Пам'ятки Чернігівської області

Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької відкритий у 1964 році в селі Заньки, в садибі родини Адасовських.

Саме тут у 1854 році народилася видатна українська актриса, представниця корифеїв українського театру, перша народна артистка України Марія Заньковецька (Адасовська), тут вона провела юність та неодноразово поверталася сюди в дорослому віці.

У відновленому після пожежі будинку, де жила Марія в дитинстві, представлені фотографії членів родини Адасовських та особисті речі Заньковецької: шкатулка, дзеркало, сумочка, посуд, сплетене її руками мереживо. Особливий інтерес представляють її сценічні костюми, а також рояль, подарований актрисі композитором Миколою Лисенком.

У сусідньому приміщенні старої школи представлена етнографічна колекція та експозиція лікарських трав. Під замовлення туристичних груп музей влаштовує чаювання.

На подвір’ї музею встановлено пам’ятник Марії Заньковецькій.

Меморіальний музей революціонера-народника і винахідника Миколи Кібальчича відкрито в Коропі в будинку священика, в якому він народився в 1853 році.

Ще в молоді роки Кибальчич, який захоплювався хімією, став революціонером-підпільником, працюючи в так званих "пекельних лабораторіях", де виготовляли вибухівку. В той же час він розробив схему першого в світі реактивного літального апарату, креслення якого надряпав на стіні тюремної камери. В 1881 році його стратили за спробу замаху на російського царя Олександра II.

Біля джерел створення музею Кибальчича в Коропі стояла родина місцевих художників - Олени Лукаш та Миколи Гара-Жук. Зокрема, в експозиції музею представлено макет ракети Кибальчича.

Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського є відділом Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Перший український навколосвітній мандрівник Юрій Лисянський був мореплавцем, географом, океанологом, картографом та етнографом, нащадком ніжинського шляхетного козацько-священицького роду. Він брав участь у першому в історії російської імперії навколосвітньому плаванні, що проходило під командуванням Івана Крузенштерна. Його іменем названо острів на Гавайях, півострів на Алясці, протоку, річку та гору на Сахаліні.

Музей Лисянського розміщується в будинку священика храму Іоанна Богослова, у чиїй родині майбутній мореплавець народився у 1773 році. Перша експозиційна зала з тимчасовою виставкою "Мандрівник козацького роду" відкрилася у 2021 році. Тут представлено деякі предмети побуту родини Лисянських – посуд, глиняну козацьку люльку тощо.

Також в експозиції можна бачити предмети, пов’язані з побутом морських офіцерів та навчанням у кадетському корпусі, тогочасну зброю, макет шлюпа "Нева", на якому Лисянський здійснив навколосвітню подорож.

Миколаївська церква у Новгороді-Сіверському - визначний твір теслярського мистецтва чернігівської школи дерев'яної народної архітектури XVIII століття.

Перший храм на честь Святого Миколая було зведено в 1086 році на пагорбі над дорогою, на якій у дохристиянські часи стояв язичницький ідол. Після монгольської навали церкву було відновлено лише в 1720 році.

Церква хрестова у плані, одноголова, пятисрубная. Пірамідальна форма органічно завершує силует пагорба.

Миколаївська церква-дзвіниця була побудована в Прилуках в 1720 році поряд зі Спасо-Преображенським собором коштом прилуцького полковника Гната Галагана та його дружини Олени.

Православний храм виконаний у стилі католицької каплиці – однонефний, з вівтарем-апсидою зі східного боку та високим двосхилим дахом. Над гранчастою апсидою височить високий фронтон із волютами, що нагадує фронтон прилуцької полкової скарбниці.

Пізніше до церкви було прибудовано потужну двоярусну дзвіницю. Її перший ярус у вигляді кубічного об'єму, другий - циліндрична вежа з високими арочними прорізами, де розміщуються дзвони. Завершує дзвіницю купол із вікнами-люкарнами, в яких вбудовано циферблати вежового годинника-куранта.

Поруч встановлено пам'ятник Святому Йоасафу Бєлгородському.

