Пам'ятки Житомирської області

Народний музей композитора Бориса Лятошинського відкрився в 2013 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 1, яка носить ім'я цього класика української музики ХХ століття, що народився в Житомирі в 1894 році.

Експозиція містить матеріали про життя і творчість митця та його родину, яка мала польське коріння. Представлені особисті речі композитора, сімейні фото, архівні документи.

Окрема експозиція присвячена історії Житомирської музичної школи з 1905 року та її видатним випускникам.

Єдиний в Україні музей видатного українського піаніста Святослава Ріхтера відкрився в 2015 році в приміщенні Житомирської музичної школи № 2, яка також носить ім'я Святослава Ріхтера.

З 1930 року музична школа розташовується в історичній будівлі на розі вулиць Івана Франка і Святослава Ріхтера, зведеній у 1904 році як прибутковий будинок. Тут навчалися композитор Олександр Білаш і диригент Вадим Гнєдаш, виступало багатьох діячів культури, серед яких всесвітньо відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 100-річчя від дня народження музиканта було відкрито музей "Кімната пам'яті Святослава Ріхтера", який з 2018 року носить ім'я народного. В експозиції представлені архівні документи, фотоматеріали та особисті речі музиканта. Також експонуються живописні роботи Ріхтера, зокрема картина "На дачі", написана олією. Працює постійна виставка "Світ очима Святослава Ріхтера", де представлено майже 50 світлин, зроблених ним особисто.

Комунальний заклад "Олевський краєзнавчий музей" відкрився у 1995 році.

Спочатку мав лиша дві зали: бойової слави та природи. Згодом відкрилася зала старожитностей, яка розповідає про давні промисли та ремесла поліщуки, а також зала історії Олевщини. Зокрема, представлені археологічні знахідки часів Середньовіччя, зроблені під час розкопок на території Олевського городища в урочищі Бабина гора: гарда від меча, свинцева печатка короля Пруссії, намисто зі скла різного кольору та бурштину, бронзові прикраси.

В експозиції "Олевська республіка" на п'яти стендах висвітлено основну інформацію про діяльність Поліської Січі та отамана Тараса Бульбу-Боровця.

Розроблено стенди "Єврейська община в Олевську" та "Місцеві цікавинки", створено нову експозицію "Бурштин-сукциніт".

Музей пропонує оглядові екскурсії містом Олевськ і виїзді екскурсії до "Кам'яного села".

Двоповерховий особняк у стилі бароко на південній околиці Житомира належав житомирському нотаріусу, адвокату Івану Філіпову.

Спочатку будинок 1886 року побудови був дерев'яним. Філіпов реконструював його в 1903 році, перетворивши на розкішний особняк.

Зараз у будівлі розміщуються одразу 3 державні організації: управління юстиції, управління культури та Палац щастя.

Особняк Філіпова є пам'яткою архітектури місцевого значення, однією з маловідомих архітектурних перлин Житомира.

Палац у стилі неоренесансу другої половини ХІХ століття споруджений в Андрушівці цукрозаводчиком Миколою Терещенком на місці старого палацу графів Бержинських.

Другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус, надбудований в 1975 році.

В роки радянсько-української війни в палаці розташовувався Волиньревком, потім штаб Першої кінної армії під керівництвом командира Семена Будьонного.

Наразі в приміщенні палацу Миколи Терещенка розташовується середня школа. В інтер'єрах збереглися фрагменти ліпного декору на стелях, мармурові сходи, старовинний різьблений стіл.

Палац розташований над лебединим ставком посеред старого парку. Серед паркової рослинності можна зустріти кедр та пробкове дерево. В парку встановлено пам'ятник Миколі Терещенку, відкритий у 2014 році коштом місцевого підприємця Євгенія Гринишина.

Палац у стилі ампір з античними мотивами у декорі збудовано у Верхівні в 1800 році за проєктом італійського архітектора Блеріо графом Вацлавом Ганським, який успадкував маєток Верхівня від батька Яна Ганського.

Садибу з палацом та флігелями, великим пейзажним парком та костелом-усипальницею граф подарував своїй молодій дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з перших красунь Польщі. Звідси Евеліна розпочала таємне листування з Оноре де Бальзаком, підписуючись псевдонімом "Іноземка". Незабаром відбулася їхня перша зустріч у Швейцарії, але лише через 15 років, коли помер чоловік Евеліни, письменник зміг приїхати до Верхівні.

В робочому кабінеті Бальзака, що зберігся, на другому поверсі палацу стоїть стіл, за яким він написав "Депутата від Арсі", "Дрібних буржуа", "Театр, який він є" і драму "Мачуха". Інтер'єр спальні Бальзака не зберігся - там експонуються портрети романіста у виконанні його сучасників. У цих кімнатах розміщено літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Інші приміщення палацу займає агротехнічний коледж, ведеться реставрація.

Єдиний в Україні пам'ятник вченому та мандрівнику Миколі Миклухо-Маклаю встановлений у Малині, де був маєток його матері і якийсь час жив він сам.

Виходець із старовинного козацького роду, Миклухо-Маклай відомий у світі як видатний етнограф, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії. Багато років він провів у мандрівках світом, проте наприкінці життя повернувся до Малина - вивчав тут побут і традиції поліщуків, цікавився походженням древлян.

Пам'ятники вченому також встановлені в Австралії, Новій Гвінеї та росії.

Монумент в центрі Малина було відкрито в 1986 році на честь святкування 140-річчя від дня народження Миклухо-Маклая. Автор пам'ятника – скульптор Петро Степаков.

