Пам'ятки Київської області

Музей гетьманства в Києві присвячений історії державотворення України в період Війська Запорозького та Гетьманщини XVII-XVIII століть, а також Гетьманату початку XX століття.

Експозиція музею розкриває сутність специфічної гетьманської форми правління та структуру військово-цивільної адміністрації в тогочасній України, розповідає про історію і традиції козацько-гетьманської доби.

Музей гетьманства засновано в 1993 році і розміщено в будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ століття, відомому киянам як "будинок Мазепи". Дійсно, цей двоповерховий особняк в характерному для архітектури козацької доби стилі бароко був побудований за часів правління гетьмана Івана Мазепи, хоча прямих свідчень про його перебування тут нема.

З 1717 року будинком володіла козацько-міщанська родина Сичевських, представники якої входили в міський магістрат. Серед небагатьох подільських особняків цей будинок уцілів під час пожежі 1811 року, на що вказує його розташування під кутом до більш пізнього вуличного планування. Під час реконструкції Подолу архітектор Андрій Меленський добудував другий поверх і фронтон з колонами.

В радянські часи тут були комунальні квартири. В 1992 році Фонд Івана Мазепи провів реставрацію для створення Музею гетьманства. Входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ".

Фонди музею налічують понад 9000 музейних предметів. В залі Богдана Хмельницького представлена хоругва гетьмана з його родинним гербом. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа", "Пилип Орлик – гетьман, автор першої демократичної конституції України" і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року". Серед експонатів: гравюра 1706 року "Мазепа серед добрих справ своїх", карта України Йоганна Баптиста Гоманна 1716 року, речі з особистої колекції родини Скоропадських.

Музей періодично проводить засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня".

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

В ніч проти 23 жовтня 2025 року внаслідок російської повітряної атаки Музей Гетьманства зазнав значних руйнувань - в музеї вибито 21 вікно, шрапнеллю посічено фасад будівлі, вибуховою хвилею деформовано вхідні металеві двері, поламані деякі декоративні дерев'яні двері другого поверху.

Музей грошей Національного банку України розташований в чудовій будівлі в стилі італійського Відродження, яка була збудована для Київської контори Державного банку.

Спочатку будівля була двоповерховою, але через 30 років було надбудовано ще два поверхи. Центральне місце в будівлі відведено операційній залі з кольоровими вітражами у вікнах та скляним плафоном.

Експозиція музею грошей Національного банку України розповідає про грошовий обіг на українських землях із давніх часів понині. Тут представлені примітивні форми грошей, античні, середньовічні монети, гроші Російської імперії, банкноти Української Народної Республіки, а також гроші радянського періоду та сучасної незалежної України.

Музей грошей Національного банку України окрім екскурсійних програм пропонує інтерактивні заходи для дітей та дорослих - лекції, майстер класи, квести, воркшопи. Доступна тематична пішохідна екскурсія маршрутом київських банкірів, промисловців та купців другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

Ржищівський музей образотворчого мистецтва імені Івана-Валентина Задорожного розташований в адміністративній будівлі в центрі міста Ржищів.

У постійній експозиції представлені твори сучасного художника-монументаліста, уродженця Ржищева Івана-Валентина Задорожного. Він автор 24 монументальних робіт, що розташовані по всій території України. Це вітражі в авторській техніці литого скла, мозаїки, різьблення, бетонні рельєфи.

У творчому доробку художника також гобелени ручного ткацтва, скульптури, графічні ілюстрацій до "Кобзаря" Тараса Шевченка та дитячих казок.

Відвідувачі музею можуть побачити авторські роботи художника, історичні та документальні фотографії, ознайомитися з уривками текстів із щоденника митця. Ржищівський музей мистецтв також проводить тематичні виставки та інші заходи.

Музей совєцької (радянської) окупації України створено 2001 року зусиллями Київського осередку Всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса.

Експозиція відображає злочини комуністичного режиму в період 1917–1991 років та поділена на 10 розділів: "Забуттю не підлягає. Хроніка комуністичної інквізиції в Україні", "Народна війна", "Українські Соловки", "Київський мартиролог", "Втрачена пам'ять", "Мовна експозиція", "Зламані долі", "Нищення духовності".

Представлено копії документів, зокрема із розсекречених архівів Служби безпеки України, фотографії приватних осіб, спогади та свідчення очевидців і їх родичів, відео і аудіо матеріали.

Музей сучасного образотворчого мистецтва України (МСІІУ) в Києві – перший у країні приватний музей, що представляє роботу сучасних українських художників.

Музей створив меценат Сергій Цюпко на основі особистої колекції живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.

Музейна колекція налічує понад 6000 унікальних експонатів та розташовується на площі 3,5 тисячі квадратних метрів. Її основу складає сучасний нефігуративний живопис.

