Пам'ятки Львівської області

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Святого Климентія Шептицького.

Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Музей скла у Львові створений з ініціативи відомого українського художника-скляра, голови оргкомітету Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, колишнього ректора Львівської національної академії мистецтв, професора Андрія Бокотея.

З 2006 року музей працює в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі на площі Ринок. З тих пір колекція музею систематично поповнювалася творами, створеними в рамках Міжнародних симпозіумів гутного скла. Частина була передана до фондів Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

З найдавніших експонатів представлені скляний посуд та намистини, виготовлені в І–ІІ століть нашої ери на території римських колоній на півдні сучасної України, намистини і посуд з ХІ–ХІІ століть, а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час археологічних розкопок.

Музей української політичної діячки та учасниці визвольної боротьби Ярослави Стецько відкрився 2009 року в приміщенні школи села Юшківці, де в молодості вчителювала Ганна Музика, більш відома як Слава Стецько. Ініціатором створення музею став краєзнавець Володимир Лагоцький.

У Юшківцях Ганна Музика опинилася у 1939 році, переховуючись від НКВС. Тут вона протягом двох років працювала завідувачкою початкової школи, поки не переїхала до Львова поступати до університету. Брала активну участь у діяльності ОУН. 1945 року організовувала евакуацію за кордон пораненого заступника провідника ОУН Ярослава Стецька, з яким згодом одружилася. На батьківщину повернулася після здобуття Україною незалежності, де очолила партію КУН та стала народною депутаткою.

В музеї представлені особисті речі Слави Стецько та її чоловіка Ярослава Стецька. Відтворено інтер'єр її київського кабінету: крісло, стіл, телефон, друкарська машинка, прапори та ікона. Серед особистих речей – вишиванка і пальто. В підвалі відтворено підпільну друкарню, яка працювала тут з 1944 року. Також представлено макет повстанської криївки.

Музей Степана Бандери в Дублянах розташовується в одному із приміщень Львівського національного аграрного університету, на другому поверсі головного корпусу. Заснований 1999 року з ініціативи ректора університету Володимира Снітинського.

В 1928-1933 роках, коли це була філія Львівської політехніки, тут навчався на рільничо-лісовому факультеті майбутній лідер ОУН Степан Бандера. Тут же його заарештували за політичну діяльність.

Музейна експозиція висвітлює тему національно-визвольних змагань українського народу у ХХ столітті, період навчання Степана Бандери, його участь в українському національному житті краю і високу політичну активність. Представлені світлини, літературні твори, кілька аркушів із особистої справи ідеолога українського націоналізму.

Також у головному корпусі функціонує Музей історії Львівського національного аграрного університету. Його експозиція розповідає про найважливіші етапи діяльності навчального закладу в Дублянах, а саме: Рільнича школа (1856–1878); Висока рільнича школа (1878–1901); Академія рільництва (1901–1919); у складі Львівської політехніки (1919–1947); Львівський сільськогосподарський інститут (1947–1996); Університет сьогодні.

Музей видатної української скульпторки Теодозії Бриж відкрився у 2000 році в майстерні, де вона працювала з 1954 року, після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Заслужена художниця України Теодозія Бриж протягом життя створила понад двісті скульптур, серед яких пам'ятники і монументи, надгробки і паркові скульптури.

В музейній експозиції представлено весь спектр її творчих пошуків: від історичних портретів до зображень сучасників, образів літературних героїв, символічних і метафоричних композицій, усього – понад сотню робіт. На окрему увагу заслуговує серія образів драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня".

Музей зберігає творчу атмосферу майстерні з дерев’яним столом і книгами на полицях, ескізами та світлинами.

Музей Теодозії Бриж є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей ткацтва та килимарства відкрився в 2016 році в Глинянах, які наприкінці XIX століття стали одним із центрів розвитку ткацтва і килимарства Галичини, коли тут була заснована ткацька фабрика "Товариство ткацьке".

