Пам'ятки Сумського району

Лебединський краєзнавчий музей створено в 1996 році на базі громадського музею історії Лебединщини.

Тут зібрано близько 10 тисяч експонатів, які розповідають про заселення краю, значні історичні події, економічний та промисловий розвиток регіону.

Постійні експозиції: "З історії краю", "Музична спадщина" (матеріали про композиторів Олександра Стеблянка та Сергія Рахманінова, співаків Івана Стешенка та Бориса Гмирі), "Під чорним тавром" (експозиція, присвячена Голодомору 1932-1933 років) та інші.

Неоренесансний палац у Кияниці вважається однією із перлин садибного будівництва Слобожанщини.

Побудований у 1890 році купецькою родиною Ліщинських, які отримали Кияницю у спадок від багатого цукрозаводчика Івана Харитоненка.

Двоповерховий Кияницький палац із витонченою вежею, оточений віковим парком, особливо романтично виглядає з протилежного берега ставка. У Кияницькому парку (56 гектарів) виростають понад 70 видів дерев та чагарників, серед яких можна зустріти платани, гінкго, сріблясті ялини, сосни, липи, клени та, звичайно, головну паркоутворюючу деревину – дуб. Також зберігся невеликий флігель.

За радянських часів на території садиби розміщувалася база відпочинку "Кияниця". Наразі будівля знаходиться у власності Сумського національного аграрного університету, проведено часткову реставрацію.

Невелика альтанка з різьбленого дерева, побудована за проєктом архітектора Матвія Щавеліїва без жодного цвяха, вважається візитною карткою міста.

За легендою побудована міщанином Йосипом Ліщинським на місці свердловини, пробуреної під час невдалих пошуків нафти.

Це єдина дерев'яна споруда у місті, яка анітрохи не постраждала у роки Другої світової війни.

Двоповерховий будинок "Теремок" - єдина споруда садиби поміщиків Кондратьєвих у Старому Селі під Сумами, що збереглася. Вважається найдавнішою цивільною будівлею, що збереглася на Сумщині.

Садиба на високому березі річки Псел заснована у першій половині XVIII сторіччя. Перший одноповерховий садибний будинок було виконано в стилі бароко. У 1753 році полковник Степан Кондратьєв, нащадок засновника Сум Герасима Кондратьєва, реконструював будинок. До нього було зроблено прибудову та надбудовано другий поверх.

Пізніше "Теремок" використовувався як зерносховище. За радянських часів був житловим. Нині покинутий. Планується реставрація.

Поруч знаходяться руїни Миколаївської церкви (1741-1754 роки).

Сільський парк у Великому Бобрику закладений у 1815 році на території садиби поміщиці Єлизавети Рахманової.

Домінантою парку є 35-метрова ялина, посаджена під час закладення парку сином поміщиці генералом Григорієм Рахмановим, учасником війни з Наполеоном 1812 року.

Крім кількох дубів-патріархів віком 250-300 років, збереглися алейна група лип, кілька ялин, дві сосни, ясен тощо. Сядибний будинок не зберігся.

Вознесенська церква в Лебедині збудована в 1858 році на місці однойменного дерев'яного храму, відомого з 1692 року.

Новий цегляний храм зробили кубічним, чотиристовпним, з напівкруглою вівтарною апсидою. Над входом розташована дзвіниця.

В архітектурі цієї споруди класицизм та бароко добре поєднуються з місцевим колоритом.

Білокам'яна Вознесенська церква у Великому Бобрику – одна з найвдаліших культових споруд Сумщини.

Величний храм у стилі класицизму з триярусною дзвіницею споруджений у 1808 році на височини у центрі села. Він чудово доповнив мальовничий сільський пейзаж із ставком та пагорбами. У поле зору церква потрапляє відразу після повороту з траси Суми - Охтирка, а потім не зникає з виду протягом всіх п'яти кілометрів путівця.

Спочатку храм здається дуже маленьким, що природно для невеличкого села. Реальний масштаб споруди стає очевидним лише коли починаєш спускатися до ставка. Порівняно з навколишніми сільськими спорудами Вознесенська церква виглядає просто величезною.

Оригінальна особливість архітектури храму – відкрита трипрогонова аркадна галерея, увінчана дзвіницею.

Інтер'єри церкви декоровані колонами та пілястрами коринфського ордера. Збереглися старовинні фрески.

Воскресенська церква в Лебедині – рідкісний на території Слобожанщини дерев'яний храм, що зберігся з XVIII століття, хоч і багаторазово перебудований.

