими даними – прийомний син) білоусівського поміщика Бебеля. Нині це Білоусівська загальноосвітня школа.

Чорнухинський літературно-меморіальний музей-садиба Григорія Сковороди розташований на батьківщині видатного українського філософа, просвітителя та поета - в селищі Чорнухи на Полтавщині.

До складу музейного комплексу входять музей Григорія Сковороди, "Сад божественних пісень" та безпосередньо меморіальна садиба батьків Григорія Сковороди – малоземельного козака Савви Сковороди та його дружини Пелагеї. Саме тут в 1722 році народився їх син Григорій - майбутній поет, філософ і просвітитель. У 1734 році він вирушив з Чорнух на навчання до Києво-Могилянської академії, звідки потрапив до Петербурга, а потім у тривалу подорож країнами Європи. На батьківщину повернувся в 1750 році, але вже не застав батьків у живих.

В центрі садиби знаходиться хата під солом'яним дахом, де представлені предмети сільського побуту ХVIII-ХIХ століть. Велика експозиція присвячена життю та роботі філософа.

Церква преподобного Сампсонія (Сампсона) Прочанолюбця на Шведській могилі в Полтаві закладена в 1852 році на честь перемоги російської армії над шведами в 1709 році.

Храм на полі Полтавської битви хотів збудувати ще сам Петро I, але Священний Синод затягнув із рішенням, а після смерті імператора ідею забули. Виконати волю Петра пізніше вирішив таємний радник Йосип Судієнко, виділивши зі своїх коштів 100 тисяч рублів, але і він не дожив до початку будівництва, а його гроші міська влада почала витрачати не за призначенням. Лише після особистого втручання царя Миколи I почалося будівництво храму за проєктом архітектора Йосипа Шарлеманя, і в 1856 році Сампсоніївська (Самсонівська) церква була урочисто освячена.

В 1893-1895 роках було проведено реконструкцію, до храму було прибудовано другий престол на честь Святого Костянтина. Іконостас виконаний у майстерні московського купця Астаф'єва, ікони написав художник Малишев. В 1909 році добудовано надбрамну дзвіницю.