У міжвоєнні часи вона прославилася як фабрика Михайла Хамула, що випускала килими за ескізами видатних українських художників-модерністів. Після Другої світової війни вона стала фабрикою художніх виробів "Перемога". До закриття в середині 1990-х років фабрика випускала килими, обруси та покривала на ліжка.

З метою збереження глинянських традицій килимарства в Глинянах створили багатоціловий навчально-виробничий комплекс "Мозаїка", частиною котрого став Музей ткацтва та килимарства. В експозиції представлені килими за малюнками художників Василя Цьоня, Павла Ковжуна, Софії Стриєнської. Також експонується килим, який у 1947 році втікачі з Буковини виміняли за мішок пшениці, щоб врятуватись від голоду.

На базі музею проводяться майстер-класи з ткацтва та килимарства.

Музей ткацтва та килимарства у Глинянах є підрозділом Історико-краєзнавчого музею міста Вінники. Незабаром експозиція переїде у нове приміщення по вулиці Святого Миколая, 10.

Музей Українського католицького університету був заснований у 2013 році, коли відомий львівський колекціонер і меценат Іван Гречко подарував університету свою колекцію творів народного мистецтва.

Перлиною колекції є 65 покутських, гуцульських та буковинських ікон на склі ХІХ століття, що є найбільшою з відомих збірок цього виду мистецтва. Також представлені свічники-трійці, ручні різьблені хрести, дерев’яні скульптури, церковні книги ХVІІ – початку ХХ століття, документи з історії церкви.

У розділі народного одяго представлено елементи традиційного вбрання з Покуття, Гуцульщини, Буковини, Поділля. Серед них горбатки, крайки, перемітки, тайстри та інші автентичні речі.

Основна експозиція Музею УКУ розміщується на території Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ на вулиці Хуторівка. А в головному корпусі університету на вулиці Свєнціцького, 17 можна відвідати Музей-кімнату патріарха Йосипа Сліпого, де представлені, зокрема, деякі його особисті речі.

Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці працює в приміщенні гуртожитку Львівського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Заснований у 1987 році з ініціативи заслуженого вчителя України Богдана Непорадного.

Експозиція в 16 кімнатах висвітлює історію хліборобської культури слов'ян, розповідає про значення хліба в житті людини, демонструє процес випікання різних сортів хліба. Загалом на площі 300 квадратних метрів розміщено понад 1500 експонатів.

Провідне місце в експозиції посідає етнографічна колекція, що представляє культуру та побут українських селян-хліборобів. Це знаряддя праці, побутові речі, вишитий одяг, прикраси. Також представлені зразки сортів зернових культур та зразки хлібо-булочних виробів.

Меморіальний музей художника Петра Обаля у Стрию відкрився у 2005 році як відділ краєзнавчого музею "Верховина". Основу колекції склало зібрання доньки художника Віри Обаль.

Частина експозиції першого залу становить меморіальний робочий куточок художника: стіл, книжкова шафа, в якій – частина книг з родинної бібліотеки Обалів та речі ужиткового мистецтва. Представлені документи, диплом та свідоцтво про закінчення Краківської Академії красних мистецтв, свідоцтво про середню освіту, посвідчення професора гімназії, світлини, ранні малюнки художника.

В другій залі експонуються твори часів ув’язнення та стрийського періоду творчості Обаля (1950–1980 роки). На увагу заслуговують листи до дружини Ольги, написані з місць ув’язнення в Казахстані, а також рисунок бараку, в якому знаходилась майстерня художника.

Музей художніх ремесел Яворівщини та Яворівського розпису створено на базі художнього професійно-технічного училища імені Йосипа Станька в Івано-Франковому.

Експозиція почала формуватися в 1958 році, коли училище ще працювало у Яворові. В музеї експонується безліч декоративних тарілок, прикрашених яворівським орнаментом, плоско-рельєфним різьбленням, рельєфним різьбленням, ажурно-рельєфним різьбленням; свічники; яворівські скриньки; підвіски із різноманітних тарілок; меблі з яворівським різьбленням, в тому числі два шахові столики з шаховими фігурками.

