Пам'ятки Львівської області

Величний монастирський комплекс походження дерева Хреста Господнього (колишній Домініканський монастир) у пишному стилі бароко височить над горою Рожениця на околиці селища Підкамінь.

Нинішній архітектурний ансамбль склався в XVII-XVIII сторіччях, однак, за однією з версій, монастир заснували києво-печерські ченці ще у XIII сторіччі. Перша згадка про дерев'яний монастир католицького ордена домініканців у Підкамені відноситься до 1464 року, але незабаром він був спалений татарами.

В 1612 році архітектор Павло Гіжицький та інженер Христіан Дальке розпочали будівництво нового оборонного монастирського комплексу, яке тривало понад 80 років. Над комплексом домінує Вознесенський костел із високою вежею з барочним шпилем, який видно з Почаєва. До нього примикають келії, поряд знаходиться дзвіниця, каплиця Святого Яна Непомука (зараз - церква новомученика Миколая). Комплекс оточений стінами з баштами та бастіонами. У центрі двору розташована коринфська колона з фігурою Богоматері (1719 рік), на території знаходиться 100-метровий колодязь. Монастир мав складний титул - Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра та Павла та всіх Святих. Головною святинею була чудотворна ікона Богоматері Сніжної, яка зараз перебуває у Вроцлаві.

В 1944 році монастир в Підкамені був закритий радянською владою, на території було організовано концтабір для українського духовенства, де утримувався, зокрема, Микола Цегельський, проголошений блаженним мучеником Української греко-католицької церкви. Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу, а храм перетворили на конюшню і ще пізніше на гараж. В одній каплиці зберігали зерно, в іншій мінеральні добрива, а ще в іншій вигодовували сторожових собак в’язниці.

В 1997 році розпочалося відродження монастиря зусиллями невеликої братії греко-католицьких ченців Студитського статуту, ведеться реставрація. В жовтні 2022 року було освячено відреставровану коштом Євросоюзу монастирську дзвіницю.

Василіянський монастир Різдва Христового з багатою барочною церквою Пресвятого Серця Христового споруджений у Жовкві в 1612 році на місці дерев'яної василіянської церкви.

Першим ігуменом був митрополит Досифей, похований у крипті під церквою. Спочатку комплекс монастиря василіян був виконаний у стилі ренесансу, мав оборонний характер. Перебудова, здійснена в 1905 році, повністю змінила його зовнішній вигляд. З XVII сторіччя зберігся ренесансний різьблений білокам'яний південний портал.

Чудовий іконостас роботи відомого майстра Івана Рутковича зараз зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. В інтер'єрі збереглися модерністські настінні розписи 1911-1939 років роботи Юліана Буцманюка, на яких, зокрема, зображено діячів УНР та Західно-Української Народної Республіки. У образі Саваофа вгадується портрет митрополита Андрія Шептицького.

У церкві Серця Христового зберігаються мощі Святого Партенія.

Каплиця Боїмів біля стін Латинського кафедрального собору (Катедри) – одна з найпримітніших архітектурних споруд Львова у стилі Ренесансу, пам'ятка архітектури національного значення.

Каплиця збудована на початку XVII століття над фамільним склепом львівських патриціїв Боїмів (поряд із собором знаходився міський цвинтар). Імовірно, будівництво велося артіллю архітектора Андрія Бемера.

Цю споруду в стилі зрілого ренесансу з переходом до бароко фахівці називають яскравим взірцем південного маньєризму в Україні. Західний фасад каплиці Боїмів вражає багатством декоративного оздоблення. Автором скульптурної композиції вважається майстер із Вроцлава Гануш Шольц. Купол увінчує незвичайна скульптура Христа, що сидить. Інтер'єр каплиці Боїмів також насичений безліччю скульптурних зображень, більшість із яких виконано Яном Пфістером.

Музей "Каплиця Боїмів" є підрозділом Львівської національної галереї мистецтв.

