Пам'ятки Чернівецької області

Національний природний парк "Хотинський" створено в 2011 році з метою збереження природних та історико-культурних комплексів та об'єктів у басейні річки Дністер на території Дністровського району Чернівецької області.

Парк займає площу 9432 гектари. Його рельєф переважно формує каньйон Дністра. На території парку трапляється 520 видів рослин. Серед рідкісних тварин та птахів – лісовий кіт, чорний лелека.

Неподалік села Гринячка знаходиться найвищий водоспад Буковини (30 метрів), який бере свій початок із потужного карстового джерела.

Дивовижний за архітектурою православний храм, що зовні нагадує романтичні замки.

Дозвіл на будівництво нової Іллінської церкви мешканці села Топорівці отримали від імператора Франца-Йосифа в 1911 році, коли стара Іллінська церква перестала вміщати всіх парафіян.

Збудована в 1914 році під керівництвом німецьких та чеських архітекторів у традиційних для Румунії архітектурних формах. На одній із веж встановлено годинник.

Наразі Іллінська церква належить УПЦ московського патріархату.

Палац у романтичному стилі збудував у селі Вікно в 1809 році австрійський барон де Зотте, який володів селом.

Масивна двоповерхова будівля з колонами та зубчастою вежею заввишки 17 метрів нагадує середньовічні європейські замки.

Навколо палацу розбито парк із Алеєю закоханих (28 видів рідкісних дерев).

З радянських часів тут розміщується дитяча музична школа, у вежі розташована бібліотека. Проведено часткову реставрацію.

Невеликий, але дуже симпатичний одноповерховий палац із триярусною баштою у Чорториї - одна з найзагадковіших пам'яток Буковини. Не відома ні дата побудови, ні ім'я першого власника.

В офіційних реєстрах об'єкт значиться як "палац Манеску" і датується ХІХ століттям. За іншими даними, садиба закладена в XVIII сторіччі землевласником Джурджуваном, а останнім господарем був поміщик Рутківський.

З 1941 року у палаці розміщується Чорторийський чоловічий психоневрологічний будинок-інтернат.

У садибному парку росте двохсотлітнє тюльпанове дерево.

Палац поміщиків Скибінецьких (Скибнівських) у Глибокій - найцікавіша архітектурна пам'ятка цього невеликого буковинського містечка, хоч до наших днів він дійшов у перебудованому вигляді.

Палац заклав у ХІХ столітті (за іншими даними – на початку XX століття) польський магнат Бронислав Скибінецький, який переїхав до Глибокої з родового маєтку в Дунаївцях у 1874 році.

Триповерхова споруда складної форми після численних перебудов тепер виглядає як звичайна адміністративна будівля. Наразі у ній розміщується дитяче відділення центральної районної лікарні.

Палац баронів Шимоновичів у Дубівцях збудований у 1914 році. Невеликий двоповерховий садибний будинок салатового кольору витриманий у стилі модерн.

За радянських часів тут розміщувалися сільський клуб. Нині це будівля Дубовецької сільради. Про садибний парк нагадує лише ставок і кілька старих дерев.

Колишній Палац юстиції у Чернівцях нині служить приміщенням обласної влади - Чернівецької облради та обласної держадміністрації.

Помпезна будівля збудована в 1904-1906 роках за проєктом архітектора Франца Сковрона. Стіни облицьовані кольоровою цеглою з керамічними вставками. Головний фасад прикрашений скульптурами богині правосуддя Феміди та богині відплати Немізіди.

Головний вхід охороняють два леви, за що Палац юстиції прозвали "Будинком із левами".

Пам'ятник імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу I у Чернівцях встановлено в сквері між вулицями Мирона Кордуби, Бахрушина та Дмитра Загули в 2009 році з ініціативи уродженця міста, відомого політика Арсенія Яценюка.

В період правління Франца Йосифа (1848-1916 роки), коли Буковина входила до складу Австро-Угорської імперії, Чернівці досягли розквіту. Місто переживало бурхливе економічне зростання та будівельний бум - були створені найвидатніші архітектурні пам'ятки. Крім того, Чернівці стали українським національним культурним центром - було відкрито університет, з'явилися українські школи, стали виходити українські газети, активно діяли українські громадські організації.

Ініціатори називають встановлення пам'ятника імператору Францу Йосифу в Чернівцях відновленням історичної справедливості.

Скульптуру створили заслужений художник України Сергій Іванов і скульптор Володимир Цісарик на основі доставленої з Відня моделі пам'ятника, що існувала раніше.

Перевал Шурдин - найвисокогірніший автомобільний перевал України (1173 метри).

Проходить через карпатський хребет Ракова між населеними пунктами Берегомет та Селятин.