Представлено численні вироби станкового різьблення на казкову тематику, скульптурні портрети Івана Франка, Богдана Хмельницького.

Інтерактивний музей цікавої науки та техніки "Еврика" у Львові – це дитячий науково-розважальний комплекс, який знайомить відвідувачів зі світом науки у доступній ігровій формі.

Інтерактивна експозиція охоплює основні галузі науки: фізику, хімію, біологію, математику, астрономію, геологію тощо. Усіх експонатів не тільки можна, а й обов'язково потрібно торкатися, рухати, роздивлятися з усіх боків та перевіряти на практиці. В експериментарії "Еврики" кожен може самостійно провести понад двісті лабораторних дослідженнь із фізики, хімії та інших наукових галузей.

Сучасний львівський планетарій музею "Еврика" допоможе поринути у світ космічних відкриттів і дізнатися про причини виникнення Всесвіту, структуру сузір'їв, будову Сонячної системи, відкриття космічного телескопа "Габбл" і перспективи досліджень новітнього орбітального телескопа імені Джеймса Вебба.

Секція віртуальної реальності допоможе зустрітися з динозаврами, стати глядачем цирку "Дю Солей" або потрапити до далекої країни. В "Евриці" преіодично проводяться наукові шоу, які веде "божевільний професор" Смайлик.

Крім насиченої музейної експозиції, працює невеликий магазин, де можна придбати пізнавальну літературу, цікаві інтелектуальні ігри і незвичайні сувеніри.

Будівля Міського арсеналу Львова є однією зі збережених частин міських фортифікаційних укріплень XVI століття.

Перша невелика зброярня існувала на цьому місці ще на початку XV століття, але після пожежі 1571 року її знесли та збудували в 1574-1575 роках нове двоповерхове приміщення для виготовлення та зберігання зброї. Архітекторами ймовірно були відомі львівські будівничі Павло Щасливий та Себастян Мочиґемба.

Східним боком Арсенал прилягав до Високого оборонного муру між Токарівською і Шевською вежами. Перед будівлею стояла бастея. При арсеналі були відкриті майстерні для відливу гармат та дзвонів, лагодження зброї. Поряд містився склад боєприпасів.

За австрійської влади у XVIII столітті будівля використовувалася як неофіційна в'язниця. Зокрема, в ній утримували гайдамаків - учасників Коліївщини, про що нагадує меморіальна дошка.

В 1981 році в приміщеннях Міського арсеналу відкрився музей "Арсенал", який представляє одну з найкращих у країні колекцій зброї з 30 країн світу. В експозиції: давньоруські та козацькі булави, витончені арабські шаблі, кинджали народів Кавказу та арабського Сходу, важкі європейські дворучні мечі, обладунки польських "крилатих гусар", рушниці і пістолети з різними типами замків, гармати з гербами та багато іншого. Чимало пам’яток декоровано дорогоцінними металами, самоцвітами, слоновою кісткою, перлами, коралами, перламутром. І це лише невелика частина колекції зброї Львівського історичного музею, яка налічує близько 4,5 тисяч одиниць.

"Музей-Арсенал" є відділом Львівського історичного музею. При музеї працює антикварний салон.

Відвідувачам із порушеннями зору пропонується аудіодискрипція.

П'ятничанська вежа вважається рідкісною пам'яткою оборонної архітектури галицької школи і, можливо, однією з найдавніших оборонних споруд Галичини.

За однією з версій, укріплення в П'ятничанах виникло ще за княжих часів. Вежа була частиною оборонного двору шляхетського роду Внучеків, перша письмова згадка про який датується 1454 роком. Оборонний двір розташовувався на схилі гори в західній частині села П'ятничани.

