Пам'ятки Черкаської області

Уманський краєзнавчий музей розташований у будівлі колишньої приватної лікарні (1902 рік).

Історія заснування музею починається з 1906 року, коли з ініціативи вчителя та краєзнавця Данила Щербаківського було створено Товариство любителів старовини. Офіційне відкриття Історичного музею Уманщини відбулося у 1918 році.

Експонати трьох відділів розповідають про виникнення життя на Землі, геологічну структуру, корисні копалини, водну систему, ґрунти, клімат, рослинний та тваринний світ. До уваги відвідувачів представлені зразки гранітів, каолінів, бурого вугілля; є опудала тварин та птахів, занесених до "Червоної книги України".

В історичному відділі представлений макет Уманської фортеці, зразки старовинної зброї та обладунків.

В ХІХ столітті з Одеси до Умані було переведено Головне училище садівництва, у віданні якого опинився уманський парк "Софіївка" (Царицин сад).

Для нього на території службової частини парку було збудовано двоповерхову будівлю у стилі класицизму. З того часу студенти доглядають парк, використовуючи його для вдосконалення знань з садівництва.

Нині це Уманський національний університет садівництва, який готує фахівців із дев'яти напрямків.

Музей університету відкрито у корпусі №7. В експозиції поетапно представлені всі історичні періоди розвитку навчального закладу, починаючи з часу заснування в 1844 році в Одесі.

Успенський (Геогіївський) собор збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем. Тип за архітектурою близький до київських церков - Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

З року заснування Георгіївської (Успенської) церкви прийнято вести офіційний літопис Канева, хоча місто існувало і раніше. Класичний зразок візантійської архітектури.

В 1185 році біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. В 1587 році тут було поховано страченого у Львові козацького ватажка Івана Подкову. Зруйнований турками в XVII столітті храм було відновлено в 1805 році, а у 1861 році звідси вирушила на Чернечу гору похоронна процесія із привезеним із Санкт-Петербурга прахом поета Тараса Шевченка.

Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

У сусідньому будинку колишньої василіанської школи зараз знаходиться Музей народного декоративного мистецтва, який раніше займав приміщення храму.

Поруч встановлено пам'ятник преподобному Макарію Каневському, який у XVII столітті був настоятелем Канівського монастиря та загинув під час турецької навали.

Дерев'яна Хрестовоздвиженська церква в селі Кошмак збудована у 1901 році на місці старого храму, який вперше згадується в 1798 році.

Нинішній храм збудований за стандартним, так званим єпархіальним проєктом.

За радянської влади в 1929 році з церкви зняли купол і переробили її під клуб. У роки німецької окупації храм відновив службу, але після Другої світової війни його знову закрили і пристосували під колгоспний склад.

Чинною Хрестовоздвиженська церква стала в 1997 році. З того часу триває перманентний ремонт. Нині стан храму аварійний.

Центральний парк Кам'янки розташований на схилі крутої гори над Тясмином. Це залишки великого романтичного парку, що був заснований в кінці XVIII століття довкола поміщицької садиби родини Давидових, що стояла на горі.

У парку бували герої війни 1812 року, декабристи, Пушкін, Петро Чайковський. Після заслання до Сибіру господаря маєтку Василя Давидова парк прийшов у запустіння. У 1926 році, до 100-річчя страти декабристів, парк був названий на їхню честь. І лише в 1975 році, до 150-річчя повстання декабристів, парк розчистили та впорядкували. У цьому ж році було встановлено пам'ятник Пушкіну (автор Віра Шатух), композиція "Декабристи в Кам'янці" (автори Макар Вронський та Володимир Чепелик, архітектор - Василь Гнєздилов), стела Декабристів.

В одному із затишних куточків парку знаходиться Грот декабристів. Побудований в кінці XVIII століття як архітектурна прикраса парку. Облаштований грот у пагорбі, всередині завжди прохолодно, гарна акустика. У ньому любив відпочивати Пушкін, у зв'язку з чим його тепер іноді називають Пушкінським гротом. З ним пов'язано багато легенд. Розповідають, що у гроті збиралися декабристи та розмовляли на політичні теми. За легендою, таємний підземний хід поєднував грот із "Зеленим будиночком", яким у разі небезпеки могли скористатися декабристи. Пізніше грот втратив своє значення як місце відпочинку та використовувався як фруктовий та винний льох. Був відреставрований у 1982 році. Тут проводяться цікаві літературно-музичні вечори, об'єднані під назвою "Літні зустрічі в гроті", а також Всеукраїнський літературний фестиваль.

Церква Святих апостолів Петра і Павла в Мойсівці була дворовим храмом поміщиків Волховських.

Зведена в 1808 році у романтичному стилі.

Діяла аж до 1960-х років. Після закриття почала руйнуватися.

