Пам'ятки Чернігівської області

Палац у східному стилі з елементами готики збудував у Вишенкьах у XVIII столітті знаменитий полководець, фельдмаршал, президент малоросійської колегії граф Петро Румянцев-Задунайський.

Розташована на пагорбі над ставком будівля палацу, що віддалено нагадує середньовічні замки, вдало вписана в ландшафт. Вважається, що автором проєкту міг бути архітектор Джакомо Кваренгі, або російський архітектор Василь Баженов.

Відставний фельдмаршал створив на території своїх маєтків цілий комплекс палаців та розважальних закладів. Тут він приймав Катерину II під час подорожі до Криму.

Частину палацу Рум'янцева-Задунайського було розібрано у ХІХ столітті за наказом поміщика Суддієнка, що оселився тут. За радянських часів на території садиби розмістили піонерський табір. Нині це дитячий оздоровчий табір "Сузір'я". Планується реставрація.

Ніжинські огірки, що прославили місто Ніжин, набули популярності за часів правління імператриці Катерини II, яка наказала забезпечувати ними імператорський двір, що виконувалось до 1917 року.

В радянські часи продукція Ніжинського консервного заводу також користувалася незмінною популярністю завдяки особливому хрусту та характерному смаку місцевих огірків, що пояснюється властивостями тутешнього ґрунту та особливим посолом, рецепт якого, за легендою, завезли до Ніжина греки. Нині ніжинські соління експортують до 70 країн світу. 2

В 2005 році перед центральним входом до Ніжинського консервного заводу встановлено пам'ятник ніжинському огірку. Скульптура овочу виконана із зеленого італійського граніту. Він зображений лежачим на бочці для соління, що стоїть на льоху для зберігання консервації.

П'ятницька церква в Чернігові – класична пам'ятка давньоруської архітектури. Розташована у сквері імені Богдана Хмельницького позаду Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Церква на честь Святої Параскеви П'ятниці, покровительки торгівлі, була побудована на рубежі XII-XIII сторічь на головному торжищі міста. До 1786 року вона була основною спорудою П'ятницького монастиря. На той час була вже неодноразово перебудована і була семибанним храмом у стилі бароко.

В роки Другої світової війни П'ятницьку церкву було зруйновано. В 1962 році повністю відновлена у первісному давньоруському стилі за проєктом архітекторів Петра Барановського та Миколи Холостенка.

Зовні споруда П'ятницької церкви має вигляд стрункої вежі майже квадратної у плані, увінчаної стрункою банею, яка завдяки оригінальному переходу від прямокутника основи до купола створює характерну рису динамічного прагнення вгору і пірамідальності завершення.

Храм чинний, належить Чернігівській єпархії Православної церкви України. Входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

19 серпня 2023 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну внаслідок російської ракетної атаки на середмістя Чернігова П'ятницька церква зазнала значних пошкоджень. Вибухова хвиля від влучання ракетою Іскандер в приміщенння театру, розташованого поруч, вдарила по церкві коли завершувалося святкове богослужіння. Вибуховою хвилею вибито вікна, всередину храму влетіли шматки ракети, пошкоджено ікони (включно з іконою святої покровительки храму, що лежала на аналої).

Садиба "Покорщина" родини Дараганів в Козельці, за легендою, названа так на згадку про ті часи, коли імператриця Єлизавета Петрівна "скорилася" пастуху Олексію Розуму (за іншою версією, імператриця схилила голову (скорилася) своїй майбутній свекрусі - Наталії Розумисі).

Розумиха купила садибу спеціально до приїзду імператриці. Ймовірно, тут відбулося таємне вінчання Єлизавети та Олексія. Далі садиба належала сестрі братів Розумовських Вірі, яка вийшла заміж за полковника Дарагана. Останніми власниками були Ґалаґани.

Садиба "Покорщина" складається з невеликого одноповерхового будинку з колонами та двоповерхової кам'яниці, що служила для зберігання зброї та скарбниці. Навколо було розбито парк. Нині біля садиби розміщується Козелецький технікум ветеринарної медицини.

Будівлі в дуже поганому стані, потребують негайної реставрації.

Свято-Миколаївський кафедральний собор - головний храм Ніжина, один із перших зразків архітектури українського бароко.

Собор збудований у 1658-1668 роках козаками Ніжинського полку коштом полковників Івана та Василя Золотаренків на місці старого дерев'яного храму. Повторює у камені класичні прийоми української дерев'яної архітектури. Характерна риса архітектури п'ятикупольного храму - "всефасадність", тобто він однаково виглядає з усіх боків. Усередині заслуговує на увагу різьблений іконостас.

В 1663 році Миколаївський собор у Ніжині став центром драматичних подій, пов'язаний із "Чорною радою" - тут було обрано гетьманом Лівобережної України кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького, що прийнято вважати початком Руїни - розпаду гетьманської держави.

