Пам'ятки Білоцерківського району

Комплекс споруд поштової станції виник у Білій Церкві в XIX столітті, коли налагоджувалося регулярне сполучення Москва-Одеса.

Приміщення пошти (діє за призначенням), готелі (тут зупинявся Тарас Шевченко), заїзду, каретного двору, кузні та стайні виконані у класичному стилі, збережено архітектурну цілісність та первісне планування комплексу.

У одному з приміщеннь працює ресторан "Феліні".

Будівля, в якій зараз розміщується Ставищенський краєзнавчий музей, є фрагментом садиби польських магнатів Браницьких, що зберігся, перебудований до невпізнанності.

Єдина оригінальна споруда – напівзруйнована вежа поряд із будинком.

Садиба у Ставищі закладена Браницькими на початку ХІХ століття серед парку, заснованого в 1785 році академіком Анджієвським (площа 12,2 гектарів). Наразі Ставищенський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва обласного значення.

З парку відкривається мальовничий краєвид на ставок, який дав назву селищу.

Ріжківське цілюще джерело знаходиться на галявині в лісовому гаю на східній околиці села Ріжки.

За легендою, джерело відкрилося в кінці ХІХ століття. Святим його стали почитати після того, як одному з місцевих жителів джерело було явище Богородиці, що купається.

До більшовицького перевороту 1917 року джерело Успіння Пресвятої Богородиці було місцем масового паломництва, оскільки поширилася слава про цілющі властивості його води. Очевидці розповідали, що після молитви та вживання цієї води у людей відновився зір, "оживали" ноги тощо. За радянських часів джерело неодноразово намагалися знищити, але місцеві жителі щоразу його відновлювали.

Вода з джерела надзвичайно чиста і насичена сріблом, оскільки пробивається крізь рідкісні кременієво-срібні породи.

У свята та недільні дні біля Ріжківського джерело проводяться богослужіння.

Козацька Свято-Миколівська церква у Синяві – один із найстаріших дерев'яних храмів Київщини, єдина п'ятибанна дерев'яна церква Наддніпрянщини. Попередній синявський храм існував з 1649 року, але був спалений татарами у 1711 році.

Нову церкву Святого Миколая, п'ятизрубну, п'ятибанну, хрестову в плані, збудували в 1730 році, використавши центральні та бічні зруби XVII століття, що збереглися. Фундаментами послужили надзвичайно масивні дубові колоди.

В інтер'єрі багатство пластики посилюється декількома різьбленими скобами, які виступають із площини стіни, і клинами, що скріплюють верхні зрубини бокових прибудов з центральним зрубом.

Миколаївська церква в Синяві вважається одним із найяскравіших зразків сакральної дерев'яної архітектури Наддніпрянщини. Пам'ятка архітектури національного значення.

Дерев'яна Свято-Михайлівська церква збудована в Савинцях у 1882 році коштом парафіян.

Раніше хутір Савинці було приписано до приходу Житніх Гір. Згодом хутір розрісся, і йому знадобився власний храм.

Симпатична церква Архангела Михаїла з цибулинкою на дзвіниці чудово збереглася, проте не є пам'яткою архітектури.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Пархомівці збудована в 1906 році за заповітом промисловця та мецената Віктора Голубєва його синами.

Архітектор Володимир Покровський реалізував проєкт у нетрадиційному для православ'я стилі модерн із використанням архітектурних форм новгородських храмів XIII сторіччя. Монументальні мозаїки "Покрови Богоматері" та "Спас Нерукотворний" виконані за ескізами Миколи Реріха, який дружив із сходознавцем Віктором Голубєвим, одним із братів Голубєвих.

У зовнішньому та внутрішньому оформленні багато елементів східного символізму, через що храм було освячено лише в 1907 році.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Ромашках - один із найбільших та найвеличніших провінційних православних храмів України.

Цю величезну трипрестольну церкву звели в 1843 році коштом поміщиці Трофимової. Два вівтарі присвячені Святому Миколаю Чудотворцю та Святому Антонію Печерському.

Пізній класицизм, підкреслений розмірами будівлі та рідкісними для православних храмів Наддніпрянщини вежами-дзвіницями, ставить Ромашківську церкву в один ряд із найвидатнішими пам'ятками архітектури України. Це визнавала навіть радянська влада, яка не лише зберегла церкву, а й відновила її після руйнувань під час Другої світової війни.

Покровська церква у Ромашках є пам'яткою архітектури національного значення.

