Пам'ятки Київської області

Музей знаменитого академіка, видатного архітектора, засновника української Академії архітектури Володимира Заболотного розташований в будинку, який належав родині Заболотних. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

В експозиції – унікальні речі з колекції Володимира Заболотного: живописні полотна західноєвропейських художників, розкішні вази, бібліотека (понад 5 тисяч томів). Тут же представлені роботи самого архітектора – макет будівлі Верховної Ради, меблі за його проєктами, акварелі та пейзажі олією.

Переяславський колегіум було відкрито при Вознесенському монастирі в 1738 році. Його основною метою була підготовка православного духовенства для боротьби проти унії та католицтва на Правобережжі.

Навчальний заклад мав шість класів: два граматики, по одному – риторики, поетики, філософії та богослов'я. Термін навчання становив шість років. Тут навчалися діти духовенства, козацької старшини, міщан, селян.

З 1750 по 1751 рік у Переяславському колегіумі викладав поетику видатний український філософ-гуманіст, поет і просвітитель Григорій Сковорода. До 250-річчя від дня його народження у реконструйованому приміщенні створено меморіальний музей. Відтворено обстановку бібліотеки, навчального класу, кімнати вчителя. Атмосферу епохи передають старовинні меблі та предмети інтер'єру – шафи, крісла, секретер, астрономічний глобус, старовинні музичні інструменти. Представлена ​​копія Пересопницького Євангелія, яке зберігалося в колегіумі до 1862 року.

В образотворчому відділі можна побачити портрет Григорія Сковороди роботи невідомого художника XVIII сторіччя, скульптурний портрет філософа роботи Івана Кавалерідзе, рідкісні народні картини: "Цимбаліст", "Біля хати".

Меморіальний музей Григорія Сковороди входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Меморіальну садибу-музей Кирила Стеценка відкрито в селі Веприк на Фастівщині, де композитор провів останні роки свого життя – з 1920 по 1922 рік.

Стеценко, котрий звернувся в роки революції до церкви, відгукнувся на запрошення громади Веприка, яка хотіла мати українського священика. В селі композитор створив два народні хори: сільський та дитячий. Навесні 1922 року Кирило Стеценко захворів на тиф і помер, трохи не доживши до свого 40-річчя. Його поховали у Веприку, мешканці доглядають його могилу.

В музеї зберігаються речі композитора, рояль, а також предмети етнографії та побуту, які допомагають відтворити ту обстановку, в якій жив та творив Кирило Стеценко.

Меморіальний музей-садиба Івана Козловського розташований у селі Мар'янівка під Васильковом, де видатний український тенор народився в 1900 році.

У сім років Іван вирушив звідси до Києва вчитися в церковній школі при Свято-Михайлівському монастирі. Співав у Софіївському соборі.

Всесвітню славу Козловському приніс його чудовий голос та поєднання у творчості народних мотивів із класикою.

Неодноразово співак бував на батьківщині. У невеликій хатці під солом'яним дахом зберігаються фотографії, особисті речі, кіноматеріали, грамплатівки з концертами Козловського.

На березі річки поряд з будинком розбито затишний парк, де ростуть мальви, яблуні, дуби, липи, туї та платани.

Меморіальний музей-садиба Марка Вовчка – філія Музею історії Богулавщини.

Видатна українська письменниця Марія Вілінська, яка увійшла до літератури під псевдонімом Марко Вовчок, прожила на Богуславщині майже 8 років (спочатку в Богуславі, а потім у будинку графів Браницьких у сусідній Хохитві). Вона приїхала сюди з чоловіком, якого призначили лісничим. За богуславськими мотивами написане оповідання "Хитрий Хаїмка".

В половині будинку, де вона жила, відкрито єдиний в Україні музей Марка Вовчка. В експозиції - оригінальні речі письменниці, вишивка, листи.

Особняк лісопромисловця Семена Могильовцева на печерських Липках в Києві прозваний "Шоколадним будинком" за колір та фактуру зовнішніх стін.

Автором проєкту називають академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Унікальні інтер'єри виконані у різних художніх стилях (модерн, ренесанс, готика, бароко).

В радянський період будинок використовувався як житловий, потім як міський Палац одружень. До останнього часу перебувало в аварійному стані.

Нині "Шоколадний будинок" є філією Київської національної картинної галереї.

Пішохідний Парковий міст (Міст закоханих) над Алеєю Магдебурзького права в Києві з'єднує Хрещатий (Купецький) парк із Міським (Царським) парком.

