Пам'ятки Київської області

Водно-інформаційний центр "Музей води" організовано в 2003 році в приміщеннях старовинних водонапірних веж і резервуарів на пагорбі в Міському саду (колишній Царський сад) в Києві.

Експозиція Музею води знайомить відвідувачів з природою кругообігу води, технологією водозабору, водопостачання та каналізації. Можна здійснити подорож по каналізаційному колектору до очисних споруд Бортницької станції аерації, поспостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзера.

Для дітей є можливість змінити русло річки, погратися з мильними бульбашками, перевірити силу на водяному насосі, а також доторкнутися до живої риби.

Музей гетьманства в Києві присвячений історії державотворення України в період Війська Запорозького та Гетьманщини XVII-XVIII століть, а також Гетьманату початку XX століття.

Експозиція розкриває сутність специфічної гетьманської форми правління та структуру військово-цивільної адміністрації в тогочасній України, розповідає про історію і традиції козацько-гетьманської доби.

Музей засновано у 1993 році і розміщено в будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ століття, відомому киянам як "будинок Мазепи". Справді, цей двоповерховий особняк в характерному для архітектури козацької доби стилі бароко був побудований за часів правління гетьмана Івана Мазепи, хоча прямих свідчень про його перебування тут нема.

З 1717 року будинком володіла козацько-міщанська родина Сичевських, представники якої входили в міський магістрат. Серед небагатьох подільських особняків цей будинок уцілів під час пожежі 1811 року, на що вказує його розташування під кутом до більш пізнього вуличного планування. Під час реконструкції Подолу архітектор Андрій Меленський добудував другий поверх і фронтон з колонами.

В радянські часи тут були комунальні квартири. В 1992 році Фонд Івана Мазепи провів реставрацію для створення Музею гетьманства.

Фонди музею налічують понад 9000 музейних предметів. В залі Богдана Хмельницького представлена хоругва гетьмана з його родинним гербом. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа", "Пилип Орлик - гетьман, автор першої демократичної конституції України" і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року". Серед експонатів: гравюра 1706 року "Мазепа серед добрих справ своїх", карта України Йоганна Баптиста Гоманна 1716 року, речі з особистої колекції родини Скоропадських.

Музей періодично проводить засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня".

Чудова будівля в стилі італійського Відродження була збудована для Київської контори Державного банку.

Спочатку була двоповерховою, але через 30 років було надбудовано ще два поверхи. Центральне місце в будівлі відведено операційній залі з кольоровими вітражами у вікнах та скляним плафоном.

Експозиція музею грошей Національного банку України розповідає про грошовий обіг на українських землях із давніх часів понині. Тут представлені примітивні форми грошей, античні, середньовічні монети, гроші Російської імперії, банкноти Української Народної Республіки, а також гроші радянського періоду та сучасної незалежної України.

Особливий дозвіл потрібен для відвідування Музею коштовностей "Скарбниця України".

Музей декоративно-ужиткового мистецтва в Богуславі є відділом Музею історії Богуславщини.

Розташовується у найдавнішій цивільній будівлі міста, яку місцеві мешканці називають "Кам'яниця". Ця архаїчна масивна двоповерхова будівля із зовнішніми дерев'яними сходами зведена у XVIII сторічі для єврейської релігійної школи. Товщина її стін сягає 1,2 метри, будівля є глибокі підвали.

Під час Другої світової війни тут розміщувалося гестапо, потім музей комсомольської слави.

Зараз у відреставрованій "Кам'яниці" розміщується виставка сучасного місцевого декоративно-ужиткового мистецтва - роботи дибинецьких гончарів і майстрів художнього ткацтва. Зокрема, експонується найдовший в Україні тканий рушник довжиною майже 105 метрів, створений у 2017 році на честь 985-річчя заснування Богуслава.

Щоб оглянути експозицію, необхідно звернутися до Музею історії Богуславщини, що розташований неподалік.

Музей "Заповіту" в Переяславі присвячено найвідомішому твору видатного українського поета-пророка Тараса Шевченка. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Експозиція розташовується в старовинному дерев'яному будинку 1820 року побудови, який належаав родині переяславського лікаря Андрія Козачковського. Саме в нього Шевченко гостював під час перебування в Переялаві, і саме тут 25 грудня 1845 року, під час важкої хвороби написав свого програмного вірша, що став закликом до визвольної боротьби українського народу та посланням до нащадків.

В будинку відтворено попереднє планування та інтер'єри гостьової кімнати, де жив поет, вітальні, бібліотеки, кабінету Козачковського. Тривалий час тут розміщувався історичний музей. Значна частина його експозиції збережена і тепер розкриває в хронологічній послідовності історію Переяславщини козацького періоду через призму її розуміння Шевченком.

Найцікавіші експонати відносяться до козацької доби: старовинна зброя, козацькі клейноди, особисті речі козацьких лідерів, копії важливих документів того часу. Зокрема, представлена особиста шабля гетьмана Богдана Хмельницького, подарована йому польським королем Яном Казиміром. Також можна побачити гетьманську булаву XVIII століття, бунчук XVII століття, полковницький пірнач, каламар гетьманського писаря тощо.

Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса Шевченка в Петербурзькій Академії мистецтв, його ранню творчість, а також знайомство поета з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про "Переяславську осінь Кобзаря" – період справжнього творчого злету митця.

Перед садибою росте акація, яку посадив Шевченко разом із Козачковським. Навпроти музею працює сувенірна крамничка.

Музей історії Богуславщини вважається одним із найкреативніших історичних музеїв малих міст України.

Розташовується у двоповерховому будинку колишньої міністерської школи 1907 року.

В експозиції представлене цікаве зібрання археологічних знахідок епохи палеоліту, предметів побуту скіфів і давніх слов'ян, давньоруських прикрас, козацьких реліквій, фотографій і документів періоду Української революції, пов'язаних із Медвинським повстанням.

Оригінальним є оформлений експозиційних залів у дусі свого часу. Спочатку відвідувачі потрапляють у печеру кам'яної доби, потім переходять від скіфського поховання до дерев'яного зрубу Богуславського замку, далі опиняються в інтер'єрах сільської хати й міщанського будинку, звідки залізними сходами потрапляють в епоху індустріалізації.

Філіями Музею історії Богуславщини є Музей декоративно-ужиткового мистецтва, Меморіальний музей-садиба Івана Сошенка, Меморіальний музей-садиба Марка Вовчка.

Заміський будинок графині Наталії Уварової у Ворзелі збудовано на початку XX століття фабрикантом Карлом Септером.

Модна в ті часи архітектура будівлі з романтичною вежею та флюгером сподобалася графині Уваровій (у дівоцтві Терещенко). Купивши його, графиня прикрасила свої володіння різноманітними рідкісними рослинами та деревами цінних порід. Біля будинку було влаштовано фонтан, прокладено гравійні доріжки.

Після Лютневої революції у 1917 році Уварови та вся родина Терещенків емігрувала до Англії. У будинку графині за радянських часів відкрили школу, тут навчався український письменник Валер'ян Підмогильний.

Нині це Музей історії та культури "Уварівський дім", працює виставкова зала. У вихідні проводяться концерти.

Музей кобзарського мистецтва в Переяславі розташовується в старовинному будинку, де на початку XX сторіччя була крамниця переяславського купця Архипа Марченка. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Близько 250 експонатів розповідають про історію зародження та розвитку кобзарства, про життя найвідоміших українських народних співаків, а також про сучасні напрямки кобзарського мистецтва – традиційний народно-фольклорний та сценічно-академічний.

Найдавнішими експонатами є автентичні давньоруські музичні інструменти: свистульки, бубонець та гуслі. Особливе місце в експозиції посідає традиційна українська кобза – лютнеподібний струнний щипковий музичний інструмент, що був неодмінним супутником запорозьких козаків.

Крім козацької кобзи, в музеї експонуються лютня, цитра і торбан, а також 26 бандур, що є більш сучасними і досконалими музичними інструментами. Зокрема представлені бандури, що належали видатному кобзарю XIX століття Гнату Гончаренку та знаменитому майстрові Олександру Корнієвському.

В музеї проводяться концерти переяславських кобзарів та інші заходи.

Тильна сторона будинку оформлена керамічними художніми плитками на історичні сюжети, що розповідають про переяславських князів та єпископів.

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини - перший та один із найбільших в Україні скансенів (музеїв просто неба). Заснований в 1964 році з ініціативи історика та етнографа Михайла Сікорського. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Забудова музею імітує планування класичного українського села з майданом посередині. На мальовничій парковій території площею 25 гектарів на околиці міста Переяслав розташовано близько 300 експонатів. Майже половина з них – це автентичні дерев'яні храми, селянські хати й вітряки XVII-XIX століть, перевезені сюди з різних куточків регіону. 20 селянських дворів із житловими та господарськими будівлями презентують побут представників різних професій та верств населення Наддніпрянської України – від хати незаможного селянина до мисливського будинку графа Горчакова. В інтер'єрах представлено більше 20 тисяч експонатів: твори народних майстрів, знаряддя праці, речі побуту, археологічні матеріали, документи, фотографії.

Серед найцінніших архітектурних пам’яток: церква Покрови Пресвятої Богородиці (початок XVII сторіччя) та дзвіниця (середина XVIII століття) з Правобережної Київщини; церква Святого Георгія (середина XVIII століття) з Переяславщини, увічнена Тарасом Шевченком на сепії "Андруші"; лісний кордон – будинок лісної охорони (кінця XIX століття) з Київського Полісся; корчма (початку XIX століття) з міста Переяслава.

В деяких пам'ятках та експозиційних павільйонах працюють 13 тематичних музеїв: Музей історії української православної церкви, Музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини, Музей українських обрядів, Музей українського рушника, Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини, Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини, Музей хліба, Музей "Поштова станція", Музей історії народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини, Музей космосу, Музей Миколи Бенардоса, Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема, Музей пам’яті Поліського району.

