Пам'ятки Харківської області

Харківська пожежно-технічна виставка заснована в 1967 році. Має чотири філії: у Богодухові, Ізюмі, Куп’янську та Лозовій.

Експозиція, в якій в десяти тематичних залах представлені експонати майже за 200-річний період існування пожежної охорони області, знайомить з історією пожежної охорони Харківщини, роботою підрозділів ДСНС сучасності та дозволяє отримати знання, які допоможуть правильно діяти в екстремальній ситуації. У музеї представлена форма брандмейстерів (керівників пожежних частин) минулих часів, старовинні кінні пожежні обози, форма брандмейстерів (керівників пожежних частин), спеціальне спорядження, сигнальний дзвін, який сповіщав про тривогу тощо.

"Харківська Швейцарія" - мальовнича місцевість у долині річки Сіверський Донець на південь від Зміїва.

З пагорбів над річкою відкриваються чудові краєвиди, які здавна надихали художників. Так, художник Петро Левченко зобразив цю місцевість на картині "На Харківщині".

Піднятися на пагорби "Харківської Швейцарії" найзручніше в районі мосту через Сіверський Донець на під'їзді до Задонецького.

Особняк родини харківського архітектора Олексія Бекетова з 1934 року займає Центр науки, культури і мистецтва "Харківський Будинок вчених".

Академіка архітектури Олексія Бекетова вважають корифеєм серед архітекторів Харкова. В творчості він тяжів до класичного зодчеству, хоча працював переважно у стилі модерн. Більш ніж за півстоліття роботи він збудував у Харкові близько 40 будівель, які багато в чому визначили нинішній архітектурний вигляд міста.

Його власний будинок у колишньому Мироносицькому провулку відрізняється особливою витонченістю. На фризі під фронтоном висічено дату початку будівництва - 1897 рік. В еклектичній архітектурі будівлі застосовані форми античної Греції епохи еллінізму. Праворуч від входу на другому поверсі раніше була лоджія, антаблемент якої підтримували три каріатиди. Над вікнами першого поверху розміщено багатофігурні горельєфні вставки. Другий поверх обрамлений колонадою іонічного ордера.

Парадна зала прикрашена ліпниною та живописним плафоном на стелі роботи художника Миколи Уварова. Трапезна кімната розписана у стилі давньоруських теремів художником Михайлом Пестриковим. Робочий кабінет Бекетова оброблений різьбленим дубом.

Об'єднує приміщення центральні дерев'яні сходи з різьбленими дубовими поручнями, які освітлюються великим вітражним вікном.

Харківський зоопарк - найстаріший в Україні. Датою заснування Харківського зоологічного саду прийнято вважати 1896 рік, коли на площі 2 гектари, орендованій біля Університетського саду, було організовано виставку свійських тварин та птахів. Пізніше експозиція поповнювалася дикими тваринами, яких доставляли до Харкова мешканці навколишніх сіл.

У 1906 році закінчилося спорудження та обладнання головного корпусу акваріума. В 1911 році Південно-російське Товариство акліматизації вирішило влаштувати у Харкові зоосад, який став третім за рахунком в російській імперії. Коштом Товариства було збудовано зимові приміщення та літні вольєри, закуповувалися дикі тварини та птиці, частина яких прибула із заповідника Асканія-Нова.

Під час більшовицького перевороту на початку ХХ століття зоосад був розорений. В 1921 році його почали відновлювати, і за рік столичний (на той час) Харківський зоопарк був знову відкритий для відвідувачів. У 1928 році з Німеччини прибув цілий ешелон із тваринами, серед яких були лев, леопард, лама, кенгуру, мангусти, мавпи, папуги, білощокі казарки та багато інших. Із Закавказзя доставили лебедів, пеліканів та ще близько ста видів водоплавного птаха. В яру побудували ставок площею 2400 квадратних метрів для гусей, лебедів, фламінго та іншої водоплавної живності. В 1930-х роках побудували "гірську вольєру" зі штучними гірками, де в умовах, найбільш наближених до природних, жили тури, джейрани, муфлони. Було збудовано слонівник, мавпник, пташник, загони для копитних.

Під час Другої світової війни більшість тварин загинули, Харківський зоопарк відновлювався практично на порожньому місці. Було збудовано новий акваріум, зимові капітальні приміщення для великих тварин, басейни для риб та водоплавних птахів, заново висаджено десятки тисяч дерев та чагарників. За часів реформ виникли проблеми з фінансуванням та харчуванням тварин, та їх кількість дещо зменшилася.

Зараз Харківський зоопарк - це одне з найулюбленіших місць дозвілля харків'ян.

Харківський історичний музей носить ім'я українського фольклориста, етнографа, літературознавця та громадського діяча Миколи Сумцова.

