Пам'ятки Києва

Садиба з парком у Кмітовому Яру на Татарці у Києві деякий час служила резиденцією першого секретаря центрального комітету комуністичної партії України Микити Хрущова, і з того часу в народі її називають "дачею Хрущова".

Будівництво першого будинку-садиби за проєктом архітектора Миколи Казанського для аптекарського помічника Октавіана Більського тут почалося в 1893 році. Цей будинок зберігся без змін.

Після революції та націоналізації у садибі влаштували урядову резиденцію. У 1934-1937 роках тут мешкав нарком внутрішніх справ УРСР, один з організаторів Голодомору в Україні Всеволод Балицький. Це був час розквіту парку – споруджено комплекс паркових мостів, альтанок, паркових скульптур, штучних озер.

Після визволення Києва у 1943 році тут оселився Микита Хрущов. При ньому парк продовжував виблискувати своєю розкішшю - у маленькому замку над урвищем жили ведмеді, парком ходили павичі.

Після від'їзду Хрущова до Москви садиба залишалася резиденцією перших секретарів центрального комітету партії. У 1978 році до корпусу біля парку переїхав Інститут педіатрії, акушерства та гінекології, адміністрація якого розмістилася у будинках дачі.

Нині парк зберіг лише залишки колишньої розкоші та перебуває у досить занедбаному стані. Вхід через прохідну з боку вулиці Платона Майбороди. Вхід вільний.

Похмура неоренесансна будівля Земської управи, побудована на замовлення губернської влади, за радянських часів перейшла у відомство НКВС, потім КДБ. Під час німецької окупації служило приміщенням ЦД.

Весь квартал навколо будівлі обладнано для потреб таємної поліції, включаючи камери тимчасового ув'язнення.

Будівля досі зберігає свій профіль - тут розміщується Служба безпеки України.

Сирецький парк у Києві – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Закладений в кінці ХІХ століття німцем Мейєром як показовий парк декоративних культур при квітковому господарстві. Досі збереглися висаджені на той час тиси, туї, ялини, клени та липи.

Роботи з розширення території парку, формування декоративних дерево-чагарникових груп, а також розширення колекції декоративних рослин було продовжено в 50-60 роках XX століття відомим дендрологом, великим ентузіастом своєї справи Миколою Птіціним.

Наразі парк займає територію 6,5 гектарів.

Дендропарк не має власного входу. Щоб потрапити на його територію, потрібно пройти через прохідну агрофірму "Квіти України".

Церква Святителя Миколая Чудотворця – перша в Україні, що збудована на воді.

Розташована біля Іллінської церкви на Подолі (ряд істориків вважає, що саме на цьому місці відбувалося хрещення Русі). Будівництво неподалік Київського річкового вокзалу було розпочато у 2003 році з ініціативи і коштом компанії "Укррічфлот", і вже через рік храм було освячено.

Церкву на честь небесного покровителя річників зведено в акваторії Дніпра на опорах, за 15 метрів від набережної. Висота – 23 метри.

Триповерхова будівля всередині одного із кварталів по вулиці Ярославів Вал у Києві побудована в 1903 році на замовлення лікаря-психіатра Івана Сікорського. Окрім житлових кімнат, лікар відкрив тут лікарню та вів приватну практику.

Син лікаря Ігор Сікорський, який згодом став видатним авіаконструктором та винахідником гвинтокрила, будував у дворі батьківської садиби перші моделі своїх літальних апаратів.

В 1970-х роках тут жив видатний учений-кібернетик Віктор Глушков, творець перших у країні ЕОМ серії "Дніпро" та "Світ".

Наразі будівля в аварійному стані. Планується реставрація та створення Музею історії повітроплавання та авіації імені Ігоря Сікорського.

Центральний будинок художника в Києві є головним виставковим майданчиком Національної спілки художників України.

Його восьмиповерхова будівля, зведена у 1977-1978 роках за проєктом архітектора Анатолія Добровольського у формах радянського модернізму та функціоналізму, є частиною архітектурного ансамблю Львівської площі.

Фасад, оздоблений білим інкерманським каменем та кольоровою керамікою, прикрашають сім алегоричних фігур – символів різних видів мистецтв: мистецтвознавства, сценографії, скульптури, архітектури, живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва (в народі – "сім повішаних").

Будинок художника має п'ять виставкових залів площею від 90 до 360 квадратних метрів, а також концертний зал на 350 глядацьких місць. Тут відбуваються великі щорічні всеукраїнські виставки ("Мальовнича Україна", "Різдвяний вернісаж", "Осіння виставка" тощо), виставки графічного, скульптурного, текстильного мистецтва, персональні виставки художників.