Крім того, у залах музею сучасного мистецтва України постійно проводяться виставки українських митців.

Національна суспільна радіокомпанія України розміщується в легендарній будівлі в самому центрі Києва, чия адреса "Хрещатик 26" свого часу була назвою для всього українського телебачення і радіо.

Чотириповерхова будівля в глибині кварталу збудована в 1913-1914 роках як приміщення телефонної станції на місці поштової контори. Після перенесення столиці України з Харкова до Києва в 1934 році тут розмістився радіокомітет.

У 1941 році будівля була підірвана Червоною армією, що відступала. В 1949-1951 роках було проведено реконструкцію за проєктом архітектора Віктора Єлізарова (автора монумента "Батьківщина Мати", будівлі метро "Хрещатик", аеропорту "Жуляни", готелів "Київ" та "Дніпро"), збудовано радіотелевізійний комплекс. Перша телевежа розташовувалася на прилеглій горі.

Після того, як на початку 1990-х було здано в експлуатацію новий телецентр, державне телебачення у кілька етапів переїхало на Сирець, а на Хрещатику залишилося державне радіо. Наразі НСРУ веде мовлення на чотирьох каналах: УР-1, "Промінь", "Культура", ВСРУ.

Ентузіастами відкрито музейну кімнату, де представлені архівні документи та фотографії, стара звукозаписна техніка, робоча апаратура радіожурналістів. Відвідування музею Українського радіо можливе лише за погодженням із керівництвом НСРУ.

Витончена будівля Національної філармонії України, яка прикрашає нині Європейську площу в Києві, збудована в 1882 році архітектором Володимиром Ніколаєвим як клуб міських Купецьких зборів.

Тут відбувалися бали, благодійні заходи, концерти. Колонна зала філармонії має унікальну акустику, тут виступали Чайковський, Рахманінов, Шаляпін.

В 1991-1996 роках проведено повномасштабну реставрацію Національної філармонії України.

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка закладено Інститутом ботаніки Академії наук України на площі 130 гектарів на території Звіринця, де в давнину розташовувалася одна із заміських князівських резиденцій, а в пізніші часи - один із фортів Київської фортеці.

Ландшафтно-ботанічні ділянки відображають флору різних куточків України, колекція рослин налічує понад 10 тисяч видів. В Оранжерейному комплексі представлені екзотичні тропічні та субтропічні рослини.

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка особливо популярний навесні, під час цвітіння бузку (понад 200 видів).

Свято-Троїцький Іонінський монастир, що знаходиться на території парку, заснований в 1864 році, до 1917 року був найбільшим після Лаври монастирем Києва. До нього належить Звіринецький печерний скит ХІ сторіччя (вулиця Ломаківська, 22).

Прекрасний 19-купольний собор Святої Софії в Києві - найдавніша архітектурна пам'ятка Русі, один з найбільших християнських храмів свого часу, об'єкт світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Храмовий комплекс Софійського монастиря розташований в історичному центрі Києва, на Старокиївській горі, в межах Міста князя Ярослава.

Згідно з останніми дослідженнями, Софійський собор заклав київський князь Володимир Великий в 1011 році, а побудований він був не пізніше 1018 року. Раніше вважалося, що собор зведений в 1037 році на честь перемоги Ярослава Мудрого над печенігами, що зазначено в "Повісті временних літ". Грандіозна на ті часи споруда з дуже складною структурою побудували візантійські майстри за зразком собору Святої Софії в Константинополі.

Нинішній стиль українського бароко храм отримав за часів гетьмана Івана Мазепи внаслідок ініційованої митрополитом Петром Могилою реконструкції, проведеної в XVII столітті італійським архітектором Октавіано Манчіні. В інтер'єрах збереглися безцінні давньоруські мозаїки і фрески, серед яких культовий мозаїчний образ Богоматері Оранти.

Софійський собор був головним храмом Київської держави, під його склепіннями відбувалися урочисті посадження на великокняжий престол, церковні собори і прийоми. У храмі поховані князь Ярослав Мудрий, його дружина Ірина (Інгігерда) і син Всеволод з сім'єю, князь Володимир Мономах, багато київських митрополитів. Цінним джерелом історичних відомостей є численні стародавні графіті, які можна вважати неофіційним літописом Софійського собору і всієї Руси-України ХІ-ХVIII століть.

Сьогодні Національний заповідник "Софія Київська" об'єднує 77 пам'яток архітектури. Навколо собору розташовані монастирські споруди XVII-XVIII століть: будинок митрополита, братський корпус, бурса, трапезна, пекарня, келії і готель. Комплекс оточений стіною з Брамою Заборовського і південною в'їзною вежею. Дзвіниця, що виконує роль головної брами, відкрита для відвідування.