Це було характерне кам'яно-дерев'яне укріплення мисового типу. Єдина кам'яна вежа, до якої примикали дерев'яні стіни, в плані має форму майже правильного квадрата зі сторонами 7,83 метри на 7,4 метри. Висота стін сягає 9,5 метрів.

Довгий час вежа залишалася напівзруйнованою, її відреставрували лише у 1990-1991 роках. Зокрема, відновлено підйомний міст, який піднімається за принципом противаги.

З 1995 році музей оборонної архітектури "П'ятничанська вежа" є філією Львівської національної галереї мистецтв. Експозиція музею розташована на другому та третьому ярусах кам'яної надбрамної вежі.

Виставлено археологічні знахідки з території колишнього оборонного двору, картосхему оборонного будівництва та відомі зразки мілітарної архітектури періоду Галицько-Волинського князівства.

Підгорецький замок – найкрасивіший замок "Золотої підкови Львівщини", яскравий зразок переходу від оборонної до палацової архітектури дворянських резиденцій епохи Ренесансу.

Замок побудований за проєктом італійського архітектора Андреа дель Акви та військового інженера Гійома де Боплана (автора відомого "Опису України" та укладача "Генеральної карти України") для коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського на північній околиці давньоруського Пліснеського городища.

Був одним із найпрекрасніших палаців на території Східної Європи, втілював модний на той час тип аристократичної резиденції, що поєднував розкішне житло з бастіонними укріпленнями (так зване palazzo in fortezza).

Після Визвольної війни Собеські, які нволоділи замком з 1648 року, відновили палац та прикрасили інтер'єри. Тут відбувалися грандіозні бали за участю європейських монархів. Російський цар Петро I, який побував тут в 1711 році, вивіз до Петербурга кілька скульптур італійських майстрів і невдовзі розгорнув будівництво Петропалацу. Новий власник Підгорців Вацлав Ржевуський у 1728-1779 роках провів масштабну реконструкцію замку, почав збирати колекцію скульптури та живопису, а також організував приватний театр. У ті часи Підгірці прославилися "галицьким Версалем".

Останні власники – князі Сангушки – перетворили свою резиденцію на музей, але на початку Першої світової війни змушені були рятувати колекцію. В 1939 році Роман Сангушко вивіз багату колекцію творів мистецтва до Бразилії та створив Фонд Сангушків, яким керують його нащадки.

За радянських часів палац був пограбований, інтер'єри знищила пожежа, в приміщеннях розмістили туберкульозний санаторій. У радянському телесеріалі "Д'Артаньян і три мушкетери" Підгорецький замок виконав роль міської ратуші, де проходив бал у міських старійшин, куди бравий гасконець доставив алмазні підвіски королеви (багато хто вважає, що це був Лувр або Версаль).

Зараз музей-заповідник "Підгорецький замок" є філією Львівської національної галереї мистецтв. З 1997 року ведеться реставрація та створення експозиції. Для відвідування доступний двір з колодязем, тераса на бастіонах, виставка старих фотографій у казематах, а також підземелля замку з експозицією "Біла пані", яка присвячена легенді про привид Підгорецького замку.

Музей-заповідник "Русалка Дністрова" – філія Львівської національної галереї мистецтв. Присвячений першому українському фольклорно-літературному альманаху "Рускалка Дністрова", який мав великий вплив на українське національне відродження і на розвиток української літератури в Галичині.

Розміщується в пам'ятці архітектури XVIII століття – дзвіниці Святодухівської церкви. В 1939 році сама церква була знищена німецькою бомбою, залишилася лише вежа-дзвіниця з барочним завершенням, на якій знаходиться унікальний годинник, пожертвований у XVII столітті гетьманом Іваном Виговським Манявському скиту та пізніше перевезений та встановлений на Святодухівській дзвіниці.

Експонати музею висвітлюють громадську, дослідницьку, літературну та видавничу діяльність засновників гуртка "Руська трійця" Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького, які з 1873 року видавали західноукраїнський літературний альманах "Русалка Дністрова" народною українською мовою.