Пам'ятки Житомирської області

Свято-Успенський Архієрейський собор розташований в одному з найдавніших історичних районів Житомира – на Подолі, тому його ще називають Подільською церквою.

Церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Належить УПЦ московського патріархату.

Високий та стрункий Хрестовоздвиженський кафедральний собор розташований в історичному серці Житомира на Замковій горі.

Храм у візантійському стилі збудовано в 1900 році на місці дерев'яної Троїцької церкви, що існувала з XVII сторіччя.

В 1930-ті роки храм було закрито радянською владою, пізніше передано обласному краєзнавчому музею. В 1987 році в ньому розмістили експозицію музею природи, геологічна колекція якого була заснована волинським губернатором Михайлом Чертковим ще в XIX столітті.

Після тривалих дискусій щодо повернення Хрестовоздвиженського собору православним віруючим, в 2011 році його було передано УПЦ московського патріархату та освячено в 2014 році.

"Головою Чацького" в Житомирі називають скелю химерної форми над річкою Тетерів (30 мметрів), геологічна пам'ятка державного значення.

За легендою, звідси кинувся в річку польський шляхтич Чацький, якого переслідували козаки. За іншою версією назва пов'язана з прізвищем засновника Кременецького ліцею Тадеуша Чацького.

Скелю добре видно з оглядового майданчика на греблі Тетерівського водосховища та з пагорба біля Монументу Слави. Навпроти - скеля "Чотири брати".

Скеля "Голова Чацького" - популярне місце літнього відпочинку мешканців Житомира.

Музей партизанської слави Полісся засновано в 1961 році в селі Словечне, яке у роки Другої Світової війни було центром партизанського руху та місцем дислокації великих партизанських з'єднань.

Словечанський музей створювався ентузіастами "народним" методом, і в 1962 році експозиція була відкрита для відвідувачів. Одна із зал оформлена у вигляді партизанської землянки.

Представлено зброю партизанів, радіоапаратура, партизанська преса, інструменти медичної служби "лісового фронту", матеріали про каральні експедиці на Овручщині.

В 1995 році відкрито Меморіальний комплекс спалених сіл, де зафіксовано трагічні події 1942-1943 років.

Словечансько-Овруцький кряж - височина на півночі Житомирської області, залишок давніх гірських гряд.

Кряж простягається майже на 60 кілометрів із заходу на схід від села Червонка до міста Овруч. Ширина кряжу від 5 до 14-20 кілометрів. Найвища точка (316 метрів) розташована на схід від села Городець. Південні схили кряжа круті, північні - більш пологі. Поверхня горбиста, розчленована ярами глибиною до 20-25 метрів.

Камінь (рідкісні червоні та рожеві кварцити та пісковики), що видобувається тут, застосовувався при будівництві Софійського собору, Києво-Печерської лаври та Золотих воріт у Києві.

На території досліджено безліч городищ та курганів. З рослинності зустрічаються береза ​​темнокора, дуб скельний, плющ вічнозелений, береза ​​карельська, азалія понтійська, що вважається ендеміком. Подібні види в Україні трапляються лише в Криму.

Уздовж усього кряжа проходить ґрунтова дорога, часом між дуже глибокими ярами. Яри ​​неймовірно мальовничі, дорога здебільшого гравійна.

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор вважається символом міста Житомира, один з найбільших православних храмів України.

Споруджений в 1866-1874 роках архітектором Карлом Рахау як головний православний храм Волині на місці василіанської церкви. Витриманий у візантійсько-руському стилі з характерними рисами давньоруської архітектури ХІ-ХІІ сторічь. Висота веж досягає 53 метри.

Інтер'єр багато оформлений з використанням місцевого граніту та лабрадориту.

Білокам'яний Спасо-Преображенський кафедральний собор в Овручі відбудовано в 1993 році на місці зруйнованого за радянських часів храму.

Ще в XVII сторіччі тут знаходився єзуїтський костел, який згодом став уніатським, а в XIX столітті був перебудований на православний храм.

Преображенський собор відновлений у новому архітектурному вигляді.

В соборі зберігається частка мощей преподобного Макарія Канівського Чудотворця.

Велика хоральна синагога побудована в Бердичеві в 1850 році коштом великої єврейської громади міста (до 93% населення становили євреї).

Бердичівська синагога була однією з перших у російській імперії хоральних синагог. Монументальність та розміри вказували на її значну роль у житті міської громади.

В 1929 році радянська влада перетворила храм на клуб, а під час німецької окупації – її зруйнували.

Після Другої світової війни єврейська громада Бердичева, що збереглася, відновила синагогу, проте в 1964 році радянська влада знову відібрала будівлю і відкрила в приміщенні храму рукавичну фабрику, яка працює й досі.

Хорошівський народний музей історії відкрито в 1988 році в центрі селища Хорошів.

Наразі колекція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів. У тому числі - знаряддя праці древніх людей (кам'яні молотки, сокири, зубила, скребки тощо); дерев'яні предмети побуту поліщуків (ткацький верстат, коловорот, рубель, гребінки для чесання льону тощо); праски, самовари; мапи, купчі земельних ділянок, векселі, паперові та металеві гроші; домоткані рушники, сорочки; військові нагороди періоду Другої світової війни та інше.

Заслуговує на увагу "Геометричний План" (1906 рік) про продаж поміщицею Трубецькою селянинові Гефці трьох десятин землі в селі Горошки (стара назва Хорошова).

Також у музеї є експозиція "Кутузов та Горошки", присвячена перебуванню полководця у своєму маєтку в Горошках.

Пулинський народний художній музей "Пулинські барви" відкрився в 2012 році з ініціативи гуртка художників "Пулинське земляцтво". Розташовується в Центрі культури і дозвілля Пулинської селищної ради.

Основу експозиції складають роботи місцевих художників, серед яких Володимир Дзюбенко, Леонід Фесенко, Валентин Войтенко та інші.

Також у 2023 році в Центрі культури і дозвілля відкрили етнографічну експозицію "Українська хата - берегиня роду".

Кам'яну церкву Різдва Богородиці було закладено в Старосільцях у 1773 році власником села Йосипом Якубовським поблизу старого дерев'яного греко-католицького храму. Після його смерті завершували будівництво його дворецький Амалицький та священик Димитрій Мацкевич.

Храм виконаний у стилі польського бароко. У ньому століттями зберігалася чудотворна ікона Божої Матері, яку принесли сюди ченці Почаївської ларви. Під вівтарем знаходилася усипальниця будівельників храму. Імовірно в 1830-х роках церкву Різдва Богородиці було переведено у православ'я.

Є пам'яткою архієктури місцевого значення.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці на високому березі Тетерева у Чуднові ефектно виглядає з траси Житомир-Хмельницький.

Побудована в 1772 році коштом православної громади міста.

Ставропігійна церква Різдва Пресвятої Богородиці заснована в Лугинах на початку ХІХ століття.

Є одним з найцікавіших зразків класичного стилю в монументальній дерев'яній архітектурі Полісся.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Церква святого Олександра Невського збудована в селі Вільнопілля в середині ХІХ століття. За радянських часів храм було закрито.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення. Належить до забороненої в Україні УПЦ московського патріархату.

Краєзнавчий музей у Черняхові засновано в 1967 році.

Експозиція розміщена в шести залах, розповідає про природу та історію Черняхівщини від палеоліту до сьогодні. Має 6 тематичних розділів: "Природа", "Археологія", "Етнографія", "Радянський період", "Друга світова війна" та "Сучасна історія".