Пам'ятки Чернівецької області

Сторожинецька ратуша збудована в 1905 році.

Вважається другою за висотою на Буковині після чернівецької.

Основним архітектурним елементом ратуші є двоярусна годинникова вежа з оглядовим майданчиком, куди ведуть круті сходи.

Як і раніше, будівля ратуші є символом місцевого самоврядування Строжинця – в ній розміщується міська рада.

Будівля Українського народного дому в Чернівцях ось уже понад сто років є осередком національної культури.

На фасаді зазначена дата 1884 - рік заснування українського товариства "Народний дім". Двоповерхова будівля для нього була збудована в 1899 році.

Українська громада в Чернівцях завжди була однією з найбільших. До кінця ХІХ ст. вона поступалася за чисельністю лише єврейській. Перед Першою світовою війною у місті відбувався активний процес відродження української мови та національної ідентичності буковинських русинів, які усвідомили себе українцями.

В приміщенні Народного дому діяли українські товариства, видавалася періодична преса, проводилися урочисті заходи та зустрічі з видатними діячами української культури. Тут виступали Леся Українка, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

Зараз будівля також належить товариству "Український народний дім у Чернівцях".

Заповідне урочище "Лужки" - частина Вижницького національного природного парку.

Тут можна побачити незвичайні скелі з вертикальним відшаруванням порід, водоспади на річці Виженка та її притоках. Є джерело сульфатної мінеральної води "Лужки".

Обладнано рекреаційні пункти.

Старообрядницький Успенський собор у Білій Криниці збудований у 1901-1908 роках, пізніше став головним храмом Білокриницького жіночого монастиря.

Великі кошти на будівництво виділили московські старообрядці Гліб та Ольга Овсяннікови, щоб увічнити пам'ять про їхнього рано померлого сина. Архітектор Олександр Кузнєцов розробив проєкт у стилі російського православного зодчества XVII-XVIII століть. Будівництво велося під наглядом австрійського архітектора Кліка. Окремі кам'яні деталі конструкції доставлялися із Москви.

Ошатний цегляний собор з п'ятьма банями-цибулинами, покритий зовні глазурованою черепицею, нагадує московський храм Василя Блаженного. Різьблений дубовий іконостас для нього виготовили майстри з Володимира та Палеха. Ескізи розписів підготував Віктор Васнєцов, проте розписати храм не встигли через Першу світову війну.

В радянські часи приміщення використовувалося як склад мінеральних добрив.

В 1988 році, з ініціативи Раїси Горбачової, в Успенському соборі відкрили філію московського музею давньоруського мистецтва імені Андрія Рубльова.

Наразі храм повернуто Білокриницькому жіночому монастирю. Був резиденцією предстоятеля Російської православної старообрядницької церкви.

Після початку повномасштабної російсько-української війни, в травні 2022 року, більшість старообрядців проголосували за реєстрацію незалежної церкви і вихід з підпорядкування московській митрополії російської православної старообрядницької церкви. Нині Успенський собор є духовним центром Древлеправославної церкви України.

Товариство розвитку музичної культури на Буковині було створено в 1862 році, а через 15 років спеціально для нього було збудовано будівлю з концертною залою.

Проєкт розробив міський архітектор Еміль фон Регіус, будівництвом керував цісарсько-королівський будівельний радник Алоїз Булірц. Розпис залу виконав відомий віденський художник Карл Йобст, який у цей час розписував резиденцію буковинських митрополитів.

В 1940 році в цьому приміщенні було засновано Чернівецьку обласну філармонію. До складу філармонії імені Дмитра Гнатюка наразі входять: академічний камерний оркестр, академічний симфонічний оркестр, академічний камерний хор, концертна група солістів "Музична просвіта", дует "Писанка", ансамбль народної музики "Плай", фольк-рок гурт та дитяча вокальна студії "Казковий світ".

В 2020 році будівлю філармонії облаштували для людей з інвалідністю.

Зала органної та камерної музики філармонії розташоване окремо, в приміщенні Вірменська церква Святих апостолів Петра і Павла.

Старовинна будівля митниці - найдавніша кам'яна споруда, що збереглася в місті Хотин після Хотинської фортеці.

Побудована в XVII-XVIII сторіччях, коли Хотином володіли турки. Стіни складені з натурального каменю та прикрашені орнаментами із червоної цегли. Головний фасад оштукатурений.

Хотинський історичний музей є відділом Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Розміщується в колишньому будинку священика Свято-Покровського собору.

У п'яти залах представлені експозиції, що висвітлюють історію краю: "Хотинщина – земля слов'янська", "Хотинщина в період Х-XVII століття", "Російсько-турецька війна", етнографія Хотинщини кінця XIX – початку ХХ століття та інші.

Особливий інтерес викликає макет Хотинської фортеці та козацькі клейноди.