Мистецький хутір "Острів Обирок" - еко-поселення під Батуриним, відкрите для проведення культурних та оздоровчих заходів, майстер-класів, шкіл, ретритів, виставок, таборів та зустрічей.

Арт-хутір заснований режисером та мандрівником Леонідом Кантером у 2007 році на місці покинутого хутора Обирки. У 2018 році Леонід Кантер покінчив життя самогубством. Його дружина Діана оголосила про продовження мистецької діяльності хутора.

Поселення складається з трьох крихітних хуторів на 30 будинків, які розташовані на досить великій відстані один від одного. "Будинок Сонця" - це відреставрована столітня житлова хата-мазанка із земляною підлогою. Їдальня є кілька столів і лавок під навісом і умивальник. Поруч знаходить "Кіносарай", де проводяться кіносеанси, дискусії та презентації. Також на "Острові Обирок" є старовинний клуб на 100 осіб.

Дерев'яна церква Святого Михаїла в селі Максим на Чернігівщині збудована у XVIII сторіччі.

Це досить велика дерев'яна споруда з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

До наших днів зберіглася без жодних змін.

Дерев'яна Михайлівська церква в Городищі відноситься до так званого єпархіальному стилю, стандартизована, дещо суха та раціоналістична.

Розташована на пагорбі над річкою в центрі села.

Однокупольна, хрещата у плані, з прямими кутами та загостреними деталями. Характерний зразок однотипної еклектичної провінційної архітектури.

Грецька церква Святого Архангела Михаїла - найстрашніший храм грецької громади, що зберігся в Ніжині.

Споруджена в 1719-1729 роках у грецькому кварталі Ніжина. З того часу жодного разу не перебудовувалась, завдяки чому зберегла архаїчні форми балканської архітектури.

Нині Михайлівську церкву закрито, богослужіння не проводяться. Храм не впадає у вічі, оскільки прихований за більшою церквою Всіх Святих.

Могила вченого-бджоляра Петра Прокоповича знаходиться на околиці села Пальчики, в якому він у 1830 році відкрив школу бджільництва, раніше засновану ним у сусідньому селі Митченки.

Прокопович вважається основоположником раціонального бджільництва та винахідником сучасного рамкового вулика.

Пам'ятник Петрові Прокоповичу на його могилі у Пальчиках було встановлено у 2008 році, проте оригінальну скульптуру незабаром вкрали. Збереглися дві могильні плити (поряд похований наступник Прокоповича Степан Великдан), обладнано гарний під'їзд, збудовано дві гарні альтанки.

"Монумент дружби народів", який в народі отримав назву "Три сестри", споруджено в 1975 році на високому кургані на потрійному прикордонному стику кордонів України, росії та Білорусі.

Від монументу відходять три дороги на автомобільні пункти пропуску "Сеньківка" (Україна), "Нові Юрковичі" (росія) та "Веселівка" (Білорусь).

Проєкт пам'ятника розробив гомельський архітектор Леонід Стукачов за участю чернігівського архітектора Меженного. Складається з трьох пілонів, підперезаних широким бронзовим кільцем. На барельєфах зображено епізоди історії трьох народів.

Щороку в останню суботу червня біля монументу проходив Міжнародний фестиваль "Слов'янська єдність". Після початку російської окупації Криму та частини Донбасу в 2014 році свято більше не проводилося.

В 2022 році, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, російські війська зруйнували пункт пропуску "Сеньківка", а монумент "Три сестри" облаштували як вогневу позицію. 30 травня того ж року росіяни підірвали ділянку автомобільного шляху поблизу монументу "Три сестри" з боку України. В червні 2022 року Чернігівська обласна військова адміністрація ухвалила рішення про зняття монументу "Три сестри" з обліку пам’яток історії місцевого значення.

Історико-культурний центр-музей "Вітрила Маклая" відкрито в Батурині у 2014 році до 168-річчя від дня народження видатного вченого-мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Це вже третій музей, створений нащадками вченого Олександром та Надією Миклухо-Маклаями.

