Пам'ятки Житомирської області

Парк "Горошківське замчище" в Хорошеві  закладений у XVIII столітті на високому березі річки Ірша на місці середньовічного замку литовського княжого роду Сапєг (збереглися оборонні земляні вали та рови).

Маєток у Горошках з 1796 року належав полководцю Михайлу Кутузову, він бував тут у 1802-1805 роках.  У ХІХ столітті в центрі парку розташовувався палац, який належав Кутузову, а потім його нащадкам (згорів у 1919 році).

Збереглося близько 60 вікових дубів.

Будівлю було збудовано в 1897 році для Житомирського окружного суду за проєктом архітектора Володимира Безсмертного.

Нині це один із корпусів агроекологічного університету.

Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Єдину в Україні приватну обсерваторію відкрив у 2001 році астроном, кандидат фізико-математичних наук Юрій Іващенко у рідному селі Гальчин (передмісті Андрушівки) на Житомирщині.

Тут зафіксували понад 330 нових малих планет, які називаються астероїдами. Чотири з них отримали постійні назви – Житомир, Андрушівка, Святилівка та Акосіпов.

Обсерваторія знаходиться селі Гальчин на виїзді з Андрушівки в бік Червоного.

Баранівський історико-краєзнавчий народний музей розташований у приміщенні міського будинку культури імені Анатолія Пашкевича.

Музей у Баранівці відкрився в 1970 році. Основна експозиція побудована на матеріалах археологічних досліджень міських територій понад берегами річок Случ та Душнівка. Представлені кам’яні знаряддя праці, глиняні вироби, старовинні речі домашнього вжитку, одяг, взуття, меблі, піч, жіночі прикраси.

Друга експозиція висвітлює долю баранівчан в часи Голодомору, репресій і Другої світової війни. Також у музеї можна дізнатися, як із Баранівкою пов'язані долі Лесі Українки, Анатолія Пашкевича, Івана Степанюка та інших видатних українців.

Експозиція "Назавжди у наших серцях" розповідає про сучасних героїв російсько-української війни.

Приміщення музею частково пристосовано для потреб маломобільних відвідувачів.

Відділами Баранівського історико-краєзнавчого народного музею є Музей баранівського фарфору і музей "Поліська хата" в Полянці.

Великокоровинецький краєзнавчий музей Чуднівської міської ради засновано у 1961 році зусиллями вчителів та учнів місцевої школи.

Його експозиція розповідає про минуле й сучасне Великих Коровинців.

Окрему експозицію присвячено родині українських промисловців та меценатів Терещенків, яким село належало з 1870 року. Федір Терещенко збудував тут цукровий завод, лікарню, дві школи, церкву, залізничну станцію та інші інфраструктурні об'єкти.

Триповерхова будівля водяного млина в Паволочі розташована біля греблі на річці Роставиця. Млин збудований у XIX столітті, коли в селі проживала велика єврейська громада.

Водяний млин на річці Унава в селі Квітневе на Житомирщині збудований у 1905 році. Достовірної інформації про його першого власника немає. Згідно з різними даними, це міг бути князь Горчаков або родина графині Кудашевої. За радянських часів млин був переобладнаний на гідроелектростанцію. Тривалий час будівля стояла пусткою.

У 2017 році старий млин отримав нове життя завдяки місцевому аграрному підприємцю та меценату Володимиру Дідківському, який перетворив будівлю на ресторан. Зовні будівля зберегла автентичний вигляд, а всередині розмістилася банкетна зала. На території розбито ландшафтний парк.

Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир заснований у 1891 році при дерев'яній Георгіївській церкві, побудованій у 1744 році.

Спочатку обитель була жіночою. У 1903 році було збудовано новий кам'яний Георгіївський храм, а стара церква перейменована на честь преподобного Симеона Стовпника.

В 1923 році обитель закрили, дерев'яний храм знищили. З 1945 року собор діяв як парафіяльний. У 1979 році при ньому неофіційно почалося відродження монастиря, що складався з чоловічої та жіночої громад. В кінці 1980-х років на місці церкви преподобного Симеона побудовано однойменну каплицю-вівтар. У 1994 році монастир отримав ставропігію. У 1997 році в одному з корпусів обителі створено теплий храм на честь ікони Божої Матері "Втамуй мої скорботи".

Належить УПЦ московського патріархату.

Великий затоплений гранітний кар'єр розташований в селі Нова Рудня, неподалік Тригір'я.

Мальовничі береги, що поросли сосновим лісом, оточують стрімкі гранітні скелі.

Місце маловідоме та малолюдне, поки що чисте.

Музей військової фортифікації "ДОТ- артилерійський напівкапонір" створений на базі однієї з фортифікаційних споруд Ємільчинського батальйонного району оборони (БРО) Коростенського укріпрайону (КоУР), що збереглася на околиці селища міського типу Ємільчине.

