Пам'ятки Харківської області

Художня галерея імені Генріха Семирадського відкрилася у Харкові в 2015 році до дня народження відомого польського художника, випускника Харківського університету імені Василя Каразіна Генріха Семирадського й отримала його ім’я. Розташовується в будівлі північного корпусу університету.

Галерея займається організацією і проведенням художніх виставок для демонстрації вітчизняних і міжнародних проєктів в галузі культури і мистецтва, сприяє комунікації між художниками, критиками, мистецтвознавцями, кураторами і глядачем. Тут можна побачити не лише картини визнаних художників і молодих авторів в різноманітних стилях і жанрах, а й кращі зразки декоративно-прикладного мистецтва, фотороботи, музичні інструменти народів світу, гончарні вироби, вишиванки тощо.

Церква Архангела Михаїла в Рокитному побудована в 1805 році коштом полковника Михайла Куликовського на території його маєтку замість старої дерев'яної церкви.

Велика кам'яна споруда виконана в стилі класицизму. В плані храм круглий, із двома виступаючими з боку паперті та вівтаря портиками. Вінчає його купол на барабані з прорізаними у ньому вікнами. В 1827 році була зведена граціозна двоярусна кам'яна дзвіниця. Перший її ярус оточували колони, другий прикрашали пласкі пілястри. На жаль, дзвіницю було знищено за радянських часів, коли храм було закрито.

В 1989 році Архангело-Михайлівську церкву в Рокитному повернули віруючим, у 1992 році почалася реставрація.

Невелика одноповерхова мурована церква Богоявлення Господнього розташована в центрі села Молодова на високому пагорбі.

Храм будувався протягом десяти років коштом дрібних поміщиків і мешканців навколишніх хуторів, богослужіння розпочалися в 1896 році. У 1930-х роках церкву було закрито радянською владою, висока дзвіниця була зруйнована.

До 2011 року будівля простояла напівзруйнованою. Нині Свято-Богоявленська церква в Молодові реставрується.

П'ятиголова церква Володимирської ікони Божої Матері у селищі Кочеток збудована між 1825 та 1854 роками на місці старого дерев'яного храму, поряд із чудотворним джерелом.

Ікону, на честь якої названо храм, у народі називали "Іконою явленою". Пізніше до церкви добудували дзвіницю.

В 1934 році церкву закрили, і вона поступово занепала. В 1989 році, у день Святителя Миколая, храм знову було відкрито. Належить УПЦ московського патріархату.

Перша дерев'яна церква Всіх Святих була заснована в Старому Мерчику в 1680 році.

Коштом графа Шидловського в 1778 році її замінили на нову кам'яну церкву.

За радянських часів церкву Всіх Святих було закрито, відроджена лише в 1994 році.

Неподалік церкви на території парку було знайдено сліди язичницького культу: кам'яна баба та камінь-жертовник.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці була частиною графської садиби Подгорічані.

Перший дерев'яний храм у Пархомівці був заснований ще в 1704 році, на її місці граф Іван Подгорічані після 1769 року збудував п'ятикупольну дерев'яну церкву, а в 1808 році вдова графа Варвара Подгорічані (Шидловська) вирішила звести нову кам'яну церкву.

Однокупольний храм у стилі класицизму спроєктував харківський губернський архітектор Петро Ярославський, якого вважають основоположником української школи класицистської архітектури. Цікава особливість архітектури Покровської церкви - дві дзвіниці. На думку фахівців, це своєрідна інтерпретація трикупольного храму, відлуння української народної архітектури XVII сторіччя.

Особливістю інтер'єру Покровської церкви є хори у трьох гілках споруди. Зберігся живопис на вітрилах та над головним входом.

У 1960-х роках церкву Покрови Пресвятої Богородиці закрили та перетворили на склад. Лише через 50 років Покровський храм знову почав використовуватися за призначенням.

Перший дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці у Дергачах був споруджений ще у 1685 році.

Він стояв на піщаній рівнині, яка називалася Буряківка. Будівельником церкви був Яків Туранський.

