Пам'ятки Київської області

Неймовірно красива будівля в формі казкового замку знаходиться у Хрещатом парку біля Європейської площі.

Театр ляльок було засновано в Києві в 1927 роц, дотепер займав кілька різних приміщень. Нинішня будівля збудована за оригінальним проєктом архітектора Віталія Юдіна в 2005 році на місці дитячого стереокінотеатру "Дніпро". 2 глядацькі зали: велика (300 місць) і мала (110 місць), також є "Тронний зал" і акваріум з рідкісними морськими мешканцями.

При театрі працює виставка-музей ляльок. Проводяться екскурсії "Знайомство з театром ляльок" (за попереднім замовленням).

Поруч знаходиться світломузичний фонтан "Дюймовочка".

Київський зоопарк - один з найбільших зоопарків Європи та один із найстаріших зоопарків України.

Заснований Київським товариством любителів тварин у 1908 році на базі університетського ботанічного саду, через 5 років переїхав на Шулявку. Займає територію близько сорока гектарів. Представлені понад 7 тисяч тварин 414 видів. Найбільшою популярністю серед відвідувачів користуються слон Хорас та горила Тоні.

В 1996 році Київський зоопарк став членом Європейської Асоціації зоопарків та акваріумів та активно підключився до міжнародних програм з репродукції рідкісних та зникаючих видів тварин. Тут проводиться наукова робота з акліматизації тварин, що населяють далекі країни, щодо збереження та розмноження рідкісних видів тварин, таких як зубр, амурський тигр, кінь Пржевальського та інших.

На території працює кафе, зоомагазин.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка є одним із найкращих вищих навчальних закладів України, найбільшим університетом за кількістю студентів і спеціальностей. Це класичний університет дослідницького типу, провідний сучасний науково-навчальний центр країни.

Імператорський університет Святого Володимира засновано в 1833 році на базі перенесеного до Києва польського Кременецького ліцею, відкрито у 1834 році в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. Головний (Червоний) корпус, побудований 1842 року у формах класицизму за проектом архітектора Вікентія Беретті, отримав коліри, що відповідали забарвленню стрічки ордену Святого Володимира. З боків розташовані симетричні будівлі бібліотек (1914, 1940 роки). Жовтий корпус був збудований в 1850 році як будівля чоловічої гімназії.

Першим ректором університету був видатний український науковець Михайло Максимович. Нинішню назву Київський університет отримав у 1939 році на честь видатного українського поета Тараса Шевченка, який працював у 1845-1847 роках в Археографічній комісії при університеті. Тут навчалися та викладали Микола Костомаров, Михайло Грушевський, Володимир Антонович, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Максим Рильський, Михайло Булгаков, Віктор Глушков, В'ячеслав Чорновіл та багато інших видатних учених і громадських діячів.

В Червоному корпусі розташовані Музей історії Київського національного університету, Археологічний музей, Зоологічний музей та Лінгвістичний навчальний музей КНУ. Крім того, музейний комплекс університету включає Геологічний музей, Астрономічний музей та Музей історії Ботанічного саду імені Олександра Фоміна.

Між корпусами університету розташований парк імені Тараса Шевченка з пам'ятником поетові, фонтаном у формі Чорного моря та "п'ятачком" шахістів. За Червоним корпусом – університетський ботсад імені Олександра Фоміна (8 тисяч сортів рослин).

Київський планетарій товариства "Знання" України – один із найбільших планетаріїв СНД.

Заснований у 1952 році всесвітньо відомим астрономом Сергієм Всехсвятським. Для потреб планетарію тоді переобладнали костел Святого Олександра (пізніше повернутий віруючим). До 1988 року було споруджено нову будівлю поруч із НСК "Олімпійський".

Зірковий зал планетарію має купол діаметром 23 метри та висотою 11,5 метрів. Він вміщує до 320 глядачів. В центрі зали знаходиться головний апарат - "планетарій", машина для демонстрації зірок та небесних явищ. Для більш ефективного проведення програм у Зірковій залі використовуються допоміжні проектори.

Калейдоскоп планетарських зустрічей під зоряним небом включає художні програми та освітні лекції на допомогу шкільній програмі з курсу астрономії, географії та природознавства. Можливості планетарію дозволяють з великою наочністю пояснити закони природи.

При київському планетарії працює новий культурно-розважальний центр AtmaSfera360 зі сферичним кінотеатром, ігровою зоною та арт-майданчиком.

Київський річковий порт заснований в 1897 році після завершення будівництва Київської гавані, проте ще за часів Стародавньої Русі на місці нинішнього Річкового вокзалу існувала пристань, з якої вантажі, що прибували водним шляхом, доставлялися на Поділ - головний торговий центр Києва.

