Пам'ятки Київської області

Римо-католицький костел Іоанна Хрестителя збудовано в Білій Церкві в 1812-1813 роках графом Ксаверієм Браницьким на Замковій горі, де за княжих часів розташовувався дитинець.

За однією з версій, на цьому місці стояла стародавня церква, яка дала назву місту. Браницький звів костел на згадку про сина Олександра, який загинув у дитинстві.

У плані будівлі лежить традиційний для католицької архітектури латинський хрест, витягнутий на осі схід-захід. Інтер'єр костелу прикрашений орнаментальним ліпленням зі складними за сюжетом та технікою ажурними розетками. Костел розписаний монументальним живописом роботи невідомих майстрів. На одній зі стін збереглася біломармурова стела на згадку про Катерину Браницьку-Сангушко.

В 1990 році встановлено орган чеської фірми Rieger-Kloss. Нині костел Іоанна Хрестителя – це Білоцерківський міський будинок органної та камерної музики із залом на 300 місць.

Таращанський римо-католицький костел Святої Марії Магдалини був збудований у 1890-х роках у псевдоготичному стилі.

Будівництво костелу почалося в 1886 році. Гроші на нього збирав граф Браницький. У храмі було встановлено орган, стрілчасті вікна були прикрашені вітражами.

За часів радянської влади у приміщенні мали намір відкрити макаронну фабрику, але цьому завадила Друга світова війна. Під час німецької окупації у костел став православним храмом, а у 1960-х роках його поділили на 2 поверхи, зробивши на першому поверсі маленькі кімнати-класи, а на другому поверсі велику актову залу – храм став музичною школою.

Наразі костел Марії Магдалини є однією з прикрас Таращі, у ньому досі знаходиться Таращанська музична школа імені Миколи Лисенка. У робочий час можна зайти та оглянути приміщення.

Костел Святого Миколая у Києві було збудовано архітектором Владиславом Городецьким на початку XX століття на замовлення католицької громади міста.

Миколаївський костел став одним із перших об'єктів, при будівництві яких використовувався залізобетон - новий на той момент будівельний матеріал. Дві 60-метрові вежі у стилі середньовічної готики багато декоровані скульптурами зі штучного каменю. Зліва розташований триповерховий будинок для причту.

З радянських часів Миколаївський костел використовується як Національний будинок органної та камерної музики України, з 1992 року відновлено богослужіння.

Поруч із костелом у 2012 році встановлено пам'ятник великому польському поетові Юліушу Словацькому.

Костел-усипальниця родини Підгорських в Антонові збудований в 1810 році.

Кам'яний храм має незвичайну пірамідальну форму зіккурата - над квадратною в плані будівлею зведено східчасте склепіння, яке завершується обеліском у вигляді усіченої піраміди.

Храм-гробниця також служив парафіяльним костелом католицької громади Антонова та навколишніх сіл.

Нині костел напівзруйнований.

Краєзнавчий музей Бородянщини відкрився 2016 року в двох кімнатах на другому поверсі Бородянського районного палацу культури імені Тараса Шевченка. Ініціаторками створення музею стали громадська діячка Тамара Угнівенко та її донька, мисткиня Ольга Угнівенко.

Експозиція налічує близько 3000 експонатів, серед яких 12 комплектів і 8 виробів старовинного одягу, понад 20 старовинних вишитих рушників, понад 15 речей з домотканого полотна, близько 40 ужиткових предметів. Відвідувачі мають змогу простежити історію розвитку ремесел краю, побачивши старовинні речі, вироби, одяг. Окремі експонати датуються XII-XVIII століттями.

Родзинкою експозиції є діорама "Весілля" з 39 ляльками роботи Ольги Угнівенко, яка в 2020 році була внесена до "Книги рекордів України" як найбільша колекція ляльок ручної роботи в тематичній діорамі.

Музей отримав пошкодження внаслідок російського авіаудару в березні 2022 року, але більшість експонатів вдалося врятувати.

Краєзнавчий музей села Кулябівка на Київщині носить ім'я українського вченого та державного діяча Петра Непорожнього. Йому присвячена основна експозиція музею, що відкрився у 2012 році.

