Пам'ятки Прилуцького району

Палацово-парковий комплекс "Качанівка" є однією з найкраще збережених поміщицьких садиб в Україні з розкішним палацом у стилі класицизму та одним із найбільших пейзажних парків Європи.

Свою назву маєток Качанівка отримав від першого власника, придворного співака Федора Каченовського.

Створення палацово-паркового комплексу розпочав у 1770 році генерал-губернатор Малоросії Петро Румянцев-Задунайський. Його палац у стилі псевдоготики докорінно перебудував у 1808-1824 роках поміщик Григорій Почека.

У 1824 році маєток перейшов у власність представників родини Тарновських, які володіли ним до кінця XIX століття і перетворили його на осередок культури та мистецтв. В різний час у них гостювали Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Михайло Максимович, Марко Вовчок, Дмитро Яворницький. Михайло Глінка писав оперу "Руслан і Людмила" в альтанці, яка тепер носить його ім'я. А Іллі Рєпіну допомогла створити його найвідомішу картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану" колекція козацькою зброї, яку зібрав Василь Тарновський.

Останніми власниками садиби був цукрозаводчик Павло Харитоненко та його донька Олена, яка вийшла заміж за барона Михайла Оліва. За радянських часів на базі садиби функціонував санаторій, через що палац сильно постраждав.

У 1981 році створено історико-культурний заповідник "Качанівка". Він включає центральний палац із двома флігелями та стилізованою водонапірною вежею, будиночки служб, Альтанку Глінки, Георгіївську церкву, комплекс господарських споруд.

На території Качанівського парку площею 560 гектарів можна побачити низку ставків, паркові мости, гірки Кохання і Вірності, Романтичні руїни та інші паркові споруди.

У відреставрованих палацових залах розміщена музейна експозиція, що розповідає про історію палацу, його колишніх власників та знаменитих гостей.

В будинках служб обладнані готельні номери, працює сувенірна крамничка і кафе. На території парку можна влаштувати пікнік - здаються в оренду альтанки та мангали.

Прилуцький міський будинок культури - одна з найвизначніших будівель міста.

В якості першої професійної театральної сцени Прилук його почав будувати в кінці XIX – на початку XX століття міщанин Бродський разом із власником цегельного заводу Штондою, проте на завершення будівництва у них не вистачило коштів. Центральна двоповерхова частина була добудована лише в 1930 році.

Нині на сцені Будинку культури виступає Народний самодіяльний театр "Рампа" та кілька інших творчих колективів. Щороку тут відбуваються театральні фестивалі, які збирають аматорські колективи з усієї України.

На площі перед будівлею театру Бродського в 2008 році встановлено пам'ятник знаменитому українському актору театру та кіно Миколі Яковченку, уродженцю Прилук.

Трьохсвятительська церква на Кустівцях у Прилуках споруджена в 1878 році на місці старого храму, заснованого в XVII сторіччі.

Перший храм було збудовано коштом міщанина Андрія Кендюха.

Новий п'ятикупольний кустівський храм виконано у так званому "парафіяльному" стилі.

Прилуцький краєзнавчий музей імені Василя Маслова займає відреставрований двоповерховий особняк, збудований у XIX столітті для міського голови Миколи Кисловського у самому центрі Прилук.

Його історія починається з музею природної історії, відкритого наприкінці ХІХ століття. Найбільшого розквіту він досяг у 1930-х роках під керівництвом відомого вченого Василя Маслова (біля входу до музею встановлено пам'ятник). Основою зібраної ним колекції стали зібрання шедеврів світового мистецтва та козацьких реліквій відомого громадського діяча та мецената Григорія Ґалаґана.

З того часу в музеї сформовано цікаві художні зібрання, велика колекція декоративно-ужиткового мистецтва, відкрито відділ історії Прилук. Найцікавіші експонати: сідло гетьмана Данила Апостола, макет Прилуцької фортеці, фрагмент фортечного частоколу.

Співробітники краєнавчого музею проводять екскурсії містом та околицями.

Житловий будинок у стилі модерн з елементами неоготики, стилізований під романтичний замок, збудував у Прилуках статський радник Володимир Шкуратов - просвітитель, нащадок старовинного козацького роду часів Богдана Хмельницького.

Планування будівлі вільне, асиметричне. Різні за висотою об'єми створюють контрастну композицію, центром якої є гранована вежа. Центральним елементом внутрішнього планування є сходи, навколо яких розташовуються кімнати.

За радянських часів у будівлі розміщувалася школа № 4. Наразі будинок Шкуратова в аварійному стані. Планується реставрація.

Комунальний заклад "Варвинський історико-краєзнавчий музей" засновано у 1990 році.

Нині фонди музею налічують понад 1000 експонатів. Експозиція у семи залах розповідає про історію селища від першої літописної згадки про Варву в 1079 році до сучасності.

Експонуються матеріали про видатного українського філолога-славіста, історика, фольклориста Осипа Бодянського, який народився у Варві та був добре знайомий із Тарасом Шевченком.

Експозиція "Забуттю не підлягає", присвячена Голодомору 1932-1933 років, продовжує поповнюватися спогадами очевидців.

Музей регулярно проводить виставки робіт народних умільців Варвинщини.

Воскресенська церква розташована у самому центрі Ічні.

Будівництво церкви коштом парафіян почалося в 1806 році і через 4 роки відбулося освячення. Храм хрестоподібний, подовжений (60 метрів), із широким середнім куполом. Усередині – позолочений одноярусний іконостас роботи майстра Кулагіна. Стіни та купол прикрашені фресками.

У 1844 році побудовано двоярусну дзвіницю, на якій знаходився дзвін вагою 4272 кілограми, відлитий у Ніжині.