Згідно з місцевою легендою, в цьому ж храмі (ще дерев'яному) гетьман Богдан Хмельницький вінчався із сестрою ніжинських полковників Ганною Золотаренко, проте насправді їхнє весілля відбулося в Корсуні.

В 1990 році Миколаївський собор було відреставровано та передано релігійній громаді УПЦ московського патріархату. Тепла церква Іоанна Предтечі (1842 рік), що входила до комплексу, перебудована в Будинок культури (вулиця Батюка, 16).

В сквері перед Миколаївським собором встановлено пам'ятники Богданові Хмельницькому та Марії Заньковецькій.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці вважається однією із найкрасивіших у країні пам'яток українського бароко.

Цей чудовий храм з пишним декором та прекрасним іконостасом збудований у 1752-1763 роках на замовлення Наталії Розумовської (Розумихи) на подяку Богові за щасливу долю її синів Олексія та Кирила, які посіли високе становище при дворі імператриці Єлизавети.

Авторами проєкту собору Різдва Пресвятої Богородиці вважають учнів архітектора Франческа Бартоломео Растреллі – Івана Григоровича-Барського та Андрія Квасова, проте не виключено, що до проекту мав відношення й сам Растреллі. Можливо, за його участю створено грандіозний семиярусний різьблений іконостас заввишки 27 метрів.

У нижній частині храму розташована тепла церква Адріана та Наталії – усипальниця Розумовських, де похована його засновниця.

П'ятикупольний собор Різдва Богородиці в Козельці вражає нехарактерними для української глибинки розмірами та багатим оздобленням. За легендою, в ясну погоду зі дзвіниці висотою 50 метрів одночасно можна побачити Київ та Чернігів, проте підйом на дзвіницю останнім часом не допускається через аварійний стан сходів.

Спасо-Преображенський собор в Чернігові – один із найдавніших християнських храмів на території України, унікальний зразок давньоруської архітектури. Розташований у центрі колишнього дитинця , був головною архітектурною домінантою середньовічного міста.

Собор побудований у 1033-1034 роках за князя Мстислава Хороброго, ставши його усипальницею. Тут же похований Ігор Святославович, герой "Слова про похід Ігорів".

В інтер'єрі Спасо-Преображенського собору збереглися фрагменти давньоруських фресок, чудовий іконостас XVIII століття. Частина колекції золотої і срібної церковної утварі Спаського собору зберігається в Чернігівському історичному музеї.

Чернігівський Спасо-Преображенський собор внесений до списку культурних цінностей ЮНЕСКО.

Поруч розташований будинок архієпископа (1780 рік), в якому зараз знаходиться архів.

З 1967 року Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Прилуцький міський будинок культури - одна з найвизначніших будівель міста.

В якості першої професійної театральної сцени Прилук його почав будувати в кінці XIX – на початку XX століття міщанин Бродський разом із власником цегельного заводу Штондою, проте на завершення будівництва у них не вистачило коштів. Центральна двоповерхова частина була добудована лише в 1930 році.

Нині на сцені Будинку культури виступає Народний самодіяльний театр "Рампа" та кілька інших творчих колективів. Щороку тут відбуваються театральні фестивалі, які збирають аматорські колективи з усієї України.

На площі перед будівлею театру Бродського в 2008 році встановлено пам'ятник знаменитому українському актору театру та кіно Миколі Яковченку, уродженцю Прилук.

Символічна тріумфальна арка зведена в 1787 році з нагоди проїзду через Новгород-Сіверський імператриці Катерину II.

Будівництво арки профінансували місцеві дворяни та купецтво. На пілонах між колонами вміщено щити з гербами десяти повітів Новгород-Сіверського намісництва.

Тріумфальна арка в Новгороді-Сіверському - унікальна меморіальна споруда стилю високого класицизму на Лівобережній Україні. Потребує реставрації.

Трьохсвятительська церква на Кустівцях у Прилуках споруджена в 1878 році на місці старого храму, заснованого в XVII сторіччі.

Перший храм було збудовано коштом міщанина Андрія Кендюха.

Новий п'ятикупольний кустівський Трьохсвятительський храм виконано у так званому "парафіяльному" стилі.

Дерев'яну козацьку фортецю в Батурині над річкою Сейм реконструйовано в 2009 році на тому самому місці, де з 1669 по 1708 рік розташовувалася укріплена резиденція трьох українських гетьманів: Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи.

Також з гетьманською столицею в Батурині пов'язане життя та діяльність Пилипа Орлика та Кирила Розумовського (встановлено пам'ятник "Гетьмани. Молитва за Україну").