Саме за його ініціативою у Харкові в 1920 році був створений Музей Слобідської України імені Григорія Сковороди, з якого почалася історія нинішнього музею.

За радянських часів музей розташовувався в приміщеннях Свято-Покровського монастиря, але в 2003 році остаточно переїхав у будівлю колишнього ломбарду, побудовану в 1908-1912 роках за проєктом архітектора Бориса Корнієнка. Під час реконструкції 2021 року до неї добудували скляний павільйон.

Зараз фондова колекція Харківського історичного музею імені Сумцова нараховує більше 330 тисяч предметів. У чотирьох відділах зібрано археологічні знахідки з розкопок поселень бронзової доби, комплект речей давньоруського періоду з Донецького городища ХІ-ХІІ століть, нумізматичні колекції, етнографічні збори, колекції зброї, прапорів тощо. Зокрема, представлено єдиний в Україні гетьманський прапор XVII століття, що належав Іванові Мазепі та ще двом українським гетьманам. Ще одним із ключових експонатів Харківського історичного музею є діорама "Харківська фортеця", що демонструє вигляд міста у ХVII столітті.

На відкритому майданчику перед музеєм представлена військова техніка, зокрема британський важкий танк Mark V часів Першої світової війни та радянський Т-34-85 часів Другої світової війни. На честь закладу отримала назву  "Історичний музей" розташована поблизу станція метро.

Харківський літературний музей відкрито в 1988 році в старовинному особняку початку ХХ сторіччя.

Ядро колекції складають експонати 1910-1930-х років з архівів Івана Дніпровського, Марії Пилинської, Андрія Чернишова (книги з автографами, листування письменників, фотографії, особисті речі), оригінальний живопис харківських художників-авангардистів (колекція Ніни Косарєвої), копії та оригінали документів, що були передані МВС України (кримінальна справа Хоткевича, паспорт Леся Курбаса тощо), меморіальні експонати "Вапліте" та інші.

Окрім виставок, екскурсій та інтерактивних програм, Літмузей пропонує заходи у вечірні години: презентації, культурні дискусії, зустрічі з художниками, майстер-класи.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

В ніч проти 1 березня 2025 року унаслідок російської атаки на Харків будівля Харківського літературного музею зазнала значних пошкодженнь.

Харківський музей Голокосту було створено в Харкові в 1996 році на основі матеріалів та документів з особистого архіву Лариси Воловик.

В експозиції музею представлені листівки, плакати окупаційного періоду, накази про переселення, різні акції щодо євреїв по всій Україні.

В музеї Голокосту Харкова увічнені імена 52 Праведників Миру - харків'ян, які у роки війни рятували євреїв ризикуючи власним життям.

Харківський національний університет імені Василя Каразіна - один із найстаріших та найбільших університетів східної Європи.

Був заснований в 1805 році як Харківський імператорський університет. Ініціатором був видатний вчений та просвітитель Василь Каразін, чиє ім'я вищий навчальний заклад носить нині.

Першим піклувальником Харківського університету став граф Северин Потоцький, він формував викладацький склад. Спочатку університет розміщувався в будинку генерал-губернатора, пізніше був перенесений до нових корпусів на майдані Свободи.

За два сторіччя Харківський університет став центром українського національного культурного відродження, відіграв важливу роль у розвитку сучасної української науки та культури, перетворив Харків на один із провідних інтелектуальних центрів країни. Сьогодні на 20 факультетах Харківського національного університету навчаються 15 тисяч студентів.

До складу університету входять Ботанічний сад, Музей природи, Музей археології та етнографії, Музей історії університету, "ЛандауЦентр", "ЄрміловЦентр", художня галерея імені Генріха Семирадського.

З перших днів російського широкомасштабного вторгнення в Україну в 2022 році російські війська бомбардували Харків. Університет Каразіна, який є однією із візитівок Харкова, не став винятком для російських ракет та снарядів. Частина його корпусів - сильно пошкоджена. На початок 2023 року зруйновано 25% корпусів університету.

Харківський планетарій відкритий в 1957 році з ініціативи видатного астронома Миколи Барабашова.

В залі встановлено апарат "Середній Цейс", який дозволяє, крім зоряного неба, демонструвати й інші небесні явища.

При планетарії працює Музей космонавтики та уфології (науки про існування інопланетних цивілізацій). Представлені чотириметрові фігури прибульців, моделі тарілок, що літають, зроблені на основі свідчень очевидців, фотографії НЛО.

Харківський художній музей представляє одне з найстаріших і найцінніших за складом мистецьких зібрань в Україні.

Він розташовується у двох старовинних будинках у стилі класицизму з елементами бароко і модерну, збудованих у 1912 році відомим харківським архітектором Олексієм Бекетовим для купця і промисловця Івана Ігнатищева.

