Пам'ятки Одеської області

Зоологічний музей - структурний підрозділ біологічного факультету Одеського національного університету імені Іллі Мечникова.

Музейні колекції нинішнього зоологічного музею почали формуватися ще до офіційного відкриття університету в 1865 році. Понад 33 років об'єкти природи збиралися для природничого кабінету Рішельєвського ліцею, на базі якого і був заснований університет. Найбільш цінними були зібрання професора Олександра Нордмана, відомого дослідника фауни Причорномор'я, який очолив музей в 1862 році.

Зоологічний музей розташовується в будівлі біологічного факультету університету, де займає 3 експозиційних зали загальною площею 1000 квадратних метрів. Музейний фонд становить 56 тисяч одиниць зберігання, з яких 7,5 тисяч експонатів представлено в експозиції.

Одеський зоопарк "Біопарк" – ще один проєкт власників дельфінарію "Немо". Розташований на об'їзній дорозі в західній частині Одеси, в районі "Двох стовпів".

Зоопарк обладнаний сучасними просторими вольєрами, оформленими відповідно до природного середовища проживання тварин. У "Біопарку" живуть жирафи, гімалайські ведмеді, уссурійські тигри, леви, шимпанзе, лемури, гібони, лами альпаки та інші.

Найменші відвідувачі можуть поспілкуватися з домашніми тваринами у контактному зоопарку. Передбачені ігрові майданчики та анімаційні вистави для дітей, фотозони, точки громадського харчування.

Ізмаїльська картинна галерея представляє колекцію сучасного українського та зарубіжного мистецтва, експозицію декоративно-ужиткового мистецтва, розділи українського та західноєвропейського мистецтва XVI-XIX століть, твори іконопису, мистецтво народів Сходу.

Представлено живопис, графіку, скульптуру. Виставлено портрет генералісимуса Олександра Суворова пензля невідомого майстра ХІХ століття, гравюри з портретами Григорія Потьомкіна, Костянтина Воронцова, Федора Толстого, графічні аркуші художників-передвижників Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Володимира Маковського. Представлено картину "Бухта" уславленого мариніста Руфіна Судковського.

Серед перлин музейної колекції – ваза відомого французького майстра Еміля Галле.

Ізмаїльський міський військово-історичний музей розташований в особняку ХІХ століття, що належав міському голові Іоану Авраамову.

До колекції музею входить понад 30 тисяч експонатів: прапори, військове обмундирування та спорядження XVII-XX століть, колекція холодної та вогнепальної зброї, живопис та графіка на тему російсько-турецьких війн, предмети археології та побуту, нумізматика.

Відділом Ізмаїльського військово-історичного музею є діорама у Малій мечеті.

Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я заснований в Ізмаїлі 1990 року.

Розташований в старовинному двоповерховому особняку кінця XIX століття, що належав бессарабському землевласнику й міському голові Федору Тульчіанову.

Колекція музею налічує понад 40 000 експонатів. На експозиційній площі близько 1000 квадратних метрів представлені постійні експозиції: "Давня історія та археологія Нижнього Придунав'я", "Ізмаїл турецький", "Внесок купецької династії Тульчіанових в розвиток Ізмаїла", "Перша Світова в пам'яті Ізмаїла", "Зал бойової слави" та павільйон природи.

Можна побачити археологічні знахідки, дорогоцінні монети та прикраси, кераміку, меблі, годинники, музичні інструменти, зразки народного та світського (салонного) одягу тощо. На особливу увагу заслуговує колекція костюмів музейного театру "Софокл", створених у стилі різних епох: Київська Русь X-XI століть, аристократичний та народний одяг XVI-XIX століть.

Театр, в якому задіяні співробітники музею, демонструє низку вистав і міні-спектаклів.

Для відвідування відкрито двір музею з квітниками, деревами та екзотичними чагарниками, де розташований старовинний двоповерховий флігель XIX століття в балканському стилі з дерев'яною галереєю другого поверху й кутовою вежею.

Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Ізмаїлі - головний храм міста.

Зведений в центрі Ізмаїла в 1820-1831 роках, у період розквіту містобудування, дома старого дерев'яного храму турецьких часів. Собор у стилі класицизму побудований за проєктом архітектора Авраама Мельникова, професора архітектури та ректора академії мистецтв Москви (за іншою версією - Георгія Торічеллі).

Спочатку це був простий однокупольний храм. Поруч із ним у 1848 році було зведено 65-метрову триярусну дзвіницю, дзвони для якої відлили з металу трофейних турецьких гармат. Трохи згодом дзвіницю з'єднали із собором критою галереєю, а над нею влаштували верхній храм Миколи Чудотворця. Виразна овальна колонада була споруджена в 1837 році. У результаті форма Свято-Покровського собору почала віддалено нагадувати Казанський собор у Санкт-Петербурзі.

Інтер'єр розписаний у стилі модерн художником Павлом Піскарьовим, учнем Віктора Васнецова.

На дзвіниці на початку XX століття встановлений годинник з боєм, який йде досі.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії – головний римо-католицький храм Одеси.

Будувати його почали в 1848 році за проєктом Франческо Моранді за підтримки губернатора Новоросійського краю графа Воронцова. До того в місті діяв невеликий костел, збудований у 1822 році за проєктом Джованні Фраполлі на території, яку в 1805 році виділив католикам перший градоначальник Одеси Дюк де Рішельє.