Пам'ятник поетові Тарасу Шевченку на Панській горі в Гульську відкрито до 200-річчя Кобзаря.

Раніше на цьому місці стояв пам'ятний знак, який вказував, що в 1846 році, під час експедиції Київської археографічної комісії, Тарас Шевченко відвідав село Гульськ. У цих місцях відбувається дія його повісті "Варнак".

"Плоский будинок" у Житомирі, який також називають "Будинок-химера" або "Будинок у формі серця", заслужив таку назву за своє нестандартне архітектурне рішення.

Будівля середини ХІХ століття знаходиться в історичному центрі Житомира, що на майдані Перемоги. Його розташування відповідає дореволюційному радіальному плануванню міста. Колись будинок був кутовим, причому стояв на гострому розі перехрестя. Щоб максимально використати всю земельну ділянку, архітекторові також довелося спроєктувати будинок із надзвичайно гострим кутом. Таким чином, при погляді з певного ракурсу, створюється ілюзія, що в будинку є лише фасад з вікнами, а інших стін немає – будинок плоский. При цьому два крила будівлі зробили його в плані, що нагадує форму серця.

Також відомі "плоські будинки" в Одесі та Львові.

Поліський природний заповідник у верхів'ях річки. Уборть охороняє понад 20 тисяч гектарів болотистих лісів, типових для природи Полісся.

Флора Поліського заповідника налічує 604 види вищих рослин, 139 – мохів, безліч лишайників, грибів та водоростей. До Червоної книги України занесено 17 видів. Особливо цінний рододендрон із сімейства вересових.

У лісі зустрічаються лось, благородний олень, кабан, козуля, ондатра, бобр, видра, вовк, лисиця, тхір, ласка і інші. Часом помічають рись і ведмедя.

Центральна садиба Поліського природного заповідника розташована в селі Селезівка. Туристи можуть відвідати візит-центр заповідника, де представлені матеріали щодо його діяльності. На території садиби створено музей священного древлянського каміння: Камінь-Престол, Скриня, Камінь-Кохання, камені-слідовики, Камінь сльози Богородиці, жертовний камінь.

Реконструйовано водяний млин (зруб привезений з відселеного села Далети). Відновлено язичницьке святилище міста Нор із 12 каменів, землянка, зимовий курінь.

У музеї "Древлянське село" на основі дерев'яної поліської хати представлено етнографічну експозицію.

Відвідувачам пропонують пожити у відновленій хаті з справжньою піччю, познайомитися з виплавкою заліза з болотної руди. На околицях Поліського заповідника створено низку туристичних водних, піших та автомобільних маршрутів з відвідуванням святих джерел, столітніх дубів, святилища старовірів та стародавніх поховань (кам'яні хрести).

Поштова станція в Березині, на 121-му кілометрі Брест-Литовського шосе, побудована в 1846 році за зразковим проєктом "Дома II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики.

Збереглися оригінальні деталі оздоблення ганку: гранітні сходи, візерунчасті кронштейни навісу над дверима.

У 1941 році в приміщенні поштової станції розміщувався штаб німецької армії, що наступала на Київ.

Музей флори та фауни Радомишльщини відкрито в 1968 році з ініціативи директора місцевого лісомисливського господарства Андрія Філіповича.

Музей розташований на території невеликого дендропарку з декоративним ставком, розарієм, акуратними газонами та алеями.

Перша зала музею розповідає про історію Державного лісомисливського господарства (1936 рік). Представлено першу бензопилу "Дружба", фотографії та інше.

В решті трьох залах представлена ​​флора і фауна: опудала великих травоїдних (шляхетного оленя, лося), сценки з життя лісових косуль, сімейство диких кабанів, вовки та єнотовидний собака. Серед птахів виділяється своїм розміром беркут (розмах крил 2 метри).

В музеї зберігається колекція мінералів, велика колекція метеликів.

Історико-краєзнавчий музей села Рижани на Житомирщині заснований у 1987 році. Основна музейна експозиція у трьох залах розташована у приміщенні Рижанського ліцею.

Зокрема, представлені археологічні знахідки з сусіднього села Кропивенка, матеріали про заснування та розвиток села Рижани, історичні світлини, старі земельні акти, предмети побуту поліщуків.

В окремій залі розташовано "Музей льону", що знайомить із процесом створення лляного полотна та поліської вишивки, а також з історією місцевого Володарсько-Волинського льонозаводу.

Підрозділом Історико-краєзнавчого музею також є "Музей поліського рушника", відкритий в 2015 році в сусідньому приміщенні Рижанського клубу. Тут представлено понад 130 оригінальних вишитих лляних рушників, традиційний одяг поліщуків, предмети сільського господарювання.

Садиба в Ружині побудована в XIX столітті поміщиком Челіщєвим. В 1856 році її купив з молотка поміщик Антоній Злотницький.

Сучасниками палац характеризувався як чудовий, але зараз його вигляд сильно зіпсований пізнішими перебудовами.

На території садиби Злотницьких знаходиться правління Ружинського сільгоспкооперативу.

За легендою садибний будинок з'єднаний підземним ходом із костелом.

Садиба у Бровках Перших з XVIII сторіччя належала роду Сцибор-Рильських, які були далекими родичами українського поета Максима Рильського.

До 1990-х років у садибному будинку розміщувалася школа. Зараз, коли школа переїхала в нову будівлю, стан садиби та парку гнітючий.