Вважається, що цей шлях проклали в 1914 році російські війська під командуванням генерала Олексія Брусилова. Під час Першої світової війни на цій ділянці Карпат відбувалися кровопролитні битви з австро-угорськими військами, причому українці воювали з обох боків.

На братській могилі загиблих воїнів на перевалі Шурдин споруджено каплицю Архістратига Михайла.

З перевалу відкривається чудова панорама Буковинських Карпат.

Печера на вершині гори над Підзахаричами названа на честь легендарного народного героя Олекси Довбуша.

За легендою, у 1740-1741 роках ватажок опришків діяв зі своїм загоном у районі Підзахаричів та Розток. Ця печера служила одним із сховищ повстанців.

Десятиметрова печера є тріщиною в пісковиках шириною 1-1,5 метри.

Природничий музей Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича створений у 2012 році на базі колекцій зоологічного та геолого-географічного музеїв університету, які почали збирати з 1876 року.

До унікальних експонатів належить 19 тисяч екземплярів тварин, серед яких більшість мають історичну цінність. Зокрема, колекція тропічних метеликів, зібрана під час експедицій кінця XIX - початку XX століть. Також представлено кістяк  27-метрового синього кита, новозеландська гаттерія, шоломоносний казуар, скелет африканського страуса, зубр, сірий варан, сліпак буковинський, ескулапова змія, протоптерус тощо.

Колекції мінералів та петрографічних зразків зібрані з регіонів всієї земної кулі, а деякі позаземного походження, є багато унікальних зразків та самородків.

Ансамбль колишньої резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації – найпопулярніша пам'ятка Чернівців, що з 2011 року входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Резиденція споруджена за проєктом чеського архітектора Йозефа Главки в 1864-1882 роках з ініціативи першого митрополита Буковини і Далмації Євгена Гакмана. Будівлі вражають багатством оформлення, що поєднує романо-готичні, візантійські, східні, молдовські, народні буковинські та інші стилістичні мотиви.

Замкнутий комплекс резиденції буковинських митрополитів на кшталт монастирського складається з трьох самостійних, але об'єднаних єдиним задумом корпусів: Головного (Митрополичого), Семінарського (з церквою Трьох Святителів), Монастирського (Будинок приїжджих). Споруди утворюють просторий внутрішній двір з парком, відокремлений від вулиці огорожею з монументальними воротами.

Серед приміщень виділяється Синодальна (Мармурова) зала Головного корпусу, розписана живописцями Епамінондом Бучевським та Євгеном Максимовичем.

Наразі в комплексі резиденції буковинських митрополитів розміщуються головні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Його територію та університетську церкву можна оглянути самостійно.

Для бажаючих відвідати внутрішні приміщення Історико-музейний комплекс Чернівецького університету проводить щоденні екскурсії в супроводі гіда, під час яких можна оглянути Мармурову, Блакитну та Червону зали. Групи формуються за попереднім записом або безпосередньо на місці.

Військова база з радіолокаційною станцією радянської ППО "Памір" розташована на горі Томнатик, у межах Вижницького району Чернівецької області, на південний захід від села Шепіт та на північному заході перевалу Семенчук.

Працювала з 1960 до 1989 року. На даний момент покинута.

Один із куполів РЛС "Памір" розписаний під великоднє яйце. Тут знімався кліп Джамали на пісню "1944".

Романковецький парк закладений на початку ХІХ століття поміщиком Василем Баланеску (Балонецьким) на основі природного лісопарку, в якому росли дуб, граб, клен-явір, ясен, осика, береза, нектароносні липи, верби, акації та інші рослини.

Розвиток парку за зразками класичної європейської садово-паркової культури розпочався в 1838 році за поміщиків Крупенських. Вони зібрали тут унікальну колекцію дерев та чагарників із Європи, Азії та Америки, розбили прогулянкові алеї, облаштували підземну оранжерею.

Зберігся тунель довжиною понад кілометр, що веде до місцевої церкви, а також залишки житлових та господарських споруд.

Садиба з парком на в'їзді до Сторожинця з боку Берегомета закладена в XIX столітті представниками впливового роду Флондер, які володіли тоді половиною міста.

У 1880 році вони збудували двоповерховий палац з балкончиком на другому поверсі, червоним черепичним дахом та сторожовою вежею.

На початку XX століття Флондери продали садибу єврейському землевласнику та меценату Міхаелю Оренштайну, який в 1912 році заклав Сторожинецький дендропарк площею 17,5 гектарів.

У парку зібрано майже 1 тисячу видів дерев та чагарників з усього світу, більшість з яких екзотичні. На території Сторожинецького дендропарку є два ставки, ботанічний майданчик, розсадник площею 5 гектарів, штучно відтворений карпатський ландшафт та відкриті вольєри з козулями, павичами, фазанами, цісарками та дикими качками.

З 1945 року на базі дендропарку діє Сторожинецький лісовий коледж.