Побудований у 1912 році за проєктом професора КПІ, відомого мостобудівника, "батька електрозварювання" Євгена Патона. У 1983 році проведено повну реконструкцію.

У народі Парковий міст прозвали Мостиком закоханих, оскільки це найпопулярніше у Києві місце для романтичних побачень, зізнань у коханні та пропозицій руки та серця. За традицією, закохані залишають на перилах любовні послання, пов'язують стрічки та вішають замочки на знак міцного кохання.

Також Парковий міст іноді називають "Чортовим мостом" або "Мостом самогубців" – нещасні часто обирали його для зведення рахунків із життям.

Пішохідний міст із парку "Наталка" на Оболонський острів у Києві також відомий як "Міст-хвиля" завдяки характерній формі опор, що нагадує п'ять хвиль. Згідно із задумом архітектора Андрія Миргородського, хвилі символізують динаміку та рух річки Дніпро – головної водної артерії столиці.

Міст-хвиля збудований у 2021-2024 роках коштом меценатів, серед яких Метрополія Великого Парижа та уряд Тайваню. Близько 300 тон металу для мосту було виготовлено на комбінаті "Азовсталь" напередодні повномасштабного вторгнення росії.

Довжина мосту становить 176 метрів, ширина – 3,5 метри. Він спроєктований з урахуванням доступності для пересування маломобільних людей і не заважає проходу маломірних суден до затоки Оболонь.

Разом із будівництвом мосту було проведено облаштування рекреаційної зони "Острів Оболонський". тут проклали пішохідні та велосипедні доріжки, встановили лави, облаштували дитячі майданчики, відкрили громадські вбиральні. На острові висадили нові дерева та кущі, серед яких декоративні яблуні, рожева акація та бузок.

На острові є облаштований пляж із роздягальнями, працюють точки продажу кави та морозива.

Перлина бароко - Андріївська церква - зустрічає відвідувачів Андріївського узвозу в Києві.

Церква закладена на місці Андріївського бастіону Старокиївської фортеці в 1744 році до приїзду Єлизавети I до Києва. За легендою, Святий Андрій Первозванний встановив на цьому місці хрест і передрік виникнення "вічного міста". Ймовірно, це єдина робота архітектора Франческо Бартоломео Растреллі, що збереглася в Україні. Багате внутрішнє оздоблення близьке до стилю рококо. З балюстради церкви відкривається мальовнича панорама Подолу.

В Андріївській церкві проводяться богослужіння ПЦУ - щоденні ранкові літургії, вечірні богослужіння, освячення води, хрещення, вінчання, інші обряди та духовні обряди. У ніч із суботи на неділю проводиться всенічна служба.

Музей "Андріївська церква" є сектором Національного заповідника "Софія Київська".

Резиденція Митрополитів Київських і всієї України на території Софійського монастиря у Києві заснована у 1722–1730 роках, за часів архієпископа Варлаама Ванатовича.

Добудована його наступниками, митрополитами Рафаїлом Заборовським та Тимофієм Щербацьким.

Триповерховий палац у стилі українського бароко поруч із Софією Київською зведений за участі архітекторів Йогана-Ґоттфріда Шеделя та Семена Антонова. Наприкінці XIX століття з західного боку зроблено прибудову та облаштовано балкон зі сходами, якими з другого поверху можна було спуститися в митрополичий сад.

В інтер'єрах митрополичих покоїв зберігся автентичний живопис XVIII століття, а також автентичні груби, облицьовані кахлями київського керамічного заводу Андржейовського. Серед оригінальних предметів інтер'єру XVIII-XIX століть: підлоговий годинник, бюро-циліндр, камін з червоного мармуру. Представлені стародруки старослов’янською та іноземними мовами XVI-XVIII століть.

З колишніми мешканцями Будинку митрополита знайомить галерея портретів з колекції Київської православної богословської академії Православної церкви України.

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Назва походить від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 році проведено археологічні розкопки. "Золоті ворота" реконструйовано до 1500-річчя Києва. Стародавні фундаменти можна оглянути у музеї всередині споруди.

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів.

У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко, фрески XII століття збереглися майже повністю.

Проводяться служби.

Понад 100 реалістичних фігур видатних діячів української історії представлено в експозиції інноваційного музею "Становлення української нації" в Києві.

Він розташований на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, зі зворотного боку постаменту Батьківщини-матері.

