Пам'ятки Київської області

Крістерова гірка – парк на Куренівці, північній околиці Києва.

В 1850 році саксонець Вільгельм Крістер купив тут близько 40 гектарів лісового масиву у князя Естергазі. Крістер заснував фірму "Садівництво та насіннєве господарство. Вільгельм Крістер", що стала відомою далеко за межами Києва. Він розбив чудовий сад із розплідниками фруктових дерев, овочів та квітів. Вже на початку XX століття фірма щорічно продавала понад 100 тисяч декоративних дерев.

Після більшовицького перевороту 1917 року сад був націоналізований і перетворений на садово-паркове господарство "Троянда".

Збереглися 150-річна "Ялина Крістера", 50-річні сосни, величезна стара липа триметрового діаметру, старі каштани.

У дворі будинку на вулиці Байди-Вишневецького, 3 росте одне з найстаріших дерев Києва – Дуб Крістера віком 700 років.

Збереглися три ставки (два з них упорядковані) і дерев'яний будинок Крістера, побудований в 1890 році архітектором Шилле.

В 2008-2009 роках проведено реконструкцію парку "Крістерова гірка", висаджено нові рослини, збудовано альтанки та містки.

В 2021 році в парку "Крістерова гірка" було встановлено зменшену копію будинку Крістера. Мінімакет було виготовлено з дерева скульптором Василем Маркушем. На встановленому мінімакеті розміщена табличка з описом українською та англійською мовами, а також шрифтом Брайля.

Майдан Княжий двір розташований на місці колишнього дитинця давнього Переяслава. Тут мешкали переяславські князі, вирішувалися державні справи, збиралося князівське військо, звідси вони вирушали на ворога й сюди верталися з перемогою.

В князівські часи площа всього дитинця сягала 2,5 гектарів. Княжий двір займав його північну частину й обмежувався зі сходу центральною вулицею, що з’єднувала Княжі та Єпископські ворота, з півночі та заходу – валом дитинця, з півдня – поперечною вулицею, що відходила від центрального майдану дитинця.

Саме на цьому місці в 1654 році відбулася Переяславська рада – генеральна військова рада лідерів українського козацтва, на якій гетьман Богдан Хмельницький перед московським посольством боярина Василя Бутурліна склав присягу на вірність царю Олексію Михайловичу, наслідком чого стало укладення договору про військово-політичний союз між Україною та Московією.

На площі розташований Свято-Успенський собор, де козацьку старшину привели до присяги. Україна опинилася під протекторатом Московського царства. Незабаром розпочався процес згортання автономії козацької держави та повного поглинання України Московською державою, яка згодом стала Російською імперією.

На честь 325-ї річниці тих подій в радянські часи майдан перед Успенським собором було названо "Площею Переяславської ради", почалося зведення музею (будівництво не завершене), споруджено пам'ятник Переяславській раді (демонтовано у 2025 році в межах деколонізації). Поруч у 1992 році встановлено меморіальний камінь на честь зречення від присяги московському цареві, яке проголосив український політик В'ячеслав Чорновіл 1992 року.

26 вересня 2019 року рішенням сесії міськради Площа Переяславської ради перейменована на Майдан Княжий двір.

Музей давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника знайомить із Вишгородщиною як із провідним історичним осередком традицій гончарного ремесла Київської Русі.

Великий гончарний центр Давнього Вишгорода виявили в середині XX століття під час будівництва інфраструктури Київської ГЕС. За оцінками археологів, в XI сторіччі на території 5-6 гектарів тут діяло близько 250-300 гончарних горнів. Імовірно, тут виготовляли мірний посуд для оподаткування. Велику частину знахідок було знищено під час будівництва житлових будинків міста енергетиків.

Над єдиним уцілілим середньовічним гончарним горном споруджено експозиційний павільйон. Поруч, в сільській хаті середини XX століття, розміщено експозицію археологічних знахідок на території Вишгородського гончарного центру, колекцією виробів Межигірської фарфоро-фаянсової фабрики, виставку робіт сучасних майстрів.

