Пам'ятки Івано-Франківського району

Галицький національний природний парк розташовується на площі майже 15 тисяч гектарів вздовж річки Дністер та пониззі її приток: Лімниці, Лукви, Гнилої Липи. Створений 2004 року з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних лісових та лісостепових природних комплексів Передкарпаття.

Територія Галицького національного природного парку включає лісові масиви, болота, лісостепові ділянки та різні геологічні утворення на стику Опілля, Галицької улоговини та Прикарпаття. Серед окремих пам'яток природи – три дуби віком від 200 до 500 років.

У приміщенні адміністрації Галицького національного парку відкрито музей "Природа землі Галицької", експозиція якого відтворює у вигляді діорам лісові, лугово-степові та водно-болотні біогеоценози. Представлені колекції опудал типових та рідкісних представників хребетних, ентомологічні колекції, гербарні зразки.

З 2007 року на території Галицького національного природного парку функціонує Центр реабілітації та реінтродукції диких тварин "Галицький", проводяться екскурсії.

Паломницький центр "Духова Криниця" розташований на західній околиці селища Єзупіль, трохи північніше села Сілець, при  Єзупільському потоці, біля однойменного чудотворного джерела, що відоме з XII-XIII століть.

За легендою, водою з Духової Криниці освячували перед походами свої знамена воїни Ярослава Осмомисла, Данила Галицького та Семена Височана. Є припущення, що на цьому місці існував літописний Іванівський монастир Давнього Галича, відомий з 1189 року. Можливо, саме ченці цього монастиря, зруйнованого у часи монголо-татарської навали, заснували у підгір'ї Манявський скит.

З давніх часів Духова Криниця була місцем паломництва прочан з усіх околиць на свято Івана Купала. У 1878 році тут спорудили капличку, але за радянських часів вона була зруйнована.

Відродження традиції відбулося на початку 1990-х років. Тепер щороку на день Івана Хрестителя біля Духової Криниці проводять Свято духовної пісні.

Згромадження Воплоченого Слова Української греко-католицької церкви 2023 року розпочало будівництво Монастиря Духової Криниці.

Маріямпільський замок на високому лівому березі Дністра збудував у 1691 році відомий польський полководець, великий коронний гетьман Станіслав Яблоновський.

У XII-XV сторіччях на цьому місці існувало давньоруське поселення Чортопіль, а пізніше – дерев'яний замок Божий Видок. Замок Яблоновського отримав назву Маріямпіль на честь ікони Діви Марії "Переможниці", яка супроводжувала гетьмана у всіх військових походах. Твердиня мала чотири оборонні вежі, дві в'їзні ворота, житловий будинок і казарми гарнізону, облоговий колодязь.

У XVIII-XIX століттях частину оборонних споруд розібрали для будівництва нового палацу, який зберігся донині (зараз - лікарня). Перед палацом росте 600-річний дуб, а за будинком розташований старовинний парк.

Біля підніжжя Замкової гори є цілюще джерело.

Історико-етнографічний музей "Берегиня" в Бурштині засновано 1987 року з ініціативи викладачки Бурштинського енергетичного коледжу Тамари Гусар. Експозиція розташована в актовому залі гуртожитку коледжу.

Колекція музею налічує понад 1500 експонатів – переважно це етнографічні та археологічні матеріали.

В археологічному розділі представлені матеріали з розкопок в околицях Бурштина: кам'яні сокири, кістки вимерлих тварин тощо. Колекція опільської вишивки налічує близько 250 рушників та 160 сорочок. В розділі "Опільське житло" представлено інтер'єр сільської кімнати і комори, що наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями та старовинним одягом. Наступний розділ знайомить з історією краю від давньоруських часів до Другої світової війни.

Історико-краєзнавчий музей села Олешів розташований у приміщенні Олешівського навчально-виховального комплексу. Заклад засновано у 1980 році з ініціативи краєзнавця Василя Татарчука.