Сам Микола Миклухо-Маклай не мав прямого відношення до Батурина, але був нащадком запорозьких козаків, а його покровителем був граф Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Разумовського, який провів найкращі роки в Батурині.

У другій половині ХІХ століття Миклухо-Маклай вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, написав багато робіт з зоології, зоогеографії та фізичної географії.

В музеї представлена галерея портретів Маклая та членів його родини, родовий герб, матеріали етнографічних експедицій, макети кораблів, статуетки острівних тубільців, карти та інше.

В одній з кімнат музею є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя та сфотографуватися біля корабельного штурвалу.

Музей "Вітрила Маклая" в Батурині є частиною однойменного готельно-ресторанного комплексу.

Відділ "Поштова станція" Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського відкрито в 1986 році у комплексі будівель поштової контори XVIII століття, що майже повністю зберігся.

Поштові станції у Києві, Ніжині та Батурині були створені після указу московського царя Олексія Михайловича про регулярне поштове сполучення між Москвою та Києвом від 1669 року.

В 1787 році під поштову станцію переобладнали приватну садибу, збудовану в центрі Ніжина у другій половині XVIII століття. Комплекс складався з двоповерхового будинку поштової контори з помешканням ніжинського поштмейстера і готельними номерами, двох симетричних флігелів, конюшні та каретної.

На початок XIX століття Ніжинська поштова станція була однією з найбільших у Лівобережній Україні. В тутешньому готелі зупинялися Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Марко Вовчок та інші.

Експозиція музею розміщена в збереженому флігелі станційного наглядача. Відновлено інтер'єр кімнати очікування, де можна ознайомитися з картою поштових трактів Російської імперії 1793 року, копіями "подорожніх" Миколи Гоголя (1851 рік) та Тараса Шевченка (1859 рік).

Також в експозиції представлено колекцію історичних поштових марок України та Росії, 30 старих поштових листівок з фотографіями вулиць Ніжина, макет поштової станції у первісному вигляді.

Музей "Чернігівщина - подорож крізь віки" відкрито в селі Калітянське в 2018 році на місці заснованого раніше музею знаменитого вченого та мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Музейна експозиція висвітлює історію Чернігівщини від дохристиянського періоду, Київської Русі, Гетьманщини до імперського та радянського часу, а також донині.

Представлені макети найбільш відомих історичних споруд області, зокрема палацово-паркового комплексу в Качанівці, Спасо-Преображенського собору, Єлецького Свято-Успенського монастиря тощо.

Археологічний музей Батурина відкрито в реконструйованому приміщенні Воскресенської церковно-парафіяльної школи (1904 рік), яка розташована поруч з Воскресенською церквою, неподалік від Цитаделі Батуринської фортеці.

Музей археології Батурина входить до складу Національного заповідника "Гетьманська столиця".

Експозиція розгорнута у трьох залах за хронологічно-тематичним принципом. Епохи неоліту, бронзи та залізної доби представлені фрагментами кераміки та кремнієвими виробами. Давньоруський матеріал: посуд, скляні браслети, прикраси із кольорових металів, залізні та кістяні вироби. На дату спорудження польських укріплень вказує срібний талер, викарбуваний у Базелі в 1622 році.

Про визвольний рух українського народу оповідає повстанська зброя: бойові сокири, вила тощо. Гетьманський період Батурина характеризують козацькі похідні та побутові предмети, копії документів та карт, вироби ремісників, зокрема оригінальні кахлі з зображеннями гербів українських гетьманів Івана Брюховецького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

Особливої уваги заслуговують знайдені під час розкопок релікти героїчної оборони міста 1708 року - натільні іконки та хрестики жертв різанини, уламки гармати та дзвону. Символом трагедії стала обпалена ікона Богоматері з Немовлям на мідній пластині зі слідами позолоти роботи майстрів Києво-Печерської Лаври кінця XVII століття, віднайдена археологами у могилі літньої жінки з розтрощеним черепом.