Церква Святого Спиридона Триміунського збудована в Шамраївці у 1839-1841 роках за заповітом графині Олександри Браницької із Білої Церкви.

На спокуту гріхів графиня Браницька дала обітницю побудувати на своїх землях 12 храмів, і деякі з них добудовувалися вже після її смерті.

Спиридонівська церква у Шамраївці – зразок провінційного класицизму. Храм однокупольний, хрещатий у плані, аскетично оформлений. Пам'ятка архітектури національного значення.

Свято-Троїцька церква в Рудому Селі споруджена в стилі класицизму на місці старої дерев'яної церкви.

Тут зберігається чудотворна Рудосільська ікона Божої Матері, чудове явище якої одному з господарів Рудого Села Станіславу Залєвському сталося у підвалі його маєтку.

Храм відреставровано. Парафія належить до Православної церкви України.

Синявська страусина ферма розташована на виїзді з Синяви у бік села Бушеве, навпроти Божої гори.

Заснована у 2002 році родиною місцевого жителя Василя Ковінька. Невелике стадо страусів міститься у вольєрах. Проводяться екскурсії. У літній період працює кафе, де можна скуштувати страусятини та страусиних яєць. У комплекс також входить міні-зоопарк із пташником.

Будівля чоловічої гімназії в Сквирі збудована в 1909 році коштом мецената, інженера Всеросійських шляхів Петра Сувчинського.

Будівництво велося за проєктом українського архітектора Олександра Кобелєва, автора будівель Держбанку та Комерційного інституту у Києві.

Сквирську міську чоловічу гімназію відносили до розряду гімназій, які мали найкращі приміщення на території російської імперії. Першим директором навчального закладу в 1909 рці став Іван Росоптовський, але невдовзі його змінив Іван Григорович.

У 1917 році при Сквирській чоловічій гімназії Карлом Болсуновським було відкрито краєзнавчий музей.

Нині це Сквирський Академічний Ліцей.

Міський народний краєзнавчий музей Сквирської міської ради заснований у 1987 році.

Експозиція у 8 залах налічує понад 3600 експонатів. В археологічній колекції представлені речі різних епох, знайдені під час розкопках у навколишніх селах.

Також можна побачити ужиткові речі XV-XX століття.

Окрім цього, музей має виставку військової слави та картинну галерею.

Спасо-Преображенська церква в селі Сухоліси - пам'ятка архітектури національного значення.

Храм заснований в 1726 році, але в 1849 році його значно перебудували. Всередині збереглися розписи ХІХ століття.

Церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, однокупольна з прибудовами. Купол – восьмерик на четверику з двома заломами, увінчаний невеликою голівкою. В бабинці розташовані хори. Усі зруби, крім центрального, перекриті пласкою стелею.

Спасо-Преображенський кафедральний собор – головний православний храм Білої Церкви, яскравий зразок переходу у церковній архітектурі від барокових форм до класицизму.

Православний собор споруджено у 1833-39 роках коштом графині Олександри Браницької на місці напівзруйнованої Микільської церкви, заснованої в 1706 році гетьманом Іваном Мазепою. У місті існувало повір'я, що на того, хто збудує новий храм на місці Микільської церкви, чекає неминуча смерть. Графіня померла в рік закінчення будівництва і була похована в соборі, збудованому за її замовленням.

Кам'яна будівля має висоту 40 метрів, але виглядає доволі присадкуватою. Барабан, розташований над центральною частиною, вінчає масивне склепіння, що має напівсферичну форму. Стіни прикрашають пілястри.

У 1930 році Преображенський собор було закрито, в 1956 році проведено реставрацію. Нині храм діючий. Поруч розташована каплиця, що являє собою фрагмент Микільської церкви, що зберігся.

В 2023 році рішенням міської ради Білої Церкви будівлі Преображенського собору та Микільської церкви передані Білоцерківській єпархії Української Православної Церкви України.

Таращанський історико-краєзнавчий музей з 1965 року розташовується в будинку ксьондза при костелі Марії Магдалини, зведеному в Таращі наприкінці XIX століття. Сам цегляний будинок священика збудований у 1917 році.

Експозиція музею знайомить з археологічними знахідками на території Таращі та околиць, історією цього краю від найдавніших часів до сучасності, самобутньою культурою мешканців цього району Київщини. Зокрема, представлено колекції глиняних фігурок, вишитих рушників, різноманітних дерев'яних знарядь праці.

Окрему експозицію присвячено видатним мешканцям Таращі, серед яких багато відомих вчених і педагогів.