Пам'ятки Чернівецької області

Унікальна за своєю історико-мистецькою цінністю Свято-Вознесенська церква в Лужанах вважається найдавнішою святинею з тих, що збереглися на території Чернівецької області.

Збудована в XV сторіччі місцевим боярином Федором Вітольдом, про що повідомляє давній напис. За конструкцією цей невеликий за розмірами храм аналогічний зразкам давньоруської кам'яної архітектури.

Фрески, написані одночасно з будівництвом храму і ті, що написані пізніше, є дорогоцінною пам'яткою буковинського живопису. Серед них виявлені фрески, які датуються XIII-XIV сторіччями, що дає підстави фахівцям віднести будівництво храму до більш раннього періоду, ніж вважається офіційно.

Свято-Вознесенський Банченський чоловічий монастир розташований у лісі між селом Банчени та містом Герца.

Перший камінь в основу монастиря заклали у 1994 році і через два роки він відкрився. До комплексу входить церква Вознесіння Господнього, церква Покрови Пресвятої Богородиці та підземний храм преподобного Сергія Радонезького, два братські корпуси, будинок настоятеля, два готелі для прочан, Свято-Преображенський скит із церквою Преображення Господнього, господарські приміщення.

У 2011 році завершилося спорудження Свято-Троїцького собору – одного з найбільших православних храмів України. Його бані видно з траси на під'їзді до Чернівців з боку Кам'янця-Подільського.

Монастир належить УПЦ московського патріархату. Оскільки більшість братії становлять румуни, богослужіння переважно здійснюється румунською мовою.

Свято-Георгіївська церква у Сторожинці заснована в 1829 році, стала першим у місті великим храмом.

У нинішньому вигляді відбудована в 1888 році коштом Катерини Гарсте - дружини Миколи Флондора.

Нині Свято-Георгіївська церква належить до УПЦ московського патріархату.

Кафедральний собор Святого Духа в Чернівцях збудовано з ініціативи митрополита Євгена Гакмана (похований у соборі, встановлено пам'ятник).

Будівництво велося під наглядом крайового інженера Адольфа Маріна та віденського архітектора Антіна Рьолля. В 1860 році за проєктом архітектора Йозефа Главки було перебудовано фасад храму. Свято-Духівський Собор виконаний на зразок Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі в неоренесансному стилі. В архітектурній композиції домінує монументальний купол заввишки 46 метрів. Збереглися фрески ХІХ століття роботи віденського живописця Карла Йобсона

За радянських часів приміщення використовувалося як склад, потім виставковий зал.

В 1989 році Свято-Духівський кафедральний собор повернуто православній громаді Чернівців, проведено реставрацію.

Дерев'яна Свято-Іллінська церква розташована в центрі села Шепіт. Збудована в 1898 році на місці старої Успенської церкви, зведеної в 1763 році на честь 60-річчя правління імператора Франца Йосифа.

Церква Святого Іллі в Шепоті є вдалим поєднанням характерної для Буковини традиційної архітектури однокупольного храму та панівної наприкінці ХІХ століття архітектури модерну. Архітектурною домінантою є масивний купол у вигляді плескатої цибулини. Круті дахи над притвором і вівтарем завершуються гостроверхими коньками. Характерна деталь - невеликі стрілчасті вікна з різнокольоровим склом.

У храмі зберігається імператорський трон, який під час розпаду Австрійської імперії в 1918 році не встигли забрати у Відень і залишили в Шепоті.

Свято-Миколаївська церква знаходиться в центрі Путили, поряд із музеєм-садибою Юрія Федьковича, який свого часу виділив землю та гроші на її будівництво.

Є типовим буковинським триярусним храмом. Дерев'яна церква має прямокутний у плані притвор, квадратний неф і гранований вівтар, перекриті трьома майже однаковими верхами, середній з яких трохи вищий і стрункіший за інші. До нефа з обох боків прибудовані притвори гранованої форми, що надає храму майже хрестоподібного вигляду.

Двоярусна дзвіниця, стіни якої також покриті деревом, а шатровий верх - бляхою, гармонійно доповнює церкву і складає разом із нею цілий храмовий архітектурний ансамбль.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква збудована на початку XX століття на сільському цвинтарі Виженки.

