Пам'ятки Київської області

Будинок Сироткіна - ошатна будівля в стилі ренесансу на розі вулиць Володимирської та Прорізної колись був найвищим житловим будинком у Києві.

Колись на цьому місці стояла невелика будова, що належала дворянину Андрію Тарновському. В 1898 році він продав ділянку купцю Миколі Григоровичу-Барському. Незабаром тут розпочалося будівництво прибуткового будинку за проєктом архітектора Карла-Йогана Шимана.

Закінчував будівництво в 1902 році вже новий господар, купець Олександр Сироткін. На першому поверсі нового будинку розмістилося відоме у Києві кафе “Маркіз”, яке згадується у романі “Біла гвардія” Михайла Булгакова: “Лампи, повиті циганськими шалями, кидали два світла – вниз білий електричний, а вбік і вгору – помаранчевий. Зіркою блакитного запорошеного шовку розливалася стеля, у блакитних ложах виблискували великі діаманти і блищали рудуваті сибірські хутра”.

За радянських часів працював популярний ресторан "Лейпциг".

Після нещодавньої реставрації будівля законсервована.

Центральний будинок художника в Києві є головним виставковим майданчиком Національної спілки художників України.

Його восьмиповерхова будівля, зведена у 1977-1978 роках за проєктом архітектора Анатолія Добровольського у формах радянського модернізму та функціоналізму, є частиною архітектурного ансамблю Львівської площі.

Фасад, оздоблений білим інкерманським каменем та кольоровою керамікою, прикрашають сім алегоричних фігур – символів різних видів мистецтв: мистецтвознавства, сценографії, скульптури, архітектури, живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва (в народі – "сім повішаних").

Будинок художника має п'ять виставкових залів площею від 90 до 360 квадратних метрів, а також концертний зал на 350 глядацьких місць. Тут відбуваються великі щорічні всеукраїнські виставки ("Мальовнича Україна", "Різдвяний вернісаж", "Осіння виставка" тощо), виставки графічного, скульптурного, текстильного мистецтва, персональні виставки художників.

В комплекс входять художній салон, готель, кафе.

Сільський краєзнавчий музей у селі Бурти відкрито у 1977 році в приміщенні старої школи. Експозиція в 5 кімнатах розповідає про історію села та побут його мешканців.

В етнографічному розділі представлені предмети домашнього вжитку, одяг, вишиті рушники, знаряддя праці (ткацький верстат, прядка). Історична експозиція розповідає про події Української революції, колективізацію та Голодомор, участь мешканців села у Другій світовій війні, повоєнну відбудову, Революцію Гідності та російсько-українську війну.

Окрема експозиція присвячена розвитку освіти в Буртах.

Васильківський краєзнавчий музей розташований у будівлі Будинку культури в центрі Василькова.

Фонди музею налічують 1200 експонатів. Представлені стародавні знаряддя праці, зброя, прикраси та інший археологічний матеріал кам'яного віку, Трипільської культури, скіфських часів та Давньої Русі, зібраний зокрема при розкопках поблизу Василівського дитинця в ході археологічної експедиції 1985 року.

В етнографічній експозиції представлені знаряддя праці, посуд та одяг, якими користувалися васильківці в минулому.

Також є відділи колективізації 1920-1930-х років, культурного розвитку Васильківщини, Другої Світової війни, декоративно-ужиткового мистецтва.

Історико-краєзнавчий музей села Великі Пріцьки відкрився у 2016 році з ініціативи місцевої журналістки та поетеси Надії Вегери-Предченко. Розташовується на другому поверсі будинку Великопріцьківської сільської ради.

В експозиції представлені предмети, документи та матеріали про історію, культуру та побут села. Чільне місце займає колекція вишитих рушників, яка налічує понад 150 екземплярів. Також зібрано понад 100 хусток, багато давніх жіночих та чоловічих вишитих сорочок.

Представлено матеріали про жителів села, які брали участь у радянсько-афганській війні, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, російсько-українській війні.

Окрема експозиція присвячена досягненням місцевого сільськогосподарського підприємства "Колос".

Світла будівля Верховної Ради України - одна з найкращих у Києві архітектурних споруд радянського періоду.

Інтер'єри вестибюлю та головного фойє оформлені ліпниною, інкрустаціями та монументальним живописом у стилі соцреалізму з елементами українського народного декоративного мистецтва. В центральній частині будівлі - восьмикутна сесійна зала, перекрита скляним напівсферичним куполом.

В 1991 році тут було проголошено державну незалежність України. Наразі Верховна Рада - головний політичний центр країни. В сесійні дні на площі часто відбуваються мітинги та пікети.

Інформаційне управління проводить екскурсії про історію парламентаризму для організованих груп підприємств, навчальних закладів, громадських організацій.

Музей залізничного транспорту, що відкрився у 2011 році на вокзалі "Київ-Пасажирський", представляє виставку рухомого складу історичних локомотивів та вагонів.

Музей висвітлює різні етапи розвитку залізничного транспорту в Україні: дореволюційний, радянський та сучасний. В експозиції представлені три паровози (серії Л, Ер, СО17), чотири пасажирські та чотири вантажні вагони, водяну колонку та діючий семафор.

Великий інтерес представляє обладнання вагонів-салонів для вищих чиновників: особистий вагон першого секретаря ЦК КПУ Володмира Щербицького (1957 рік) та вагон прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна (1910 рік), на якому він прибув до Києва у роковому 1911 році, де його і було вбито.

