Пам'ятки Київської області

Римо-католицький костел Святого Ісидора Севільського збудований у Безпечній у XIX столітті.

Кам'яна будівля виконана в стилі неоготики.

Костел розташований на цвинтарі. Поруч - могила з кам'яним хрестом та написом "Boleslaw Kuklinski".

Костел Святого Миколая у Києві було збудовано архітектором Владиславом Городецьким на початку XX століття на замовлення католицької громади міста.

Миколаївський костел став одним із перших об'єктів, при будівництві яких використовувався залізобетон - новий на той момент будівельний матеріал. Дві 60-метрові вежі у стилі середньовічної готики багато декоровані скульптурами зі штучного каменю. Зліва розташований триповерховий будинок для причту.

З радянських часів Миколаївський костел використовується як Національний будинок органної та камерної музики України, з 1992 року відновлено богослужіння.

Поруч із костелом у 2012 році встановлено пам'ятник великому польському поетові Юліушу Словацькому.

Костел-усипальниця родини Підгорських в Антонові збудований в 1810 році.

Кам'яний храм має незвичайну пірамідальну форму зіккурата - над квадратною в плані будівлею зведено східчасте склепіння, яке завершується обеліском у вигляді усіченої піраміди.

Храм-гробниця також служив парафіяльним костелом католицької громади Антонова та навколишніх сіл.

Нині костел напівзруйнований.

Ландшафтний заказник місцевого значення "Васильківські Карпати" розташований на схід від Василькова, між селами Велика Бугаївка і Рославичі. Свою назву отримав завдяки стрімкому горбистому рельєфу, що нагадує карпатські краєвиди.

Заказник площею 226,8 гектарів створений 1999 року на основі великої балки з прилеглими ярами, днищем яких протікає річка Крушинка та кілька безіменних струмків, що впадають у річку Бугаївку. Розчленований яружно-балковий ландшафт має штучні посадки сосни у верхів'ях і природний широколистяний ліс у нижній частині, зокрема заплавний осиковий ліс. На схилах балки збереглись окремі сосни.

Головною цінністю "Васильківських Карпат" є природне лучно-степове різнотрав'я, що збереглося на схилах ярів, які ніколи не використовувалися людиною в сільськогосподарських цілях. Влітку схили буяють цвітом, наповнюючі повітря медовими ароматами дикого цикорію, лугової шавлії, альпійської конюшини та інших лугових трав. З рідкісних рослин трапляється льон твердоволокнистий і гронянка півмісяцева (ключ-трава), що занесена до Червоної книги України.

Згідно з даними Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, у "Васильківських Карпатах" мешкають олені, лані, козулі, кабани, зайці, куріпки та занесений до Червоної книги України лось звичайний. Гніздиться понад 30 видів птахів.

Заїхати на територію заказника можна з траси Т-1006 грунтовою дорогою, що починається навпроти повороту на гірськолижний комплекс Gvozdoff. Є облаштоване місце для пікніків.

З протилежного боку від села Велика Бугаївка розташована інша яружно-балкова система "Казковий яр", яку часто плутають з "Васильківськими Карпатами".

Ландшафтний парк у Буках на Київщині закладено на берегах річки Роставиця в 1996 році коштом сквирського підприємця Івана Суслова.

За його ініціативою було розчищено засмічене русло річки, відновлено греблю, реконструйовано та переобладнано під міні-ГЕС старовинний водяний млин. Мальовничі пороги та скелясті береги Роставиці були перетворені на ландшафтний парк з безліччю містків, альтанок та різноманітних скульптур.

У ландшафт вдало вписані будівлі садиби сім'ї Суслових: житловий будинок із сімейною каплицею, "сторожова вежа", мисливський будиночок, столярний цех та інші. У декорі будівель часто можна зустріти цифру "7", яку Іван Суслов вважає своїм щасливим числом (його ініціали складаються в українське слово "СІМ", він сьома дитина у родині тощо).

У міні-зоопарку можна побачити левів, ведмедів, оленів, поні, павичів.

Нещодавно на території парку було відкрито "Казкову галявину" з фігурами героїв казок та дитячим майданчиком для вихованців дитячого будинку сімейного типу, який містять Суслови.

Буцький парк доступний для відвідування в теплий сезон, вхід на територію вільний, екскурсії в міні-зоопарк та на "Казкову галявину" платні. На вході продають вишиванки, сувеніри, морозиво та прохолодні напої. Працює ресторан та міні-готель.

Приватний ландшафтний парк сімейного відпочинку "Добропарк" відкрився 2020 року на околиці села Мотижин під Києвом.

Це один із найсучасніших дендрологічних парків України, створений відомим українським підприємцем і громадським діячем, керівником проєкту Folk Ukraine Ігорем Добруцьким.

