Пам'ятки Тернопільського району

Музей національно-визвольної боротьби ОУН-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки є відділом Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Музей при Бишківській гімназії відкрито 1999 року в будинку, де в 1943-1945 роках розташовувався штаб Проводу ОУН-УПА. Тут працювали генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич, керівник служби безпеки УПА Микола Арсенич, керівник бойової референтури Дмитро Грицай та інші провідники організації.

Музей ность ім'я одного з ідеологів УПА Якова Бусола, який загинув у Бишках під час бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС.

В експозиції музею - особисті речі повстанців, зброя, світлини, документи, макети. Реконструйовано повстанську криївку.

Встановлено пам’ятник "Борцям за волю України".

Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини створений у 2019 році та об’єднав інші музеї області, пов’язані з історією визвольних змагань на території краю.

Відділами Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини є Музей національно-визвольної боротьби ОУП-УПА імені Якова Бусела в селі Бишки та історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків в селі Великий Глибочок.

Експозиція музею в Тернополі розкриває історію боротьби України за незалежність, зокрема під час Революції Гідності та російсько-української війни.

Розроблена Українським інститутом національної пам’яті виставка "Люди свободи" розповідає про 26 громадських діячів минулого століття, завдяки чиїй боротьбі стало можливим відновлення незалежності України.

Народний музей родини Лепких було відкрито в селі Жуків поруч з раніше спорудженим пам’ятником Богданові Лепкому в 1995 році з ініціативи місцевого вчителя, краєзнавця та композитора Василя Подуфалого при допомозі родини Лепких із США.

Родина Лепких щороку проводила культурно-просвітницьку діяльність на Бережанщині, зокрема в Жукові, де проживала з 1891 по 1901 рік. 

У п’яти експозиційних залах музею представлені унікальні експонати про родину Лепких, синів отця Сильвестра Богдана, Миколу, Левка та інших членів родини.

Збаразький музей російсько-української війни заснований у 2021 року рішенням Збаразької міської ради з ініціативи волонтера Володимира Голоднюка, батька Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка.

Експозиція розташована у двоповерховому будинку XIX століття, що відомий як "Будинок Шпайзера". Він стоїть на центральній вулиці міста, поруч із пам'ятниками командиру УПА Климу Савуру, генералу УПА Тарасу Чупринці та Героям Небесної Сотні.

Близько 4000 експонатів розповідають про події Революції Гідності, початок бойових дій на Донбасі та АТО, повномасштабне вторгнення російських військ в Україну та хід російсько-української війни.

В музеї відтворено інтер'єр бліндажа бійців Сил оборони України. Представлено зразки військової форми, пробиті кулями бронежилети та шоломи, використані туби від бойової зброї, речі військового побуту, документи і світлини. Можна побачити військові квитки та особисті речі російських окупантів. А одним із центральних експонатів є збитий російський ударний безпілотник типу "Шахед".

У Кімнаті слави зібрані портрети понад сотні жителів Збаразької громади, які віддали життя за Україну.  Окремий куточок присвячено легендарному Герою України Дмитру Коцюбайлу ("Да Вінчі").

Музей сакрального мистецтва та історії церкви відкрився 2007 року в приміщенні Бережанської ратуші на площі Ринок. Музей функціонує як підрозділ Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани. Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Музей Богдана Лепкого.

В експозиції музею сакрального мистецтва та історії церкви представлено понад 2300 експонатів, серед яких твори іконопису та скульптури, золотого шиття і карбування. Музей розповідає про тернистий шлях релігії на галицьких землях з періодами розквіту, десятиліттями забуття і відродженням наприкінці XX століття. Зокрема, представлено 12 стародруків: "Євангеліє" XVII століття, "Мінея", "Ірмологіон" та інше. 

Музейна кімната Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв відкрита у 1982 році.

Експозиція складається з трьох розділів, що розповідають про історію містечка Теребовля, заснування навчального закладу в 1940 році, його відомих випускників.