Витачівський краєзнавчий музей відкрився у 2008 році. Розташовується в приміщенні Витачівського сільського клубу.

Представлена невелика етнографічна колекція та роботи місцевих майстрів народної творчості.

Історико-краєзнавчий музей міста Вишневе заснований з ініціативи місцевої краєзнавиці Катерини Середи, офіційний статус отримав у 2004 році.

Музей поки що не має постійного приміщення, частина експозиції тимчасово розміщена в будівлі РАЦСу. Зокрема, на другому поверсі експонується рояль фірми "Беккер", на якому грав видатний композитор Ігор Стравинський, коли приїжджав до Вишневого в гості до родини Мигаїв.

Зразковий військово-історичний музей села Трипілля відкрився 2001 року в приміщенні Трипільського ліцею як музей бойової слави.

Основна експозиція розповідає про події, що відбувалися в селі та його околицях у період Другої світової війни, та про жителів  села, які захищали рідний край від загарбників. Зокрема, представлені матеріали про урочище "Розкопана", яке в народі називають "Обухівський Бабин Яр", де нацисти в ніч на 1 липня 1943 року розстріляли більше 700 мирних жителів.

В залі облаштовано імпровізований солдатський окоп, в якому зберігаються рештки зброї, що були знайдені на місцях боїв в околицях села.

Окремі стенди розповідають про трипільчан, що брали участь у війні в Афганістані та у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постійно поповнюється новими експонатами розділ "Російсько-українська війна". Тут можна дізнатися про мешканців села, що з 2014 року захищають Україну на фронті, а також про роботу волонтерського штабу Трипільського ліцею та інших місцевих волонтерських організацій.

Військово-історичний музей села Трипілля є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Музей костюма та стилю Victoria Museum (Вікторія Музей) у Києві заснований у 2017 році приватною колекціонеркою Вікторією Лисенко.

Експозиція розташовується у відреставрованому прибутковому будинку в стилі еклектики, який збудував наприкінці XIX століття купець першої гільдії Лазар Чорнояров.

У семи демонстраційних залах на двох поверхах представлено понад 1500 автентичних експонатів XIX – початку XX століть, серед яких – одяг, взуття, аксесуари, дорогоцінності та звичайні побутові речі, якими користувалися мешканці міст тогочасної України та Європи.

У першій залі представлені костюми 1900-1920 років, що відображають дореволюційний стиль мешканців Києва. Друга зала використовується для тимчасових виставок. У третій залі експонується одяг кінця XIX століття, характерною особливістю якого були обов'язкові жіночі корсети. Експонати четвертої зали відображають моду першої половини XIX століття, для якої були характерні жіночі сукні з кринолінами. У п'ятій залі облаштована зона відпочинку та фотолокації. Шоста зала дає можливість детально роздивитися деякі експонати майже впритул. У сьомій залі облаштовано кінозал та ще одну фотозону.

Серед унікальних експонатів Victoria Museum – єдина в Україні сукня від Будинку моди Чарльза Уорта початку XX століття. Також представлена колекція віял XVIII-XX століть.

Великий комплекс будівель водяного млина у селі Городище-Пустоварівське – унікальна пам'ятка промислової архітектури.

Споруджений у другій половині ХІХ століття поміщиком Іваном Підгорським, якому належав Городище-Пустоварівський цукровий завод.

Комплекс складається з двох будівель, розділених греблею через річку Рось. На правому березі знаходиться триповерхова будівля, яка нині частково зруйнована (частина її обладнана під житловий будинок). На лівому березі - велика чотириповерхова будівля, що збереглася в хорошому стані.

Він досі використовується за призначенням - це діючий млин (щоправда, зараз електричний) з робочим обладнанням столітньої давності.

Мальовничу картину доповнюють виступи граніту на берегах річки та металевий підвісний міст.

Водяний млин на річці Рось в Білій Церкві в даний час не працює. Зберігся комплекс будівель млина і гребель, що перегороджує річку.

Від млина відкривається мальовничий краєвид на річку Рось та церкву Святої Марії Магдалини.

Водяний млин у селі Синява на Київщині побудований в середині XIX століття, коли селом володів граф Олександр Браницький. Тоді ж у селі була зведена цукроварня. У 1904 році млин був перебудований, значно збільшившись у розмірах.

Чотириповерхова цегляна будівля млина розташована поруч із греблею біля порога на річці Рось. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

У 2015 році у реконструйованій будівлі відкрився готельно-ресторанний комплекс "Старий млин".

Величний комплекс Вознесенського монастиря було споруджено в 1700 році в центрі Переяслава коштом гетьмана Івана Мазепи. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Монументальний Вознесенський собор вважається зразком української національної архітектури завдяки складній конструкції та багатій барочній ліпнині.

На монастирській території розташована двоповерхова будівля колишньої монастирської школи та гуртожитку бурсаків. У 1776 році збудовано триярусну дзвіницю в стилі українського бароко заввишки 48 метрів, яка служила другим входом на територію обителі.

За радянських часів у приміщенні собору було відкрито музей-діораму "Битва за Дніпро та створення Букринського плацдарму восени 1943 року" (довжина полотна 28 метрів, висота 7 метрів), що відтворює події 21-22 вересня 1943 року, коли радянські війська генерала Ватутіна форсували Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава.

В підвалі розміщено Мавзолей вічної слави, де на стінах увічнено імена переяславців, які загинули у Другій Світовій війні.