Пам'ятки Київської області

Садиба з парком у Кмітовому Яру на Татарці у Києві деякий час служила резиденцією першого секретаря центрального комітету комуністичної партії України Микити Хрущова, і з того часу в народі її називають "дачею Хрущова".

Будівництво першого будинку-садиби за проєктом архітектора Миколи Казанського для аптекарського помічника Октавіана Більського тут почалося в 1893 році. Цей будинок зберігся без змін.

Після революції та націоналізації у садибі влаштували урядову резиденцію. У 1934-1937 роках тут мешкав нарком внутрішніх справ УРСР, один з організаторів Голодомору в Україні Всеволод Балицький. Це був час розквіту парку – споруджено комплекс паркових мостів, альтанок, паркових скульптур, штучних озер.

Після визволення Києва у 1943 році тут оселився Микита Хрущов. При ньому парк продовжував виблискувати своєю розкішшю - у маленькому замку над урвищем жили ведмеді, парком ходили павичі.

Після від'їзду Хрущова до Москви садиба залишалася резиденцією перших секретарів центрального комітету партії. У 1978 році до корпусу біля парку переїхав Інститут педіатрії, акушерства та гінекології, адміністрація якого розмістилася у будинках дачі.

Нині парк зберіг лише залишки колишньої розкоші та перебуває у досить занедбаному стані. Вхід через прохідну з боку вулиці Платона Майбороди. Вхід вільний.

Похмура неоренесансна будівля Земської управи, побудована на замовлення губернської влади, за радянських часів перейшла у відомство НКВС, потім КДБ. Під час німецької окупації служило приміщенням ЦД.

Весь квартал навколо будівлі обладнано для потреб таємної поліції, включаючи камери тимчасового ув'язнення.

Будівля досі зберігає свій профіль - тут розміщується Служба безпеки України.

Свято-Троїцька церква в Рудому Селі споруджена в стилі класицизму на місці старої дерев'яної церкви.

Тут зберігається чудотворна Рудосільська ікона Божої Матері, чудове явище якої одному з господарів Рудого Села Станіславу Залєвському сталося у підвалі його маєтку.

Храм відреставровано. Парафія Троїцької церкви належить до Православної церкви України.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Переяславі знаходиться у західній частині колишнього дитинця, на місці однойменного храму, закладеного ще в XII сторіччі.

До руйнування татарами у XIII столітті він служив домашньою церквою переяславським князям. В 1586 році князь Василь Острозький відбудував храм уже як військовий собор. Саме тут 8 січня 1654 року козацька старшина на чолі з Богданом Хмельницьким склала присягу на вірність московському цареві. Через рік під час великої пожежі дерев'яна будівля згоріла.

Сучасні архітектурні форми - п'ятикупольний храм у псевдовізантійському стилі - собор набув у кінці ХІХ століття. Церква досі діє.

В червні 2022 року Свято-Успенський собор приєднався до Православної церкви України.

Сирецький парк у Києві – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Закладений в кінці ХІХ століття німцем Мейєром як показовий парк декоративних культур при квітковому господарстві. Досі збереглися висаджені на той час тиси, туї, ялини, клени та липи.

Роботи з розширення території Сирецького дендропарку, формування декоративних дерево-чагарникових груп, а також розширення колекції декоративних рослин було продовжено в 50-60 роках XX століття відомим дендрологом, великим ентузіастом своєї справи Миколою Птіціним.

Наразі Сирецький дендропарк займає територію 6,5 гектарів.

Дендропарк не має власного входу. Щоб потрапити на його територію, потрібно пройти через прохідну агрофірму "Квіти України".

Церква Святителя Миколая Чудотворця – перша в Україні, що збудована на воді.

Розташована біля Іллінської церкви на Подолі (ряд істориків вважає, що саме на цьому місці відбувалося хрещення Русі). Будівництво неподалік Київського річкового вокзалу було розпочато у 2003 році з ініціативи і коштом компанії "Укррічфлот", і вже через рік храм було освячено.

Церкву на честь небесного покровителя річників Миколая Чудотворця зведено в акваторії Дніпра на опорах, за 15 метрів від набережної. Висота – 23 метри.