Петро Непорожній народився 1910 року на хуторі Тужилів поблизу Кулябівки, закінчив місцеву школу та Переяславську школу фабрично-заводського учнівства, згодом – Ленінградський інститут інженерів водного транспорту. Займався будівництвом гідроелектростанцій. З 1954 роках працював на урядових посадах в УРСР, а з 1965 по 1985 рік обіймав посаду міністра енергетики і електрифікації СРСР. Впродовж понад 30 років очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах.

У чотирьох експозиційних залах музею представлені матеріали про життя та діяльність Петра Непорожнього: документи, світлини, портрети тощо. Також представлена етнографічна експозиція.

Краєзнавчий музей міста Славутича та Чорнобильської АЕС представляє експозиції, присвячені природі, історії та культурі Поліського регіону.

Основне місце посідають матеріали з історії Чорнобильська атомної електростанції та будівництва міста Прип’ять, аварії 1986 року та ліквідації її наслідків на ЧАЕС і в 30-кілометровій зоні відчуження, будівництва об’єкту "Укриття" та нового конфайнменту.

Фонди музею налічують понад 10 000 експонатів. Зокрема, в експозиційній залі "Історія будівництва міста Прип’ять і аварії на Чорнобильській АЕС" демонструються документи, фотографії станції, стенди, присвячені ліквідації наслідків аварії, а також макет промислового майданчика станції з об’єктом "Укриття".

В експозиції "Будівництво міста Славутича" представлені ескізи художніх та архітектурних рішень, авторські проекти забудови кварталів і рекреаційних зон відпочинку, за які група архітекторів на чолі з Федором Боровиком отримала Державну премію України.

В залі "Етнографічна світлиця" експонуються старовинні українські рушники, вишиті майстринями сіл Чернігівського і Ріпкінського районів, інші предмети традиційного побуту. Також можна побачити речі, якими користувалися жителі Прип’яті напередодні Чорнобильської аварії.

Новий формат відпочинку та навчання пропонує Культурно-просвітницький центр "Світлиця" в Броварах.

Він створений у 2019 році для ознайомлення відвідувачів з цікавими фактами з життя та творчості Тараса Шевченка, а також з історією міста Бровари. Для цього використовуються сучасні комп’ютерні технології, зокрема доповненої і віртуальної реальності.

Також проводяться майстеркласи для дітлахів, вечорниці, літературно-музичні вечори, активності, конкурси та квести.

Давній курган козацьких часів, описаний Тарасом Шевченком у вірші "Розрита могила", відновлено на околиці міста Березань 2007 року за ініціативою сучасних козаків Березанської сотні.

Вірш "Розрита могила" був написаний Шевченком 9 жовтня 1843 року в Березані, коли він гостював у місцевого поміщика Платона Лукашевича. Поштовхом до написання стала побачена поетом картина розкопок кургану, які проводили російські солдати у полях поблизу Березані. Цей метафоричний образ викорчовування історичної пам'яті та національного самоусвідомлення українського народу став провідним у найвідомішому антиімперському вірші Шевченка.

Місце розташування розритого кургану в посадці біля залізничної колії змогла встановити місцева краєзнавиця Галина Рих за переказами старожилів. У 1989 році з ініціативи місцевого осередку Народного руху тут було встановлено перший пам’ятний знак з меморіальною дошкою, а згодом місцеве козацтво відновило зруйнований курган і встановило на ньому кам’яну фігуру козака Мамая.

Курган "Розрита могила" знаходиться на східній околиці міста Березань, на виїзді у бік Яготина, в районі залізничного переїзду, у 500 метрах справа від траси вздовж залізничної колії.

Ландшафтний заказник місцевого значення "Васильківські Карпати" розташований на схід від Василькова, між селами Велика Бугаївка і Рославичі. Свою назву отримав завдяки стрімкому горбистому рельєфу, що нагадує карпатські краєвиди.

Заказник площею 226,8 гектарів створений 1999 року на основі великої балки з прилеглими ярами, днищем яких протікає річка Крушинка та кілька безіменних струмків, що впадають у річку Бугаївку. Розчленований яружно-балковий ландшафт має штучні посадки сосни у верхів'ях і природний широколистяний ліс у нижній частині, зокрема заплавний осиковий ліс. На схилах балки збереглись окремі сосни.