Представлені документи, світлини, книги, дипломні роботи студентів.

Національний заповідник "Замки Тернопілля" об'єднує 11 давніх оборонних споруд (замків і фортець), які найкраще збереглися на території Тернопільської області. Установа займається збереженням, реставрацією й туристичною промоцією цих пам'яток історико-культурної спадщини.

У XVII-XVIII століттях на Тернопільському Поділлі існувало понад сто замків, які слугували укріпленими резиденціями місцевих землевласників-аристократів, переважно за часів польсько-литовського панування в регіоні. Із них 34 дожили до наших днів у різному стані збереженості.

Базою заповідника "Замки Тернопілля" з 1994 року є архітектурний комплекс Збаразького замку XVII століття разом із церквою Преображення Господнього 1600 року та ансамблем споруд Бернардинського монастиря XVII–XVIII століть у місті Збараж, які є пам’ятками архітектури національного значення.

Саме у відреставрованих залах Збаразького замку представлена найбільша частина колекції заповідника: археологічні матеріали, зброя, предмети мистецтва тощо. Активні реставраційні роботи та розгортання нових експозицій триває у Вишнівецькому палаці. Невелика експозиція облаштована у Скалатському замку. Решта об'єктів заповідника перебувають у стані консервації та поточних реставраційних робіт.

Адміністрація заповідника розташована в двоповерховій будівлі колишнього повітового староства 1891 року побудови, яка знаходиться з південно-західного боку від Збаразького замку, в районі Збаразького Підзамча. Заповідник регулярно проводить фестивалі, культурно-мистецькі дійства, наукові конференції та інші заходи.

Національний заповідник "Замки Тернопілля" включає:
- Збаразький замок (місто Збараж);
- Вишнівецький палацово-парковий комплекс (селище Вишнівець); 
- Скалатський замок (місто Скалат);
- Теребовлянський замок (місто Теребовля);
- Чортківський замок (місто Чортків);
- Замок Творовських (село Підзамочок);
- Язловецький замок (село Язловець);
- Замок Потоцьких (село Золотий Потік);
- Микулинецький замок (селище Микулинці);
- Скала-Подільський замок (селище Скала-Подільська);
- Кривченський замок (село Кривче).

Особняк відомих польських юристів Громницьких у Підволочиську збудовано у ХІХ столітті.

На віллі Громницьких у 1919 році відбулася нарада Симона Петлюри з командуванням Української Галицької армії.

Наразі в особняку розташовується Підволочиський краєзнавчий музей імені Омеляна Ковча.

Дві зали музею присвячені історії визвольного руху ОУН-УПА. В експозиції 281 експонатів – особисті речі повстанців, зброя, фотографії, документи, макети, картини, триптих "Україна – непереможна".

Пам'ятник українському письменнику та громадському діячеві Іванові Франку встановлено у Тернополі в 1995 році.

Знаходиться у сквері за Домініканським костелом, на місці колишньої гімназії №1, де в  1902 році письменник зустрічався з тернопільськими гімназистами.

У Тернополі Франко бував неодноразово, зокрема. як кореспондент газети "Кур'єр львівський" на крайовій етнографічній виставці. У приміщенні Міщанського братства (тепер філармонія) він читав "Мойсея", часто зупинявся у готелі "Подільський" дорогою до села Вікно.

Автор пам'ятника Іванові Франку у Тернополі – скульптор Іван Сонсядло.

Пам'ятник Тарасові Шевченку роботи скульптора Миколи Невеселого встановлений у Тернополі в 1982 році біля обласного драмтеатру, який носить ім'я поета.

Знаходиться у сквері праворуч від Тернопільського академічного обласного драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Комплекс із трьох гумористичних пам'ятників відкрито у центрі Тернополя біля торгового центру "Атріум" у 2010 році на День Незалежності України.

