Пам'ятки Черкаської області

Скалічена і напівмертва, непрезентабельна на вигляд, але разом з тим прекрасна дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці розташована в центрі Вербівки під Кам'янкою.

Побудована в 1768 році церква знаменита тим, що в 1860 році в ній вінчався Лев Давидов, син декабриста Василя Давидова, з Олександрою Чайковською, сестрою композитора Петра Чайковського.

Церкву перебудовували двічі: у 1794 та 1857 роках. Востаннє – коштом полковниці Олени Стааль, яка пожертвувала кошти на розбудову храму через особисту трагедію – смерть 17-річної доньки. Ця обставина зумовила архітектурну особливість – наявність другого бічного вівтаря, під яким і було поховано дівчину.

З 1935 року церкву було закрито радянською владою, в 1946 році знято дзвіницю. Лише у 1973 році церкву Різдва Богородиці у Вербівці було взято на облік держави як пам'ятку архітектури.

Наразі церква перебуває у жалюгідному стані, потребує термінової реставрації.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Черкасах збудована у 1905 році. На місці її приходу в період з 1910 по 1924 рік знаходилося подвір'я Жаботинського Свято-Онуфріївського монастиря.

За радянських часів це була єдина діюча церква у місті. У 2002 році обитель була відновлена ​​як Черкаський чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці московського патріархату.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нечаївці збудована у другій половині XVIII сторіччя.

Ошатний білий храм із зеленими різьбленими окантовками здалеку виглядає як новоділ, оскільки нещодавно був реконструйований коштом сільської громади.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Ребедайлівці – типовий для Наддніпрянщини храм у козацькому стилі.

Церква збудована у 1796 році на крутому пагорбі у центрі села. У 1813 році при ній була відкрита церковно-парафіяльна школа.

Характерний дерев'яний козацький храм добре вписаний у навколишній сільський ландшафт.

Велика та пишна трипрестольна церква Різдва Пресвятої Богородиці у Журжинцях була збудована у 1832 році коштом придворного радника Василя Протопопова, якому належали тут великі земельні наділи, а в самому селі знаходилися його палац та парк.

За радянських часів палац зруйнували, а з храму зробили склад, що його врятувало.

У 1990-х роках церкву Різдва Богородиці повернули парафіянам, а у 2000-х роках було проведено її реставрацію.

Храм виконаний у стилі класицизму, дзвіниця увінчана високим шпилем.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Куцівці збудована в стилі пізнього класицизму архітектором Мезенським в 1846 році коштом тодішнього господаря Куцівки генерал-майора Орлова.

Храм будували без цементу, кованими цвяхами та тесаною вагонкою.

До середини XX століття церква була чинною, потім її закрили і спробували зруйнувати, але навіть хрест на дзвіниці не піддався – його змогли лише погнути.

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці хрестили майбутнього письменника Тодося Осьмачку, який народився в Куцівці в 1895 році.

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Виграєві відновлена в 2008 році на місці оригінального храму. Дерев'яна церква на цьому місці була побудована ще в 1723 році. У 1855 році перебудована за новим планом і розширена.

Зруйнована більшовикамив. Відновлена за старими планами.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Виграєві належить до московського патріархату.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована в селі Халаїдове у 1913 році на місці старого дерев'яного храму, заснованого в 1745 році.

Нинішній величний п'ятикупольний кам'яний храм виконаний єпархіальному стилі.

Чудова церква на честь Святих Апостолів Петра та Павла – одна з найкрасивіших церков у Черкаській області.

Петропавлівський храм збудований у 2007 році за проєктом архітектора Анатолія Дітковського коштом мецената Володимира Мовчана.

Всередині встановлено п'ятиярусний іконостас у стилі українського бароко. Церква має сім куполів, на дзвіниці знаходиться 11 дзвонів, найбільший з яких важить 1950 кілограмів.

Вхід до храму прикрашають бронзові барельєфи святих апостолів Петра та Павла, над якими встановлено мозаїчне зображення ікони Пресвятої Богородиці.

