Пам'ятки Чернігівської області

Музей рідкісної книги імені Григорія Васильківського діє в Ніжині з 1985 року на базі фундаментальної бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Розташований на другому поверсі університетської бібліотеки в старовинному будинку Купецького зібрання в центрі міста Ніжин. Музей носить ім'я одного із своїх засновників, професора Григорія Васильківського.

В основу бібліотеки покладено 2,5 тисячі томів особистої збірки книг графа Олександра Кушелєва-Безбородька, який був попечителем Ніжинської гімназії вищих наук, попередниці нинішнього університету.

В експозиції представлено багато унікальних європейських та слов'янських видань XVI - початку ХХ століть, у тому числі рідкісні екземпляри видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 рік), "Іліади" та "Одіссеї" Гомера (1544 рік), "Енеїди" Вергілія (1567 рік), класичні видання ХVI-XVIII століть творів європейських мислителів.

Особлива гордість музею – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря – подарунок митрополита Стефана Яворського. Величезного розміру фоліант важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки розфарбовані від руки, заголовки – позолочені.

Музей Фундації академіка Петра Тронька відкрито в селі Веприк у заміському будинку близького товариша вченого-історика Анатолія Сєрикова.

Основні розділи експозиції: журнал "Пам'ятки України" - національний проєкт академіка Петра Тронька; сім'я декабриста Сергія Волконського та культура Чернігівщини; меморіальна кімната Петра Тронька.

Музейний комплекс приватного агротуристичного комплексу "Соколиний хутір" Миколи Черепа в Петрушівці складається з кількох музеїв: історико-етнографічного, Музею історії визвольних змагань на Чернігівщині, Музею просто неба "Машина часу", художньої галереї імені Тараса Шевченка та Музею монетного двору.

Історико-етнографічний музей садиби "Соколиний хутір" присвячено історії цього краю з часів трипільської культури до Другої світової війни. Представлено козацьку зброю, ткацький верстат XVIII століття, українську вишивку та інші предмети побуту та культурної спадщини українського народу.

Особливе місце в експозиції відведено козацькому періоду Богдана Хмельницького, а також гетьмана Івана Мазепи, якому колись належав хутір.

Для розваг на "Соколиному хуторі" є стайні, кузня, міні-зоопарк, козацький тир, літній та зимовий шинки, козацька лазня, аквазона з човнами та катамаранами. Проводяться театралізовані козацькі вистави.

Музейний комплекс Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя розташований у головному університетському корпусі, збудованому в 1820 році для Ніжинської гімназії вищих наук.

Цей вищий навчальний заклад університетського типу був відкритий у Ніжині з ініціативи графів Олександра та Іллі Безбородьків. Попечителем став Олександр Кушелєв-Безбородько, онук Іллі Безбородька. В 1821-1828 роках тут навчався письменник Микола Гоголь. Випускниками гімназії були також письменник-байкар Євген Гребінка, художник Андрій Горонович, меценат Василь Тарновський та інші.

В 1909 році, до 100-річчя з дня народження Гоголя у тодішньому Ніжинському історико-філологічному інституті було засновано Музей Миколи Гоголя.

Крім нього, до складу музейного комплексу Ніжинського університету входять Музей історії Ніжинської вищої школи, Музей радянського побуту "Homo sovieticus", а також унікальна картинна галерея, у трьох залах якої представлений живопис різних епох.

В основі художньої експозиції - полотна епохи Відродження та класичних європейських шкіл, що були подаровані навчальному закладу його попечителем Олександром Кушелєвим-Безбородьком в 1845 році з нагоди 25-річного ювілею. Особливу цінність становить одне з найбільших в країні зібрань живописних полотен українського художника Сергія Шишка, які він особисто подарував навчальному закладу. 36 картин представляють різні етапи творчого зростання та розвитку митця.

Можливість відвідування музею у вихідні дні необхідно заздалегідь узгоджувати з адміністрацією університету.

Музейний комплекс "Лісоград" у лісах на півночі Чернігівщини присвячений місцевому партизанському руху в роки Другої світової війни.

В 1942-1943 роках у Єлінських лісах діяли чернігівські партизанські загони Миколи Попудренка та Олексія Федорова. Поблизу села Єліно існувало ціле партизанське містечко із землянок, яке називали "Лісоградом". Звідси партизани виходили на бойові операції зі знищення ворожих гарнізонів та здійснення диверсій на залізницях.

