Пам'ятки Тернопільської області

Невеликий заміський палац магнатів Потоцьких, яким у ХІХ столітті належали сусідні Бережани, був збудований на місці старого мисливського будиночка Синявських.

В різні часи гостями маєтку були князь Ференц Ракоці, гетьман Івана Мазепа, цар Петро І.

Нинішня будівля палацу в Раю, перебудована на початку ХІХ століття, розташована на території занедбаного ландшафтного парку.

Тривалий час приміщення займав дитячий санаторій.

В 2022 році палац Потоцьких став прихистком для людей, що постраждали від російської військової агресії в Україні.

Величний монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього височить у центрі Бучача на протилежному від Бучацького замку пагорбі, що в урочищі Федір.

Побудований для отців василіян, яких у XVIII сторіччі запросив до міста Стефан Потоцький для заснування богословської школи.

Центральною спорудою комплексу Василіянський монастиря є барочна Хрестовоздвиженська церква із дзвіницею (архітектор Йоган Шільцер). З двох боків до неї примикають корпуси келій та василіянської гімназії (зараз Бучацький колегіум імені Святого Йосафата).

За радянських часів Василіянський монастир в Бучачі був закритий та руйнувався, проте після 1991 року проведено повну реставрацію. Усі будівлі, включаючи гідроелектростанцію на річці Стрипа, відновлені та використовуються за призначенням.

Музей просто неба "Табір УПА "Волинь-Південь" заснований у 1992 році в урочищі Дігтярня поряд з Антонівцями, де у 1942-1944 роках діяв штаб військового округу Української повстанської армії.

Штаб був створений легендарним командиром партизанського загону Іваном Климишиним, відомим під псевдонімом "Крук", який прославився рядом успішних бойових операцій проти фашистів. В результаті територія "Антонівецької республіки" серед Шумських лісів була вільна від окупантів. Тут працювала школа старшин, шпиталь, курси медсестер, пекарня, миловарня, видавалася газета УПА "Повстанець". У 1943 році табір витримав удар дивізії СС генерала фон дем Баха за підтримки авіації.

В 1944 році в урочищі Гурби відбувся найбільший бій в історії УПА, коли 5-тисяч повстанців прорвали оточення 35-ти тисячного з'єднання військ НКВС та Радянської армії. В пам'ять про ці події на території Антонівецького табору створено меморіал УПА, відтворено об'єкти табору: штаб військового округу "Волинь-Південь", літній клас школи старшин, табірна каплиця поруч із джерелом, бункер-криївка.

В 2008 році затверджена обласна програма створення духовно-культурного музейного комплексу "Антонівецька республіка". Розпочато реконструкцію музею просто неба "Табір УПА "Волинь-Південь".

Музей-садиба Йосипа Сліпого - духовно-меморіальний комплекс у селі Заздрість.

Тут у 1892 році, в родині селянина Івана Коберницького-Сліпого народився патріарх Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий, у миру Йосип Коберницький-Дичковський.

Він прийняв керівництво УГКЦ в 1944 році, після смерті митрополита Андрея Шептицького. В 1945 році був заарештований і перебував у радянських таборах до 1963 року. Помер у Римі в 1984 році. За заповітом прах його було перепоховано у крипті собору Святого Юра у Львові в 1992 році.

Музей Йосипа Сліпого підтримується зусиллями сестер ордена Святого Василя Великого.

Від музею до Зарваницького Марійського духовного центру веде Хресна дорога завдовжки 28 кілометри.

Оборонна синагога в готико-мавританському стилі знаходиться на пагорбі в найстарішій частині Гусятина.

Побудована в XVІ сторіччі, коли в місті була значна хасидська єврейська громада. Спочатку будівля синагоги мала яскраво виражений оборонний характер, але багато в чому втратила його після реконструкції ХVІІ століття. В стінах першого ярусу збереглися гарматні бійниці.

Під час Другої світової війни будівля сильно постраждала. Пізніше синагогу відновили, розмістивши в її приміщенні краєзнавчий музей . Згодом музей перенесли в інше приміщення, будівля синагоги занепадає.

Палац у стилі англійської неоготики збудований у Білокриниці поміщиком Чосновським у середині ХІХ століття на місці оборонного замку, закладеного в XVI князями Збаразькими.