Протягом двогодинної екскурсії відвідувачі знайомляться з з багатовіковою історією української нації та її дійовими особами: королями та гетьманами, військовими та вченими, артистами та спортсменами.

Експозиція складається з 25 сюжетних композицій, що моделюють різні історичні сцени або відтворюють реальні події історії України у хронологічній послідовності: доісторичний період від трипільської культури до ранніх слов'ян, Київська Русь (княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Ярослав Мудрий), козацька доба (князь Костянтин Острозький, Дмитро "Байда" Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа та Пилип Орлик), періоди відродження нації (Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка та інші), Української революції (Михайло Грушевський, Симон Петлюра та інші), визвольних рухів (Степан Бандера, Андрій Мельник, Роман Шухевич), сучасності (Ігор Сікорський, Микола Амосов, В'ячеслав Чорновіл, Богдан Ступка та інші).

Кожну інсталяцію супроводжує інтерактивний аудіо і відео контент в поєднанні із спецефектами, що занурюють глядача в атмосферу відповідної епохи. Представлені діорами, мультимедійні стенди, інтерактивні екрани, мапи, голограми. Відвідувачам доступні медіагіди на восьми мовах. Інсталяції спеціально облаштовані як фотолокації. Окремі стенди адаптовані для дітей. Наявні зони відпочинку, кафе, сувенірна крамниця.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей інноваційний музей з об'ємними скульптурами діячів в історії України має безбар'єрний експозиційний простір.

Музей у темряві "Третя після опівночі" у Києві – перший в Україні музейний заклад, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів.

Музейний простір площею 150 квадратних метрів відтворює на 5 локаціях типові місця з реального життя – вулицю, квартиру, парк, мистецьку галерею. Але все, що оточує відвідувачів, вони можуть сприймати лише на дотик, а також чути звуки та відчувати запахи.

Протягом 90-хвилинної екскурсії відвідувачам пропонують пройти всі 5 кімнат, переживаючі звичайні побутові ситуації, але не користуючись при цьому зором, що дає можливість дізнатись більше про можливості людського організму, а також про те, як живуть незрячі люди.

Також музей пропонує екскурсії містом "Відчуй Київ" у супроводі незрячого гіда та онлайн-квест для дітей "5 чуттів", який у форматі гри допомагає дітям розвинути відчуття та емпатію.

У 2023 році відкрився музей "Третя після опівночі" у Львові.

Великий музейний квартал між вулицями Саксаганського, Жилянською, Паньківською та Льва Толстого у Києві об'єднує музеї кількох видатних українських родин, які жили тут в один період наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть: Косачів, Лисенків, Старицьких, Тобілевичів.

Район Паньківщини тоді називали Латинським кварталом, бо тут мешкала київська інтелігенція: професори та студенти університету Святого Володимира, лікарі, інженери, діячі мистецтв.

Першим в будинку № 95 оселився видатний композитор, основоположник української класичної музики Микола Лисенко. В помешканні, де він прожив 18 останніх років життя та написав основні свої твори, відтворено інтер'єри передпокою, робочого кабінету, їдальні та вітальні, де і сьогодні можна почути чарівні звуки Лисенкового роялю.

У сусідньому будинку № 93 жив письменник і театральний діяч Михайло Старицький з дружиною Софією, донькою Марією та сином Юрієм. Експозиція музею Старицього складається з меморіальної квартири, де відтворено інтер’єри вітальні, їдальні, кабінету Старицького та кімнати старшої доньки Марії, а також з експозиції "Продовження сімейних традицій", яка присвячена життєвому та творчому шляху дітей і онуків письменника.

Музей Лесі Українки створено в будинку № 97, де впродовж десятиліття мешкала родина Косачів і періодично бувала сама Леся. Фактично, тут базувалася редакція журналів "Рідний край" і "Молода Україна", головним редактором яких була мати поетеси Ольга Косач з роду Драгоманових (літературний псевдонім – Олена Пчілка). Сім залів літературної експозиції розповідають про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси.

Музей одного з корифеїв українського театру Панаса Саксаганського з роду Тобілевичів буде відкрито у меморіальному будинку № 96 по вулиці Жилянській після його реставрації.

В ході повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, 10 жовтня Росія вчергове здійснила масований ракетний удар по Києву. Одна з російських ракет влучила поблизу Музею видатних діячів української культури. Будинки видатних діячів зазнали значних пошкоджень. Надзвичайно цінні унікальні артефакти з колекції музею не постраждали, бо були завчасно убезпечені, але є пошкодження у музейних приміщеннях.