У 2010 році ентузіасти відтворили партизанський табір, відреставрувавши 3 землянки та побудувавши ще 2. Також відтворено партизанську піч, розчищено партизанську криницю та окопи.

Експонати в землянках дозволяють відчути дух партизанщини, побачити, у яких важких побутових умовах людям доводилося жити та захищати свою землю.

Іржавецький музей-садибу композитора Левка Ревуцького відкрито до століття від дня його народження в родовій садибі родини Ревуцьких, в якій він народився та провів дитячі та юнацькі роки.

Маєток в Іржавці поруч із Парафіївкою отримав у 1789 році прадід композитора за заслуги під час російсько-турецької війни. Садибу Ревуцьких відвідували письменник Лев Толстой, композитор Микола Лисенко, художник Микола Ге, композитор Платон Майборода та інші.

Після від'їзду родини композитора до Києва, в будинку розміщувалася школа, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Наразі в садибі відтворено обстановку будинку Ревуцьких. Представлено піаніно, на якому навчався грати майбутній композитор, власноруч виготовлені ним меблі, портрет Шевченка, який висів у його кабінеті та інші особисті речі.

Музей історика Миколи Костомарова створено в колишній садибі поміщика Марка Кисіля в Дідівцях під Прилуками, де Костомаров щоліта відпочивав у період з 1874 по 1884 рік.

Видатний історик, письменник, етнограф, фольклорист і публіцист Микола Костомаров вперше приїхав у Дідівці на запрошення своєї майбутньої дружини Аліни Крагельської, яка на той час вже була вдовою Марка Киселя, а наступного року вони тут вже повінчалися.

Тут Костомаров працював над творами "Автобіографія", "Руїна", "Елліни Тавриди", "Мазепа" та інші. У дідівській садибі Костомаров приймав письменників Василя Горленка, Данила Мордовця, художницю Катерину Юнге, кобзаря Остапа Вересая.

В 2016 році в Дідівцях відкрито музей Миколи Костомарова. Експозицію оформив чернігівський художник-монументаліст Борис Дєдов. В п'яти кімнатах представлено історію села Дідівці, розповіді про життя і діяльність Костомарова, його почуття до Аліни Крагельської, тодішньої соціально-політичної ситуації та про Кирило-Мефодіївське товариство.

Окремі споруди, що входили в XVII-XIX століттях у комплекс цитаделі Ніжинської фортеці, збереглися на території нинішнього центрального міського ринку.

Фортеця в Ніжині була побудована під час польського панування на місці ранніх укріплень, реконструйована в 1749 році за західноєвропейським зразком. Цитадель була обнесена земляним валом із 4 воротами, 11 дерев'яними вежами та бастіонами. Однак після великої пожежі на початку ХІХ століття вали були зриті, а територія відведена під базар.

Збереглася замкова Богоявленська церква (1721 рік), пороховий льох (XIII століття), а також двоповерхова будівля острогу (в'язниці), в якій зараз розміщується станція швидкої допомоги (вулиця Базарна, 18). Залишки північного валу фортеці помітні з боку річки.

Наразі територію цитаделі займає Ніжинський ринок із будинками магазинів XIX століття. Зокрема, тут можна купити відомі ніжські огірочки домашнього приготування.

Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського розташований у старовинному будинку, що належав у XIX столітті купцю Дяченку.

Фонди налічують 30 тисяч експонатів, які розповідають історію міста з найдавніших часів до 1945 року. Цікава колекція археологічних знахідок, отриманих при розкопках на території старої частини міста, речей козацької доби (холодна та вогнепальна зброя, гетьманські універсали), експонати, що характеризують багатонаціональність Ніжина (зокрема історію виникнення грецької громади).

Особливий інтерес представляє нумізматична колекція, колекція орденів та медалей, філателістична колекція.

На подвір'ї Ніжинського краєзнавчого музею встановлено перший радянський трактор ХТЗ.

Краєзнавчий музей міста Остер розташований у колишньому особняку генерал-лейтенанта Володимира Солонини, представника козацько-старшинського роду.

Першим директором був відомий громадський діяч Анатолій Розанов.