Два з них присвячені літературним творам, а третій – працівникам комунальних служб. Пам'ятник 12-му стільцю навіяний сатиричною книгою Ільфа та Петрова "12 стільців". Пам'ятник людині-невидимці відсилає до однойменного роману Герберта Веллса. Пам'ятник сантехніку присвячений працівникам тернопільського водоканалу.

Концептуально пам'ятники поєднує лише гумор автора ідеї – тернопільського мецената, власника торговельного центру. Автор робіт – тернопільський скульптор Дмитро Мулярчук.

Пивзавод "Микулинецький Бровар" у Микулинцях вважається однією з найстаріших пивоварень України.

На етикетках фірмового пива "Микулин" зазначена дата "1457", до якої відносять першу згадку про броварню в Микулинцях - при описі військового походу польського короля Яна Ольбрахта на Молдовське князівство, але насправді цей похід відбувся на 40 років пізніше.

Перша документальна згадка про Микулинецьке пиво зустрічається в австрійських джерелах у 1698 році. Промислове виробництво пива організував у Микулинцях граф Мечислав Рей у 1885 році, налагодивши випуск трьох сортів: "Лежак", "Фірмове" та "Бік".

В 1939 році завод був націоналізований, за радянських часів випускали "Жигулівське", "Українське" та "Ризьке" пиво, потім з'явилося "Подвійне золоте" та "Березневе".

В 1995 році на базі заводу було створено ТОВ "Микулинецький Бровар". Нині в асортименті близько півтора десятка сортів живого непастеризованого пива, в тому числі преміум-класу.

Проводяться екскурсії та дегустації.

Підгорянський монастир розташований на південній околиці Теребовлі, на високому пагорбі у передмісті Підгора. Відомий із XVII сторіччя.

Оборонний монастир ордена василіан був оточений кам'яною стіною із чотирма кутовими вежами, три з яких збереглися. Також була триярусна надбрамна вежа. До в'їзної брами примикає одноповерховий монастирський будинок із прибудованою до нього церквою.

Підгорянський монастир припинив існування в 1789 році. Монастирський храм деякий час використовувався як парафіяльна церква. Під час Першої світової війни церкву було зруйновано, монастирський комплекс з тих пір все сильніше занепадав.

Проте в 1993 році парафіяни сіл Зеленче та Підгора під скеруванням пароха Ярослава Стрілки розпочали перші греко-католицькі богослужіння в колишній церкві отців-василіян, а в 1999 році відреставрували церкву Різдва Івана Христителя (16 сторіччя).

"Полупанівська Свята гора" - ландшафтний заказник, створений у 1994 році на 11 гектарах території Медоборського хребта.

Тут зустрічаються рідкісні види степової рослинності та тваринного світу. Гора складена рифовими вапняками. Схили посипані величезними валунами. Розташування деяких каменів у формі дольменів дає підстави припускати, що у давнину на горі було язичницьке святилище.

У верхній частині гори є цілюще джерело, з яким пов'язана легенда про явлення Божої Матері.

Свята гора є місцем паломництва християн різних конфесій. У 2010 році на території ландшафтного заказника "Полупанівська Свята гора" відкрито "Хресну дорогу" з 14 стаціями, на яких встановлені скульптури, що ілюструють Страсті Христові.

Заповідне урочище Монастирок розташоване поряд із селом Лісники, західним передмістям Бережан.

Перша згадка про цю місцевість датується XIV сторіччям. У XVII столітті тут існував великий василіанський монастир. Остання служба у ньому була проведена в 1941 році. У 1980 році церкву спалили, на березі ставка влаштували зону відпочинку. На початку ХХІ століття на території урочища Монастирок відкрили однойменний ресторан, але за таємничих обставин заклад згорів.

З ініціативи місцевих жителів розпочалася реконструкція святині. На місці колишнього храму споруджено каплицю, облаштовується Хресний шлях.

Одна з найзагадковіших пам'яток урочища – мальовнича скеля Чортів камінь, на якому висічено розп'яття. Поруч знаходиться священне джерело, де можна обмити обличчя цілющою водою.