Пам'ятник декабристам встановлено в центрі Василькова, на площі перед міськрадою.

В 1825 році у Василькові почалося повстання Чернігівського полку на чолі з декабристами Сергієм Муравйовим-Апостолом та Михайлом Бестужевим-Рюміним. Повстання було організовано Південним товариством після виступу декабристів на Сенатській площі в Петербурзі. Дворяни-декабристи, які виступали проти кріпосного права, намагалися насильно скинути самодержавство. У Василькові війська повстанців захопили зброю та полкову скарбницю, після чого рушили на Білу Церкву, на підступах до якої були розбиті урядовими військами. Призвідників повстання згодом стратили.

На пам'ятному знаку у Василькові зображені профілі п'яти страчених декабристів: Павла Пестеля, Кіндрата Рилєєва, Сергія Муравйова-Апостола, Михайла Бестужева-Рюміна, Петра Каховського. Автори пам'ятника: скульптор Макар Вронський, архітектор Василь Гнєздилов.

Ржищівський археолого-краєзнавчий музей розміщується в оригінальній цегляній будівлі кінця XIX - початку XX століття в центрі Ржищева.

Експозиція складена на основі археологічних матеріалів, знайдених під час розкопок на території міста.

В першій залі представлені археологічні знахідки різних культур: трипільської, чорноліської, зарубинецької, черняхівської та Давньої Русі.

В краєзнавчій залі показано Ржищів XVI-XX сторічь, зазначені знакові історичні події: створення Ржищівської козацької сотні, зустріч гетьманської ради Богдана Хмельницького та інші.

Етнографічний матеріал дає уявлення про життя та побут селян і міщан XVIII-XX століть, їх вірування, промисли, одяг, повсякденне життя.

Окремі експозиції Ржищівського археолого-краєзнавчого музею присвячені Голодомору 1932-1933 років та подіям Другої світової війни.

У виставковій залі експонуються виставки з фондів музею та роботи народних майстрів та умільців з Ржищева та Київській області.

Фастівський краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі банку (кінець XIX століття), яка є зразком так званої безордерної архітектури в "цегляному" стилі.

Музей засновано в 1990 році, хоча його колекція почала створюватися ще в 1970-х роках. Нинішня експозиція створена на основі результатів археологічних досліджень, етнографічних експедицій, пошуків у архівах.

Серед матеріалів історичного відділу Фастівського краєзнавчого музею є рідкісні архівні та фотоматеріали, а також історичні предмети, що розповідають про перебування у Фастові Директорії УНР, про бій під Мотовилівкою, про об'єднання УНР і ЗУНР та інші події.

Особливий інтерес викликає діюча модель залізниці та інші експонати про півторастолітню історію Фастівської залізниці.

Триповерхова будівля всередині одного із кварталів по вулиці Ярославів Вал у Києві побудована в 1903 році на замовлення лікаря-психіатра Івана Сікорського. Окрім житлових кімнат, лікар відкрив тут лікарню та вів приватну практику.

Син лікаря Ігор Сікорський, який згодом став видатним авіаконструктором та винахідником гвинтокрила, будував у дворі батьківської садиби перші моделі своїх літальних апаратів.

В 1970-х роках тут жив видатний учений-кібернетик Віктор Глушков, творець перших у країні ЕОМ серії "Дніпро" та "Світ".

Наразі будівля в аварійному стані. Планується реставрація та створення Музею історії повітроплавання та авіації імені Ігоря Сікорського.

Центральний будинок художника в Києві є головним виставковим майданчиком Національної спілки художників України.

Його восьмиповерхова будівля, зведена у 1977-1978 роках за проєктом архітектора Анатолія Добровольського у формах радянського модернізму та функціоналізму, є частиною архітектурного ансамблю Львівської площі.

Фасад, оздоблений білим інкерманським каменем та кольоровою керамікою, прикрашають сім алегоричних фігур – символів різних видів мистецтв: мистецтвознавства, сценографії, скульптури, архітектури, живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва (в народі – "сім повішаних").