Пристань функціонувала впродовж усієї історії міста, а з ХІХ століття почався регулярний пароплавний рух Дніпром, і причали почали будувати вздовж усього правого берега річки. Порт розташований у центральній частині міста, що робить його особливо зручним при доставці вантажів.

У 1953-1961 роках на Поштовій площі було збудовано нову будівлю Річкового вокзалу за проєктом архітекторів Вадима Гопкало, Вадима Ладного та інших. Вежа будівлі нагадує щоглу вітрильного судна.

В квітні 2023 року завершилася реставрація історичної будівлі Річкового вокзалу у Києві, яка тривала понад два роки.

Набережна в районі Річкового вокзалу – улюблене місце відпочинку городян та гостей міста. Звідси можна вирушити на захоплюючу водну прогулянку Дніпром, купивши квитки на теплохід, або орендувавши його цілком.

Київський фунікулер - екзотичний рейковий транспорт, що в 1905 році напряму поєднав Поділ з Верхнім містом. Став другим у російській імперії після одеського.

До спорудження фунікулера з Поштової площі до Михайлівської схилом Володимирської гірки вели лише звивисті стежки та дерев'яні сходи, що створювало значні транспортні труднощі для містян. Фунікулер був ідеальним рішенням, що дозволяло перевозити людей та вантажі на невелику відстань по крутих схилах.

Будівництво велося два роки засобами Бельгійського акціонерного товариства, яке володіло у Києві монополією на трамвай та конку. Обладнання та візки вагонів були виготовлені у Швейцарії. Після аварії 1928 року (обірвався трос, і два вагони зіткнулися, але ніхто не постраждав) фунікулер реконструювали, дорогу подовжили на 40 метрів (до того нижня станція знаходилася на вулиці Боричів Тік), нові комфортабельні вагони виготовили на Київському заводі електротранспорту. Ще дві реконструкції було проведено у 1958 та у 1984-1986 роках.

Цікавою є конструкція роз'їзду на середині дороги. Крайні рейки тут суцільні, а внутрішні розрізні. Відповідно, внутрішні колеса вагонів мають по два реборди, а внутрішні – циліндричні.

У павільйоні верхньої станції фунікулеру розміщено діораму Володимирської гірки.

Німецька євангелічно-лютеранська церква Святої Катерини в Києві - головний храм київської лютеранської громади.

Лютеранська громада існує в Києві з XVIII сторіччя. Перші богослужіння проходили в будинку аптекаря Гайтера на Подолі (зараз це аптека-музей). Побудована в 1799 році на Подолі дерев'яна кірха згоріла під час великої пожежі 1811 року. Нову лютеранську церкву заклали на "Німецькій горі", що на печерських Липках, де пізніше багато німців збудували собі будинки. Було збудовано також пасторський будинок та господарські споруди, влаштовано цвинтар, пізніше було збудовано також школу та Будинок для бідних.

Кам'яний лютеранський храм у псевдороманському стилі відбудував в середині ХІХ століття архітектор Іван Штром. За радянської влади будівля вціліла - тут був клуб атеїзму, виставкова зала. Нині це чинна лютеранська церква Святої Катерини.

Палац у Києві в стилі бароко був збудований на Клові (нинішні Липки), у володіннях Києво-Печерського монастиря для розміщення почесних гостей Лаври.

Авторами проєкту стали німецький архітектор Йоган Шедель та український архітектор Перо Неєлов, будівництвом керував кріпак зодчий-самоучка Степан Ковнір. В 1863 році було добудовано третій поверх. Інтер'єр розписали українські художники в 1757 році.

Кловському палацу так і не судилося послужити за призначенням - представники царського двору, які відвідували Київ, тут не зупинялися. В палаці ненадовго розмістили лаврську друкарню, згодом військовий госпіталь. Пізніше у ньому розташовувалися різні навчальні заклади, а в радянські часи - музеї.

В останні роки будівля була повністю відреставрована, в ній розмістився Верховний Суд України. Стіни та стелю прикрасили скульптури давньоримських та давньогрецьких богів юстиції та справедливості. Меблі виготовлені за авторськими кресленнями в стилістиці середини ХVІІІ сторіччя.

Планується проведення екскурсій.

Книшовий меморіальний парковий комплекс у Борисполі створено в 2007 році на території історичного цвинтаря, на якому поховано багато відомих людей: етнограф-фольклорист та автор слів гімну України Павло Чубинський, декабрист Василь Лукашевич, герой Радянського Союзу Михайло Бабкін.

Під час Голодомору 1932-1933 років тут ховали померлих від голоду. У 1934 році було зруйновано Книшеву церкву та могилу Чубинського.