Початок колекції художнього музею поклав у 1805 році засновник Харківського університету Василь Каразін, який придбав для університету 2477 графічних творів Альбрехта Дюрера, Антона ван Дейка, Франсуа Буше та інших західноєвропейських майстрів.

Відділ українського і російського мистецтва XVI-XX століть засновано на колекції Харківського художньо-промислового музею та націоналізованих приватних колекціях.

Зараз фонди Харківського художнього музею налічують понад 20 тисяч експонатів. Експонуються роботи Івана Айвазовського, Івана Шишкіна, Миколи Ге, Василя Сурикова, Миколи Пимоненка, Федора Кричевського, Олександра Мурашка, Юрія Нарбута, Тетяни Яблонської тощо.

Окрема зала присвячена творчості Іллі Рєпіна. Зокрема, представлено один із варіантів картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану".

В музеї доступні аудіогіди для людей з порушеннями зору, тактильні копії експонатів для огляду на дотик (4 твори з колекції) і  відеоекскурсія жестовою мовою.

Центральна синагога Харкова споруджена в 1913 році. Будівлю в стилі неоготики з елементами мавританського стилю збудували архітектори Яків Гевірц, Валентин Фельдман, Михайло Піскунов.

Висота купола становить 42 метри, площа - понад 2 тисячі квадратних метрів, місткість - до 1 тисячі осіб. Це одна з найбільших синагог в Україні.

З 1923 по 1990 рік синагога не діяла, в будівлі розміщувався клуб, кінотеатр, а після Другої світової війни - спортивне товариство "Спартак". Нині хоральна синагога належить хасидам.

Внаслідок російських ракетних обстрілів Харкова в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році хоральна синагога зазнала значних пошкоджень - від ударної хвилі в жіночому залі на третьому поверсі вилетіли вікна.

Церкву на честь 2000-річчя Різдва Христова та в ім'я преподобного Сергія Радонезького закладено в Харкові в 1998 році.

Через рік було освячено нижній храм преподобного Сергія Радонезького, а в 2001 році храм Різдва Христова був повністю завершений.

В 2007 році було освячено ікони та розписи верхнього храму. На білих стінах з'явився чудовий кольоровий розпис і багате внутрішнє оздоблення. Численні фрески розповідають про головні етапи життєвого шляху Спасителя - від народження до мученицької смерті на хресті та наступного воскресіння. Для кращої безпеки живопис покритий шаром воску, який надає йому вигляду "стровини".

Унікальні вітражі, що досягають за площею 85 квадратних метрів. Вони виготовлені у Харкові за класичною технологією: із шматочків кольорового скла, скріплених металевими перегородками особливого профілю.

Храм ікони Божої Матері "Стягнення загиблих" споруджено в 2006 році на згадку про загиблих воїнів-учасників локальних воєн. Ініціатором виступила Харківська обласна спілка ветеранів Афганістану.

Спочатку планувалося спорудження каплиці біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані, проте пізніше було ухвалено рішення звести храм на 250 осіб. Він був названий на честь ікони Божої Матері "Стягнення загиблих" - шанованого образу, перед яким матері моляться про дітей, що гинуть.

У перспективі храмовий комплекс має включати також дзвіницю та прицерковний парк.

Хрестовоздвиженська церква в Ізюмі побудована коштом парафіян замість двох застарілих дерев'яних храмів XVIII сторіччя.

Спочатку була виконана в стилі класицизму, але за свою більш ніж півторавікову історію неодноразово перебудовувалася.

За радянських часів Хрестовоздвиженська церква була закрита.

Збереглися розписи купола та олійний живопис на стінах, виконаний художниками школи Віктора Васнєцова. Від дзвіниці, що примикає із заходу, зберігся лише нижній ярус.

Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква була сильно пошкоджена внаслідок російських обстрілів у березні 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Художньо-меморіальний будинок-музей Іллі Рєпіна розташований в Чугуєві в маленькому одноповерховому будинку часів військових поселень (початок XIX століття) на колишній вулиці Нікітинській, де знаменитий художник жив і працював у 1876-1877 роках.

Відтворено початкову - досить просту обстановку. Основну експозицію музею присвячено чугуївському періоду в житті та творчості Рєпіна, а також тісним зв'язкам художника з Україною, які не переривалися протягом усього його життя.

Тут зібрані особисті речі Рєпіна – синій оксамитовий берет, білий жилет, пристосування для швидкого зняття взуття та інше.

Також представлені унікальні роботи місцевих живописців та іконописців ХІХ століття - чугуївських вчителів Рєпіна. Експонуються чотири ікони, та деякі інші роботи Рєпіна: портрет Верьовкіної, малюнки, офорти.

Фонди музею включають також роботи відомих художників рєпінського оточення: Валентина Сєрова, Володимира Маяковського, Петра Верещагіна, Миколи Пимоненка, Івана Пелевіна.