Личаківський цвинтар-музей, розташований неподалік центру міста Львова, більше схожий на ландшафтний парк.

Офіційно цвинтар засновано в 1784 році, хоча він на цьому місці існував ще в XVI сторіччі. Територія в 40 гектарів розбита на 86 полів, на яких знаходяться майже 3,5 тисячі пам'яток та композицій роботи відомих скульпторів та архітекторів. На Личаківському цвинтарі поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Конопницька, Володимир Івасюк та інші.

В 1991 році Личаківський цвинтар став історико-меморіальним музеєм-заповідником.

Багато протиріч у 1990-х роках викликало відновлення знищеного за радянських часів меморіалу "Цвинтар орлят" на честь польських воїнів, які загинули в 1918-1920 роках в українсько-польській та радянсько-польській війні. Офіційно меморіал було відкрито в 2005 році одночасно з меморіалом загиблим воїнам Української Галицької Армії.

Інтерактивний музей "D.S. Таємна аптека" у Львові - чарівне та загадкове місце.

Історія цього музею розпочалася у травні 2012 року, коли в одній із найстаріших львівських аптек "Під Угорською короною" під час будівельно-реставраційних робіт було знайдено таємний вхід до підвалу, в якому виявили колишню фармацевтичну лабораторію, яка діяла наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Назва аптеки пов'язана з легендою про розташований поруч Бернардинський монастир, де деякий час знаходилися реліквії Святого Стефана - короля та покровителя Угорщини. "Таємний аптекар" і зараз варить тут "мило для хабарників" та виробляє "пігулки для щастя".

Головну таємницю аптеки охороняє єдиний у світі Лев-аптекар. Історію "Таємної аптеки" відвідувачі відкривають для себе у легкому форматі відео-екскурсії з елементами театрального перформансу та дегустацією "аптечного еліксиру щастя та довголіття".

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок у Львові, що є пам’яткою архітектури XVII століття.

Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел кларисок зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля.

З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Івана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Після реконструкції 2021 року оновлений музей скульптури Пінзеля отримав повністю безбар'єрний простір. Від зупинки громадського транспорту та в середині будівлі прокладені тактильні смуги. На вході встановлені звукові маячки. Музей має інклюзивну касу та мнемосхему на вході. Внутрішні сходи продубльовані підйомником. Біля експонатів встановлені інформаційні таблички, що продубльовані шрифтом Брайля. Відвідувачам з порушенням зору пропонують тактильні копії найважливіших експонатів. Доступні аудіогіди та аудіодескрипція. Персонал пройшов підготовку для роботи з усіма категоріями відвідувачів.

Музей пам'яті жертв сталінських репресій заснований у селищі Щирець в 2009 році на колишньому подвір'ї римо-католицького священика, на якому в червні 1941 року працівники районного управління НКВС стратили 26 невинних місцевих мешканців.

Комплекс музею складається із кількох об'єктів - меморіальної стели, каплички, хреста з могилою, показової криївки вояків УПА та безпосередньо музею. Матеріали для експозиції надали очевидці тих страшних подій з навколишніх сіл.

Основна екпозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій розміщена в приміщені колишньої стайні, збудованої в кінці XIX століття, в якій НКВС в 1941 році влаштувало катівню.

Перша зала музею присвячена невинно закатованим сталінським режимом мирним жителям Щирця та його околиць. Окремі розділи експозиції присвячені історії визвольного руху в краї, діяльності Українських січових стрільців та бійців Української повстанської армії - представлені одяг (вишиванка, форма) та предмети (друкарська машинка, гармати), якими користовулися вояки. Крім того, експозиція знайомить з матеріалами про репресованих у часи сталінізму представників духовенства, інтелігенції та українських націоналістів, а також досліджує історії життя місцевих мешканців, що були репресовані до Сибіру.  

У другій залі, що носить назву "Українська хата", зібрані старовині речі побутового вжитку, що колись використовувалися у господарстві, зберігаються образи, вишивані рушники та сорочки, "кримські" хустки тощо.