Музей давньоруського гончарства регулярно проводить різноманітні заходи і свята. Майстри гончарної справи запрошують на майстеркласи, під час яких кожен може власноруч виготовити собі на пам’ять сувенір.

В ніч проти 29 грудня 2025 року Музей давньоруського гончарства у Вишгороді зазнав пошкоджень внаслідок російського ракетного удару по Київській ГЕС. Було серйозно пошкоджено павільйон пам’ятки археології місцевого значення - гончарний горн X–XI століть, унікальний об’єкт, єдиний такого типу у Східній Європі. Також зазнали пошкоджень робочі приміщення музею та кімната для проведення майстер-класів, де проходили заняття для дітей.

Музей етнографії й освіти у Яготині розташовується на території Яготинського ліцею № 3, в приміщенні колишньої земської школи 1913 року побудови. З 1996 року тут розміщується одне з відділень Яготинського історичного музею.

В двох основних залах висвітлюється історія яготинської школи, її педагогів, керівників, учнів. Широко представлені документи, фотографії, особисті речі.

В етнографічній експозиції, яка з'явилася в музеї з 2006 року, розгорнуті виставки старовинних рушників, селянського одягу кінця XIX – початку XX століття, предметів побуту. Реконструйовано типовий інтер'єр сільської хати Яготинщини початку XIX століття.

В музеї етнографії і освіти проходять авторські виставки художніх полотен яготинських митців.

Літературно-меморіальний музей Михаїла Булгакова відкрито в Києві на Андріївському узвозі в так званому "будинку Турбіних", де письменник жив з 1906 до 1919 року й куди "поселив" героїв роману "Біла гвардія".

Відтворено інтер'єри кімнат в тому вигляді, якими вони відображені на фотографіях та за описами самого Булгакова: парадна вітальня з піаніно, медичний кабінет, кімната сестри письменника Варі, а також кімната самого Булгакова та героя роману Миколки, входом до якої служить шафа з табличкою квартири N50 з роману "Майстер і Маргарита". Особливо вражає ефект "п'ятого виміру" – з їдальні через дзеркало видно кімнату, в якій помирав Олексій Турбін, а в реальному житті – батько Булгакова.

В експозиції музею Булгакова представлено багато меморіальних реліквій, зібраних родичами письменника та ентузіастами.

За попереднім замовленням для відвідувачів музею на веранді влаштовують чаювання.

Літературно-меморіальний музей Михаїла Булгакова є філією Музею історії Києва.

Музей сиру у Києві створено фермерами-сироварами з Богуславщини для поширення українських традицій авторського сироваріння. Розташований у центрі міста, неподалік Бессарабської площі та станції метро "Палац спорту".

Приміщенням музею служить каретний проїзд у двір будинку 1827 року побудови, який був однією з перших кам'яних споруд на спуску вулиці Шовковичної. Збереглися автентичні бруківка та цегляна кладка стін.

У музейній експозиції представлена колекція унікальних сирних ножів, точна копія преса для сиру за давніми кресленнями XVIII століття, оригінал лотерейного квитка сирної лотереї в Англії, гравюра найстарішого сирного базару в Голландії 1873 року.

Пропонуються екскурсії українською та англійською мовами. Проводяться дегустації кількох сортів сиру з вином, горіхами та медом, а також майстеркласи для дітей з ліплення сирних коней. У сирній лавці можна придбати фермерські сири ручної роботи, виготовлені на сироварні "Доообра ферма".

Національний комплекс "Експоцентр України" (ВДНГ) у Києві – головний виставковий майданчик країни та місце, де законсервовано парадний бік радянської доби в історії України. Розташований поблизу Голосіївського парку в південній частині міста, поруч зі стацією метро "Виставковий центр".

Комплекс на південно-західній околиці Києва споруджений у 1958 році як Республіканська сільськогосподарська виставка, але вже на момент відкриття отримав назву "Виставка передового досвіду в народному господарстві УРСР". Український варіант назви "Виставка передового досвіду..." виявився неблагозвучним у народному скороченні (ВиПерДос), і невдовзі комплекс перейменували на "Виставку досягнень народного господарства" (ВДНГ). У 10 павільйонах були представлені найкращі зразки продукції українських підприємств.