На площі перед дзвіницею знаходиться могила патріарха Української православної церкви Київського патріархату Володимира, похованого біля входу в Софію в "чорний вівторок" 18 липня 1995 року після жорстокого зіткнення віруючих з міліцією.

Також перед входом встановлена тактильна модель собору з рельєфними табличками. Територія заповідника стає доступнішою, створюється інклюзивний інформаційний центр.

Окремими об'єктами заповідника є Золоті ворота, Андріївська церква та Кирилівська церква в Києві, Генуезька фортеця в Криму.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" створено на місці масового поховання жертв політичних репресій 1937-1941 років.

У сталінські часи біля селища Биківня (зараз в межах Києва поблизу автостради Київ-Бровари) розташовувався об'єкт спеціального призначення НКВС, де таємно ховали розстріляних киян, польських офіцерів та інших жертв більшовицького терору. Зокрема, тут поспіхом поховали в'язнів київських в'язниць, яких розстріляли після нападу Німеччини на СРСР.

За попередніми даними, опублікованими ще за радянських часів, під Биківнею поховано 6783 жертв репресій, але реальна кількість може бути в кілька разів більшою. Дослідження продовжуються і зараз.

Біля входу на територію меморіалу "Биківнянські могили" встановлено пам'ятник жертвам репресій.

Щороку в середині травня відбуваються поминальні заходи.

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" у Києві є провідною українською інституцією культури, яка інтегрує різні види мистецтва – від сучасного мистецтва, нової музики й театру до літератури та музейної справи. Заснований 2005 року з ініціативи Президента України Віктора Ющенка.

Музей розміщується в комплексі історичних будівель Старого Арсеналу навпроти Києво-Печерської лаври. Це найбільш збережена споруда Старої Печерської фортеці XVIII століття, що стала згодом цитаделлю Нової Печерської фортеці. Велика двоповерхова прямокутна в плані будівля зведена у 1784-1801 роках військовим інженером Карлом де Шардоном з жовтої київської цегли без зовнішнього тинькування, через що сучасники називали Арсенал порцеляновим. Також збереглася частина головного фортечного валу з бастіонами, Васильківську та Московську ворота, два порохові льохи. З початку XIX століття Арсенал перебував у розпорядженні Київського військового гарнізону, протягом ХХ століття тут розташовувалася військова частина, працював оборонний Київський ремонтний завод.

З 2005 року ведеться реставрація та перетворення пам’ятки архітектури та військової інженерії на сучасний культурно-мистецький простір. Поки що для виставок сучасного мистецтва та різних мистецьких акцій використовується менше половини загальної експозиційної площі, що сягає 60 тисяч квадратних метрів.

У перспективі "Мистецький Арсенал" стане прогресивним музейним комплексом, який буде представляти історію українського мистецтва від давнини до сучасності та прийматиме колекції шедеврів із провідних світових музеїв.

Зараз тут діє Мала Галерея, що презентує молоде українське мистецтво, а також реалізуються камерні проєкти провідних вітчизняних митців. Найбільшим щорічним заходом є Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал".

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей найбільший культурно-мистецький та музейний комплекс України успішно реалізує програму підвищення інклюзивності.

Національний музей "Київська картинна галерея" відкрився в Києві в 1922 році в колишньому будинку київського промисловця та мецената Федора Терещенка, що розташований навпроти парку Шевченка та головного корпусу Національного університету імені Шевченка.

Особняк збудований у 1880-1884 роках архітектором Володимиром Ніколаєвим за проєктом Андрія Гуна. Від початку архітектори запланували залу для розміщення загальнодоступної картинної галереї з освітленням крізь скляну стелю. Основу музейного фонду склала власна колекція живопису родини Терещенків. Значну її частину становлять твори, які стосуються російської художньої культури.

Колекція музею "Київська картинна галерея" налічує понад 13 тисяч творів живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Експозиція відображає всі етапи розвитку російського живопису з XIII століття до наших днів. Представлені роботи Боровиковського, Васнецова, Шишкіна, Ге, Тропініна, Айвазовського, Рєпіна, Верещагіна, Нестерова, Куїнджі та інших, у тому числі хрестоматійні шедеври світового рівня.

Гордістю музею "Київська картинна галерея" є унікальне зібрання робіт Михайла Врубеля, серед яких "Дівчинка на тлі персидського килима" (1886 рік), "Східна казка" (1886 рік), ілюстрація до поеми Михайла Лермонтова "Демон" (1890 рік). Також є досить велика колекція творів багатьох чудових майстрів практично всіх колишніх республік СРСР.

Перед входом до галереї встановлено пам'ятник художнику Іллі Рєпіну. У дворі Київської картинної галереї знаходиться пам'ятник російському імператорові Олександру II, який стояв до революції в холі Олександрівської бібліотеки (згідно з міською легендою, це пам'ятник Миколі I, який стояв у парку на місці нинішнього пам'ятника Тарасові Шевченку).