Дерев'яна церква святих апостолів Петра і Павла збудована у Великому Хуторі в 1892 році на місці старого храму, заснованого в кінці XVIII століття графом Петром Завадовським.

Хрестовий у плані храм виконаний у стилі класицизму.

В 1931 році більшовики закрили Петропавлівську церкву, скинули з неї куполи і перетворили будівлю на колгоспну комору. Але в 1942 році за німецької окупації богослужіння було відновлено. З того часу храм уже не закривався, але куполи досі не відновлено.

22 квітня 2023 року рішенням зборів парафіян Петропавлівська церква у Великому Хуторі стала українською - зареєстрований статут релігійної громади парафії святих апостолів Петра і Павла Православної Церкви України.

Дерев'яна церква Святих Петра і Павла закладена в селі Чорнявка за розпорядженням палати державного майна у 1860 році, а закінчена у 1863 році.

Тривалий час церква була нечинною. Відроджена у 1990-х роках, тоді ж на церкві відновили три невеликі бані, зняті за радянських часів. Імпровізована дзвіниця являє собою обрізок труби, що висить на кран-балці.

26 липня 2015 року Петропавлівська церква в Чорнявці згоріла.

Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла в Михайлівці заснована в 1820 році, проте під час пожежі 1841 року храм було повністю знищено.

Михайлвська церква відновлена ​​коштом місцевого поміщика Георгієм фон Шталем (Стаалем) в 1845 році.

Храм був закритий радянською владою в період із 1920 до 1990 року. В середині 1990-х років розпочалася реставрація. В 1997 році Михайлівська церква в Михайлівці була відкрита для парафіян. Належить до Православної церкви України.

На території храму збереглися могили членів родини Шталь (Стааль).

Церква Святого Воскресіння була побудована в селі Безпальче в першій половині ХІХ століття.

В радянські часи використовувалася як склад.

В середині 1990-х років Воскресенська церква була передана УПЦ московського патріархату. В даний час надбудовано дзвіницю і повільно реставрується сама будівля церкви.

Церква Святого Георгія (Юрія) у Мізинівці збудована у 1906-1908 роках на місці іншого храму, який відомий із XIX століття. Коли він став дуже малий для зростаючої парафії, парафіяни звернулися до церковної влади за дозволом побудувати значно більшу церкву.

Новий храм було освячено як Свято-Георгіївський. Він мав хороші пропорції та різноманітне декоративне різьблене оздоблення, був досить компактним і добре вписувався у ландшафт.

За радянських часів церкву закрили, скинули з неї хрести та дзвони. Приміщення храму перетворили на склад. Під час Корсунь-Шевченківської битви німці використали дзвіницю церкви як опорно-спостережний пункт. Із радянських літаків на церкву скинули п'ять бомб, але жодна не потрапила. У повоєнний час у мізинівському храмі знову тримали зерно. Він поступово руйнувався.

В 1984 році інститутом "Укрпроєктреставрація" було проведено обстеження церкви як пам'ятки архітектури, але реставраційні роботи розпочалися лише через 20 років. Нині Георгіївська церква у хорошому стані. На церковному обійсті збереглася могила священика Лисянського, датована 1897 роком.

Дерев'яна церква Святого Димитрія в селі Залізнячка під Єрками збудована в 1773 році, донині дійшла з деякими перебудовами.

Церква хрестова у плані, одноголова, із восьмигранним центральним зрубом, складена з тесаних дубових брусів. У композиції споруди домінує центральний об'єм, завершений плескатим шатровим верхом на барабані. Усі фасади увінчані трикутними фронтонами. В інтер'єрі бічні гілки підпорядковані висотно розкритому центральному об'єму та з'єднані з ним арками-вирізами.

Дмитрівська церква вважається унікальним твором народної дерев'яної архітектури Правобережжя, проте остання реконструкція позбавила її автентичного вигляду – храм потинськували цементною "шубою", розібравши частину дерев'яного каркасу.