Пам'ятки Київської області

Київська телевежа є найвищою спорудою в Україні (382 метрів), на момент спорудження була найвищою решітчастою самостійною спорудою в світі. Досі входить до десятки найвищих телевеж на планеті. Розташована на Сирці у Києві, поруч із Бабиним яром.

Київську телевежу на Сирці збудували в 1968–1973 роках на заміну старої телевежі, яка розташовувалася на пагорбі над Хрещатиком, поруч із телерадіобудинком. Нова телевежа забезпечувала покриття телевізійного сигналу майже на 100 кілометрів навколо Києва.

Вежа цільнометалева, решітчаста, цілком складається зі сталевих труб різного діаметра. Будівництво здійснювалося унікальним методом надбудови "з гори до низу" без використання підйомних кранів та гелікоптерів. Центральна труба діаметром 4 метри слугує шахтою ліфту. На двох рівнях розташовані технічні приміщення.

Телевежа є стратегічним об'єктом з обмеженим доступом, ескурсії до неї не проводяться.

В 1990 році поруч відкрито новий висотний телецентр, прозваний за характерну форму "олівцем" (вулиця Юрія Іллєнка, 42). Заслужив погану славу через те, що збудований на місці старого єврейського цвинтаря. З 2006 року в телецентрі працює Музей телебачення.

1 березня 2022 року російські війська завдали два цілеспрямовані ракетні удари по споруді Київської телевежі. Унікальна конструкція башти встояла, але було пошкоджено апаратну та трансформаторну підстанцію, яка живить телевежу.

Неймовірно красива будівля в формі казкового замку знаходиться у Хрещатом парку біля Європейської площі.

Театр ляльок було засновано в Києві в 1927 роц, дотепер займав кілька різних приміщень. Нинішня будівля збудована за оригінальним проєктом архітектора Віталія Юдіна в 2005 році на місці дитячого стереокінотеатру "Дніпро". 2 глядацькі зали: велика (300 місць) і мала (110 місць), також є "Тронний зал" і акваріум з рідкісними морськими мешканцями.

При театрі працює виставка-музей ляльок. Проводяться екскурсії "Знайомство з театром ляльок" (за попереднім замовленням).

Поруч знаходиться світломузичний фонтан "Дюймовочка".

Київський зоопарк - один з найбільших зоопарків Європи та один із найстаріших зоопарків України.

Заснований Київським товариством любителів тварин у 1908 році на базі університетського ботанічного саду, через 5 років переїхав на Шулявку. Займає територію близько сорока гектарів. Представлені понад 7 тисяч тварин 414 видів. Найбільшою популярністю серед відвідувачів користуються слон Хорас та горила Тоні.

В 1996 році Київський зоопарк став членом Європейської Асоціації зоопарків та акваріумів та активно підключився до міжнародних програм з репродукції рідкісних та зникаючих видів тварин. Тут проводиться наукова робота з акліматизації тварин, що населяють далекі країни, щодо збереження та розмноження рідкісних видів тварин, таких як зубр, амурський тигр, кінь Пржевальського та інших.

На території працює кафе, зоомагазин.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка є одним із найкращих вищих навчальних закладів України, найбільшим університетом за кількістю студентів і спеціальностей. Це класичний університет дослідницького типу, провідний сучасний науково-навчальний центр країни.

Імператорський університет Святого Володимира засновано в 1833 році на базі перенесеного до Києва польського Кременецького ліцею, відкрито у 1834 році в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Головний (Червоний) корпус, побудований 1842 року у формах класицизму за проектом архітектора Вікентія Беретті, отримав коліри, що відповідали забарвленню стрічки ордену Святого Володимира. З боків розташовані симетричні будівлі бібліотек (1914, 1940 роки). Жовтий корпус був збудований в 1850 році як будівля чоловічої гімназії.