Головною цінністю "Васильківських Карпат" є природне лучно-степове різнотрав'я, що збереглося на схилах ярів, які ніколи не використовувалися людиною в сільськогосподарських цілях. Влітку схили буяють цвітом, наповнюючі повітря медовими ароматами дикого цикорію, лугової шавлії, альпійської конюшини та інших лугових трав. З рідкісних рослин трапляється льон твердоволокнистий і гронянка півмісяцева (ключ-трава), що занесена до Червоної книги України.

Згідно з даними Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, у "Васильківських Карпатах" мешкають олені, лані, козулі, кабани, зайці, куріпки та занесений до Червоної книги України лось звичайний. Гніздиться понад 30 видів птахів.

Заїхати на територію заказника можна з траси Т-1006 грунтовою дорогою, що починається навпроти повороту на гірськолижний комплекс Gvozdoff. Є облаштоване місце для пікніків.

З протилежного боку від села Велика Бугаївка розташована інша яружно-балкова система "Казковий яр", яку часто плутають з "Васильківськими Карпатами".

Ландшафтний заказник "Хутір Чубинського" створений на місці садиби відомого фольклориста, етнографа та поета Павла Чубинського, автора національного славня України.

В 1861 році цю землю купив його батько Платон Чубинський. У 1862 році було закладено сад та збудовано будинок, який простояв до 30-х років XX століття.

Заказник загальнодержавного значення площею 10 гектарів створено у 1994 році для збереження ландшафту, рослинного покрову, мальовничої ділянки дубового гаю. Тут ростуть дуби віком 200-300 років - залишки лісів, що колись покривали Лівобережжя Дніпра.

На згадку про Павла Чубинського у парку встановлено пам'ятний знак, відкрито каплицю Святого Павла.

Ландшафтний парк у Буках на Київщині закладено на берегах річки Роставиця в 1996 році коштом сквирського підприємця Івана Суслова.

За його ініціативою було розчищено засмічене русло річки, відновлено греблю, реконструйовано та переобладнано під міні-ГЕС старовинний водяний млин. Мальовничі пороги та скелясті береги Роставиці були перетворені на ландшафтний парк з безліччю містків, альтанок та різноманітних скульптур.

У ландшафт вдало вписані будівлі садиби сім'ї Суслових: житловий будинок із сімейною каплицею, "сторожова вежа", мисливський будиночок, столярний цех та інші. У декорі будівель часто можна зустріти цифру "7", яку Іван Суслов вважає своїм щасливим числом (його ініціали складаються в українське слово "СІМ", він сьома дитина у родині тощо).

У міні-зоопарку можна побачити левів, ведмедів, оленів, поні, павичів.

Нещодавно на території парку було відкрито "Казкову галявину" з фігурами героїв казок та дитячим майданчиком для вихованців дитячого будинку сімейного типу, який містять Суслови.

Буцький парк доступний для відвідування в теплий сезон, вхід на територію вільний, екскурсії в міні-зоопарк та на "Казкову галявину" платні. На вході продають вишиванки, сувеніри, морозиво та прохолодні напої. Працює ресторан та міні-готель.

Лиса гора - історична місцевість в районі Видубичів, яку традиційно пов'язують із нечистою силою.

Назву "Лиса гора" та погану славу місця шабашів відьом приписують кільком київським пагорбам, але "офіційна" назва закріпилася за пагорбом у південній частині міста, між Саперною слобідкою та Столичним шосе.

В 1872-1876 роках тут було збудовано Лисогірський форт Нової Печерської фортеці (збереглися земляні вали з цегляними потернами). За радянських часів тут базувався військовий радіотехнічний комплекс.

Зараз це місце популярне у толкієністів та представників інших неформальних молодіжних течій.

Будівлю лікарні в Ставищі збудовано в 1911 році коштом магнатів Браницьких.

Досі воно служить за призначенням.

Нині це найпримітніша пам'ятка архітектури селища.

Літературний меморіальний музей-садибу Андрія Малишка відкрито в будинку на околиці Обухова, де майбутній поет народився в 1912 році.

Експозиція присвячена життю та творчості поета, а також етнографії Південної Київщини.

Особливий інтерес представляють особисті речі Малишка: робочий стіл з друкарською машинкою, книги та інші.