Петропавлівська церква у Мойсівці є пам'яткою архітектури національного значення. Завдяки включенню до Державної програми "Золота підкова Черкащини" розпочалася реставрація будівлі.

На церковному обійсті знаходиться могила Раковича.

Двопрестольний храм Всіх святих землі Черкаської просіявших та Різдва Іоанна Хрестителя почав зводитися в селі Хутори на околиці Черкас в 1998 році.

Висота храму з хрестом – 54 метри. За архітектурою церква нагадує древній замок. У храмі є таємні ходи та приховані келії, придатні і для чернечого затвору та ночівлі паломників.

Храмова ікона Іоанна Предтечі виготовлена ​​у місцях позбавлення волі, у спеціальній церковній майстерні.

В архітектурі нижнього храму і конструкції стелі видно елементи хрестів, оскільки він присвячений Іоанну Хрестителю.

Вся архітектурна композиція храму рясніє фігурними портиками, арками, візерунковими рельєфними виступами. На дзвіниці є два дзвони, які пережили Другу світову війну і мають сліди від куль. Гвинтовими сходами можна піднятися на дзвіницю та оглядовий майданчик, з якого відкриваються види на місто Черкаси та околиці.

Парафія церкви Всіх святих землі Черкаської просіявших та Різдва Іоанна Хрестителя належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого Іоанна Богослова збудована в Сухій Калигірці в кінці ХІХ століття на місці старого храму, заснованого в 1734 році.

Храм зведений з дубових брусів за типовим синодальним проєктом, поширеним тоді на території Київської єпархії.

Реставрацію проведено в 1995 році.

Церква Святого Іоанна Богослова у Стебному - це великий дерев'яний храм 1885 роки побудови з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

Хрестовий у плані храм споруджено у козацькому стилі.

У радянський період церква Іоанна Богослова у Стебному була єдиною діючою у всій окрузі.

Церква Святого Іоанна Богослова збудована у Головківці на початку ХІХ соліття. на фундаменті старого храму, відомого з 1775 року.

Церква чотирикупальна, хрестова в плані. Збереглася автентична дзвіниця із дзвінами. Ведеться будівництво монастирського корпусу.

Церква Іоанна Богослова в Рогах збудована в кінці ХІХ століття на місці старого храму.

Дерев'яну церкву Іоанна Золотоуста заснували в 1765 році як греко-католицьку. Православній церкві її передали вже в 1768 році. Новий мурований храм звели на місці розібраного дерев'яного.

З 2005 року при церкві Іоанна Богослова в Рогах діє жіночий монастир на честь ікони Божої Матері "Ігуменя Афонської Гори".

Дерев'яна церква Святого Іоанна Златоуста збудована  в Надточаївці в 1773 році на місці старого козацького храму, заснованого в XVII сторіччі.

У 1912 році церкву реконструювали, проте незабаром радянські атеїсти позбавили її куполів і знесли дзвіницю. Приміщення використовувалося як склад та клуб.

Зараз церква Іоанна Золотоуста знову діюча.

Дерев'яну церкву в селі Мельниківка збудували у першій половині ХІХ століття і освятили в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці.

У зв'язку з обмеженнями на використання традиційного українського стилю у храмовій архітектурі церква вийшла незвичайною, з яскраво вираженими рисами класицизму.

Ймовірно, Покровська церква служила усипальницею поміщиків Морозових чи Золотарьових, які володіли Мельниківкою у ХІХ столітті. На церковному обійсті збереглися могили Золотарьових.

Кам'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці зі дзвіницею була побудована в 1829 році генерал-майором Олексієм Орловим, якому тоді належало село Бурти.

Завдяки уродженцю села, видатному музикантові та актору Василеві Васильку-Міляєву у церкві був гарний церковний хор.

Багату церковну бібліотеку пограбували, дзвіницю зруйнували, а саму церкву закрили під час сумнозвісної антирелігійної кампанії більшовиків.

Вже після здобуття Україною незалежності Покровську церкву було відновлено й зроблено капітальний ремонт.

Дерев'яна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової (Чернечої) гори в Каневі відновлена в 2014 році до 200-річчя від дня народження Тараса  Шевченка.

Покровська церква існувала на цьому місці в XVII-XVIII століттях. Була духовним центром Канівського Свято-Покровського православного монастиря, який дав назву урочищу та Чернечій горі. Монастир був знищений поляками в 1776 році, проте греко-католики зберегли храм і перенесли його до зруйнованого на той час Успенського собору. Там його замалював видатний французький художник Жан-Анрі Мюнц. Малюнок Мюнца став основою проєкту реконструкції Покровської церкви. ЇЇ також називають Тарасовою церквою.

Перед храмом розташований козацький меморіал.