Першим ректором університету був видатний український науковець Михайло Максимович. Нинішню назву Київський університет отримав у 1939 році на честь видатного українського поета Тараса Шевченка, який працював у 1845-1847 роках в Археографічній комісії при університеті. Тут навчалися та викладали Микола Костомаров, Михайло Грушевський, Володимир Антонович, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Максим Рильський, Михайло Булгаков, Віктор Глушков, В'ячеслав Чорновіл та багато інших видатних учених і громадських діячів.

В Червоному корпусі розташовані Музей історії Київського національного університету, Археологічний музей, Зоологічний музей та Лінгвістичний навчальний музей КНУ. Крім того, музейний комплекс університету включає Геологічний музей, Астрономічний музей та Музей історії Ботанічного саду імені Олександра Фоміна.

Між корпусами університету розташований парк імені Тараса Шевченка з пам'ятником поетові, фонтаном у формі Чорного моря та "п'ятачком" шахістів. За Червоним корпусом – університетський ботсад імені Олександра Фоміна (8 тисяч сортів рослин).

Київський обласний археологічний музей в Трипіллі переважно присвячений трипільській археологічній культурі, яка отримала назву цього села на Київщині, де проводилися перші археологічні розкопки.

Темна конструктивістська будівля кубічної форми розташована на Посадовій горі, на місці стародавнього городища Треполь. За задумом архітектора Анатолія Ігнащенка, будівля-скриня символізує багатство України, а розташоване навколо каміння – брилу землі.

Київський обласний археологічний музей створено до 100-річчя відкриття Вікентієм Хвойкою трипільської культури на базі колишнього музею комсомольської слави. В експозиції представлено 34 тисячі експонатів. Найцікавіші з них виставлені в трипільській залі, що стилізована під храм трипільців: кераміка, прикраси, макети трипільських жител тощо. Загалом близько 200 виробів різної форми, розміру, застосування та орнаментування.

Ще у двох залах розміщені експонати інших епох, починаючи з кам'яного віку та закінчуючи XVIII століттям. Продаються сувеніри, що імітують трипільську кераміку. Найбільшою популярністю користується оригінальний біноклевидний ритуальний посуд трипільців.

Поруч із будівлею музею встановле на п’єдесталі бронзове погруддя Вікентія Хвойки – перший в Україні пам’ятник  археологу. Перед пам’ятником споруджено “Стіл злагоди”, в центрі якого встановлений металевий циліндр – вісь землі з написом “Діалог культур” українською та англійською мовами, що символізує переплетіння культур на цій землі, перехід однієї в іншу. Навколо “Стола злагоди” розмістили історичні експонати із каміння, створені руками давньої людини. Перед фасадом музею встановлені великі брили каменю-пісковику, вік яких понад 70 мільйонів років – подарунок Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав.

Відділеннями Київського обласного археологічного музею є Археолого-краєзнавчий музей у селі Копачів, Історико-краєзнавчий музей у селі Соснова, Музей Анатолія Солов'яненка в селі Козин, Військово-історичний музей села Трипілля, Музей Вікентія Хвойки та Музей Івана Франка в селі Халеп'я, Музей Козаччини та Картинна галерея в селі Германівка.

Київський планетарій товариства "Знання" України – один із найбільших планетаріїв СНД.

Заснований у 1952 році всесвітньо відомим астрономом Сергієм Всехсвятським. Для потреб планетарію тоді переобладнали костел Святого Олександра (пізніше повернутий віруючим). До 1988 року було споруджено нову будівлю поруч із НСК "Олімпійський".

Зірковий зал планетарію має купол діаметром 23 метри та висотою 11,5 метрів. Він вміщує до 320 глядачів. В центрі зали знаходиться головний апарат - "планетарій", машина для демонстрації зірок та небесних явищ. Для більш ефективного проведення програм у Зірковій залі використовуються допоміжні проектори.

Калейдоскоп планетарських зустрічей під зоряним небом включає художні програми та освітні лекції на допомогу шкільній програмі з курсу астрономії, географії та природознавства. Можливості планетарію дозволяють з великою наочністю пояснити закони природи.