Наразі "Експоцентр України" є організатором багатьох міжнародних та національних виставок та ярмарків, сучасним демонстраційним центром досягнень України в економічній, науковій, виробничій, гуманітарній та інших сферах. Закрита виставкова експозиційна площа – 18 тисяч квадратних метрів, відкрита площа – 21 тисяча квадратних метрів.

З туристичної точки зору Експоцентр цікавий як зразок парадної радянської архітектури – 20 із 180 розташованих на території будівель мають статус історико-культурних пам'яток України.

Крім того, ВДНГ регулярно стає майданчиком сезонних розваг для дітей і доросилх, реалізуючі такі проєкти, як "Зимова країна", "Масниця на ВДНГ", "Книжкова країна", KyivFoodandWineFestival тощо.

Не території ВДНГ працюють Музей науки та Музеї математики "Кубоїд".

Парк "Київська Русь" в Копачеві - центр культури та історії, що відтворює на основі наукових даних архітектурний образ Стародавнього Києва та атмосферу Стародавньої Русі V-XIII століть.

Центральним об'єктом парку "Київська Русь" є дитинець-кремль Стародавнього Києва, просторово-архітектурний вигляд якого буде відтворено у повному обсязі. На території будуть збудовані будівлі княжої доби, жодна з яких не збереглася до нашого часу: оборонні споруди, палац князя Володимира, палац княгині Ольги, Федорівський монастир, Десятинна церква, Ярославів двір, Ротонда, Гридниця та інші. Планується максимально достовірно та органічно відтворити атмосферу живого міста з вулицями, ярмарками та городянами.

В даний час можна оглянути оборонну стіну-столпіє, в'їзні ворота з двома триповерховими вежами, ристалище (місце проведення богатирських забав та середньовічних турнірів), князівську палату (трибуна для почесних гостей), сторожову вежу, табір вікінгів та стан кочівників, зрубне житло киянина XI-XII століть.

У серпні тут проходить фестиваль культури та історії "Парк Київська Русь": театралізовані баталії, середньовічні ігри, турніри та змагання дружинників, кінні театри каскадерів, демонстрація історичних народних звичаїв та обрядів, давньослов'янський бенкет, виставки художників та ярмарок майстрів-умель. колективів.

Екскурсії проводяться у вихідні дні.

Парк імені Івана Багряного у Києві бере свій початок з 1899 року, коли голова садової комісії міської думи Ромишевський запропонував приєднати до межі міста ділянку на колишньому Брест-Литовському шосе та влаштувати тут заміський парк.

Незабаром Дума ухвалила рішення про виділення 58 десятин землі. Наступного, 1899 року відзначалося 100-річчя із дня народження Пушкіна, тому парк вирішили назвати Пушкінським. План парку розробив головний міський садівник Іван Жуковський. Восени 1902 р. у Пушкінському парку пройшло грандіозне свято першої посадки дерев – було висаджено 2 тисячі саджанців.

У 2007 році у парку було проведено реконструкцію - проведені роботи з благоустрою території, висаджені молоді дерева: червоний дуб, каштан, ясен, горобина, хвойні породи, влаштовані квітники та ландшафтні композиції. Також реконструювали систему зовнішнього освітлення, вимостили доріжки та встановили лавки.

У 2023 році в рамках дерусифікації рішенням Київської міської ради Пушкінський парк перейменовано на честь українського поета, прозаїка, драматурга, публіциста, журналіста та політичного діяча Івана Багряного.

Нині парк імені Івана Багряного займає площу 19,45 гектарів, на його території ростуть 60 видів дерев та чагарників.

Приватний етнографічний комплекс "Хутір Савки" в Нових Петрівцях включає дві справжні старовинні українські садиби: хату заможного селянина 1786 року та будинок пана 1854 року.