Побачити, як жили воїни Української повстанської армії в часи визвольної боротьби, можна у спеціально облаштованій криївці. Поруч з криївкою розташована стела пам'яті воїнам ОУН-УПА, споруджена коштом меценатів.

Нова експозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій присвячена героям Небесної сотні та російсько-української війни. 29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, в селищі Щирець відкрили Алею Пам’яті Героїв.

Чудово збережений Золочівський замок є одним із ключових об'єктів туристичного машруту "Золота підкова Львівщини". Представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу "palazzo in fortezzo", тобто поєднує функції оборони і житла.

Ренесансний замок у Золочеві збудував у першій половині XVII століття польський магнат Якуб Собеський, батько майбутнього короля Польщі Яна III Собеського. Це прямокутна цитадель з чотирма бастіонами по кутах і валами по периметру, всередині якої знаходяться житлові та господарчі споруди.

У 1686 році за наказом короля Яна III Собеського Золочівський замок був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Його господинею тривалий час була дружина короля Марія Казимира.

З ХІХ століття замок почав занепадати, згодом використовувався як в'язниця австрійською, радянською, польською та німецькою владами. Наприкінці XX строліття проведено реставрацію.

Музейні експозиції розміщені у Великому палаці Золочівського замку (житловому будинку зі складними комунікаціями) та Китайському палаці, що виконаний у рідкісному для Європи східному стилі. Велику цікавість відвідувачів викликає конструкція палацових туалетів.

У дворі замку встановлено знайдені на околицях камені із загадковими готичними письменами (XV сторіччя), які легенда пов'язує з діяльністю лицарів-тамплієрів.

Перед брамою відновлено замковий равелін (передове укріплення). Всередині працює кафе "Равелін" та сувенірна крамничка, зверху облаштований оглядовий майданчик.

Музей-заповідник "Золочівський замок" є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей-заповідник "Олеський замок", що входить до "Золотої підкови Львівщини", – один із найвідоміших замків України. Його вважають єдиною в Україні кам'яною фортецею, що збереглася, часів Давньої Русі.

Суворий середньовічний замок височить над містечком Олесько на 50-метровому пагорбі, його добре видно з траси. Споруджений у XIII-XIV сторіччях галицько-волинськими князями. Олеський замок вперше згадується в 1327 році, коли він перейшов у власність князя Юрія II Болеслава. В середні віки твердиня неодноразово зазнавала нападів татар, руйнувалася та відновлювалася.

В XVII столітті Олеським замком володіли магнати Даниловичі, що відбудували його в нинішньому вигляді. В 1629 році тут народився онук Івана Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. Тут служив батько Богдана Хмельницького Михайло Хміль.

Відновленням Олеського замку після сильного землетрусу в 1882 році займалося польське Товариство опіки над замком в Олесько.

З 1970-х років у приміщенні Олеського замку розміщується філія Львівської національної галереї мистецтв. Зокрема, в експозиції представлені роботи всесвітньо відомого українського скульптора Івана Пінзеля.

Перлина колекції – величезне (7,65 метрів на 7,3 метрів) батальне полотно Мартина Альтомонте "Битва під Віднем".

На схилах пагорба розбитий італійський парк із старовинними та сучасними скульптурами.

Музей-криївка вояків ОУН-УПА біля села Гавареччина урочисто відкритий до 65-річниці УПА у 2007 році. Саме на цьому місці в ніч з 17 на 18 лютого 1947 року загинув у бою з московськими загарбниками референт крайової округи ОУН Іван Керницький (псевдо "Крилатий").

У лісовій криївці поблизу Гавареччини повстанці готували вишкільні матеріали та антивиборчу пропагандистську літературу. Грунтовна реконструкція схованки демонструє обстановку типової криївки та побут бійців УПА. Також відкрито Галерею Героїв, де представлені портрети борців за волю і незалежність України та розповідається історія боротьби УПА за Українську державу. 