У 1935 році костел було закрито, в ньому розмістили краєзнавчий музей, а після Другої світової війни – спортивний комплекс. Було зруйновано мармурові вівтарі, змінено форму готичних вікон, знищено кам'яні склепіння.

Лише в 1991 році костел повернули католицькій громаді міста. Тут похований генерал від інфантерії граф Олександр Ланжерон.

Кілійський історико-краєзнавчий музей відкрито у 1964 році. Розміщується у старовинному будинку, збудованому в середині ХІХ століття заможним єврейським хліботоргівцем, ребе Кахане.

Кількість експонатів музею налічує 2100 екземплярів. Експозиція висвітлює такі історичні теми, як давні часи, грецька та візантійська колонізація Придунав'я, Кілія під час татаро-монгольської навали, період князювання молдавських князів, козацька епоха та період російсько-турецьких війн, край у період румунської окупації, Татарбунарське період Другої світової війни, новітня історія.

Екскурсійне обслуговування  організованих груп за маршрутами містом  проводиться у заздалегідь узгоджений час, в тому числі у вихідні дні.

Кодимський історико-краєзнавчий музей відкрився в 2007 році. Розташований в центрі міста Кодима в колишньому маєтку графа Розенфельда. Особняк збудуваний у ХІХ столітті в готичному стилі з червоної цегли і є пам'яткою архітектури. В 30-х роках ХХ століття в будівлі розташовувалась школа, потім - дитячий садок.

Дев’ять залів музею включають наступні експозиційні розділи: археологічні знахідки на території краю, особливості побуту й ремесел місцевого козацтва й селянства, побут українського селянина кінця ХІХ – середини ХХ століття, інтер’єр графської зали, історичні події початку ХХ століття, Друга світова війна, радянський період 50-х – 80-х років ХХ століття, виставкова зала.

Загальна кількість експонатів музею складає близько 2500 одиниць.

Руїни костелу Різдва Пресвятої Діви Марії розташовані у центрі маленького села Кам'янка.

Кам'яний костел у стилі неоготики побудований в 1850 році коштом німецьких колоністів.

Нині у напівзруйнованому стані.

Греко-католицький костел Святого Северина збудований у Северинівці в 1800-1801 роках коштом представника знаменитої польської династії, дійсного таємного радника Северина Потоцького, якому належало село.

У 1801 році костел було освячено єпископом Михайлом Сераковським. То була перша польська церква на всьому півдні України.

В радянські часи храм використовувався як склад, а зараз будівля перетворилася на руїни.

Краєзнавчий музей села Котловина знаходиться в будівлі школи. Одна із залів присвячена історії села, друга - історії школи, а третя - етнографії та історії гагаузького народу.

Музей наповнений різними предметами старовини, якими колись користувалися жителі села. Крім античної та середньовічної кераміки, кам'яних знарядь праці епохи неоліту, старої учнівської парти і піонерського горна, фотографій, тут можна познайомитися з інструментами, предметами побуту, одягом та іншими артефактами традиційної місцевої гагаузької культури, а також із художніми творами котловинських митців, серед яких широко відомі Петро Чекиров та Віктор Чернов.

Особливі, тільки у гагаузів використовувані казани для приготування ритуального страви - "курбану" - перебувають тут поруч з дитячими іграшками, дбайливо вирізаними з дерева або виліпленими з глини. Цікаві також традиції гагаузької виноробства, символ якого навіть потрапив на герб Котловини.

В ході екскурсіїї можна наочно побачити як жили в старовину гагаузи, як виглядав їх будинок, як одягалися жінки і чоловіки, дізнатися особисті історії деяких родин села.

Авторський історико-краєзнавчий музей створено у Вилковому художником Олександром Шароновим у 2002 році. Музей розташований в центрі міста.

В основу експозиції лягли 54 художніх полотна митця, а також ікони, предмети побуту старообрядців та інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та інші).

В експозиції музею представлена зброя часів Задунайської Січі, російсько-турецьких воєн, а також Другої Світової війни.

Фермерське господарство "Країна вільних троянд" створене у 1995 році квітникарем-аматором Миколою Громлюком.

Фермер розводить тут понад 500 сортів троянд, зокрема унікальних. На 20 гектарах колишніх полів місцевої птахофабрики одночасно вирощуються десятки тисяч саджанців.

"Трояндова республіка" користується популярністю як туристичний об'єкт - проводяться екскурсії з дегустацією трояндового варення та лікеру, які готуються за унікальними рецептами з пелюсток особливо пахучих сортів.

Троянди на фермі цвітуть з весни до пізньої осені, але краще обрати для відвідування "Країни вільних троянд" травень-червень.

Літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна відкрито в будівлі колишнього готелю "Hotel du Nord", в якому поет прожив місяць під час візиту до Одеси в 1823 році.

В Одесі ним створено поему "Цигани", закінчено поему "Бахчисарайський фонтан", написано тридцять ліричних віршів та два з половиною розділи роману "Євгеній Онєгін".

В експозиції представлені гравюри пушкінської Одеси, портрети сучасників поета, його малюнки, рідкісні прижиттєві видання.