Перша стоїть на своєму місці вже понад двісті років, друга перевезена із села Мелені, що на Житомирщині. Тут є криниця, льох, господарський двір із клунею та кузнею. У ході екскурсії відвідувачам пропонують власноруч змолоти борошно за допомогою кам'яних жорен, попрацювати в кузні, поспостерігати за роботою майстрів народних промислів.

Після екскурсії можна скуштувати найкращих страв народної української кухні, приготовлених у дров'яній печі за старовинними рецептами. Професійний фольклорний колектив виконує народну музику.

Центр української культури та мистецтв у Києві створено в 2005 році з метою відродження національних звичаїв та традицій.

Дітей тут навчають техніці та культурі вишивання, ткацтва, розпису та інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, а також знайомлять зі старовинними звичаями та обрядами.

З 2011 року Центр української культури та мистецтв має власну будівлю на Подолі, де розміщено галерею традиційного українського мистецтва, проводяться виставки та різноманітні акції.

Васильківський краєзнавчий музей розташований у будівлі Будинку культури в центрі Василькова.

Фонди музею налічують 1200 експонатів. Представлені стародавні знаряддя праці, зброя, прикраси та інший археологічний матеріал кам'яного віку, Трипільської культури, скіфських часів та Давньої Русі, зібраний зокрема при розкопках поблизу Василівського дитинця в ході археологічної експедиції 1985 року.

В етнографічній експозиції музею представлені знаряддя праці, посуд та одяг, якими користувалися васильківці в минулому.

Також є відділи колективізації 1920-1930-х років, культурного розвитку Васильківщини, Другої Світової війни, декоративно-ужиткового мистецтва.

Васильківський майоліковий завод - колишнє підприємство порцеляно-фаянсової галузі, де  виготовляли високохудожній керамічний посуд ручної роботи.

Підприємство виникло у Василькові на базі групи кустарів, які в 1928 році створили артіль "Керамік". З 1931 року гончарні вироби стали розписувати українськими національними орнаментами, посуд почав набувати вигляду, близького до майоліки. З 1960 року Васильківський майоліковий завод став одним із провідних підприємств української художньої промисловості, його продукцію продавали по всій країні.

У 2005 році на базі частини виробничих приміщень заводу було створено приватне підприємство "Васильківська майоліка", яке продовжило традиції виробництва майолікового посуду в етнічному стилі. Проводилися екскурсії для дитячих груп.

На жаль, Васильківський майоліковий завод остаточно припинив своє існування в 2019 році.

Гідропарк у Києві - одне з найпопулярніших місць літнього відпочинку на Дніпрі, зручне завдяки станції метро.

Розташований на місці Передмостової слобідки, що виникла біля першого київського Ланцюгового мосту та прозвана "київською Венецією". Сучасний відпочинковий комплекс об'єднує Венеціанський і Долбецький острови.

У Гідропарку безліч пляжів, атракціонів, спортивних майданчиків, ресторанів, кафе та нічних клубів.

Приватний музей васильківської майоліки відкрився в 2021 році в торговому центрі "Пасаж" у Василькові.

Його заснувала громадська активістка Людмила Шкулькова на основі власної колекції виробів Васильківського майолікового заводу.

Завод був заснований в 1934 році у Василькові, який здавна відомий як один із центрів гончарства Наддніпрянщини. На заводі працювало багато майстів художньої кераміки, серед яких Прокіп Бідасюк, Надія та Валерій Протор'єви. У другій половині XX століття завод був одним із провідних підприємств художньої промисловості України, його продукція брала участь у виставках декоративного мистецтва багатьох країн світу.

Багато зразків продукції представлено в експозиції музею: настінні тарілки, сервізи, куманці, вази, глечики, кухлі, підсвічники, декоративні скульптури. Серед них і знаменитий "Бородянський півник", що став символом незламності українців під час російської збройної агресії. Його авторство приписують Прокопу Бідасюку, але, ймовірніше, це робота Валерія Протор'єва.

Експозиція доступна для зовнішнього огляду постійно, але про екскурсії необхідно домовлятися завчасно.