У двох кімнатах музею представлено близько 300 експонатів, які розповідають про природу, історію і культуру придністровського села Олешів.

Експозиційні розділи музею: "Знаряддя праці первісної людини", "Українське село за часів Австро-Угорщини та панської Польщі", "Українське помешкання початку XIX століття", "Перша та Друга світові війни", "Українське село в післявоєнний період", "Україна – незалежна".

Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша в Івано-Франківську створено в 1995 році на базі приватної колекції відомого історика Володимира Грабовецького, який упродовж 50 років вивчав карпатський повстанський рух опришків XVI–XIX століть і життя легендарного героя Олекси Довбуша, шляхетного розбійника та народного месника, який боровся за визволення поневоленого селянства.

Невелика музейна експозиція складається в основному з документів та картин, а також деяких етнографічних матеріалів.

Найцікавіший експонат - легендарна сокира Довбуша, яку два століття зберігали нащадки свідків загибелі розбійника у селі Космач.

Картинна галерея Національного заповідника "Давній Галич" відкрилася 2010 року. Розміщується на другому поверсі адміністративного корпусу заповідника.

В галереї експонуються мистецькі роботи українського художника з Австралії, уродженця містечка Бережани на Тернопіллі Володимира Савчака. Також можна побачити картини галицького художника художник Богдана Кузіва, інших місцевих художників.

В картинній галереї проходять тематичні виставки та конференції.

Костел святої Марії Магдалини, Святого Іоанна Євангеліста та 40 мучеників у Кукільниках закладений у 1732 році (за іншими даними – в 1722 році) коштом львівського архієпископа Яна Скарбека. Будівництво також фінансував київський воєвода Потоцький.

Храм споруджений у стилі бароко. Фасад прикрашають дві статуї. Внутрішні розписи належать пензлю Станіслава Строїнського. У головному вівтарі було розміщено чудотворний хрест із Кукільницького замку.

В 1945 році костел був закритий радянською владою, досі залишається занедбаним та поступово руйнується.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Лисці побудований в 1852 році коштом графа Рудольфа Стадіона (Штадіона) на місці дерев'яного храму, що існував з XVII сторіччя.

Костел у романському стилі має п'ять вівтарів.

Особливістю лисецького костелу було те, що в ньому одночасно проводили богослужіння парафіяни латинської та вірменської релігійних християнських конфесій.

Найдавнішим і найціннішим скарбом Успенського храму був чудодійний образ Матері Божої Лисецької. В 1945 році депортовані поляки вивезли ікону до Польщі.

За радянських часів у костелі був кінотеатр.

Наразі храм повернуто римо-католикам, тривають відновлювальні та ремонтні роботи. До костелу повернувся образ Матері Божої Лисецької у вигляді копії.

Римо-католицький костел Христа Царя в Івано-Франківську розташований у передмісті Гірки. Побудований у 1925-1939 роках за проєктом архітектора Станіслава Треля.

В 1961-1989 роках святиня була закрита радянською владою, використовувалася під склад.

У 1989 році майбутній єпископ отець Ян Ольшанський освятив костел. Протягом 1990-1999 років храм було відновлено. У костелі Христа Царя встановлено орган, який привезли з Нідерландів. Тут також є привезена з Польщі список "образу" Матері Божої Ченстоховської (Белзької).

Літературний музей Прикарпаття відкрився у 1986 році до 130-річчя від дня народження письменника Івана Франка.

Музей розташовується в одноповерховій міській садибі кінця ХІХ століття.

Після оновлення у 2006 році експозиція музею розповідає про всі основні етапи розвитку літературного процесу в регіоні починаючи від XII століття. Зокрема, представлена копія сторінки Галицького Євангелія 1144 року, перевидання Галицько-Волинського літопису, матеріали про перші прикарпатські друкарні у Стратині та Крилосі.