В комплекс входять художній салон, готель, кафе.

Вознесенський Флорівський монастир (іноді говорять Фролівський) - найстаріший з жіночих монастирів Києва, що діють.

Згадується в документах із XVI сторіччя як монастир Святих Флора та Лавра. В 1712 році комплекс було передано черницям закритого Вознесенського монастиря на Печерську і з того часу він має подвійну назву Флорівський-Вознесенський (іноді його помилково називають Фролівським).

В 1722-1732 роках на території монастиря звели Вознесенський собор з південним приділом на честь Казанської ікони Божої Матері. Дзвіницю, будиночок ігумені та Воскресенську церкву при монастирській лікарні збудував у ХІХ столітті архітектор Андрій Меленський. Стіну трапезної прикрашає розпис. Згодом з'явилися й інші храми.

В 1929 році Флорівський монастир було закрито, храм Святої Трійці зруйновано. Під час Другої світової війни його знову відкрили та більше не закривали, але частину приміщень у черниць відібрали. Наразі всі храми (крім зруйнованого Свято-Троїцького) повернуто монастирю, що належить УПЦ Московського патріархату. Відновлюється Казанський храм. Флорівський монастир славився школою художнього шиття.

Збереглося діюче джерело святої води.

Будинок уряду України - найбільша адміністративна будівля в Києві (235 тисяч квадратних метрів).

Побудована в 1938 році для Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що наклало відбиток на зовнішній вигляд та внутрішнє планування (закруглені коридори та безліч кутів полегшували оборону). Проте все своє століття будівля прослужила приміщенням українського уряду.

В 1997 році з ініціативи тодішнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка верхні поверхи Будинку уряду перефарбували у білий колір, пом'якшивши цим суворий зовнішній вигляд споруди.

Будівлею Кабінету Міністрів України проводяться екскурсії. Також у Будинку уряду діє Музей історії урядів України. Подано оригінальні матеріали, пов'язані з діяльністю колишніх керівників урядів, зокрема документи, нагороди, фотографії. Відтворено інтер'єр робочого кабінету Голови Ради Міністрів СРСР. Відвідувачі можуть ознайомитись із технічними засобами, якими користувалися співробітники урядового апарату. Постійно поповнюється експозиція подарунків, одержаних керівниками та членами урядів України як подарунки державі.

Гірка Крістера – парк на Куренівці, північній околиці Києва.

В 1850 році саксонець Вільгельм Крістер купив тут близько 40 гектарів лісового масиву у князя Естергазі. Крістер заснував фірму "Садівництво та насіннєве господарство. Вільгельм Крістер", що стала відомою далеко за межами Києва. Він розбив чудовий сад із розплідниками фруктових дерев, овочів та квітів. Вже на початку XX століття фірма щорічно продавала понад 100 тисяч декоративних дерев.

Після радянсько-української війни сад був націоналізований і перетворений на садово-паркове господарство "Троянда".

Збереглися 150-річна "Ялина Крістера", 50-річні сосни, величезна стара липа триметрового діаметру, старі каштани.

У дворі будинку на вулиці Байди-Вишневецького, 3 росте одне з найстаріших дерев Києва – Дуб Крістера віком 700 років.

Збереглися три ставки (два з них упорядковані) і дерев'яний будинок Крістера, побудований в 1890 році архітектором Шилле.

В 2008-2009 роках проведено реконструкцію парку "Крістерова гірка", висаджено нові рослини, збудовано альтанки та містки.

В 2021 році в парку "Гірка Крістера" було встановлено зменшену копію будинку Крістера. Мінімакет було виготовлено з дерева скульптором Василем Маркушем. На встановленому мінімакеті розміщена табличка з описом українською та англійською мовами, а також шрифтом Брайля.

Літературно-меморіальний музей Михаїла Булгакова відкрито в так званому "будинку Турбіних", де письменник жив з 1906 до 1919 року й куди "поселив" героїв роману "Біла гвардія".

Відтворено інтер'єри кімнат в тому вигляді, якими вони відображені на фотографіях та за описами самого Булгакова: парадна вітальня з піаніно, медичний кабінет, кімната сестри письменника Варі, а також кімната самого Булгакова та героя роману Миколки, входом до якої служить шафа з табличкою квартири N50 з роману "Майстер і Маргарита". Особливо вражає ефект "п'ятого виміру" - з їдальні через дзеркало видно кімнату, в якій помирав Олексій Турбін, а в реальному житті - батько Булгакова.