На початку ХІХ століття було збудовано нову цегляну церкву, яку освятили в 1838 році. Церква чотирипрестольна. Головний престол на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

4 квітня 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну церква Різдва Пресвятої Богородиці була пошкоджена російським артилерійським обстрілом. Обстріли російських окупантів пошкодили фасад та вікна церкви, зруйнували недільну школу й церковний магазин.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Черкаських Тишках збудована у 1830 році коштом сотника Андрія Тихоцького та інших парафіян.

Втім, офіційний літопис храму ведеться з 1772 року, коли вперше згадується дерев'яна церква Різдва Богородиці у Тишках.

Проєкт нового кам'яного храму розробив відомий на той час архітектор Євген Васильєв, автор проєктів багатьох церков Слобожанщини. Іконостас у 60-х роках ХІХ століття створив художник Ілля Рєпін, будучи тоді ще студентом Художньої академії. У 1906 році церкву було значно розширено коштом нащадків поміщика Тихоцького.

За радянських часів храм було закрито, ікони роботи Рєпіна зникли під час німецької окупації, але кілька залишилися в харківському художньому музеї. Під час Другої світової війни церкву знову відкрили, проте до останнього часу вона залишалася в напівзруйнованому вигляді.

Наразі триває реставрація.

Дерев'яна церква Різдва Христового побудована в селі Борова в 1782 році коштом парафіян. Це один із найстаріших дерев’яних храмів Харківщини, чудовий зразок дерев’яного церковного зодчества Слобожанщини.

Церква одноверха, тризрубна, складена з дубових колод, прикрашена витонченим декаративним різьбленням по дереву.

На початку ХІХ століття була проведена реконструкція церкви Різдва Христового.

Мурована церква Святого Йосипа Обручника збудовано в селі Мечебилове у 1817 році коштом поміщика Федором Куколь-Яснопольського.

Хрестова у плані церква виконана у стилі класицизму. Великі пожертвування на прикрасу храму зробила родина поміщиків Безпальчевих, яка також утримувала сирітський притулок.

За радянських часів церкву Святого Йосипа Обручника було закрито. В 1995 році передано УПЦ московського патріархату.

Церква Святої Варвари зведена в Капітолівці у 1819-1823 роках над могилою поміщиці Варвари Котляревської, названа на її честь.

Варваринський храм побудований за проєктом місцевого архітектора Петра Ярославського в стилі класицизму коштом чоловіка Варвари - генерал-лейтенанта Петра Котляревського, та її матері - поміщиці Капітоліни Єнохіної.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована в Малижиному в 1823 році місцевим поміщиком Костянтином Павловим.

У 1833 році зведено кам'яну дзвіницю.

Тут зберігалася давня ікона Богоматері "Стягнення загиблих", перенесена з колишнього дерев'яного храму.

Нині Успенська церква в занедбаному стані.

Чугуївський краєзнавчий музей розташований в офіцерському будинку періоду військових поселень (ХІХ століття).

Колекція музею налічує близько 10 тисяч одиниць: старовинні меблі, одяг, зброю, нагороди, етнографічні матеріали, археологічні знахідки, документи та фотографії різних років.

У музеї діють постійні експозиції, присвячені заснуванню міста, воєнній історії, виставці з фондів музею, приватних колекцій та інших джерел. Вони розкривають сторінки минулого від будівництва Чугуївської фортеці в XVII столітті донині.

Музей сторічної історії Шарівського поселення з 2018 року розташовується у приміщення будинку управляючого Шарівським маєтком цукрозаводчика Леопольда Кеніга.

Двоповерховий мурований будинок зведено 1910 року за проектом архітектора Якобі на території господарського двору садиби Кеніга.

Музейна експозиція створюється ентузіастами на громадських засадах.

Шевченківський краєзнавчий музей розташований в центрі селища Шевченкове поряд із центральним парком. 

Музейні фонди налічують понад дві тисячі експонатів, які відображають різні етапи історії та культури селища, традиції та звичаї місцевого населення, розповідають про відомих людей регіону. В етнографічній колекції музею зібрані знаряддя праці і предмети побуту, особисті речі і документи жителів Шевченківщини, макети житлових будинків і господарських споруд різних епох.