Ємільчинський БРО - це система довготривалих укріплень, споруджена у 1931-1939 роках як частина КоУР для прикриття тилів розташованого на південний захід Новоград-Волинського укріпрайону. Складався з 25 ДОТів, у тому числі 6 артилерійських напівкапонірів 1938-1939 років побудови, які призначалися кожен для двох 76-мілімітрових гармат.

Силами ентузіастів один із напівкапонірів, АПК № 25, у 2010 році було розчищено та облаштовано під музей, присвячений обороні Ємільчинщини влітку 1941 року. В експозиції представлено залишки обладнання, озброєння та військового спорядження гарнізону укріпрайону, картами-схемами КоУР та окремого Ємільчинського БРО.

Музей "ДОТ – артилерійський напівкапонір" є відділом Ємільчинського народного краєзнавчого музею.

Ємільчинський народний районний краєзнавчий музей заснований 1973 року з ініціативи місцевих краєзнавців. Розташовується в колишньому приміщенні Будинку дитячої творчості поруч із центральним парком.

Експозиція розповідає про природу Полісся, історію краю від найдавніших часів, етнографію та побут полещуків. Зокрема, представлені кам'яні знаряддя праці первісних людей, глиняні вироби давніх археологічних культур, залізні речі часів Давної Русі, предмети селянського побуту XIX століття, матеріали про події Української революції, Голодомору, Другої світової війни, повоєнної відбудови, російсько-української війни.

Серед унікальних експонатів - оригінали посвідчень та актів на право власності земельними ділянками та інші архівні документи другої половини XIX - початку XX століття. 2015 року відкрита музейна кімната, присвячена творчості народної артистки України, Героя України Ніни Матвієнко, яка народилася 1968 року в селі Неділище неподалік Ємільчиного.

Відділом Ємільчинського народного краєзнавчого музею є музей військової фортифікації "ДОТ – артилерійський напівкапонір", що розповідає про історію Ємільчинського батальйонного району оборони Коростенського укріпрайону.

Житомирський обласний літературний музей розташований у старовинній двоповерховій будівлі в стилі модерн, побудованій на початку XX століття.

Експозиція складається з чотирьох відділів: французького письменника Оноре де Бальзака, житомирського театрального художника Івана Шевченка, поета-перекладача Бориса Тена та родини композитора Михайла Скорульського.

Краєзнавчий музей Звягеля створено на базі музею бойової слави, який функціонує з 1975 року.

Окремий розділ присвячений історії стародавнього Звягеля у XIII-XVIII столітях. У музеї зберігається багата колекція письмових документів та старовинних книг. Основу нумізматичної колекції становлять римські монети, гроші епохи козаччини, царські монети.

Етнографічний відділ представляє колекцію рушників, вишиванок, предметів домашнього вжитку Поліського краю.

У майбутньому планується перенесення експозиції до приміщення колишньої в'язниці (XIX століття; вулиця Волі, 52).

Синагога в Паволочі збудована в 1772 році, коли в селі була велика єврейська громада.

В 1993 році в приміщенні колишньої синагоги відкрився історико-краєзнавчий музей села Паволоч.

Експозиція музею розміщена на двох поверхах в 14 залах. Є облаштовані зали для зустрічей чи проведення конференцій.

Історичний музей імені Івана Огієнка в Брусилові був заснований у 1960 році на громадських засадах в кількох кімнатах теперішнього приміщення редакції газети "Відродження".

Організатором і першим керівником музею був Яків Галайчук. В середині 1980‑х років музей отримав окреме приміщення, яке займає донині.

У 2009 році громадський музей став відділом Житомирського обласного краєзнавчого музею і йому було присвоєне ім’я уродженця Брусилова Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) – визначного вченого-історика, мовознавця та літературознавця, поета та прозаїка, редактора та видавця, політолога і теоретика канонічного права, громадсько-політичного і церковного діяча, перекладача Біблії на українську мову. 21 серпня 2010 року перед музеєм був відкритий перший в Україні пам’ятник Іванові Огієнку роботи скульптора Анатолія Бурдейного.

Експозиція музею розміщена в двох залах. Одна з них відображає основні етапи життя та громадської діяльності Івана Огієнка. В експозиції представлені багаточисленні праці митрополита Іларіона з історії України, історії української церкви, історії української мови, які були видані в Канаді в 1950-1970 роках; примірник лондонського видання Біблії 1962 року в перекладі митрополита Іларіона з дарчим написом дочці Лесі; фотографії Івана Огієнка; родинна шафа – придане дружини Івана Огієнка; інтер’єр української хати Київської губернії початку ХХ століття, яка допомагає відтворити обстановку, в якій жив сам Огієнко.

В другій залі представлені матеріали, які розповідають про історію Брусилівського краю та селища Брусилів. В експозиції представлені колекція монет солідів (перша половина ХVІ століття), яка знайдена на території краю; примірник "Євангелія" 1753 року, інструменти та вироби брусилівських ремісників, предмети побуту; сільськогосподарські знаряддя праці, традиційний український чоловічий та жіночий одяг; фотографії, документи, книги відомих людей Брусилівщини.