На 300 гектарах рукотворних ландшафтів з пагорбами та озером Моне розташовуються плантації сезонних квітів, креативні квіткові фотозони, малі архітектурні форми та комплекс туристичного сервісу з рестораном і фудкортом.

Сезон "Добропарку" традиційно відкривається наприкінці квітня експозицією з мільйонів різнобарвних тюльпанів. Влітку тут відкриється сад петуній та бегоній, пізніше розцвітає "Лавандовий рай" площею 8 гектарів.

Проводяться різноманітні фестивалі та ярмарки, продається посадковий матеріал. На теріторії "Добропарку" можна орендувати котедж або намет у глемпінгу – комфортабельному кемпінгу з терасами і видом на озеро.

Інфраструктура "Добропарку" значно постраждала під час бойових дій навесні 2022 року, але парк продовжує приймати відвідувачів.

Літературно-меморіальний будинок-музей видатної української актриси, першої народної артистки України Марії Заньковецької розповідає про життя і творчість представниці корифеїв національного українського театру кінця ХIХ – початку ХХ століття.

У Києві Заньковецька провела останні роки свого життя, мешкаючи в будинку своєї сестри Лідії Карнаухової. Перший музей у ньому було організовано в 1960 році. В 1980 році оригінальну архітектурну пам'ятку зруйнували, але через 9 років будинок відновили у первісному вигляді та відкрили в ньому оновлений музей.

В історико-біографічній частині експозиції представлені рукописи, фотографії, афіши вистав, сценічні костюми й особисті речі актриси.

Меморіальна частина відтворює інтер'єр квартири Марії Заньковецької, що складалася з трьох кімнат: кабінету, вітальні, їдальні, а також кухні. В кімнатах переважно представлено меблі і речі, що належали господині.

На першому поверсі – музейна вітальня і виставкова зала.

Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка висвітлює київський період життя поета.

Розміщений у будинку чиновника Івана Житницького, побудованому в Києві в 1835 році на колишньому Козячому болоті (тепер Майдан Незалежності). Тут квартирував поет з весни 1846 року до свого арешту – 5 квітня 1847 року.

Музей Кобзаря створено в 1928 році, зараз філія Національного музею Тараса Шевченка. Фондова колекція складається з унікальних цінностей: меморіальних речей Шевченка, його офортів, автографів, фотографій, перших творів поета.

Представлені акварелі Михайла Сажина, унікальні гравюри краєвидів Києва, фото ХІХ століття, роботи видатних художників на шевченківську тематику, твори декоративно-ужиткового мистецтва.

За спогадами сучасників відтворено кімнату, в якій жив Шевченко. Особливу увагу привертає робочий стіл поета, де представлені унікальні експонати: ручка, перо, чорнильниця, кавник, фляга Тараса Шевченка, люлька, подарована поету Миколою Костомаровим.

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини відкритий в 1980 році в будинку, в якому видатний поет і державний діяч жив у Києві з 1944 по 1967 рік.

Саме у цей період він працював міністром освіти, потім був головою Верховної Ради УРСР. Квартира Тичини розташовувалася на другому поверсі, проте музей спочатку розміщувався на першому, і лише в 1990 році, до 110-річчя поета, музею передали його меморіальну квартиру №3.

Експозиція музею розгорнута в п'яти кімнатах квартири, в яких максимально збережена автентичність інтер'єрів та обстановки, що створює ефект "присутності господаря". Основну частину експозиції складають меморіальні речі Павла Тичини, які передала музеєві його дружина Лідія Петрівна.

У робочому кабінеті зберігаються його книги, музичні інструменти, художня колекція та особисті малюнки. Дуже затишними є спальня господарів та кімната тещі Павла Григоровича – Катерини Кузьмівни Папарук. Меморіальна бібліотека Павла Григоровича налічує понад 20 тисяч предметів друкованої продукції. В експозиції вітальні відображено побут української творчої інтелігенції середини ХХ століття. Саме тут музей проводить різні творчі акції.

Сувенірна крамничка пропонує книжки Павла Тичини, сувенірну продукцію з логотипом музею.

В цьому ж будинку розташований Літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана, який був сусідом Тичини.

Колишній маєток "залізничних королів" - сім'ї фон Мекк, друзів та родичів Петра Чайковського, збудований в Копилові Миколою Карловичем фон Мекком у 1888 році.

Будівля дерев'яна, на цегляному цоколі. Зберігся парк на 9 гектарів з ялинової та липової алеями.

Петро Чайковський неодноразово гостював у фон Мекк.

Під час Другої світової війни в 1943-1944 роках в маєтку розміщувався військовий шпиталь, потім музична школа.