Спочатку був пятісрубний, хрестовий а плані, п'ятиголовий. Зовні обшитий вертикально поставленими дошками з нащільниками.

У 1930-х роках Воскресенську церкву було закрито, дзвони скинуто, дзвіницю зруйновано, іконостас спалено. Останнім часом розпочалася реставрація.

Будинок цивільних зібрань для дворян у Сумах збудований у кінці ХІХ століття.

На першому поверсі розміщувався музичний салон, театральна зала, ресторан. На другому – кімнати для куріння та зали для гри в азартні ігри.

Після радянсько-украхнської війни Будинок Дворянського зібрання перетворили на філармонію. Зал Сумської обласної філармонії славиться своєю акустикою. У 2008 році було проведено капітальний ремонт та встановлено орган.

Церква Святого Димитрія збудовано в Стецьківці у 1835-1846 роках коштом поміщиків Савичів. Храм виконаний у стилі класицизму.

У радянські часи приміщення використовувалося як зерносховище, але під час Другої світової війни богослужіння було відновлено.

Нині Димитріївська церква діє. У 2002 році проведено реставрацію.

Дитячий парк "Казка" розташований у центральній частині міста Суми.

На його території, крім дитячих атракціонів, розташовуються казкові споруди та постаті персонажів казок.

Крім того, у парку "Казка" регулярно відкриваються пересувні зоопарк та цирк, а також проводяться загальноміські розважальні заходи.

Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Сумах збудований за принципом романських церков-базилік та готичних храмів.

Невелика споруда з червоної цегли з високим двосхилим дахом повернута торцем до вулиці. Сам торець прикрашений центральним порталом та круглим вікном-трояндою над ним. Стрільчасту арку на високому фронтоні підтримують мініатюрні кутові загострені башточки. На бічних фасадах видно чіткий ритм стрілчастих вікон та пілястр.

У 1945-1953 роках у будівлі розміщувався краєзнавчий музей, у 1953-1972 роках - Спортивна зала педінституту, в 1972-1994 роках - Спортивна зала школи. У 1994 році храм повернули католикам.

Будівлю міської управи (ратуші) з високою годинниковою вежею збудовано в Лебедині на початку XX століття.

Виконана у формах раціоналістичного модерну як архітектурна домінанта центру міста.

За радянських часів у будівлі розмістили пожежну охорону, вежу переобладнали на пожежну каланчу.

Майдан Незалежності в Сумах – історичний та адміністративний центр міста.

З цього місця місто починалося в середині XVII століття, коли його засновники полковник Сумського Слобідського козацького полку Герасим Кондратьєв та воєвода Кирило Арсеньєв стали втілювати в життя свої плани щодо будівництва та облаштування Сумської фортеці та її посада.

У 1694 році було збудовано дерев'яну Миколаївську церкву, яка не дійшла до наших днів. Вже після смерті полковника Кондратьєва у 1702 році було завершено будівництво Воскресенського собору, який тепер є головною окрасою площі. Площі Миколаївська та Воскресенська, що сформувалися навколо храмів, пізніше злилися в одну.

Довгий час площа називалася Петрівською, оскільки тут побував цар Петро I напередодні Полтавської битви. Після Другої світової війни площа була реконструйована, в цей час мала ім'я Леніна. У 1991 році перейменована на майдан Незалежності.

У забудові домінують висотні будинки обласної ради та готелі "Суми".

Будинок-музей Антона Чехова в Сумах створено в дворянській садибі родини Лінтварьових (XVIII-XIX століття), розташованої в районі Лука.

В 1888-1889 роках письменник жив у західному флігелі - одноповерховому білому будиночку з шістьма колонами та ганком. Свої сумські враження письменник використав в оповіданнях "Іменини", "Сумна історія", п'єсах "Лісовик" та "Чайка". Про садибу Лінтварьових він писав: "Абація та Адріатичне море чудові, але Лука і Псел краще".

Музей Чехова відкрито в річницю від дня народження письменника в 1960 році. Меморіальна експозиція розповідає про життя Чехова на Луці, про його медичну допомогу місцевим жителям, про творчу роботу та поїздки Україною.

Відновлено інтер'єри вітальні та їдальні, кімнати для гостей та "кімнати Антоші", яка служила Чехову спальнею та робочим кабінетом. Співробітники музею проводять краєзнавчі екскурсії.

Також зберігся великий східний флігель садиби Лінтварьових, у якому жила родина письменника, коли в 1890 році Чехов подорожував на Сахалін.