В експозиції представлено багато булгаківських реліквій, зібраних родичами письменника та ентузіастами.

Для відвідувачів на веранді влаштовують чаювання.

Музей сиру у Києві створено фермерами-сироварами з Богуславщини для поширення українських традицій авторського сироваріння. Розташований у центрі міста, неподалік Бессарабської площі та станції метро "Палац спорту".

Приміщенням музею служить каретний проїзд у двір будинку 1827 року побудови, який був однією з перших кам'яних споруд на спуску вулиці Шовковичної. Збереглися автентичні бруківка та цегляна кладка стін.

У музейній експозиції представлена колекція унікальних сирних ножів, точна копія преса для сиру за давніми кресленнями XVIII століття, оригінал лотерейного квитка сирної лотереї в Англії, гравюра найстарішого сирного базару в Голландії 1873 року.

Пропонуються екскурсії українською та англійською мовами. Проводяться дегустації кількох сортів сиру з вином, горіхами та медом, а також майстеркласи для дітей з ліплення сирних коней. У сирній лавці можна придбати фермерські сири ручної роботи, виготовлені на сироварні "Доообра ферма".

Національний комплекс "Експоцентр України" (ВДНГ) – головний виставковий майданчик країни.

Комплекс на південно-західній околиці Києва споруджений у 1958 році як Республіканська сільськогосподарська виставка, але вже на момент відкриття отримав назву "Виставка передового досвіду в народному господарстві УРСР". Український варіант назви "Виставка передового досвіду..." виявився неблагозвучним у народному скороченні (ВиПерДос), і невдовзі комплекс перейменували на "Виставку досягнень народного господарства" (ВДНГ). У 10 павільйонах були представлені найкращі зразки продукції українських підприємств.

Наразі "Експоцентр України" є організатором багатьох міжнародних та національних виставок та ярмарків, сучасним демонстраційним центром досягнень України в економічній, науковій, виробничій, гуманітарній та інших сферах. Закрита виставкова експозиційна площа – 18 тисяч квадратних метрів, відкрита площа – 21 тисяча квадратних метрів.

З туристичної точки зору Експоцентр цікавий як зразок парадної радянської архітектури – 20 із 180 розташованих на території будівель мають статус історико-культурних пам'яток України.

Парк імені Івана Багряного у Києві бере свій початок з 1899 року, коли голова садової комісії міської думи Ромишевський запропонував приєднати до межі міста ділянку на колишньому Брест-Литовському шосе та влаштувати тут заміський парк.

Незабаром Дума ухвалила рішення про виділення 58 десятин землі. Наступного, 1899 року відзначалося 100-річчя із дня народження О. Пушкіна, тому парк вирішили назвати Пушкінським. План парку розробив головний міський садівник Іван Жуковський. Восени 1902 р. у Пушкінському парку пройшло грандіозне свято першої посадки дерев – було висаджено 2 тисячі саджанців.

У 2007 році у парку було проведено реконструкцію - проведені роботи з благоустрою території, висаджені молоді дерева: червоний дуб, каштан, ясен, горобина, хвойні породи, влаштовані квітники та ландшафтні композиції. Також реконструювали систему зовнішнього освітлення, вимостили доріжки та встановили лавки.

У 2023 році в рамках дерусифікації рішенням Київської міської ради Пушкінський парк перейменовано на честь українського поета Івана Багряного.

Нині парк імені Івана Багряного займає площу 19,45 гектарів, на його території ростуть 60 видів дерев та чагарників.

Центр української культури та мистецтв у Києві створено в 2005 році з метою відродження національних звичаїв та традицій.

Дітей тут навчають техніці та культурі вишивання, ткацтва, розпису та інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, а також знайомлять зі старовинними звичаями та обрядами.

З 2011 року Центр української культури та мистецтв має власну будівлю на Подолі, де розміщено галерею традиційного українського мистецтва, проводяться виставки та різноманітні акції.

Гідропарк у Києві - одне з найпопулярніших місць літнього відпочинку на Дніпрі, зручне завдяки станції метро.

Розташований на місці Передмостової слобідки, що виникла біля першого київського Ланцюгового мосту та прозвана "київською Венецією". Сучасний відпочинковий комплекс об'єднує Венеціанський і Долбецький острови.

Безліч пляжів, атракціонів, спортивних майданчиків, ресторанів, кафе та нічних клубів.