Наразі будівля в аварійному стані, потребує консервації та реставрації.

Майдан Незалежності - центральна площа Києва, символ свободи. Тут розгорталися головні події боротьби за незалежність України 1990-1991 років, "Помаранчевої революції" 2004 року, а також "Революції гідності" (Євромайдану) 2013-2014 років.

Площа почала формуватися лише в ХІХ столітті (раніше був пустир), а вже в 1876 році, коли сюди переїхала міська дума, площу почали називати Думською. Після війни була відбудована наново, називалася площею Калініна, потім - Жовтневої Революції (центральним елементом був пам'ятник Леніну, знятий з постаменту в 1991 році). Одним із символів є електронне табло на вежі Будинку профспілок.

Панорама площі відкривається з пагорба, де розташована колишня будівля Інституту шляхетних дівчат (1843 рік), що згодом служила приміщенням НКВС, потім - палацом з'їздів.

В 2000-2001 роках площу капітально реконструйовано (зникла "рулетка" - знаменитий київський фонтан, який був традиційним місцем зустрічей). З'явилася серія нових пам'яток: Монумент Незалежності, "Лядські ворота", Пам'ятник засновникам Києва, Козак Мамай та інші. У підземній частині споруджено торговий комплекс "Глобус", який тепер сусідить із "трубою" - підземним переходом, де збираються "неформали" всіх мастей.

Обговорюються проєкти реконструкції Майдану та створення меморіалу пам'яті героїв "Небесної сотні", які загинули під час акцій протесту в січні-лютому 2014 році.

Маріїнський палац - один із найкрасивіших палаців України.

Імпозантна будівля в стилі бароко споруджена в 1750-1755 роках за проєктом архітектора Бартоломео Растреллі для імператриці Єлизавети Петрівни, яка особисто вибрала для нього місце. Під час найвищих візитів до Києва тут зупинялися члени царського родини, а тому числі Катерина II, яка відвідала Київ у 1787 році. В XVIII-XIX століттях палац служив резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії.

Наразі Маріїнський палац є церемоніальною резиденцією Президента України, де відбуваються прийоми на найвищому рівні. Збереглися багато оформлені інтер'єри в стилі класицизму з елементами бароко та ренесансу, старовинні меблі, люстри, картини відомих художників, настінний живопис.

Спочатку головний фасад був звернений до Міського (Царського) саду, закладеного в 1748 році за наказом імператриці Єлизавети. З протилежного боку палацу (нинішнього парадного) - розбитий Маріїнський парк, який має ім'я імператриці Марії Олександрівни. На території парку зведено скандальну багатоповерхівку, що стала найвищою (над рівнем моря) житловою будівлею у Києві.

Меморіал на честь героїв військової наступальної операції "Букринський плацдарм" (1943 рік), споруджений на місці давньоруського городища Чучин, яке вперше згадується у літописах у ХІ сторіччі.

У княжі часи тут була фортеця, що контролювала околиці, та порт на Дніпрі. Збереглися залишки валів заввишки до 4 метрів, проведено часткову реконструкцію. Встановлено пам'ятник Бояну - автору "Слова про похід Ігорів".

В 1943 році в ході операції зі звільнення Києва радянські війська, ціною страшних втрат форсували Дніпро в цьому районі і захопили плацдарм довжиною 11 кілометрів, двічі намагалися розпочати наступ на Київ, але обидва рази невдало. Не було враховано умови місцевості, що ускладнювали наступальні дії військ, особливо танкової армії. Втрати живою силою були колосальними.

За найскромнішими оцінками, загинуло 250 тисяч солдатів Радянської армії. Цей епізод вважається одним із найкривавіших за всю Другу світову війну.

Меморіал гетьмана Івана Мазепи створено в селі Мазепинці, де він народився в 1639 році.

Саме тут в 1994 році було відкрито перший в Україні та Європі пам'ятник Мазепі (скульптор – Євген Горбань.). Пам'ятник споруджено з ініціативи та коштом українського мецената Маріяна Коця, який проживає в США.

До складу меморіального комплексу увійшла також дерев'яна церква Святого Миколая Чудотворця (2007 рік) та Парк козацької слави (2009 рік). На території майбутнього парку висаджено саджанці дерев, відкрито маленький музей, споруджено хрест на честь українського козацтва.

Меморіал пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років встановлений на околиці Обухова в 2008 році.

Під час голодомору, влаштованому радянською владою в Україні, в Обухові голодною смертю помер кожен четвертий мешканець міста. Загалом за підрахунками краєзнавців, Голодомор забрав життя до 3 тисяч обухівців.

Автор пам'ятника жертвам Голодомору – український художник-монументаліст Анатолій Гайдамака.