Пам'ятки Бучанського району

Цвинтарна каплиця на честь Різдва Пресвятої Богородиці у Гнатівці поряд з Білогородкою збудована в 1905 році місцевим мешканцем Гвоздиком.

Протягом всього ХІХ століття і на початку ХХ-го більшість населення Гнатівки складали юдеї. Через малочисельність християнської громади у Гнатівці так і не побудували повноцінної церкви і її функції виконувала і продовжує виконувати цвинтарна каплиця Різдва Богородиці.

Під каплицею зберігся склеп, розграбований за радянських часів. Наразі каплиця відреставрована, проводяться служби.

В 2013 році на стіні церкви було урочисто встановлено меморіальну дошку на згадку про історичну подію, що відбулася у Гнатівці 9 лютого 1918 року. Цього дня у Гнатівці, під керівництвом виконувача обов’язків військового міністра Олександра Жуківського, відбулося переформування всіх наявних військ в Окремий Запорізький загін – так було сформовано перше регулярне збройне формування Української Народної Республіки.

Кіностудія "Вікторія" під Києвом - це одна з найбільших у країні та найсучасніших кіностудій, яка займається розробкою, виробництвом та постпродакшном кіно та телепроєктів.

Знімальне містечко кіностудії на території 36 гектарів знаходиться на околиці села Гурівщина за 15 кілометрів від Києва. Тут розміщені масштабні натурні майданчики: "Село", "Старе місто", "В'язниця", "Озеро", "Річка", "Поле". Також є знімальні павільйони, склади реквізиту, парк ігрового транспорту тощо.

Але найбільшу увагу привертають в'їзна брама студії "Вікторія" у вигляді казкового замку, що нагадує замок Попелюшки у Діснейленді. Браму охороняють стилізовані фігури Чужого та Хижака висотою понад 3 метри.

Доступ на територію закрито, екскурсії не проводяться.

Краєзнавчий музей Бородянщини відкрився 2016 року в двох кімнатах на другому поверсі Бородянського районного палацу культури імені Тараса Шевченка. Ініціаторками створення музею стали громадська діячка Тамара Угнівенко та її донька, мисткиня Ольга Угнівенко.

Експозиція налічує близько 3000 експонатів, серед яких 12 комплектів і 8 виробів старовинного одягу, понад 20 старовинних вишитих рушників, понад 15 речей з домотканого полотна, близько 40 ужиткових предметів. Відвідувачі мають змогу простежити історію розвитку ремесел краю, побачивши старовинні речі, вироби, одяг. Окремі експонати датуються XII-XVIII століттями.

Родзинкою експозиції є діорама "Весілля" з 39 ляльками роботи Ольги Угнівенко, яка в 2020 році була внесена до "Книги рекордів України" як найбільша колекція ляльок ручної роботи в тематичній діорамі.

Музей отримав пошкодження внаслідок російського авіаудару в березні 2022 року, але більшість експонатів вдалося врятувати.

Приватний літературний музей поета і перекладача Григорія Кочура в Ірпені відкрили в 1997 році його син та невістка Андрій та Марія Кочури після його смерті. Марія Кочур досі живе у їхньому ірпінському будинку та особисто опікується музеєм. 

Цей будинок називали "Ірпінським університетом" – за радянських часів тут часто збиралися "шестидесятники" та дисиденти. Григорій Кочур, який сам пройшов через ГУЛАГ, був їхнім духовним лідером. Серед гостей Кочура були В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Дзюба, Ліна Костенко та інші представники опозиційно налаштованої тврочої інтелігенції.

Експозиція розповідає про життя українських патріотів другої половини ХХ століття. Представлені фотографії, особисті речі, нотатники, рукописи, прижиттєві видання Кочура. Велику цінність має його особиста бібліотека, яка допомагала поетові в його творчих пошуках.

Окрема меморіальна виставка присвячена вчителю Кочура, видатному перекладачеві Миколі Зерову.

Виставка-магазин ялинкових іграшок і новорічної атрибутики "Маєток різдвяних історій" відкрилася 2023 року в селі Петропавлівська-Борщагівка на західній околиці Києва. У період зимових свят заклад пропонує гостям зануритися в українські різдвяні традиції.