Наразі Воскресенський храм належить УПЦ московського патріархату.

Кам'яний міст у готичному стилі - одна з небагатьох малих архітектурних форм Сокиринського палацово-паркового комплексу, що збереглися.

Побудований за проєктом архітектора Павла Дубровського разом з рештою об'єктів комплексу до 1830 року. Міст триарковий, зі стрілчастими арками та чотирма триярусними пілонами.

До наших днів зберігся у руїнах.

Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир засновано в 1600 році києво-печерським ченцем Іоасафом на землях князів Вишневецьких.

Для облаштування монастиря був обраний острів, що порос густим лісом, утворений вигином річки Удай і болотом. Розташування у важкопрохідній місцевості, а також система оборонних споруд із ровом та стінами надавали монастирю важливого стратегічного значення. Він використовувався як база повстанців під час народних повстань проти шляхти, внаслідок чого був зруйнований.

Відродженням в 1639 році зайнявся київський митрополит Петро Могила, а пізніше його обитель потрапила під опіку українських гетьманів.

На території розташований білокам'яний п'ятиголовий Троїцький собор (1672-1676 роки) у стилі бароко, заснований гетьманом Іваном Самойловичем, трапезна Воскресенська (колишня Успенська) церква (1695 рік), зведена коштом гетьмана Івана Мазепи, а також ніжно рожева Петропавлівська церква (1693-1708 роки) із п'ятьма розділами.

При Катерині II монастир був закритий, але через півстоліття знову відновлено коштом князя Миколи Рєпніна (похований у Воскресенській церкві).

У монастирі було створено Густинський літопис (1600-1640 роки) - перший узагальнюючий твір з історії України, що поєднує світську та агіографічну історію Русі. Тут бував Тарас Шевченко.

Проводяться екскурсії, одяг відвідувачів має відповідати прийнятим у храмах московського патріархату вимогам.

Оригінальна одноповерхова будівля земської школи збудована у Варві в 1915 році (за іншими даними у 1913 році) за проєктом архітектора Опанаса Сластіона (Сластьона), який на початку XX століття спроєктував цілу низку шкіл для Лохвицького земства, до складу якого тоді входила сучасна Варвинщина.

Усі вони були виконані із використанням переосмислених форм української народної архітектури. Художник та етнограф Опанас Сластіон використовував архітектурні деталі низки класичних зразків української архітектури: трапецієподібну форму віконних отворів, коробкові арки, шатрові покриття у кілька схилів із уступами у вигляді пірамід, центральні башточки.

Варвинська школа має нехарактерний портик із трикутним фронтоном на чотирьох колонах - результат пізнішої перебудови та розширення.

Будівля досі використовується за призначенням – тут розміщується Варвинський ліцей №1. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Ця монументальна кам'яна споруда з високою, стрункою дзвіницею - одна з найкращих архітектурних споруд Прилук.

Іванівську церкву збудовано в 1865 році на Квашенцях (раніше село, тепер - район міста), на перехресті вулиць Київської та Іванівської.

Першу дерев'яну церкву на цьому місці заклав у 1708 році гетьман Іван Мазепа, завдяки чому вона і отримала свою назву, що збереглася до наших днів, незважаючи на те, що Мазепа був відданий анафемі російською церквою.

Кам'яний храм було збудовано після сильної пожежі, яка знищила в кінці XVIII століття всі церкви міста, крім Варваринської. В даний час Іванівська церква відреставрована у первісному вигляді.

Музей Олега Кошового присвячено пам'яті керівника червонодонської підпільної організації "Молода гвардія", який народився в Прилуках.

Розміщується в колишньому будинку сім'ї Кошових.

В експозиції понад 450 експонатів: предмети побуту, посуд, шинель, зброя та інші особисті речі Олега, документи, листи.

В 1979 році на подвір'ї музею відкрито пам'ятник Кошовому.

Ічнянський краєзнавчий музей розташований у невеликій одноповерховій будівлі поряд із центром міста.

Заснований у 1961 році краєзнавцем Миколою Бутком. 7 тисяч експонатів відображають природу та історію Ічнянського краю.

На особливу увагу заслуговує оригінальна колекція самоварів, кахлів, ікон та стародруків. У музеї представлені твори місцевих художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема унікальна добірка різьблення по дереву Антона Штепи.

Ічнянський національний природний парк охороняє унікальні лісостепові комплекси у верхів'ї річки Удай на північному заході Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.

У тутешніх лісах зустрічається клен, липа, граб і дуб, росте безліч лікарських рослин, зокрема. занесених до Червоної книги України (лілія лісова, плаун літній).

На території Ічнянського національного природного парку облаштовані еколого-пізнавальна стежка "У долині Іченька" та еколого-туристичний маршрут "Садове". У мальовничих куточках парку влаштовані місця для короткострокового відпочинку – лави, столи, навіси від дощу. Для тривалого відпочинку пропонується будиночки, діє прокат туристичного спорядження.

Ладанський Покровський монастир неподалік Прилук заснований в 1600 році київським ченцем Євфімієм одночасно з Густинським монастирем. Спочатку називався Підгірським.

Будівництву обителі допомагала княгиня Раїна Вишневецька (Могилянка). Після пожежі 1753 року обитель була швидко відроджена. Першою кам'яною спорудою у 1763 році стала церква Пресвятої Богородиці. У другій половині ХІХ століття збудовані Покровський собор та Вознесенська (Миколаївська) церкви.

За радянських часів на території Ладанського монастиря розміщувалася трудова комуна для безпритульних дітей, потім завод протипожежного обладнання. Нині Свято-Покровський собор біля заводу відновлюється.