Будинок художника має п'ять виставкових залів площею від 90 до 360 квадратних метрів, а також концертний зал на 350 глядацьких місць. Тут відбуваються великі щорічні всеукраїнські виставки ("Мальовнича Україна", "Різдвяний вернісаж", "Осіння виставка" тощо), виставки графічного, скульптурного, текстильного мистецтва, персональні виставки художників.

В комплекс входять художній салон, готель, кафе.

Історичний музей Вишгородського історико-культурного заповідника розташований в старовинному "Будинку Клюкви" в центрі Вишгорода.

Це двоповерхова житлова будівля, яку побудував у 1905 році десятник Іван Школьний на прізвисько Клюква. За переказами, ще наприкінці XIX століття Клюква почав збирати різні старожитності, які тоді часто знаходили на Вишгородщині. Пізніше цей будинок використовувався як сільрада, школа, гуртожиток. З 1995 року він належить Вишгородському історико-культурному заповіднику.

Основу експозиції історичного музею складають матеріали археологічних розкопок на городищі Давнього Вишгорода. В археологічній експозиції можна побачити найдавніше в Україні великоднє яйце (XI століття), печатку князя Ізяслава Ярославича ХІ-ХІІ сторічь, складний хрест-енколпіон Х століття, фрагменти скандинавської фібули першої половини Х століття.

Наочне уявлення про середньовічне місто дає настінне панно "Давній Вишгород ХІІ-ХІІІ сторічь", виконане заслуженим художником України Генрі Ягодкіним. Класичні методи музейного (вітринного) експонування доповнюються інноваційними музейними технологіями: 3D-моделювання, інтерактивні мапи, QR-коди.

Водонапірна вежа та прилегла до неї будівля каретної в Шпитьках збудовані на початку XX століття.

Комплекс був частиною садиби Терещенка, яка не збереглася. На території садибного парку також залишився садибний льох.

Вознесенський Флорівський монастир (іноді говорять Фролівський) – найстаріший з жіночих монастирів Києва, що діють. Згадується в документах із XVI сторіччя як монастир Святих Флора та Лавра.

В 1712 році комплекс було передано черницям закритого Вознесенського монастиря на Печерську і з того часу він має подвійну назву Флорівський-Вознесенський (іноді його помилково називають Фролівським).

В 1722-1732 роках на території монастиря звели Вознесенський собор з південним приділом на честь Казанської ікони Божої Матері. Дзвіницю, будиночок ігумені та Воскресенську церкву при монастирській лікарні збудував у ХІХ столітті архітектор Андрій Меленський. Стіну трапезної прикрашає розпис. Згодом з'явилися й інші храми.

В 1929 році Флорівський монастир було закрито, храм Святої Трійці зруйновано. Під час Другої світової війни його знову відкрили та більше не закривали, але частину приміщень у черниць відібрали.

Зараз Флорівський монастир входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ". Усі храми (крім зруйнованого Свято-Троїцького) передано Вознесенському монастирю, що належить дол УПЦ московського патріархату. Відновлюється Казанський храм.

Флорівський монастир славився школою художнього шиття. Збереглося діюче джерело святої води.

Будинок Кабінету Міністрів України - найбільша адміністративна будівля в Києві (235 тисяч квадратних метрів).

Побудована в 1938 році для Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що наклало відбиток на зовнішній вигляд та внутрішнє планування (закруглені коридори та безліч кутів полегшували оборону). Проте все своє століття будівля прослужила приміщенням українського уряду.

В 1997 році з ініціативи тодішнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка верхні поверхи Будинку уряду перефарбували у білий колір, пом'якшивши цим суворий зовнішній вигляд споруди.

Будівлею Кабінету Міністрів України проводяться екскурсії. Також у Будинку уряду діє Музей історії урядів України. Подано оригінальні матеріали, пов'язані з діяльністю колишніх керівників урядів, зокрема документи, нагороди, фотографії. Відтворено інтер'єр робочого кабінету Голови Ради Міністрів СРСР. Відвідувачі можуть ознайомитись із технічними засобами, якими користувалися співробітники урядового апарату. Постійно поповнюється експозиція подарунків, одержаних керівниками та членами урядів України як подарунки державі.