Маєток має велику територію з різдвяною ялинкою та цілий поверх новорічного декору для дому: дідухи, свічки, ялинки, павуки та різноманітні ялинкові прикраси ручної роботи зі скла, порцеляни та текстилю. Усі вироби можна придбати на місці. В маєтку працює майстерня склодува.

Відвідувачам пропонується екскурсія "Повернення різдвяної зірки", наприкінці якої проводиться майстерклас із розпису скляної кульки. Також можна замовити майстеркласи з виготовлення ватяних іграшок, солом'яних виробів тощо.

На другому поверсі розташована кав'ярня, що пропонує домашні смаколики та гарячі напої. А в альтанці біля каміну на дітлахів чекає Святий Миколай.

Макарівський історико-краєзнавчий музей розташований у Панському парку на валах Макарівського замку в центрі містечка Макарів. Відкрився у 1967 році з ініціативи краєзнавця і громадського діяча Германа Черешньова.

Експозиція розповідає про історію Макарова з часів Середньовіччя, про гайдамацький рух на Київщині, про події Української революції та Другої світової війни, а також про повоєнне життя містечка.

Окрема експозиція присвячена воїнам 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, які в лютому-березні 2022 року у запеклих боях звільняли Макарівську громаду від російських окупантів.

Музей українського костюма та писанки відкрився у 2007 році в одному з корпусів Немішаєвського агротехнічного коледжу з ініціативи педагогині Тамари Угнівенко. Заклад працює на базі Науково-методичного центру вищої та фахової передвищої освіти.

В експозиції представлено 50 чоловічих і жіночих національних костюмів середини ХІХ – початку ХХ століття з усіх областей України, а також близько 400 побутових та весільних рушників із традиційними орнаментами.

Значне місце в експозиції посідає колекція з 3000 писанок 27 видів. Також представлені вироби гончарства і різьбярства, ткацтва, гаптування. Особливу зацікавленість викликає експозиція оберегів.

Проводяться тематичні екскурсії та майстеркласи з писанкарства.

Відділення Ощабанку у Ворзелі розташовується в одноповерховому цегляному будинку із дерев'яною верандою - колишній дачі російського націоналіста та монархіста, антисеміта та українофоба Василя Шульгіна, що була збудована на початку XX століття.

В 1917 році Шульгін був членом Тимчасового комітету Державної Думи, прийняв зречення престолу останнього російського царя Миколи II. Був одним із ідеологів створення білої гвардії, одним із засновників Добровольчої армії, а також автором книг-спогадів "Дні", "1920-й рік", "Три столиці", "Листи до емігрантів" та інших.

Обстановка будинку Шульгіна частково збереглася.

Руїни палацу немешаївського маєтку Остен-Сакенів розташовані в парку поряд з Немешаївським заводом біохімічних препаратів у Немішаєвому, на околиці села Мироцьке.

Хто й коли збудував палац, достеменно не відомо. Можливо, він існував вже в середині XIX століття, коли маєтком володіли графи Остен-Сакени з Курляндії. Одноповерхова будівля з вежами виконана в ренесансно-неоготичному стилі, має багатий декор і трохи нагадує казковий замок. З кінця ХІХ століття маєток належав графу Воронцову-Дашкову, потім багатому поміщику Андрію Кулику.

За радянських часів у приміщенні розмістили заводський клуб, що згорів під час пожежі. З того часу палац не відновлювався, частково розібраний на будматеріали. В 2007 році руїни було передано в оренду місцевій громаді УПЦ МП для створення храму Казанської ікони Божої Матері. Богослужіння на прилеглій території зрідка проводяться, проте реставрація так і не розпочалася.

З травня 2018 року руїни палацу Остен-Сакенів повернуто у комунальну власність Немішаївської громади.

Пам'ятний знак "Житомирщина. Батьківщина Сергія Корольова" з макетом бойової ракети Р-11 (SS-1 Scud) встановлено в селі Небелиця при в'їзді до Житомирської області по трасі М-06 з боку Києва.