Батуринську фортецю було закладено у 1625 році на давньоруському городищі польським магнатом Олександром Пясочинським. В 1664 році, коли Батурин уже був сотеним козацьким містечком, фортецю не змогли взяти приступом війська польського короля Яна Казимира.

Батуринська фортеця складалася із зовнішніх міських земляних укріплень із частоколом та цитаделі (замку), де знаходилася резиденція гетьманів. Тут був кам'яний гетьманський будинок та дерев'яна Воскресенська церква, в'їзна брама та три вежі.

В 1708 році всі споруди Батуринської фортеці були повністю зруйновані під час каральної операції російських військ під командуванням Олександра Меньшикова за наказом московського царя Петра I у помсту гетьману Івану Мазепі за перехід на бік шведського короля Карла II під час московсько-шведської війни. На згадку про Батуринську трагедію, під час якої було знищено майже все населення міста (5-6,5 тисяч військових, 6-7,5 тисяч мирних жителів), у 2004 році на місці північно-східної вежі цитаделі встановлено пам'ятний хрест.

До 2009 року на рештках фортечних валів було завершено реконструкцію трьох оборонних веж, дерев'яних фортечних стін, кам'яного гетьманського будинку, скарбниці та замкової Воскресенської церкви, які увійшли до експозиції "Цитадель Батуринської фортеці" відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця".

В будинку гетьмана відкрито виставку об'ємних фігур "Світлі гетьмани. Життя для України".

З оглядового майданчика надбрамної вежі Цитаделі Батуринської фортеці відкривається найкраща панорама долини Сейму.

Чернігівський обласний історичний музей носить ім'я качанівського поміщика, підприємця та мецената Василя Тарновського, який у 1902 році організував у місті перший Музей українських старожитностей. В основу експозиції лягла його особиста колекція козацько-гетьманських старожитностей та реліквій.

Нині історичний музей розміщено в колишньому будинку губернатора на Чернігівському Валу (XIX століття).

В колекції музею представлено понад 130 тисяч експонатів, що належать до різних періодів історії Чернігівщини з давніх-давен до сьогодення. Окрасою музейної експозиції є багата колекція археологічних знахідок, стародруки, рідкісні документи, предмети козацької доби.

Особливий інтерес викликає діорама "Мезинська стоянка", що дає уявлення про життя первісної людини в епоху пізнього палеоліту за матеріалами археологічних знахідок у селі Мезин на Чернігівщині.

Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана розміщується в будівлі колишньої жіночої гімназії (XIX століття), що на Валу в Чернігові.

Зібрання музею налічує близько 8 тисяч творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи з XVI століття і до сьогодення. В його основу лягла унікальна колекція українського дворянського роду Ґалаґанів, представлена ​​творами західноєвропейського та вітчизняного мистецтва XVII-XIX століть, народною картиною, зокрема знаменитими козаками Мамаями, портретами представників восьми поколінь цього прославленого козацько-старшинського роду та їхніх родичів - Розумовських, Дараганів, Маркевичів, Ламсдорфів. 

Чернігівський художній музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко. Також представлені твори декоративно-ужиткового мистецтва України, народна іграшка.

Під час російської навали 2022 року, коли місто Чернігів перебувало під обстрілами, Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана зазнав пошкоджень, зокрема постраждали деякі експонати.

Юр'єва Божниця в Острі - східна частина Михайлівської церкви, що збереглася з княжих часів. Розташована на залишках городища літописного Городця на Вострі.

Ймовірно, храм був закладений ще київським князем Володимиром Мономахом одночасно з заснуванням міста в 1098 році. Перебудований у 1152 році за князя Юрія Долгорукого, завдяки чому прижилася народна назва "Юр'єва божниця".

Постраждала від набігів татар, а в 1753 році - від удару блискавки, на початку ХІХ століття більшу частину об'єму було розібрано через аварійний стан. Збереглася лише вівтарна частина - апсида та фрагмент стіни.

На початку XX століття було проведено реставраційні та дослідницькі роботи. На стіні Юр'євої Божниці виявлено давню фреску "Євхаристія", ймовірно, виконану київськими майстрами в XI-XII сторіччях.

Зоопарк міста Мена – єдиний в Україні, що розташований у невеличкому містечку.

Менський зоопарк заснований в 1977 році місцевим любителем природи Геннадієм Полосьмаком. Колишній сержант міліції організував у своєму будинку зоокуточок, який згодом переріс до приватного зоосаду, а потім і до зоопарку загальнодержавного значення.

Сьогодні Менський зоопарк займає площу майже 9 гектарів. Тут мешкають 560 тварин понад 120 видів. Найбільший інтерес відвідувачів викликають примати (мавпочки Василь та Ніна), тигр, лев, бурі ведмеді, бізони, антилопи Німогау, верблюд, крокодили, пітони.