Найбільшою скарбницею українських старожитностей всіх часів є Національний музей історії України (НМІУ), що розташований в історичному серці Києва, на валах Київського дитинця.

Музей заснований в 1899 році, офіційно відкритий в 1904 році як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Початково розміщувався в збудованому архітектором Владиславом Городецьким музейному приміщенні, яке зараз займає Національний художній музей. Перший музейний відділ археології очолював першовідкривач трипільської та черняхівської культур, видатний український археолог Вікентій Хвойка.

Після Другої світової війни історичний музей переїхав до нинішньої будівлі в стилі класицизму, яку було збудовано на Старокиївській горі в 1937-1939 роках для художньої школи.

Сьогодні за кількістю і значенням колекцій Національний музей історії України є одним із провідних музеїв України. Його фондові зібрання нараховують близько 850 тисяч експонатів. Це світового значення археологічні та нумізматичні колекції, етнографічні зібрання, колекції зброї, пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквії українського національно-визвольного руху ХХ століття. Вони розміщуються в 33 залах і відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.

Зокрема, можна побачити загадкові біноклеподібні трипільські посудини, антропоморфного ідола ямної культури, залізний скіфський меч з золотим руків'ям з Більського городища. Діорама "Київ Х-ХІІІ століть" дає наочне уявлення про середньовічне місто. Вражає розкішшю парадна царська карета імператриці Єлизавети Петрівни, яку вона подарувала київському митрополитові Рафаїлу Заборовському. Гордістю Національного музею історії України є голографічна виставка "Золота скарбниця України", де можна детально роздивитися голограму знаменитої золотої скіфської пекторалі. Найбільша в Україні нумізматична колекція музею налічує 120 тисяч одиниць.

Крім класичних екскурсій, Національний музей історії України пропонує авторські тематичні екскурсії, театралізовані екскурсії з глибоким зануренням в атмосферу епохи, інтерактивні дитячі екскурсії та квести. Музейна крамниця пропонує історичні видання, поштівки, сувенірні тарілки, магніти тощо.

Кожен останній понеділок місяця вхід до музею безкоштовний.

Національний музей медицини України створено у Києві в 1973 році на базі Анатомічного театру Київського університету.

Будівлю музею збудовано за проєктом відомого архітектора Олександра Беретті в 1853 році.

Експозиція демонструє розвиток медицини в Україні з найдавніших часів до наших днів. Окрім традиційних стендів із фотографіями, книгами, медичними інструментами та препаратами, представлені оригінальні інтер'єри з портретними фігурами відомих вчених та лікарів, а також діорами, присвячені найбільш видатним подіям в Українській медицині.

В експозиції музею медицини широко представлені також твори українського образотворчого мистецтва на цю тему.

Музей медицини України вважається одним із найбільших та оригінальних музеїв медичного профілю не лише в Україні, а й у всій Європі.

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві презентує світове мистецтво Європи, Азії та Давнього світу в Україні.

В основу експозиції покладене художнє зібрання родини Ханенків - видатних українських підприємців, колекціонерів та благодійників XIX-XX століть. Музей розташовується у їх родинному особняку, зведеному наприкінці XIX століття у стилі історизму з використанням художніх рис готики, ренесансу, бароко, рококо.

Музей Ханенків репрезентує близько 4 тисяч років розвитку мистецтва в різних куточках світу, більше 1000 творів у постійній експозиції. Західноєвропейське мистецтво XIV-XVIII століть представляють роботи таких майстрів, таких як Франсуа Буше, Пітер Пауль Рубенс, Жак-Луї Давід, Джованні Белліні та ін. Серед них два шедеври іспанського живопису - "Натюрморт з млином для шоколаду" Хуана Сурбарана і "Портрет інфанти Маргарити" Дієго Веласкеса. Самі Ханенки найбільше цінували картину "Венера посвячує вакханку в таємниці кохання", яку приписували Тіціанові, але сучасні дослідники дійшли висновку, що це лише наслідування майстрові невідомого художника-венеціанця XVII століття.

Музей Ханенків також має величезну колекцію мистецтва країн Близького і Далекого Сходу: японські нецке, китайська порцеляна, персидські килими і тибетські бронзові скульптури. Представлена невелика збірка артефактів з країн Південної Америки та Африки.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДОСТУПНІСТЬ: Приміщення Музею Ханенків розміщені в історичних будівлях, що ускладнює створення належних умов для доступності. В 2022 році було відкрито Музейний дворик як повністю доступний та інклюзивний простір. Для незрячих та слабкозорих людей музей Ханенків пропонує на дотик ознайомитися з мистецтвом - доступні 3 тактильні копії з кераміки, 2 пластикові альбоми по 17 тактильних копій предметів із колекції музею та 2 спеціальні тактильні мапи, які допомагають зорієнтуватися у просторі.