Пам'ятки Чернігівської області

Величний палацово-парковий комплекс у Сокиринцях створено на початку ХІХ сторіччя Павлом Ґалаґаном за проєктом архітктора Павла Дубровського та садівника Іоганна Ернста Бістерфельда.

Вікова діброва перетворена на чудовий парк з озером, газонами та алеями. В парку встановлена ​​ротонда, готичний місток, антична альтанка.

Палац у стилі ампір на 60 кімнат з анфіладами з'єднаний із двома двоповерховими флігелями. В кінці ХІХ століття садибою володів Григорій Ґалаґан - останній представник дворянсько-старшинського роду, громадський діяч та меценат. Він зібрав у палаці багату художню колекцію, яку подарував потім чернігівському музею.

Ґалаґан сприяв місцевому кобзарю Остапу Вересаю, у нього гостювали Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Павло Чубинський.

Зараз палац займає аграрний ліцей, відкрито кімнату-музей Остапа Вересая, у дворі встановлено пам'ятник.

Екскурсії слід замовляти заздалегідь.

Дерев'яний палац поміщиків Долинських у селі Пекарів на Чернігівщині зведений у 1834 році в стилі класицизму. Це рідкісний зразок дерев'яного садибного будівництва Лівобережжя України, що зберігся з XIX століття.

Полковий осавул Григорій Карпович Долинський отримав село Пекарів від гетьмана Кирила Розумовського у 1762 році. Його онук Григорій Григорович Долинський на місці дідової садиби збудував новий палац. Останньою його мешканкою була поміщиця Софія Долинська.

Двоповерховий садибний будинок виконано у стилі раннього класицизму з елеметами бароко. Головний та парковий фасади оформлені чотирьохколонними портиками тосканського ордеру. Стіни прикрашені різьбою по дереву. На другий поверх ведуть гвинтові сходи.

За радянських часів у маєтку Долинських розміщувалася школа, завдяки чому будівля збереглася до наших днів. З 2001 року палац стоїть пусткою. Активісти планують реставрацію.

Пам'ятник борцям за волю та незалежність України біля Катерининської церкви у Чернігові було встановлено в 2009 році до 13-ї річниці Конституції України.

Ще на початку 1990-х років активісти націонал-демократичних організацій встановили тут пам'ятний камінь, біля якого проводилися різні акції.

Автор пам'ятника - вінницький скульптор Володимир Смаровоз. Постать козака з дитиною на руках уособлює молоду Україну.

Пам'ятник українському гетьманові Івану Мазепі та шведському королю Карлу XII відкритов Дігтярівці у 2008 році до сторіччя першої зустрічі двох союзників у війні проти московського царя Петра I.

Саме на цьому пагорбі біля села Дігтярівка в 1708 році Мазепа і Карл вперше зустрілися особисто, щоб обговорити деталі військово-політичного союзу.

Перший пам'ятний знак на пагорбі було встановлено краєзнавцями у 1998 році. Через 10 років, з ініціативи керівництва Національної ради з телебачення та радіомовлення України, було споруджено пам'ятник у вигляді гранітної плити у формі дзвона, увінченого гербами України та Швеції, на якій розміщено портрети гетьмана та короля.

На вершину пагорба прокладено 100-метрові сходи від дороги.

Пам'ятник скульптору-монументалісту Іванові Мартосу встановлено на його батьківщині в Ічні в 1980 році.

Іван Мартос народився в 1754 році в Ічні в козацькій родині. Найвідоміший його витвір - пам'ятник Мініну та Пожарському на Червоній площі в москві. Під час створення скульптур Мартосу позували його сини. На передньому горельєфі він зобразив себе у вигляді римського патриція, який підштовхує вперед своїх синів, віддаючи Батьківщині найдорожче, що має. Обличчя Мартоса виконав його учень Самуїл Гальберг, зберігши портретну схожість зі своїм учителем.

В Україні найвідоміші скульптури Мартоса – пам'ятник Дюку де Рішельє в Одесі, пам'ятник Григорію Потьомкіну в Херсоні та надгробок гетьмана Кирила Розумовського у Воскресенській церкві Батурина.

Пам'ятник відомому українському живописцю Миколі Ге встановлений у 1981 році на могилі художника, який останні роки свого життя прожив на хуторі Іваньківському (зараз село Шевченка) під Фастівцями.

Микола Ге закінчив 1-шу Київську гімназію, навчався у Київському та Петербурзькому університетах, Академії Мистецтв. Був одним із засновників Товариства передвижників. В 1876 ​​році переїхав до України, де купив невеликий хутір Іваньківський. Його пензлю належить низка етюдів українського селянства та природи України.

На хуторі у Миколи Ге бували Ілля Рєпін, Лев Толстой, Павло Третьяков. Пізніше на хуторі жив і творив Михайло Врубель (був одружений з родичкою художника).

Помер Микола Ге в Іваньківському в 1894 році, похований у східній частині хутора.

Пам'ятник встановлено до 150-річчя від дня народження художника та його дружини, похованої поряд. Нинішній стан пам'ятника викликає серйозні побоювання, оскільки за відсутності догляду, він поступово занепадає.

Перший у світі пам'ятник видатному письменнику Миколі Гоголю встановлено у Ніжині в 1881 році.

Саме тут майбутній письменник здобув освіту, закінчивши у 1828 році Гімназію вищих наук князя Безбородька.

Автором пам'ятника став знаменитий скульптор Пармен Забіла, який сам був з Ніжина. Вважається, що свій профіль скульптор увічнив у складках Гоголівого плаща на зрізі бюста, залишивши таким незвичайним чином свій автограф.

