Пам'ятки Одеської області

Пам'ятник давньоримському поетові Публію Овідію Назону, на честь якого названо Овідіополь, знаходиться у мальовничому місці на березі Дністровського лиману.

Овідій відомий як автор "Метаморфоз" та "Науки кохання". Залишок життя він провів у засланні в північно-східних провінціях Римської імперії (найвірогідніше, на території сучасної румунської Констанци). У XVIII сторіччі вважалося, що місце заслання Овідія було на східному березі Дністровського лиману, тому в 1795 році татарське поселення Хаджигер, що знаходилося тут, було перейменовано в Овідіополь.

Кінний пам'ятник полководцю Суворову, який керував в 1790 році взяттям турецької фортеці Ізмаїл, був виконаний в 1913 році одеським скульптором Борисом Едуардсом для меморіалу в Римнику (Румунія).

Незабаром після початку Першої світової війни скульптуру евакуювали. Довгий час вона простояла у майстерні скульптора в Одесі. За іншою версією, скульптура з Римника безвісти зникла під час війни, а в майстерні Едуардса зберігалася копія, яку він створив спеціально для встановлення пам'ятника в Ізмаїлі. Лише в 1945 році статую було перевезено до Ізмаїла і встановлено на центральному проспекті міста. Копію цієї пам'ятки встановлено у Тульчині (Вінницька область).

1 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, пам'ятник Суворову в Ізмаїлі був демонтований рішенням депутатів Ізмаїльської міськради. Подальшу долю цього пам'ятника має визначити Міністерство культури України.

Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця" створено 1991 року для охорони історичної території фортеці Ізмаїл XVI-XIX століть та інших пам'яток архітектури міста.

Адміністрація та виставкові зали музею розташовані в старовинному одноповерховому будинку в центрі міста. Експозиція складається з однієї великої зали і трьох кімнат, де показано історію становлення та розвитку фортеці Ізмаїл, відображене життя середньовічного міста.

На подвір'ї музею представлено Парк мініатюр, де експонуються макети об'єктів, які мали місце в турецькому Ізмаїлі XVI-XVIII століть: загальний вигляд фортеці, Броська брама, кам'яний бастіон Табія, Червона мечеть у татарських кварталах, Мала мечеть (нинішня діорама "Штурм фортеці Ізмаїл"), Свято-Миколаївська церква, житлові будинки, караван-сарай, міський фонтан. Мініатюри виконані у масштабі 1:30.

Пропонується оглядова екскурсія головними пам'ятками міста Ізмаїла.

Старий корпус Білгород-Дністровського педагогічного фахового коледжу був збудований у 1900 році для чоловічої гімназії.

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Перед корусом розкинувся великий сквер, де полюбляють відпочивати місцеві мешканці.

Петрографо-мінералогічний музей Одеського національного університету імені Іллі Мечникова є одним з найстарших музеїв Одеси й Одеської області. Його фонди нараховують більше 10 тисяч зразків мінералів і гірських порід, що відбивають речовинну сполуку Земної кори, дна Світового океану.

Історія музею починається з колекції Ришельевского ліцею, на базі якого в 1865 році було відкрито імператорський університет. Після розформування в 1921 році радянською владою університету музейний кабінет з колекцією відновив свою діяльність в 1933 році й отримав статус петрографо-мінералогичного музею.

Основу експозиційної частини музею становлять систематичні колекції мінералів і гірських порід. Окремо представлені тематичні експозиції по кристалографії, генетичній мінералогії, онтогенії мінералів, геохімії мінералів. Поряд із природними мінералами представлена експозиція великої групи синтетичних мінералів.

Особливо виділяється колекція метеоритів. Представлено основні групи метеоритів - залізні, кам'яні й залізокам’яні. Серед них є метеорити, що впали в Одеській області. Це метеорити "Одеса" та "Гросслібенталь".

Серед наукових колекцій особливу цінність представляє колекція залізомарганцевих утворень Тихого й Індійського океанів, зібраних в 80-х роках під час наукових рейсів.