Рідинна одноступінчаста балістична ракета Р-11 була розроблена відразу двома головними конструкторами Сергієм Корольовим і Михайлом Янгелем в 1953 році. Мала дальність стрільби до 270 кілометрів з можливістю встановлення ядерної боєголовки.

Навчальну ракету для пам'ятника висотою близько 12 метрів надала одна із військових частин Сумської області.

Навпроти монумента обладнана зона відпочинку, але траса в цьому місці розділена суцільною загорожею між смугами, тому зручніше зупинятись при поїздці у західному напрямку.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Калинівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проектом "Дома II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Основна будівля досі використовується за прямим призначенням – у ній розташоване поштове відділення. Інші приміщення займає офіс дорожньо-експлуатаційної служби.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Любимівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проєктом "Будинки II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Будинки поштової станції у Любимівці досі використовуються за прямим призначенням – у них розміщується придорожній готельно-ресторанний комплекс із сауною.

Садиба радника правління та одного із творців Києво-Ковельської залізниці Штамма, збудована у 1900-х роках, розташована у парковій зоні на західній околиці Бучі.

Двоповерховий будинок у неороманському стилі прикрашений складним цегляним декором. Головний фасад садиби фланкований двома круглими вежами з декоративними бійницями та шатровим завершенням. Під бійницями йде справжній аркатурний фриз. Вікна другого поверху мають напівциркульні завершення та прикрашені наличниками.

Біля основного корпусу також збереглися будівлі служб та господарські споруди. Особняк оточений занедбаним парком, через який до фасаду садиби веде пейзажна алея.

Завдяки вишуканій та своєрідній архітектурі дача Штамма має значну історико-культурну цінність, але офіційно пам'яткою архітектури не є. До 2004 року тут розташовувався дитячий санаторій "Дружній". Після пожежі 2004 року він припинив роботу. В даний момент садиба знаходиться в занедбаному стані.

Свято-Миколаївська церква в селі Луб'янка – єдиний уцілілий дореволюційний храм колишнього Бородянського району.

Перша дерев'яна церква в селі була збудована в 1758 році. В 1812 році її замінили на нову, проте в кінці ХІХ століття через сильну обвітшалість будівлі було вирішено будувати нову церкву.

Проєкт храму розробив академік архітектури Володимир Ніколаєв, автор проєктів Покровського монастиря, київської філармонії, трапезної церкви Києво-Печерської лаври та інших. Архітектура Миколаївської церкви досить стримана та практично позбавлена ​​декору. Виняток становить лише складний 10-колонний портик входу, який зберігся донині.

В роки більшовизму купол було розібрано, а церкву закрито. Богослужіння відновлено з 1941 року під час німецько-фашистської окупації. З того часу храм не закривався.

В 2014 році Миколаївська церква отримала охоронний статус. В тому ж році новим священником була здійснена самовільна перебудова храму - декор вхідної групи збили, у середохресті поставили чотири бетонні стовпи і луковичну маківку зверху, храм пофарбували, через що він втратив свою автентичність.

Приватна фабрика ялинкових прикрас родини Бакунів розташована поруч з Києвом, в селі Луб'янка під Гостомелем.

У 2007 році Василем Бакуном та його дітьми Ігорем та Катериною тут налагоджено традиційне, але сучасніше виробництво скляних ялинкових куль, розписаних вручну. 

В ході екскурсії відвідувачам демонструють різні етапи іграшкового виробництва: видування куль зі скляних трубок, сріблення куль розчином оксиду срібла, сушіння у спеціальних печах та, нарешті, ручний розпис, який здійснюють студенти художніх вищих навчальних закладів. Відвідувачі можуть замовити персональний малюнок або зробити напис на кулі.

Луб'янська фабрика ялинкових прикрас виготовляє понад 2000 видів ялинкових іграшок, багато з яких можна купити у фірмовому магазині за ціною виробника.

В перший же день повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, фабрика і село Луб’янка були окуповані росіянами. Ігор Бакун, син засновника фабрики, який працював склодувом ялинкових прикрас та проводив екскурсії, був розстріляний російськими військовими. 

Наразі фабрика ялинкових прикрас в Луб’янці не приймає екскурсійні групи. Натомість фабрика організовує виїзні майстер-класи на базі шкіл чи дитячих садочків.