Перший дерев'яний замок спалили татари, після чого Юрій Збаразький відбудував його у камені (збереглися стародавні підвали, земляні вали та один бастіон). На початку ХІХ сторіччя замок повністю згорів. Поміщик Чосновський, викупивши Білокриницю у Радзивіллів, реконструював одну із частин замку під парадну резиденцію.

Останнім господарем палацу був чиновник київського генерал-губернатора, таємний радник, граф Олександр Воронін. Після смерті Вороніна, згідно з його заповітом, Білокриницький палац було передано до сільськогосподарського училища. Нині це Кременецький лісотехнічний коледж.

У приміщенні гуртожитку коледжу відкрито невеликий музей історії Білокриниці, коледжу та самого палацу.

Елегантний палац графської родини Бадені збудований у Коропці на початку ХІХ століття.

Спочатку був виконаний у класичному стилі.

У 1906 році граф Станіслав Бадені перебудував старий палац у стилі віденського ренесансу. Фасад будинку прикрашений трьома ризалітами та портиками. Середня частина палацу на першому поверсі була декорована фресками. Фронтон оздоблений декоративним рельєфом. У центральній частині палацу був вестибюль, а з боку саду – велика зала для балів. З трьох сторін вестибюль оточувала галерея, від якої спускалися дубові сходи. У залі був камін із чорного мармуру. Верхню частину стін було вкрито трьома рядами портретів польських королів. Зліва від королівської зали знаходилася їдальня, а за нею – бібліотека. У бальній залі стояв мармуровий стіл із різьбленням у стилі Людовіка XVI. Палац оточував ландшафтний парк.

У роки Першої світової війни палац був пошкоджений, але Бадені встигли відновити його до Другої світової війни.

Нині на території садиби розташований дитячий інтернат, а у приміщенні палацу розміщено музичну школу.

Палацово-парковий комплекс у Микулинцях - один з небагатьох зразків палацової архітектури стилю ампір, що збереглися в Україні.

Палац заклала поряд із Микулинецьким замком Людвіка Потоцька у 1760-ті роки. Від первісної будівлі в палладинському стилі (ранній класицизм) збереглися оригінальні флігелі, сполучені з палацом напівкруглими галереями.

В середині ХІХ століття барон Ян Конопка вирішив створити у Микулинцях бальнеологічний курорт на джерелах сірководневих вод. Він ґрунтовно перебудував палац, надавши йому суворіші риси пізнього класицизму (ампір). Парковий фасад будівлі прикрашений восьмипіллястровим портиком коринфського ордену. Звідси ландшафтний парк крутими схилами спускається до річки, а ліворуч до нього примикають руїни замку. Парадна частина палацу підкреслена ризалітом із чотирма дерев'яними скульптурами атлантів і виходить на регулярний партер.

Останньою господаркою микулинецького палацу була графиня Юзефа Рей.

Наразі в приміщенні палацу розміщено Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню.

Пам'ятник давньоруському князю Данилові Галицькому, об'єднувачу західноукраїнських земель, встановлений у центрі Тернополя в 2002 році.

В середині XIII сторіччя Данило Галицький зумів об'єднати в своїх руках Галицько-Волинську державу, що дісталася йому в спадок від батька Романа Мстиславича, і в 1254 році став першим королем Русі. Також він був першим руським правителем, який зміг завдати поразки військам Золотої Орди. При ньому на руських землях почалося поширення західної культури, європейського типу державного та адміністративного управління.

Автор кінного пам'ятника Данилові Галицькому – скульптор Богдан Рудий.

Пам'ятник Івану Георгію (Йогану-Георгу) Пінзелю встановлено в 2014 році біля Бучацької ратуші з ініціативи та коштом місцевого підприємця Василя Балабали.

Видатний скульптор середини XVIII сторіччя Іван Георгій Пінзель, представник пізнього бароко та рококо, є засновником Львівської школи скульпторів. У Бучачі він жив і працював на запрошення господаря міста Миколи Потоцького, створивши тут у співпраці з архітектором Бернардом Меретином безліч видатних творів: вівтарі Успенського костелу та Покровської церкви, фасади Бучацької ратуші, придорожні фігури та інше.