Представлені в експозиції мінеральні утворення одеських катакомб і карстових печер. Регіональні колекції мінералів і гірських порід представляють, насамперед, Україну з її геологічним різноманіттям. З інших регіональних колекцій становлять інтерес збірки мінералів і гірських порід Уралу, Далекого Сходу, Середньої Азії, Західної й Центральної Європи (Франція, Німеччина, Чехія).

В петрографо-мінералогічному музеї формується колекція артефактів Саботіновської і Черняхівської культур, знайдених на території Одеської області. Артефакти представлені знаряддями праці, виконаними з гірських порід. Їх дослідження проводяться в рамках нового напряму - археологічної геології, що використовує геологічні методи дослідження, зокрема мінералогічні і петрографічні для реконструкції шляхів поширення матеріалів та знарядь праці в Північному Причорномор'ї.

Подільський міський краєзнавчий музей відкрився у тодішньому Котовську в 1961 році.

Початково розміщувався в історичному будинку початку XX століття та був присвячений переважно більшовицькому ватажку Георгію Котовському, командиру червоноармійських загонів та активному учаснику "червоного терору" на території України, який загинув на Одещині та був похований у мавзолеї в Подільску. Також експозиція розповідала про історію міста, його господарський та культурний розвиток.

В 1980 році була відкрита картинна галерея, де представлена творчість місцевих художників: Леоніда Григоращенка, Миколи Сліпченка та інших.

З 2008 року Подільський краєзнавчий музей розташовується в міському будинку культури. Має три експозиційні зали з історії та природи краю. Картинна галерея також використовується для виставок робіт народних умільців.

Потьомкінські сходи на Приморському бульварі в Одесі є парадним входом до приморського міста з порту. Будучи архітектурною домінантою, вважається одним із символів Одеси.

Спроєктовані архітектором Франческом Боффо сходи в 192 сходинки (спочатку було 200) побудовані в 1841 році з ініціативи генерал-губернатора графа Михайла Воронцова. Від пам'ятника Дюку на Приморському бульварі сходи 10 маршами спускаються до Морського вокзалу. Їх нижня частина дещо ширша за верхню, що при погляді зверху створює ілюзію, ніби їх ширина однакова на всій протяжності, а при погляді знизу робить її візуально більш протяжною.

Нинішню назву і всесвітню славу Потьомкінські сходи отримали завдяки фільму Сергія Ейзенштейна "Броненосець "Потьомкін", у ключовій сцені якого по сходах котиться дитячий візок.

Паралельно Потьомкінських сходам у 1902 році було прокладено лінію фунікулера (реконструйована у 2005 році).

Приморський бульвар – одна з найкрасивіших вулиць Одеси, улюблене місце прогулянок городян та туристів.

Засаджений столітніми платанами, каштанами, кленами та липами, пішохідний бульвар проходить над урвищем паралельно берегу моря.

Серед ряду будівель в стилі класицизму та раннього італійського ренесансу, що формують парадний морський фасад Одеси, особливе місце займає готель "Лондонський", в якому зупинялося багато знаменитостей.

Головною окрасою Приморського бульвару є Потьомкінські (Приморські) сходи (1841 рік) в 192 ступені, що спускаються до Морвокзалу (поряд працює фунікулер). Над сходами встановлено пам'ятник найзнаменитішому одеському градоначальнику Арману де Рішельє (Дюку).

На бульварі виявлено фрагменти античного поселення V-III сторічь до нашої ери, над археологічним розкопом споруджено скляний павільйон.

Історико-краєзнавчий музей міста Рені розташований в центрі міста.

Коллекція музею присвячена минулому й сьогоденню Ренійської громади. В експозиції представлені документи з історії краю, предмети старовини й місцевого побуту, зразки прикладного й образотворчого мистецтва.

Нова експозиція присвячена вшануванню пам'ті Героїв Революції Гідності та російсько-української війни.

В окремій виставковій залі регулярно проходять виставки місцевиї художників і дні національних культур.

Знаменитий одеський Привоз - колоритний ринок, де "можна купити все", один із символів Одеси.

Побудований у першій половині ХІХ століття на Привозній площі як філія Старого ринку, Привоз спочатку призначався для торгівлі "з коліс", тобто з возів. Тільки в кінці ХІХ століття тут з'явилися капітальні споруди, і Привоз поступово став головним ринком Одеси. Вважався одним із найбільших ринків у Європі.