Ніжинські огірки, що прославили місто Ніжин, набули популярності за часів правління імператриці Катерини II, яка наказала забезпечувати ними імператорський двір, що виконувалось до 1917 року.

В радянські часи продукція Ніжинського консервного заводу також користувалася незмінною популярністю завдяки особливому хрусту та характерному смаку місцевих огірків, що пояснюється властивостями тутешнього ґрунту та особливим посолом, рецепт якого, за легендою, завезли до Ніжина греки. Нині ніжинські соління експортують до 70 країн світу. 2

В 2005 році перед центральним входом до Ніжинського консервного заводу встановлено пам'ятник ніжинському огірку. Скульптура овочу виконана із зеленого італійського граніту. Він зображений лежачим на бочці для засолення, що стоїть на льоху для зберігання консервації.

Пам'ятник народній художниці України Тетяні Яблонській встановлено на території Будинку творчості художників "Седнів", що діє вже понад 40 років.

Тут художниця створила багато своїх картин.

Тепер тут щорічно у вересні відбувається свято літератури та мистецтв "Седнівська осінь".

Цукровий завод у Парафіївці заснований в 1846 році поміщиком Григорієм Тарновським, який проживав у родовому маєтку у сусідній Качанівці.

У 1852 році підприємство вступило в дію і вже в перший сезон роботи виробило цукру-піску, патоки та жому на суму близько 500 тисяч карбованців. У другій половині ХІХ століття завод був одним із найпотужніших цукропереробних підприємств Чернігівської губернії, де використовувалися передові на той час технології – парові машини.

У 1897 році маєток Тарновських у Качанівці разом із Парафіївським цукровим заводом було куплено за мільйон карбованців "цукровим королем" Павлом Харитоненком. У 1903-1904 pоках завод було повністю реконструйовано та розширено: збудовано нові службові приміщення, заводське селище для робітників, встановлено електричну тягу, удосконалено та частково замінено обладнання. У 1898 році спеціально для реконструкції заводу було збудовано цегельний завод, який працює й досі. На честь старшої доньки Харитоненко завод став називатися Оленівським.

У березні 1919 року господарство Харитоненка разом із Парафіївським цукровим заводом було націоналізовано радянською владою.

Завод у Парафіївці до останнього часу залишався одним із провідних підприємств Ічнянського району, але з 2011 року припинив свою роботу.

В 2020 році нові власники повністю знесли Парафіївський цукровий завод - індустріальну пам’ятку 19 століття.

Міський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка у Новгороді-Сіверському розташований в цнтральній частині міста, перед Свято-Преображенським монастирем.

Цікавий незвичними парковими скульптурами радянських часів. Є пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Парк природи "Беремицьке" на лівому березі річки Десна площею 500 гектарів відкрився поблизу міста Остер у 2017 році з метою відновлення первісного виду зони лісостепу та зони мішаного лісу, характерних для Чернігівської області.

Парк Беремицьке пропонує туристам провести час віч-на-віч із природою, побачити та поспілкуватися з тваринами в рекреаційному середовищі. Парк пропонує пройти екологічною стежкою через лісові та степові ділянки у заповідній частині парку в супроводі гіда, спостерігаючи за такими дикими тваринами, як тарпани (дикі коні), благородні олені, лосі, туроподібні бики, лані, козулі, муфлони, вепри, зайці, лисиці, борсуки та інші. Відвідувачі зможуть ближче познайомитись із флорою та фауною Чернігівщини. Також можна оглянути парк з висоти пташиного польоту, скориставшись оглядовою вежею.

У туристичній частині парку знаходиться міні-зоопарк, стрільбище, апі-будиночок, музей диких котів, стайні, де можна не тільки покататися на конях, а й також дізнатися багато цікавих фактів про кожну породу, про те, як правильно доглядати за кіньми.

"Покровською криницею" у Новгороді-Сіверському називають джерело чистої джерельної води в нижній частині міста.

Місцеві жителі розповідають, що раніше джерело било з землі сильним струменем, за що його називали фонтаном.

Вода з джерела багата на срібло, їй приписують цілющі властивості. У 2013 році ентузіасти влаштували над джерелом дерев'яний павільйон та обладнали купальню.

Дерев'яна Покровська церква збудована в Ларинівці в 1902 році на місці старого храму, який був відомий з 1732 року.

Храм виконаний у єпархіальному стилі. Квадратний у плані, кубічний об'єм увінчаний банею на вісімці та чотирма глухими ліхтариками по кутках. Для зовнішнього декору характерне широке використання різьблення.

Тривалий час Покровська церква була закрита, тому не збереглися ні старий іконостас, ні ікони.

До західного фасаду примикає струнка майже 20-метрова триярусна дзвіниця з наметовим верхом, що було характерно для храмової архітектури Сіверщини того часу.

Козацький храм Покрови Пресвятої Богородиці у Синявці засновано у 1706 році.

Нинішню дерев'яну Покровську церкву побудовано коштом Павла Юницького у традиційних формах українського бароко, характерних для Лівобережжя України XVII-XVIII сторічь. Зрубана із соснових брусів. Центральний восьмигранний зруб домінує у композиції, східний зруб – шестикутний. Їхні поздовжні осі у напрямі захід-схід не збігаються, що свідчить про різний час розробки планів. Бабинець перекритий верхом із заломом, світловий ліхтар – плоским плафоном. Форми маківок - барочні. Важливу роль композиції грають віконні отвори різної форми.

Покровська церква у Синявці – одна з небагатьох пам'яток народної архітектури Чернігівщини, яка зберегла свої первинні форми.

Поруч знаходиться могила українського кобзаря Петра Ткаченка.