При київському планетарії працює новий культурно-розважальний центр AtmaSfera360 зі сферичним кінотеатром, ігровою зоною та арт-майданчиком.

Київський річковий порт заснований в 1897 році після завершення будівництва Київської гавані, проте ще за часів Стародавньої Русі на місці нинішнього Річкового вокзалу існувала пристань, з якої вантажі, що прибували водним шляхом, доставлялися на Поділ - головний торговий центр Києва.

Пристань функціонувала впродовж усієї історії міста, а з ХІХ століття почався регулярний пароплавний рух Дніпром, і причали почали будувати вздовж усього правого берега річки. Порт розташований у центральній частині міста, що робить його особливо зручним при доставці вантажів.

У 1953-1961 роках на Поштовій площі було збудовано нову будівлю Річкового вокзалу за проєктом архітекторів Вадима Гопкало, Вадима Ладного та інших. Вежа будівлі нагадує щоглу вітрильного судна.

В квітні 2023 року завершилася реставрація історичної будівлі Річкового вокзалу у Києві, яка тривала понад два роки.

Набережна в районі Річкового вокзалу – улюблене місце відпочинку городян та гостей міста. Звідси можна вирушити на захоплюючу водну прогулянку Дніпром, купивши квитки на теплохід, або орендувавши його цілком.

Київський фунікулер - екзотичний рейковий транспорт, що в 1905 році напряму поєднав Поділ з Верхнім містом. Став другим у російській імперії після одеського.

До спорудження фунікулера з Поштової площі до Михайлівської схилом Володимирської гірки вели лише звивисті стежки та дерев'яні сходи, що створювало значні транспортні труднощі для містян. Фунікулер був ідеальним рішенням, що дозволяло перевозити людей та вантажі на невелику відстань по крутих схилах.

Будівництво велося два роки засобами Бельгійського акціонерного товариства, яке володіло у Києві монополією на трамвай та конку. Обладнання та візки вагонів були виготовлені у Швейцарії. Після аварії 1928 року (обірвався трос, і два вагони зіткнулися, але ніхто не постраждав) фунікулер реконструювали, дорогу подовжили на 40 метрів (до того нижня станція знаходилася на вулиці Боричів Тік), нові комфортабельні вагони виготовили на Київському заводі електротранспорту. Ще дві реконструкції було проведено у 1958 та у 1984-1986 роках.

Цікавою є конструкція роз'їзду на середині дороги. Крайні рейки тут суцільні, а внутрішні розрізні. Відповідно, внутрішні колеса вагонів мають по два реборди, а внутрішні – циліндричні.

У павільйоні верхньої станції фунікулеру розміщено діораму Володимирської гірки.

Кіностудія "Вікторія" під Києвом - це одна з найбільших у країні та найсучасніших кіностудій, яка займається розробкою, виробництвом та постпродакшном кіно та телепроєктів.

Знімальне містечко кіностудії на території 36 гектарів знаходиться на околиці села Гурівщина за 15 кілометрів від Києва. Тут розміщені масштабні натурні майданчики: "Село", "Старе місто", "В'язниця", "Озеро", "Річка", "Поле". Також є знімальні павільйони, склади реквізиту, парк ігрового транспорту тощо.

Але найбільшу увагу привертають в'їзна брама студії "Вікторія" у вигляді казкового замку, що нагадує замок Попелюшки у Діснейленді. Браму охороняють стилізовані фігури Чужого та Хижака висотою понад 3 метри.

Доступ на територію закрито, екскурсії не проводяться.

Німецька євангелічно-лютеранська церква Святої Катерини в Києві - головний храм київської лютеранської громади.