Поруч споруджено меморіальний комплекс, насипано символічну могилу і встановлено дубовий хрест з пам'ятною таблицею.

Екскурсії проводять праційники Національного природного парку "Півнчне Поділля".

Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові вважається одним із найкрасивіших театрів Європи нарівні з одеською та віденською операми.

Фасад будівлі театру прикрашають скульптурні фігури "Життя" та "Мистецтво", статуї "Слава", "Перемога", "Кохання". Львівський театр був спроєктований так, щоб фойє, коридори та сходи максимально освітлювалися природним світлом. Один із найкрасивіших внутрішніх інтер'єрів - дзеркальний хол, прикрашений картинами, що зображують символічну зміну пір року. Велика люстра у залі з дорогоцінних матеріалів оздоблена алегоричними фігурами.

На другому поверсі театру збереглися особисті апартаменти імператора Франца Йосифа з ванною та виходом до імператорської (зараз – президентської) ложі.

Працює аристократична кав'ярня "Комарик".

Проводяться екскурсії Львівською оперою.

Національний музей-меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відкрито у Львові в будівлі, яку протягом 85 років займали каральні органи різних влад.

Комплекс на перетині сучасних вулиць Бандери та Коперника споруджений в кінці ХІХ століття для австрійської жандармерії. Потім у будівлі розташовувалися в'язниці польської, німецької та радянської влади. В 1941 році тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв'язнів – 1645. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в'язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ.

Музейний комплекс "Тюрма на Лонцького" відкрито Центром досліджень визвольного руху та Службою безпеки України. Відтворено автентичну обстановку в'язниці. Комплекс включає камеру-одиначку, камеру смертників, кабінет слідчого. Представлені розсекречені "розстрільні списки", а також архівна справа одного з найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмілевського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена Української головної визвольної ради.

Екскурсії проводяться за попереднім записом.

Національний університет "Львівська політехніка" засновано в 1844 році, це була перша академічна технічна школа на території України.

Будівлю Технічної академії було збудовано в 1877 році архітектором Юліаном Захарієвичем, який став її ректором. Інтер'єри величної будівлі багато оформлені скульптурою та ліпленням. Десять картин актової зали виконано за ескізами Яна Матейка.

Наразі Львівська політехніка має статус національного університету, тут навчаються 30 тисяч студентів.

Проводяться екскурсії Головним корпусом Університету, в ході яких відвідувачів знайомлять з історією закладу, унікальними інтер’єрами, шедеврами малярства та скульптури, Машинною залою з механізмами та обладнанням різних епох, студентською бібліотекою ХІХ століття, найдавнішою обсерваторією України та Музеєм історії Політехніки.

Палац Бруницьких у Великому Любені збудований попередніми господарями маєтку Яблоновськими у 1845 році на основі старого замку, заснованого ще в XVII сторіччі.

Палац розташований на невеликому пагорбі ліворуч від в'їзду до селища з боку Львова. Невелика будівля у стилі необарокко має двоповерхову центральну частину, яка височіє над одноповерховими крилами. На фасаді – герби барона Костянтина Бруницького та його дружини Гелени Шимановської, які купили маєток у Людвіка Яблоновського в 1849 році.

Нинішній вигляд палац набув після реконструкції, проведеної у 1909-1910 роках останнім господарем Адольфом Бруницьким за проєктом Яна Шульца.

Наразі у палаці розміщується Великолюбінська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Будівля чудово відреставрована в 2005 році коштом меценатів зі Швейцарії.

Пам'ятник лідеру Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степанові Бандері відкрито у Львові в 2007 році до ювілею Українспою повстанської армії (УПА).

Саме у Львові Степан Бандера розпочав свою політичну діяльність після вступу у 1928 році на агрономічне відділення Львівської Політехніки.

Фігура ідеолога українського націоналізму виконана на повний зріст, висотою понад 7 метрів. На задньому плані – Стела української державності – 30-метрова тріумфальна арка.