В археологічному відділі експонуються реконструкції жител доби пізнього палеоліту, черняхівської культури, Давнього Києва, козацької доби, а також лапідарій із кам'яними стелами та поховальними конструкціями різних епох.

Окрасою музею є природний ландшафт Татарської гори з майстерно вписаними в нього штучними ставками, вулицями, дворами, садами, городами та вигонами, що надають скансену життєвості та особливої затишності.

Музей совєцької (радянської) окупації України створено 2001 року зусиллями Київського осередку Всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса.

Експозиція відображає злочини комуністичного режиму в період 1917–1991 років та поділена на 10 розділів: "Забуттю не підлягає. Хроніка комуністичної інквізиції в Україні", "Народна війна", "Українські Соловки", "Київський мартиролог", "Втрачена пам'ять", "Мовна експозиція", "Зламані долі", "Нищення духовності".

Представлено копії документів, зокрема із розсекречених архівів Служби безпеки України, фотографії приватних осіб, спогади та свідчення очевидців і їх родичів, відео і аудіо матеріали.

Музей сучасного образотворчого мистецтва України (МСІІУ) в Києві – перший у країні приватний музей, що представляє роботу сучасних українських художників.

Музей створив меценат Сергій Цюпко на основі особистої колекції живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.

Музейна колекція налічує понад 6000 унікальних експонатів та розташовується на площі 3,5 тисячі квадратних метрів. Її основу складає сучасний нефігуративний живопис.

Крім того, у залах музею постійно проводяться виставки українських митців.

Національна суспільна радіокомпанія України розміщується в легендарній будівлі в самому центрі Києва, чия адреса "Хрещатик 26" свого часу була назвою для всього українського телебачення і радіо.

Чотириповерхова будівля в глибині кварталу збудована в 1913-1914 роках як приміщення телефонної станції на місці поштової контори. Після перенесення столиці України з Харкова до Києва в 1934 році тут розмістився радіокомітет.

У 1941 році будівля була підірвана Червоною армією, що відступала. В 1949-1951 роках було проведено реконструкцію за проєктом архітектора Віктора Єлізарова (автора монумента "Батьківщина Мати", будівлі метро "Хрещатик", аеропорту "Жуляни", готелів "Київ" та "Дніпро"), збудовано радіотелевізійний комплекс. Перша телевежа розташовувалася на прилеглій горі.

Після того, як на початку 1990-х було здано в експлуатацію новий телецентр, державне телебачення у кілька етапів переїхало на Сирець, а на Хрещатику залишилося державне радіо. Наразі НСРУ веде мовлення на чотирьох каналах: УР-1, "Промінь", "Культура", ВСРУ.

Ентузіастами відкрито музейну кімнату, де представлені архівні документи та фотографії, стара звукозаписна техніка, робоча апаратура радіожурналістів. Відвідування музею Українського радіо можливе лише за погодженням із керівництвом НСРУ.

"Музеєм на колесах" називають Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР, що стоїть на залізничній станції "Фастів" разом зі старовинним паротягом.

В подібному штабному вагоні Директорії УНР наприкінці 1918 року відбулися переговори між керівниками Української Народної Республіки Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою з одного боку та делегацією Західно-Української Народної Республіки на чолі з Костем Левицьким і Лонгином Цегельським.

Саме тут 1 грудня 1918 року вони підписали "передвступний" договір про намір об'єднати населення та території УНР і ЗУНР в єдину державу. Акт Злуки було урочисто проголошено через півтора місяці, 19 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

В експозиції "Музею на колесах" представлено документи і фотографії, що розповідають про ці події, гроші та поштові марки тих часів. Відтворено інтер'єр та обстановку штабного вагону Петлюри.

Відвідати музей можна лише за попередньою домовленістю. Щорічно в День Соборності біля музею у Фастові проходять урочисті заходи.

Витончена будівля Національної філармонії України, яка прикрашає нині Європейську площу в Києві, збудована в 1882 році архітектором Володимиром Ніколаєвим як клуб міських Купецьких зборів.

Тут відбувалися бали, благодійні заходи, концерти. Колонна зала філармонії має унікальну акустику, тут виступали Чайковський, Рахманінов, Шаляпін.

В 1991-1996 роках проведено повномасштабну реставрацію.

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка закладено Інститутом ботаніки Академії наук України на площі 130 гектарів на території Звіринця, де в давнину розташовувалася одна із заміських князівських резиденцій, а в пізніші часи - один із фортів Київської фортеці.

Ландшафтно-ботанічні ділянки відображають флору різних куточків України, колекція рослин налічує понад 10 тисяч видів. В Оранжерейному комплексі представлені екзотичні тропічні та субтропічні рослини.

Парк особливо популярний навесні, під час цвітіння бузку (понад 200 видів).

Свято-Троїцький Іонінський монастир, що знаходиться на території саду, заснований в 1864 році, до 1917 року був найбільшим після Лаври монастирем Києва. До нього належить Звіринецький печерний скит ХІ сторіччя (вулиця Ломаківська, 22).