Лютеранська громада існує в Києві з XVIII сторіччя. Перші богослужіння проходили в будинку аптекаря Гайтера на Подолі (зараз це аптека-музей). Побудована в 1799 році на Подолі дерев'яна кірха згоріла під час великої пожежі 1811 року. Нову лютеранську церкву заклали на "Німецькій горі", що на печерських Липках, де пізніше багато німців збудували собі будинки. Було збудовано також пасторський будинок та господарські споруди, влаштовано цвинтар, пізніше було збудовано також школу та Будинок для бідних.

Кам'яний лютеранський храм у псевдороманському стилі відбудував в середині ХІХ століття архітектор Іван Штром. За радянської влади будівля вціліла - тут був клуб атеїзму, виставкова зала. Нині це чинна лютеранська церква Святої Катерини.

Книшовий меморіальний парковий комплекс у Борисполі створено в 2007 році на території історичного цвинтаря, на якому поховано багато відомих людей: етнограф-фольклорист та автор слів гімну України Павло Чубинський, декабрист Василь Лукашевич, герой Радянського Союзу Михайло Бабкін.

Під час Голодомору 1932-1933 років тут ховали померлих від голоду. У 1934 році було зруйновано Книшеву церкву та могилу Чубинського.

Наразі територія парку очищена та впорядкована, ведеться створення меморіального комплексу. Миколаївську церкву відбудовано наново.

Культурно-розважальний комплекс "Мамаєва слобода" в Києві є реконструкцією козацького селища XVIII століття.

На території площею 9,2 гектари налічується 98 різних об'єктів, чільне місце серед яких займає дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. Також тут є кам'яниця козацького старшини, полкова скарбниця у стилі українського бароко, паланка (козацька застава), садиби коваля та гончаря, шинок та безліч інших етнографічних об'єктів, що відтворюють побут козаків.

Комплекс названий на честь легендарного козака Мамая, одного із найпопулярніших персонажів українських народних переказів. На великі свята тут відбуваються народні гуляння. Можлива організація весільних церемоній у національному стилі, а також різноманітних корпоративних заходів.

Комплекс "ВишГора" розташований у Вишгороді ву мальовничому місці, на крутих берегах Київського водосховища, поряд із старою бобслейною трасою.

Взимку на горі, протяжністю близько 200 метрів, діє три різнопрофільні схили та сноутюбінг для катання на надувних тюбах. Працює сучасний стрічковий витяг, снігові гармати, є нічне освітлення. Спорядження можна взяти напрокат, працюють інструктори. Відвідувачам пропонують м'ясні страви з тандира, гарячий глінтвейн, чай та каву. Комплекс працює у снігову погоду, або коли середньодобова температура дозволяє використовувати снігові гармати.

Влітку комплекс вміщує водні гірки довжиною 200 метрів, басейн 20*20 метрів з pool-баром та зоною для засмаги й відпочинку площею більше 400 квадратних метрів.

В липні 2020 року адміністрація комплексу "ВишГора" повідомила про повне припинення діяльності.

Комплекс Присутніх місць у Таращі спроєктований імператорським архітектором, професором архітектурного класу Петербурзької академії мистецтв Андреяном Захаровим.

Побудований у 1803-1817 роках після того, як Тараща стала повітовим містечком.

Збереглися службові повітові місця, в'язниця, флігель земського суду, казначейства, міської управи. Під комплексом розташована мережа підземних тунелів, якими арештантів із земської в'язниці водили на будівництво собору (знищений у 1930-х роках).

Зараз в одній із будівель розташована біржа праці, інші використовуються як житлові будинки

Конча-Заспа - курортна зона на березі Дніпра, елітне дачне селище в межах Києва.

Охоплює лісопаркову місцевість між Столичним шосе і Дніпром до села Козин. Назва походить від урочища Конча і хутора Заспа, які тут знаходилися. До революції належало Видубецькому та Введенському монастирям.

Після перенесення столиці України з Харкова до Києва Конча-Заспа була перетворена на закритий заповідник, був побудований відомчий санаторій і містечко урядових дач. Зараз це найпрестижніше передмістя Києва, де живуть представники верхівки політичної і бізнес-еліти.