Останніми роками поряд було споруджено сучасний комплекс "Новий Привіз", який запропонув торговцям добре обладнані торгові площі.

Відкрито пам'ятник героїні одеського фольклору тітці Соні.

Туристам особливо рекомендують відвідати рибні ряди в старій частині ринку, що зберігають одеський колорит ведення торгівлі.

Комунальний заклад "Роздільнянський народний історико-краєзнавчий музей" міської ради міста Роздільна заснований у 1987 році.

Музейний фонд налічує понад 2000 експонатів. Експозиції хронологічно охоплюють період з кінця ХVІІІ століття, коли почалося заселення регіону, до сьогодення.

Зокрема, представлена фотовиставка "Зазирніть в історію Роздільної" з оригінальними світлинами початку XX століття.

Історико-краєзнавчий музей був створений в селищі Саврань у 1964 році. Для закладу було виділено приміщення в Будинку культури площею в 60 квадратних метрів. Тривалий час музей діяв на громадських засадах.

Експозиціями музею служили фотодокументальні матеріали передані Одеським державним історико-краєзнавчим музеєм, а також матеріали та предмети зібрані мешканцями Саврані та навколишніх сіл.

В кінці 1990-х років музей переживав важкі часи - деякий час він був закритий, а експозиція зазнала незворотних втрат.

Музей відновив свою роботу в 2004 році. Основний фонд налічував 320 одиниць. З 2013 року експозицію музею було перенесено в приміщення Савранської загальноосвітньої школи.

Наразі експозиція музею складається з трьох тематичних розділів. Перший розділ - "Моя Україна – незалежна держава", в якій розміщені експозиції "Небесна Сотня", "Слава захисникам України", "Чорнобиль - катастрофа назавжди", "Герої не вмирають" та "Історія українського війська".

Другий розділ присвячений подіям Другої Світової війни та війні в Афганістані.

Етнографічний розділ включає в себе експозиції як про історію краю, про визначних людей Савранщини, так і експозиції народного промислу - "Гончарство в Україні", "Наші обереги", "Український одяг", "Мамина хустка", "Молитва за Україну". Тут можна ознайомитися із колекціями "Ялинкові прикраси", "Грошові паперові знаки, монети", дізнатися історію створення Савранського музично-драматичного театру, історію Саврані та сіл громади, а також доторкнутися до археологічних знахідок.

Садиба відомого в Європі винороба Андре Ансельма була збудована в селі Шабо в середині ХІХ століття. Садибний будинок виконаний у стилі французького ренесансу і нагадує мініатюрний замок.

Саме тут Ансельм оселився і займався виведенням нових сортів винограду, саджанці яких успішно реалізовував (в тому числі і за кордоном).

За радянської влади садиба Ансельма була націоналізована і в ній розмістили протитуберкульозний диспансер.

Садиба почесного мирового судді Алоізія Ярошевича збудована в 1890 році в центрі Білгорода-Дністровського за проєктом архітектора Євгена Єрмакова у дусі неоромантизму з переважанням мавританського стилю.

На даний момент будівля перебуває в аварійному стані, місцева влада не може визначитися, кому вона належить і що з нею робити. Тим часом найкрасивіша пам'ятка архітектури руйнується.

Санжійський маяк іноді називають "втікаючим маяком".

У цьому районі Чорного моря зустрічаються дві підводні течії, що йдуть з Босфору і Керчі, що становить небезпеку для суден, що проходять. У 1792-1793 pоках було ухвалено рішення поставити тут сторожову вежу і призначити гарнізон для несення служби. Для попередження кораблів про небезпеку на вежі вивішували морські прапори, а вночі - сигнальні ліхтарі, що стало прообразом маяка.

У 1921 році було збудовано капітальну будівлю маяка, від якої нині залишилася лише табличка. В 1956 році спорудили нинішню будівлю Санжійського маяка. Але оскільки внаслідок обвалення берега море підступало до вежі маяка приблизно на метр на рік, у 2010 році, не чекаючи на критичну ситуацію, маяк перенесли на 80 метрів далі від берега.