Загалом фонди музею налічують понад 40 тисяч експонатів. Найціннішими серед них є львівські стародруки XVII століття: "Триодіон" 1664 року та "Апостол" 1684 року.

Чільне місце в експозиції посідає розділ, присвячений перебуванню Івана Франка на Прикарпатті, що проілюстрований електрифікованою літературною мапою.

В експозиції представлені рукописи та прижиттєві видання творів Івана Франка, Богдана Лепкого, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Наталії Кобринської, Михайла Яцківа, Ольги Дучимінської та інших письменників.

У музеї висвітлено також розвиток літературного процесу Прикарпаття у 20–30-х роках ХХ століття, творчість письменників ОУН–УПА, діяльність Станіславівського літоб'єднання та обласної організації Національної спілки письменників України.

Літературний музей Прикарпаття є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Урочище Дем'янів Лаз на околиці Івано-Франківська – місце масового розстрілу в'язнів в'язниці НКВС.

Розстріли проводилися перед відступом радянських військ у 1941 році. Під час розкопок тут знайшли людські кістки та змогли ідентифікувати 524 особи. Для 22 осіб вдалося встановити особу, робота в архівах СБУ дозволила визначити імена ще 400 страчених.

У 1998 році неподалік поховань відкрили меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз". У 2009 році відкрито музей.

Назва урочища пов'язана з ім'ям одного з місцевих селян Демьяна із села Загвіздя, який володів тут ділянкою Посічнянського лісу.

Меморіальний комплекс "Дем'янів лаз" є філією Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Меморіальний музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного (колишній Рогатинський художньо-краєзнавчий музей) є частиною Музейного комплексу в місті Рогатині.

Музей відкрився у 2003 році в приміщенні відновленої садиби відомого письменника, видавця та громадського діяча Миколи Угрина-Безгрішного. Значну частину життя він прожив у Рогатині – викладав в Українській приватній гімназії, видавав часописи "Рогатинець" та "Самопал", газету "Рогатинське слово" тощо.

В основній експозиції "Микола Угрин-Безгрішний та рогатинські художники першої половини ХХ століття" представлені документи і фотоматеріали з життя письменника та його сучасників, ескізи обкладинок видань, книги з ілюстраціями, проспекти виставок, живопис і графіка місцевих митців.

Також в музеї представлене народне мистецтво, етнографія та побут Рогатинського Опілля, сакральне мистецтво Рогатинщини. Окремий експозиційний розділ знайомить відвідувачів із постаттю Насті Лісовської (Роксолани).

Також до Музейного комплексу в місті Рогатині входить Церква Зішестя Святого Духа, що є пам'яткою ЮНЕСКО.

"Станіславське море" - так називали нинішнє міське озеро Івано-Франківська, коли воно з'явилося в 1955 році.

Історія спорудження міського озера така: на території колишнього звіринця Потоцького, де раніше любили полювати польська шляхта та місцеві жителі, ще за сталінських часів викопали низку ставків , які з'єднувалися шлюзами з річкою Бистриця-Солотвинська. Одного дня шлюзи відкрили, вода наповнила водоймища і в результаті утворилося "море".

Наразі міське озеро – одна з основних зон відпочинку Івано-Франківська. Найромантичніше місце - місток, що веде на "Острів кохання". Працює човнова станція.

Монастир католицького ордену капуцинів заснований у Маринополі (Маріямполі) у 1742-1746 роках коштом брацлавського воєводи Яна Каєтана Яблоновського.

У 1757 році було завершено будівництво костьолу Святого Антонія. При монастирі діяв колегіум із класами філософії та риторики, школа для сиріт, лікарня.

За австрійської влади обитель передали у користування сестер милосердя ордену хариток, а костел перейшов у розпорядження греко-католицької громади Маріямполя.

У 1948 році біля монастиря розмістили інтернат, потім ЛТП. На сьогодні це Галицька виправна колонія.