Пам'ятник скульптору в експресивній манері, характерній для школи Пінзеля, створив Роман Вільгушинський. Пінзель зображений з різцем у руці під час роботи над скульптурою Діви Марії. Висота пам'ятника сягає 3 метрів.

Перший у світі пам'ятник видатній оперній співачці Соломії Крушельницькій встановлений у Тернополі в 2010 році.

Фігура прими відлита з бронзи на повний зріст. Пам'ятник висотою 3,8 метри важить 3,5 тони.

Автори композиції – скульптор Володимир Стасюк (Рівне) та архітектор Ізабелла Ткачук, які працювали спільно з тернопільськими художниками Данилом Чепілем та Анатолієм Водоп'яном.

Досі пам'ять української співачки Соломії Крушельницької, яка народилася на Тернопіллі, увічнювали лише бюсти у Львові та Мілані, де вона виступала у театрі Ла Скала.

Пам'ятник керівникові Організації українських націоналістів (ОУН), лідеру українських націоналістів Степанові Бандері у Тернополі встановлено в 2008 році до 100-річчя від дня його народження.

Знаходиться в парку імені Тараса Шевченка, навпроти будівлі Тернопільської обласної державної адміністрації.

Автор пам'ятника Степанові Бандері у Тернополі - тернопільський скульптор Роман Вільгушинський.

Гіпсова печера Вертеба в Більче-Золотому – одна з найбільших у Європі. Довжина підземних ходів становить 7820 метрів.

Печера складається із широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі і темні, на склепіннях - карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше - невеликих сталактитів. Середньорічна температура у печері 9-10 градусів при відносній вологості 92-100%.

У V-IV тисячолітті до нашої ери печера Вертеба використовувалася людьми як притулок у разі небезпеки.

В XIX сторіччі, коли ці землі належали князям Сапегам, у печері було знайдено понад 300 цілих керамічних глечиків та величезну кількість фігурок, черепків, кам'яних та кістяних знарядь праці, що належать до Трипільської культури. Більшість із них осіла у різних польських музеях, але деякі предмети можна побачити у Борщівському краєзнавчому музеї.

У Вертебі відкрито печеру-музей трипільської культури, де експонується колекція скульптур та кераміки у трипільському стилі.

Печера "Оптимістична" - найбільша гіпсова печера в світі (довжина дослідженої частини - понад 240 кілометрів) та третя за величиною карстова печера (після "Мамонтової" у США та Сак-Актун у Мексиці).

Розташована на південний захід від села Королівка. Відкрита в 1965 році львівськими спелеологами з клубу "Циклоп".

"Оптимістичною" названа жартома, оскільки колеги спочатку дуже низько оцінювали шанси першовідкривачів на успіх і називали їх "оптимістами".

Печера горизонтальна, лабіринт ходів пролягає на глибині 60-80 метрів, проходи подекуди вузькі, замиті глиною. Досліджено 10 відносно ізольованих печерних районів, які відрізняються морфологією ходів, кольором та структурою гіпсу, кількістю та формою кристалів. Зустрічаються сталактити та геліктити.

Відвідування печери "Оптимістична" туристами можливе лише зі спеціальним спорядженням у супроводі досвідченого інструктора-спелеолога.

У 2012 році в печері відкрили арт-музей та музей вторинних утворень.

Підгорянський монастир розташований на південній околиці Теребовлі, на високому пагорбі у передмісті Підгора. Відомий із XVII сторіччя.

Оборонний монастир ордена василіан був оточений кам'яною стіною із чотирма кутовими вежами, три з яких збереглися. Також була триярусна надбрамна вежа. До в'їзної брами примикає одноповерховий монастирський будинок із прибудованою до нього церквою.

Підгорянський монастир припинив існування в 1789 році. Монастирський храм деякий час використовувався як парафіяльна церква. Під час Першої світової війни церкву було зруйновано, монастирський комплекс з тих пір все сильніше занепадав.

Проте в 1993 році парафіяни сіл Зеленче та Підгора під скеруванням пароха Ярослава Стрілки розпочали перші греко-католицькі богослужіння в колишній церкві отців-василіян, а в 1999 році відреставрували церкву Різдва Івана Христителя (16 сторіччя).