Художньо-меморіальний музей видатного художника-орнаменталіста Георгія Гараса розташований при в'їзді до Вашківців з боку Чорториї в родинному будинку художника. Музей був відкритий 27 лютого 1972.

Георгій Гарас присвятив все своє життя вивченню та удосконаленню вишивки. Художник створював унікальні роботи, об'єднуючи орнаменти, які використовуються в писанкарстві та вишивці. За все своє життя майстер створив понад дві тисячі робіт.

У музеї-садибі Георгія Гараса можна побачити 1035 робіт майстра, з яких 150 сорочок, 100 рушників, 30 подушок, 26 краваток, 20 картин, 10 килимів і 5 портретів, а також 700 серветок. Експозиція музею вражає своєю різноманітністю і демонструє самобутність Буковинського краю.

Творчою музою Георгія завжди була його дружина Євдокія, яка втілювала його задуми в життя. Довгий час Євдокія Гарас була берегинею музею-садиби.

Візерунки, створені майстром, користуються величезною популярністю серед майстрів вишивок і ручного килимарства, а також української діаспори за кордоном.

Дерев'яна церква Іоанна Сучавського в Миговому збудована в 1905 році на місці старого храму, заснованого в 1873 році (там, де був вівтар старої церкви, встановлено хрест).

Новий храм побудований у формі хреста із трьома куполами. Залишався чинним навіть за радянських часів. На стіні іконостасу перелічені фундатори храму.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Галицівці вважається найстарішою пам'яткою дерев'яної архітектури Буковинських Карпат.

Вона побудована народними умільцями в 1630 році без жодного цвяха. Церква має непропорційно довгастий бабинець, грановану вівтарну частину та восьмигранний неф, над яким височіє восьмигранний пірамідальний верх. Скатний дах з високим виносом і купол церкви вкриті алюмінієвою бляхою, стіни горизонтально оббиті деревом.

Не менш цікавою є дзвіниця, яка була збудована у XVIII соріччі. Вона помітно виділяється серед більшості буковинських дзвіниць завдяки восьмигранній формі та своєму незвичайному силуету, який більше нагадує сторожову вежу або навіть космічну ракету.

Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці в Чернівцях - найдавніший мурований православний храм міста. Визнана пам'яткою архітектури.

Збудована на початку 1760-х років на місці старої дерев'яної церкви на території православного чоловічого монастиря "Гореча" (1712 рік). Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудованав стилі бароко, використовувалася як фортеця, вздовж другого ярусу проходить бойова галерея.

Після закриття в 1784 році монастиря "Гореча", церква стала парафіяльною. Суттєвих пошкоджень церква зазнала під час Першої світової війни. У повоєнний час храм було відремонтовано. Церква Різдва Пресвятої Богородиці залишалась діючою навіть в радянський період. В 1992 році храм капітально відремонтовано. В 1995 році відновився монастирь "Гореча" і церква Різдва Богородиці знову стала монастирською.

Збереглися фрески XVII сторіччя.

Дерев'яна церква Святого Василя побудована в Підзахаричах в 1866 році в типовому гуцульському стилі.

Верхня частина покрита оцинкованим залізом.

Знаходиться на цвинтарі, розташованому на піднесенні, звідки відкривається мальовнича панорама долини Черемоша.

Дерев'яна церква Святого Димитрія Солунського розташована на західній околиці Вижниці, у присілку Рівня.

Дмитрівська церква збудована у 1883 році. Нагадує більш ранні дерев'яні храми Гуцульщини, що зустрічаються на Івано-Франківщині, але відрізняється від них відсутністю опасання (критої галереї) та значним виносом бічних прибудов нефа.

Дмитрівська церква – видатна пам'ятка дерев'яної гуцульської архітектури місцевого значення.

Однонефну кам'яну церкву Святого Іоанна Богослова без купола збудовано в XIX столітті як родову усипальницю графів Кантакузинів, що володіли селом.

Тут зберігається частка мощів святого великомученика та цілителя Пантелеймона, привезена з Афона графом Олександром Кантакузиним, якого вважають нащадком візантійського імператора Іоанна VІ Кантакузина. Скринька з мощами дивом збереглася за радянських часів, і тепер це головна реліквія храму.

Дерев'яна церква святого Іоанна Сучавського розташована на невисокому пагорбі в центрі Виженки. Збудована в 1792 році і освячена на честь найшанованішого на Буковині святого.

За легендою, в давнину тут стояла каплиця, присвячена перемозі буковинців над ордами хана Батия. Тризрубний храм перехідного типу від "хатного" до "купольного" визнано шедевром буковинської школи дерев'яної архітектури та охороняється державою як пам'ятка архітектури національного значення.

У ХІХ-ХХ століттях церква Іоанна Сучавського піддавалася перебудовам: прибудовано невеликі приміщення до апсиди та бабинця, піднято дах. Під час останньої реставрації гонтовий дах було замінено на металевий, внаслідок чого храм частково втратив автентичний вигляд.