Нині у музеї понад 16 тисяч експонатів. У 9 залах представлені експозиції, присвячені природі, історії та культурі Придесення.

Співробітники музею проводять екскурсії і територією давньоруського городища з відвідуванням Юр'євої божниці.

Садиба Петра Галагана у Дігтярях збудована у 1825-1832 роках за проєктом архітектора Павла Дубровського, який також займався будівництвом палацу Галаганів у сусідньому селі Сокиринці.

Центральний двоповерховий корпус з'єднаний із двома флігелями дугоподібними переходами. Парк розбитий під керівництвом садівника Йоганна Бістерфельда. Величезний панський будинок із чудовим садом та величезними оранжереями називали однією з найкращих поміщицьких садиб Чернігівщини.

Після смерті Галагана у 1876 році садиба перейшла за його заповітом у розпорядження Полтавського губернського земства для влаштування навчального закладу. У 1877-1882 pоках архітектор Федір Вербицький перебудував палац для організації в ньому земського ремісничого училища, і цей профіль будівля палацу зберігає і донині. Зокрема, після Другої світової війни у палаці садиби Галаганів у Дігтярях було відкрито професійне училище. Нині це Дегтярівський професійний аграрний ліцей, при якому діє етнографічний музей українського побуту "Берегиня" з 5 експозиційними розділами.

Величний палацово-парковий комплекс у Сокиринцях створено на початку ХІХ сторіччя Павлом Ґалаґаном за проєктом архітктора Павла Дубровського та садівника Іоганна Ернста Бістерфельда.

Вікова діброва перетворена на чудовий парк з озером, газонами та алеями. В парку встановлена ​​ротонда, готичний місток, антична альтанка.

Палац у стилі ампір на 60 кімнат з анфіладами з'єднаний із двома двоповерховими флігелями. В кінці ХІХ століття садибою володів Григорій Ґалаґан - останній представник дворянсько-старшинського роду, громадський діяч та меценат. Він зібрав у палаці багату художню колекцію, яку подарував потім чернігівському музею.

Ґалаґан сприяв місцевому кобзарю Остапу Вересаю, у нього гостювали Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Павло Чубинський.

Зараз палац займає аграрний ліцей, відкрито кімнату-музей Остапа Вересая, у дворі встановлено пам'ятник.

Екскурсії слід замовляти заздалегідь.

Дерев'яний палац поміщиків Долинських у селі Пекарів на Чернігівщині зведений у 1834 році в стилі класицизму. Це рідкісний зразок дерев'яного садибного будівництва Лівобережжя України, що зберігся з XIX століття.

Полковий осавул Григорій Карпович Долинський отримав село Пекарів від гетьмана Кирила Розумовського у 1762 році. Його онук Григорій Григорович Долинський на місці дідової садиби збудував новий палац. Останньою його мешканкою була поміщиця Софія Долинська.

Двоповерховий садибний будинок виконано у стилі раннього класицизму з елеметами бароко. Головний та парковий фасади оформлені чотирьохколонними портиками тосканського ордеру. Стіни прикрашені різьбою по дереву. На другий поверх ведуть гвинтові сходи.

За радянських часів у маєтку Долинських розміщувалася школа, завдяки чому будівля збереглася до наших днів. З 2001 року палац стоїть пусткою. Активісти планують реставрацію.

Пам'ятник борцям за волю та незалежність України біля Катерининської церкви у Чернігові було встановлено в 2009 році до 13-ї річниці Конституції України.

Ще на початку 1990-х років активісти націонал-демократичних організацій встановили тут пам'ятний камінь, біля якого проводилися різні акції.

Автор пам'ятника - вінницький скульптор Володимир Смаровоз. Постать козака з дитиною на руках уособлює молоду Україну.

Перший у світі пам'ятник видатному письменнику Миколі Гоголю встановлено у Ніжині в 1881 році.

Саме тут майбутній письменник здобув освіту, закінчивши у 1828 році Гімназію вищих наук князя Безбородька.

Автором пам'ятника став знаменитий скульптор Пармен Забіла, який сам був з Ніжина. Вважається, що свій профіль скульптор увічнив у складках Гоголівого плаща на зрізі бюста, залишивши таким незвичайним чином свій автограф.