Трикупольний храм виконано у гуцульському стилі. Архітектурні деталі приховані під сучасним бляшаним покриттям.

Поруч знаходиться кам'яна каплиця під гонтовим дахом, встановлена ​​на честь скасування кріпосного права в Австрійській імперії у 1848 році. Старовинні написи на стінах каплиці розповідають про важке життя українського селянства під гнітом кріпацтва.

"Нова" руська (тобто русинська - українська) церква Святого Миколая була збудована архітекторами Вальтером Штюбхен-Кірхнером, Йозефом Ленером та Вірджилом Іонеску на зразок шедевра румунського середньовічного зодчества - королівської церкви середини XIV сторіччя в Куртя-де-Арджеш.

За оригінальні "кручені" бані прозвана "п'яною церквою".

За радянських часів Миколаївська церква залишалася чинною (це був кафедральний собор та резиденція єпископа), завдяки чому зберігся самобутній інтер'єр.

Зараз використовується парафіянами УПЦ московського патріархату.

Оригінальна православна Свято-Михайлівська церква у Вижниці відрізняється архітектурою у нехарактерному для буковинських церков стилі бароко.

Михайлівська церква була збудована у 1924 році архітектором Генріхом фон Косовським і спочатку мала інші куполи. Її нинішній вигляд - результат реконструкції після пожежі, яка сталася в 1961 році внаслідок влучення блискавки. Знищені пожежею бані пізніше були відновлені в старообрядницькому стилі - низькими і ніби приплюснутими.

Свято-Михайлівська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Належить релігійній громаді Православної церкви України.

Свято-Покровський собор розташований у міському парку Хотина. Побудований у 1867-1868 роках у єпархіальному стилі.

Поруч знаходиться колишній будинок священика, в якому зараз розміщується історичний музей.

Свято-Спиридонівська церква в Герці – типовий храм буковинської архітектурної школи.

Заснована в 1807 році.

Церква яскраво розписана як зовні, так і всередині.

Дерев'яна Свято-Успенська церква в Розтоках побудована в 1846 році. Ранній зразок триярусного буковинського храму з високими, приблизно однаковими по висоті банями.

Церква пофарбована у жовтий колір, бані покриті бляхою.

В інтер'єрі збереглися зразки різьблення та живопису XVIII-XIX століть.

Скеля "Кам'яна Багачка" ("Скам'яніла Багачка"), що знаходиться в селі Усть-Путила, розташована ліворуч від дороги.

Є геологічним утворенням пірамідальної форми заввишки 30 метрів, шириною в основі 12 метрів.

"Кам'яна Багачка" - дуже рідкісна у Карпатах форма вивітрювання. Скеля насправді нагадує фігуру людини, а точніше, жінки. У місцевих жителів її поява овіяна легендою про злу та заможну жінку, яка пошкодувала дрібних грошей для жебрачки, яка вмирала від голоду. На покарання за жадібність вона скам'яніла.

Австрійські колоністи називали скелю "Єпископ", оскільки зубчаста вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.

Історичний музей Сокирянської міської ради Чернівецької області відкрито 2015 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію Сокирянщини і всього Бессарабсько-Буковинського краю від найдавніших часів до наших днів.

Серед експонатів  – археологічні артефакти та знахідки, ікони, книги та фотографії, побутові речі, посуд, вбрання, господарчий реманент. Зокрема, представлено бивень дорослого мамонта довжиною 1,6 метрів і вагою 60 кілограмів, знайдений у 2008 році на березі Дністра поблизу села Волошкове. Також можна побачити кремінні вироби первісних людей з розкопок палеолітичної стоянки на околицях села Молодове.

Старововчинецький краєзнавчий музейний комплекс імені Івана Касіяновича Топала є найбільшим в області народним краєзнавчим музеєм.

Сільський музей заснував у 1957 році мешканець Старого Вовчинця Іван Топало, вчитель історії місцевої школи.

Більш ніж за півстоліття існування в музеї було зібрано багату колекцію - понад 8 тисяч експонатів, що відображають природу та історію села. Зокрема, представлено реконструкцію буковинської хати першої половини ХХ століття, знаряддя праці селян, глиняний посуд, зразки буковинської вишивки.

Особливий інтерес викликає багата колекція буковинських писанок – понад 3 тисячі екземплярів.