Наразі територія парку очищена та впорядкована, ведеться створення меморіального комплексу. Миколаївську церкву відбудовано наново.

Козацька церква Іоанна Богослова – зразок народної дерев'яної архітектури, найстаріша дерев'яна церква Переяслава. Знаходиться на території Музею народної архітектури та побуту. Перевезена із села Острійки (Білоцерківське староство).

Навколо церкви відтворено козацький цвинтар із кам'яними хрестами. Поруч знаходиться триярусна дзвіниця (XVIII століття) із села Бушеве Київської області. У ній встановлений церковний дзвін вагою 25 тон.

Неподалік розташований ще один дерев'яний храм – Покровська церква (1778 рік) з селища Сухий Яр Ставищенського району. За радянських часів у ньому розміщувався музей атеїзму, а зараз це музей Української православної церкви.

Центральна площа Нижнього міста, на місці якої був головний торг древнього Києва.

В XIII-XVIII сторіччях Контрактова площа була адміністративним центром міста та місцем проведення Контрактових ярмарків, тут знаходилася будівля Магістрату з Войтовою вежею, з якою оголошувалися рішення міської влади (була побудована в 1714 році, згоріла в 1812 році).

В центрі площі розташований Гостинний двір (1809-1811 роки), у якому зупинялися купці, які прибували на ярмарки. Поруч - фонтан "Самсон" (1754 рік), який був частиною старовинного водопроводу та приваблював паломників легендою про цілющі властивості його води. На площі також знаходиться Контрактовий дім (1815-1817 роки), який служив місцем проведення концертів і балів.

Виділяється відновлена в 1970-х роках висока дзвіниця грецької церкви Святої Катерини (1741 рік), приміщення якої зараз належить Нацбанку.

Римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста в Фастові збудовано на початку XX століття за проєктом архітектора Владислава Домбровського в стилі неоготики коштом графині Браницької.

Головний фасад вінчають дві різні вежі, між якими розташований центральний вхід до костелу. Над входом є характерне кругле готичне вікно-троянда. На фасаді розміщено скульптуру єпископа та барельєфну сюжетну композицію "Христос благословляє дітей". Внутрішнє оздоблення костелу досить аскетичне, за винятком колон з пишними капітелями.

Оригінальний асиметричний храм із багатим декором вважається візитною карткою міста.

Поруч розташована будівля католицької семінарії. На території Воздвиженського костелу похований отець Зигмунд Козар, настоятель костелу, завдяки якому в 1990-х роках католицька святиня Фастова була відроджена та відреставрована.

Римо-католицький костел Іоанна Хрестителя збудовано в Білій Церкві в 1812-1813 роках графом Ксаверієм Браницьким на Замковій горі, де за княжих часів розташовувався дитинець.

За однією з версій, на цьому місці стояла стародавня церква, яка дала назву місту. Браницький звів костел на згадку про сина Олександра, який загинув у дитинстві.

У плані будівлі лежить традиційний для католицької архітектури латинський хрест, витягнутий на осі схід-захід. Інтер'єр костелу прикрашений орнаментальним ліпленням зі складними за сюжетом та технікою ажурними розетками. Костел розписаний монументальним живописом роботи невідомих майстрів. На одній зі стін збереглася біломармурова стела на згадку про Катерину Браницьку-Сангушко.

В 1990 році встановлено орган чеської фірми Rieger-Kloss. Нині костел Іоанна Хрестителя – це Білоцерківський міський будинок органної та камерної музики із залом на 300 місць.

Таращанський римо-католицький костел Святої Марії Магдалини був збудований у 1890-х роках у псевдоготичному стилі.

Будівництво костелу почалося в 1886 році. Гроші на нього збирав граф Браницький. У храмі було встановлено орган, стрілчасті вікна були прикрашені вітражами.

За часів радянської влади у приміщенні мали намір відкрити макаронну фабрику, але цьому завадила Друга світова війна. Під час німецької окупації у костел став православним храмом, а у 1960-х роках його поділили на 2 поверхи, зробивши на першому поверсі маленькі кімнати-класи, а на другому поверсі велику актову залу – храм став музичною школою.

Наразі костел Марії Магдалини є однією з прикрас Таращі, у ньому досі знаходиться Таращанська музична школа імені Миколи Лисенка. У робочий час можна зайти та оглянути приміщення.

Римо-католицький костел Святого Антонія Падуанського збудований в Руді в другій половині ХІХ століття коштом поміщиків Підгорських, які володіли цими землями.

Невелика кам'яна будівля виконана у стилі неоготики.

За радянських часів костел було закрито.

Наразі храм повернуто католицькій громаді, але реставрацію поки що не проведено.